Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Макроекономіка

Ринкова рівновага. Попит та пропозиція у міжнародній торгівлі (реферат)

Зміст

Вступ. 3

1. Пропозиція товарів і послуг на світовому ринку. 4

2. Ринкова рівновага. 8

3. Криві байдужості споживача. 14

4. Суспільні криві байдужості 17

Висновки. 19

Список використаної літератури. 20


Вступ

Зовнішня торгівля на сучасному етапі є надзвичайно динамічною. Це зумовлено значною мірою розвитком спеціалізації та кооперування виробництва в міжнародному масштабі, скасуванням багатьох обмежень у міжнародній торгівлі, високими темпами розвитку "нових індустріальних країн".

Панівні позиції у світовій торгівлі займають розвинуті країни. На їх частку припадає 2/3 обсягу експорту і така ж частка імпорту. Відповідно на країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою припадає близько 1/3 світових експорту та імпорту.

Найбільшими експортерами світу є Німеччина, США, Японія, Франція, Великобританія, Італія, Канада, Нідерланди, Бельгія.

Стабільне та стійке зростання міжнародної торгівлі зумовлюється багатьма чинниками, основними з яких є:

а) розвиток та поглиблення міжнародного поділу праці й інтернаціоналізація виробництва;

б) зростання торговельно-економічної інтеграції з формуванням спільних ринків, зон вільної торгівлі тощо;

в) лібералізація міжнародної торгівлі;

г) науково-технічна революція;

д) формування у країнах з перехідною економікою економічних моделей, орієнтованих на зовнішній ринок.

Зовнішня торгівля на сучасному етапі перетворилася на важливу сферу економіки будь-якої країни. Збільшується її вплив на світовий економічний розвиток. Роль зовнішньої торгівлі в економіці кожної країни зростає, незважаючи на те, що міжнародні торговельні зв'язки нестійкі. Внаслідок цього в структурі товарообороту та в напрямках зовнішньоторговельних потоків постійно відбуваються зміни.


1. Пропозиція товарів і послуг на світовому ринку

"Вартість”, "корисність”, "пропозиція”, "попит”, "ціна”—є фундаментальними поняттями економічної теорії, у певний час свої праці присвятили видатні економісти А.Сміт, Д.Рікардо, Л.Вальрас, М.Туган-Барановвський, А.Маршалл. Окрім суто теоретичного, ці поняття мають і значне практичне значення, так як фактично не існує незалежних ринків і зміна попиту і пропозиції на одному може викликати несподівану, або закономірну, реакцію на інших. Наприклад, зменшення квот на добуток надати країнам ОПЕК скажеться збільшення цін акцій нафтопереробних кампаній в Голландії; А низький врожай пшениці в цьому році на Україні вплине не ціни комунальних послуг через низку взаємопов'язаних ринків, та інше.

Дотепер предметом нашого розгляду була пропозиція товарів і послуг на світовому ринку. При усій своїй значимості пропозиція відбиває лише одну сторону ринкових відносин. Рівноважні ціни і рівноважні обсяги, як відомо, визначаються спільним впливом попиту і пропозиції. Це становище справедливо як для внутрішнього національного ринку, так і для ринку світового.

Криву пропозиції того або іншого товару можна одержати, розташовуючи інформацією про виробничі можливості країни, що, у свою чергу, визначаються наявністю чинників виробництва і застосовуваних технологій. Крива попиту в міжнародній торгівлі залежить від двох чинників: сформованої в даній країні системи смаків і переваг споживачів і рівня їхнього прибутку.

Звернемося знову до умовного прикладу з країнами А і В, що випускають і споживають товари х і у, що ми розглядали в попередній главі. Країна В втратила абсолютну перевагу у виробництві цих товарів. Проте вона має у своєму розпорядженні порівняльну перевагу по товару y, а країна А - по товару х.

В умовах відсутності торгівлі рівноважні значення попиту і пропозиції в цих країнах на ринку товару у установляться при різних цінах. Відносна ціна товару y у країні А складе 1,5, а в країні В на набагато більш низькому рівні - 0,75.

З початком торгівлі економічна ситуація в кожній з країн зміниться. Жителі країни А досить швидко зрозуміють, що їм нема рації купувати товар у у вітчизняних виробників по ціні 1,5, коли його можна придбати вдвічі дешевше в країні В. У свою чергу, виробники товару y у країні В виявлять, що їм не вигідно настільки дешево продавати товар у своїм співвітчизникам, якщо в країні А його можна продати набагато дорожче. Взаємовигідна міжнародна торгівля призведе до встановлення єдиної світової ціни, значення якої буде знаходитися в діапазоні 1,5 - 0,75[9, c. 215-216].

Аналізуючи дану ситуацію, ми не мали у своєму розпорядженні всю необхідну інформацію для визначення точного значення світової ціни на товар у і встановили її в показаному діапазоні довільно на рівні 1.1. Проте з переходом до аналізу ринку за допомогою кривих попиту і пропозиції стає можливим визначення точного значення світової ціни.

Цей процес можна проілюструвати за допомогою мал. 1, де поданий ринок товару у у двох країнах.

Ринок товару у країні А

Ринок товару у країні В

Рис.1. Рівновага на ринках товару в умовах міжнародної торгівлі

По осі ординат на ринках двох країн відкладена відносна ціна товару у, тому що торгівля між країнами здійснюється у формі бартеру. Це значить, що ціна одиниці товару у виражена визначеним товаром кількістю х у натуральному вираженні. По осі абсцис вимірюються обсяги виробництва товару y.

Оскільки на сукупний попит впливає чистий експорт, то це означає, що зміни. які відбуваються в кон'юнктурі міжнародної торгівлі теж впливають на сукупний попит. Вказані зміни можуть відбуватися в кількох напрямках.

Перший – зростання економічної активності у наших торгових партнерів. У цьому випадку у торгових партнерів зростає ВВП, що викликає зростання їхнього попиту на наші товари і збільшення нашого експорту. Це збільшує сукупний попит і зміщує його криву вправо.

Другий – зміна рівня цін у наших торгових партнерів. Якщо їхні внутрішні ціни зростають, то наші товари стають відносно дешевшими і більш привабливими для них, що збільшує наш експорт і сукупний попит. а його крива зміщується вправо. Аналогічно впливає на сукупний попит зміна курсу валюти наших торгових партнерів, яка може викликатися змінами в кон'юнктурі на валютних біржах.

Третій – зміни в торговій політиці наших партнерів. Якщо у відносинах з нашою країною акценти у торговій політиці вони зміщують в бік населення ролі протекціоністських механізмів, то наш експорт падає. Якщо ж перевага надається механізмам вільної торгівлі, то наш експорт збільшується. Це впливає на чистий експорт як компонент сукупного попиту, що зміщує його криву у відповідний бік.

Світовий досвід показує, що більш ефективним варіантом подолання стагфляції і відновлення подвійної рівноваги може були лише політика. спрямована на зменшення середніх витрат на величину, адекватну їхньому зростанню з метою збільшення сукупної пропозиції. Основними елементами такої політики можуть бути введення тимчасового державного контролю за цінами і зарплатою; зниження податків з підприємств і скорочення бюджетних витрат; стимулювання внутрішніх заощаджень та інвестицій; залучення іноземних інвестицій в національну економіку тощо[2, c. 154-156].

Основними факторами, що впливають на еластичність пропозиції за ціною є:

1. Час. Коли ціна на продукт зростає, виробники хочуть продати якомога більше його одиниць. Для цього потрібно розширити виробництво, що вимагає певного часу. Наприклад, якщо зросла ціла на цукор, розширення посівних площ цукрових буряків, з яких він виробляється, зможе забезпечити збільшення виробництва цукру по швидше, ніж через рік. Отже, з перебігом часу еластичність пропозиції зростає. Процес збільшення пропозиції містить кілька періодів:

а)миттєвий період. У перший день підвищення ціни на продукт І його пропозиція абсолютно нееластична. Крива пропозиції має вигляд вертикальної прямої і не змінюється зі зміною ціни. Продавці упродовж дня здебільшого не зможуть доставити на ринок ту кількість продукту, що є на складах, не говорячи вже про розширення виробництва;

б)короткостроковий період. Протягом кількох тижнів після підвищення ціни пропозиція має низьку еластичність. Виробники, впевнившись у зміні ціни, максимально збільшать виробництво використовуючи всі свої резерви;

в)довгостроковий період. Через певний час пропозиція стає достатньо еластичною, бо виробники побудували нові приміщення, ввели в дію нове устаткування, розробили нові технології. Виробництво розширилось завдяки використанню старих і нововведень потужностей.

2. Вартість розширення виробництва. Якщо фірма виробляє технологічно складний продукт, розширення його виробництва обійдеться дуже дорого. Тому навіть за значного підвищення ціни на цей продукт небагато фірм погодиться на збільшення його виробництва. Зрозуміло, що еластичність пропозиції такого продукту невисока.

5. Можливості й вартість зберігання продукту. Коли ціна на продукт знижується, перед фірмою постає дилема: продавати продукт за низькими цінами чи вилучити продукцію з ринку на склад. Рішення залежить від того, як довго може зберігатися цей продукт, яка вартість його складування. Якщо фірми мають гарні й недорогі склади і продукт можна довго зберігати, еластичність пропозиції підвищується.

4. Взаємозамінюваність ресурсів у виробництві. Якщо працю, землю чи капітал, що використовують як вихідні фактори, можна швидко перемістити з виробництва одного продукту на виробництво іншого, еластичність пропозиції такого продукту висока. Еластичність пропозиції злакових загалом нижча, ніж конкретного злаку, наприклад жита. Річ у тім, що і землю, і працю, і устаткування дуже легко перемістити з виробництва жита на виробництво іншого злаку, наприклад пшениці, в той час як перехід з виробництва зернових на будь-яке інше виробництво, наприклад молока, складніший[9, c. 309-311].


2. Ринкова рівновага

Ринкова рівновага в умовах відсутності зовнішньої торгівлі заснована на цінах внутрішньої торгівлі двох країн, що істотно відрізняються одна від одної. Після початку торгівлі почне формуватися єдина світова ціна товару у. У ході цього процесу внутрішня ціна в країні А буде знижуватися, а в країні В - рости доти, поки вони не досягнуть значення 1.1.

Торгівля товаром у між двома країнами по світовій ціні неминуче створить у країні А дефіцит, що можна покрити тільки за рахунок імпорту товару у з-за кордону. Одночасно в країні В виявиться надвиробництво товару у, а його надлишок у порівнянні з внутрішнім попитом буде призначений на експорт. При цьому імпорт країни А буде точно відповідати експорту країни В. Іншого рівноважного стана між ринками двох країн бути не може.

Отже, рівновага, що створилася при торгівлі двох країн тим самим товаром по єдиній світовій ціні, носить стійкий характер. Будь-які відхилення від рівноважного значення Рy будуть погашатися.

Далі, мал. 1 показує, що в процесі формування світової ціни на ринку товару у внутрішня ціна цього товару в країні А змінилася декілька більше внутрішньої ціни країни В, тобто D РA > D РB. Це значить, що виграш країни А від торгових відношень перевищує виграш країни В. Причина такого розподілу виграшу від торгівлі між країнами буде зрозуміла трохи пізніше, коли ми роздивимося поняття «умови торгівлі». Зараз дане становище просто постулюється.

Міжнародний попит на товари, є як правило, похідним від їх конкурентоспроможності. За умов жорсткої конкурентної боротьби на міжнародних ринках товаром визнаються лише конкурентоспроможні вироби. Відсутність міжнародних ознак товару через його не конкурентоспроможність може бути тимчасовою. Інновації у виробництво або інші заходи, спрямовані на підвищення якості продукції при збереженні прийнятих цін, сприяють подоланню бар'єра конкурентоспроможності, продукт праці стає товаром на внутрішньому і міжнародному ринках.

Н-д: Якщо українська пральна машина споживає більшу електроенергію, виконує менше операцій, складніша в експлуатації, і загалом має гірші технічні характеристики, ніж її іноземний аналог, то, звісно, вона не користуватиметься міжнародним попитом, навіть якщо буде дешевшою. З точки зору міжнародної економіки, така пральна машина не є товаром.

Особливістю пропозиції на міжнародних ринках є те, що далеко не всі продукти, які є товарами на внутрішньому ринку, можна запропонувати закордонному споживачеві, незважаючи на те, що він має на них попит. Існує група товарів, якими не торгують на міжнародних ринках через те, що їх неможливо переміщати між країнами.

Товари, які неможливо переміщати між країнами, визначають як немобільні. Немобільними товарами є здебільшого послуги, що не можуть бути вивезені за кордон. До них належать:

а) державні послуги (оборона, обов'язкові соціальні послуги, освіта, охорона здоров'я, зв'язок тощо);

б)громадянські, в т.ч. комунальні, послуги;

в) побутові послуги;

г) фінансове посередництво;

д) оптова та роздрібна торгівля, ресторани, кафе, їдальні, готелі;

е) послуги транспорту;

є) будівництво[4, c. 139-140].

Товари, якими не торгують на міжнародних ринках через відсутність міжнародної пропозиції, мають дві особливості:

їх дефіцит на внутрішньому ринку не може бути компенсований відповідним імпортом. Тому на внутрішньому ринку діє тенденція до його незбалансованості, яка загрожує нестабільністю всій національній економіці;

за відсутності світових цін на товари, якими не торгують на міжнародних ринках, їх внутрішні ціни в різних країнах не мають тенденції до вирівнювання і характеризуються значною диференціацією.

Н-д: орендна плата в Нью-Йорку вища за орендну плату в Бонні, і оскільки комунальні послуги є товаром, яким не торгують на міжнародних ринках, то не може відбутися зближення розцінок. І навпаки, якщо персональний комп'ютер є товаром, яким торгують, то в усіх країнах встановлюється на однакова ціна.

Для загальної економічної теорії ця специфіка не має особливого значення, а в теорії міжнародної економіки вона є об'єктом соціального дослідження. Значимість такого дослідження підсилюється тим, що з економічним прогресом товари якими не торгують на міжнародних ринках, мають тенденцію до переходу до групи товарів, якими торгують.

Поряд з такими категоріями, як товар і гроші ринковій економіці притаманні попит, пропозиція та їх рівновага.

Рішення (бажання) покупців придбати товар є попитом. Рішення (бажання) продавців продати товар називають пропозицією (або пропонуванням).

Серед багатьох чинників, які можуть вплинути на попит, найголовнішими є економічні: ціна даного товару, ціни інших товарів, доходи покупців, смаки та уподобання покупців, очікування та кількість покупців тощо.

Якщо зафіксувати всі фактори, крім ціни нашого товару, на незмінному рівні, тобто тимчасово виключити дію інших факторів, то матимемо залежність, що називають функцією попиту від ціни. Записати це можна так:

Qd = f(p),

де Qd — обсяг попиту, кількість певного товару, що його готові придбати покупці за певну ціну; р - ціна цього товару. Чим вища ціна на товар, тим менша величина попиту, і, навпаки, чим менша ціна, тим більша величина попиту. Цю залежність називають законом попиту. Проілюструвати цей закон можна за допомогою кривої попиту (на мал. 2 крива D).

Мал. 2. Крива попиту

При зниженні ціни товару від 5 до 2 грн, обсяг попиту зріс від 2 до 4 одиниць[8, c. 227-229].

Ринкова пропозиція — готовність виробників продавати даний товар або це кількість товару, яку продавці готові продати за даною ціною.

Серед чинників, які впливають на бажання продати, визначальну роль відіграють такі, як ціна даного товару, ціни інших товарів, застосовувана технологія, податки, дотації виробникові, кількість продавців тощо.

Якщо зафіксувати на незмінному рівні всі фактори, крім ціни даного товару, то матимемо функцію пропозиції, яку можна зобразити так:

Qs= f (p),

де Qs — обсяг пропозиції товару за певний час; р — ціна цього товару.

Якщо ціна вища, то на ринку пропонується більша кількість товару. Обсяг пропозиції даного товару перебуває в прямій залежності від ціни цього товару. Таку залежність називають законом пропозиції. Проілюструвати цей закон можна за допомогою кривої на мал. 3.

Мал. 3. Крива пропозиції

При зростанні ціни від 1 до 3,5 грн. обсяг пропозиції зріс від 2 до 4 одиниць товару.

Ринковою рівновагою називають ситуацію, за якої обсяг пропозиції і попиту, тобто наміри покупців і продавців збігаються. Ринкова рівновага зображується перетином кривих попиту та пропозиції. Точку їх перетину називають точкою ринкової рівноваги, ціну при цьому — рівноважною ціною, а обсяг попиту та пропозиції, які збігаються, рівноважною кількістю продукції на ринку.

Графічне зображення ринкової рівноваги зображено на мал. 4. Е — точка рівноваги, Ро — рівноважна ціна, Qo — рівноважна кількість продукції.

Мал. 4. Ринкова рівновага

В умовах, коли обсяг попиту збігається з обсягом пропозиції, ринкова ціна збігається з рівноважною. Коли попит зростає (зменшується) при незмінній пропозиції, ціни на даний товар зростають (зменшуються). Коли ж пропозиція зростає (зменшується) при незмінному попиті, ціни на товар зменшуються (зростають).

Якщо ціна встановлюється на рівні, який перевищує ціну рівноваги, пропозиція перевищує попит, і виникає надлишок продукту. Коли ж ціна нижча, ніж ціна рівноваги, попит перевищує пропозицію, і виникає дефіцит товару. Вища ціна спонукатиме виробників збільшувати обсяги виробництва. Більша ж пропозиція створить проблему, як реалізувати свій товар. Продавці, конкуруючи між собою, почнуть знижувати ціну. Дефіцит також створить проблему, як придбати товар. Споживачі, конкуруючи між собою, почнуть пропонувати вишу ціну. Механізм ринкової конкурентної ціни є тим реальним інструментом, що, незважаючи на можливі відхилення, повертає ціну до такого рівня, який врівноважує попит і пропозицію, а отже, узгоджує інтереси виробників і споживачів.

Ціна ринкової рівноваги не лише збалансовує попит і пропозицію, а й інформує про шляхи раціонального розподілу ресурсів, є засобом саморегулювання відносин покупців і продавців[6, c.214-216].

3. Криві байдужості споживача

За кривими попиту розташовані криві байдужості. Криві байдужості, що відбивають споживчий попит і переваги, широко використовуються в традиційному мікроаналізі стосовно до окремих індивідуумів.

Рис. 5. Карта байдужості споживача

Отже, визначаючи кількість одного товару, що точно компенсує споживачу утрату визначеної кількості іншого товару, можна побудувати криву байдужості окремого індивідуума. Таким же чином нескладно одержати інші криві байдужості, що мають відношення до даного споживача, сукупність яких утворить карту байдужості. При цьому якщо наш споживач перемістився з точки N на кривій байдужості U1 у точку Е на кривій U2, то останнє забезпечить йому більш високий рівень задоволення потреб, тому що вона розташована далі від початку координат.

Наступною важливою характеристикою кривих байдужості є їхня увігнутість у бік початку координат. Така конфігурація кривих байдужості відбиває той факт, що споживач, послідовно відмовляючись від усе нових одиниць товару х, повинний одержувати у виді компенсації зростаючу кількість товару у із тим, щоб зберегти незмінним досягнутий рівень задоволення своїх потреб. Іншими словами, гранична норма заміни двох благ, тобто відношення NL / LM, зменшується, коли споживач рухається униз по будь-якій кривій байдужості.

Мал. 6 (a)

Мал. 6 (b)

Мал. 6. Ідентифікація споживчих наборів за допомогою кривих байдужості

І, нарешті, завершуючи характеристику кривих байдужості окремого споживача відзначимо, що ці криві не можуть перетинатися. Ця властивість кривих байдужості випливає з тих припущень, що лежать в основі їхньої побудови.

Використання кривих байдужості дозволяє точно оцінити ступінь переваги того або іншого товарного набору, ідентифікувати за цією ознакою різноманітні комбінації двох товарів. Роздивимося точки N, G й Е на мал. 6,а, кожна з яких відбиває різноманітні комбінації товарів х і у. Ясно, що точка Е надає більшу перевагу ніж точка N (Е > N), тому що забезпечує споживачу більшу кількість як товару х, так і товару y.

Але які будуть переваги по товарних наборах, що відбиваються точками G і N або G і Е ? Проблема складається в тому, що при таких зіставленнях кількість одного товару збільшується, а іншого - зменшується. Без додаткової інформації про готовність споживача заміняти один товар іншим, визначити порядок переваг неможливо.

Таку інформацію, як показує мал. 6,б містить карта байдужості даного споживача. Карта байдужості дозволяє встановити, що точки G і N розташовані на різний кривих байдужості і, отже, набір G має більшу перевагу ніж набір N (G > N). Що ж стосується точок G й Е, то вони знаходяться на одній і тій же кривій байдужості Us, тому вони забезпечують споживачу той самий рівень задоволення (G ~ Е)[5, c. 237-239].


4. Суспільні криві байдужості

Дотепер у нашому аналізі ми використовували ситуацію з кривими байдужості, що мають відношення до окремого споживача. Проте при аналізі впливу міжнародної торгівлі на суспільний добробут необхідно використовувати криві байдужості, що відбивають смаки і переваги країни в цілому, або так називані суспільні криві байдужості (community indifference curves). Припускається, що переваги товариства можуть бути подані перевагами індивідуумів, що складають це товариство. Такі агрегатовані криві байдужості, або суспільні криві байдужості, широко застосовують в аналізі міжнародної торгівлі.

Зрозуміло, що перехід від індивідуальних до суспільних кривих байдужості надто складний, він припускає уведення великих обмежень із тим, щоб дотримати логічної коректності переходу. У свій час ця проблема широко обговорювалася в рамках спеціального розділу мікроекономіки, присвяченого аналізу суспільного добробуту. Ми зупинимося коротко лише на двох питаннях дискусії.

По-перше, установлено, що головна трудність у переході від індивідуальних до суспільних кривих байдужості зводиться до такого: корисність, або задоволення, одержувана одним індивідуумом, не порівняна з корисністю, одержуваної іншим індивідуумом. Корисність, яка є порядковим поняттям, не піддається кількісному виміру.

По-друге, міжнародна торгівля звичайно веде до зміни добробуту її учасників: прибуток одних росте, а в інших - знижується. У зв'язку з цим важко визначити, який вплив вона робить на добробут країни, тому що звичайно зіставлення між тими, що виграли і тими що програли в результаті міжнародної торгівлі не проводяться.

Вихід із цих протиріч можливий тільки при однім досить жорсткому припущенні: кожний споживач має ті самі смаки і переваги і наділений тими самими чинниками виробництва. У такому випадку розподіл прибутку залишається незмінним, кожний багатіє або убожіє в одній і тій же ступені. Незважаючи на велику умовність зробленого припущення, тільки при цій умові можна одержати суспільні криві байдужості, що не перетинаються, які можна використовувати для оцінки ефекту міжнародної торгівлі і впливу проведеної торгової політики на суспільний добробут.

Зокрема, у процесі аналізу абсолютних і порівняльних переваг двох країн у попередній темі ми змушені були довільно вибирати комбінацію двох товарів на межі виробничих можливостей. З використанням же суспільний кривих байдужості, що відбивають споживчі переваги товариства, з'являється можливість точного опису умов, що існували до і після встановлення торгових відношень двох країн[11, c. 141-143].


Висновки

Міжнародна торгівля – сфера міжнародних товарних відносин, специфічна форма обміну продуктами праці (товарами і послугами) різних країн. З іншого боку, міжнародна торгівля є сукупністю зовнішньої торгівлі всіх країн світу. При цьому зовнішня торгівля окремих країн виступає складовою міжнародної торгівлі.

Під світовими цінами звичайно розуміють ціни, за якими здійснюються великі комерційні експортно-імпортні операції з оплатою у вільно конвертованій валюті.

Відповідно, ціноутворення – це процес відбору кінцевої ціни залежно від собівартості продукції, цін конкурентів, співвідношення попиту і пропозиції, інших факторів. Співпадання цих вимог залежить від багатьох умов, які отримали назву ціноутворюючі фактори. Вони за характером, рівнем та сферою дії поділяються на:

1) загальноекономічні – фаза економічного циклу, стан сукупного попиту та пропозиції, інфляція;

2) конкретно-економічні, тобто ті, які визначаються особливостями розвитку даної галузі, умовами виробництва продукції та її реалізації – витрати, прибутки, податки, пропозиція і попит на цей товар з урахуванням товарів-замінників, споживчі якості (надійність, привабливість, сучасний зовнішній вигляд);

3) специфічні, які мають відношення тільки до деяких товарів та послуг – сезонність, рівень експлуатаційних витрат, комплектність, гарантії і умови сервісу;

4) спеціальні, тобто пов'язані з дією особливих механізмів і економічних інструментів, – державне регулювання, валютний курс;

5) неекономічні – політичні, військові тощо.


Список використаної літератури

1. Горбач Л. Міжнародні економічні відносини : Підручник/ Люд-мила Горбач, Олексій Плотніков,. -К.: Кондор, 2005. -263 с.

2. Дахно І. Міжнародна економіка : Навч. посіб./ Іван Дахно, Юлія Бов-трук,; Міжнар. акад. управл. персонал.. -К. : МАУП, 2002. -214 с.

3. Економічна теорія : Підручник/ В. М. Тарасевич, В. В. Білоцерківець, С. П. Горобець, О. В. Давидов та ін.; За ред. В. М. Тарасевича; М-во освіти і науки України, Нац. металургійна акад. України . -К.: Центр навчальної літератури, 2006. -779 с.

4. Козик В. Міжнародні економічні відносини : Навчальний посібник/ Василь Козик, Людмила Панкова, Наталія Даниленко,. -4-те вид., стереотипне. -К.: Знання-Прес, 2003. -405 с.

5. Липов В. Міжнародна економіка : Навчальний посібник/ Володимир Липов,; М-во освіти і науки України, ХНЕУ. -Харків: ВД "ІНЖЕК", 2005. -406 с.

6. Міжнародні економічні відносини : Сучасні міжнародні економічні відносини: Підручник для студ. екон. вузів і фак./ А. С. Філіпенко та ін.. -К.: Либідь, 1992. -256 с.

7. Міжнародні економічні відносини : Історія міжнар. екон. відносин: Підручник для екон. вузів і фак./ А. С. Філіпенко, В. С. Будкін, О. В. Бутенко та ін.. -К.: Либідь, 1992. -190 с.

8. Міжнародна економіка : Підручник/ Григорій Климко, Віра Рокоча,; Ред. Анатолій Румянцев,; Київський нац. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. -К.: Знання-Прес, 2003. -447 с.

9. Одягайло Б. Міжнародна економіка : Навчальний посібник/ Бо-рис Одягайло,. -К.: Знання , 2005. -397 с.

10. Передрій О. Міжнародні економічні відносини : Навчальний посібник/ Олександр Передрій,; М-во освіти і науки України, Закарпатський держ. ун-т. -К.: Центр навчальної літератури, 2006. -273 с.

11. Савельєв Є. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів : Підручник для магістрантів з міжнарод. економіки і держ. служби/ Євген Савельєв,; За ред. Олександра Устенка,. -Тернопіль: Економічна думка, 2002. -495 с.

12. Семенов Г. А. Міжнародні економічні відносини: аналіз стану, реалії і проблеми : Навчальний посібник/ Г. А. Семенов, М. О. Панкова, А. Г. Семенов; Мін-во освіти і науки України, Гуманітарний ун-т " Запорізький ін-т державного та муніципального управління " . -2-ге вид., перероб. і доп.. -К.: Центр навчальної літератури, 2006. -231 с.





Реферат на тему: Ринкова рівновага. Попит та пропозиція у міжнародній торгівлі (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.