Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Логіка

Поняття (реферат)

План

1. Визначення поняття, його загальна характеристика

2. Об'єм та зміст поняття, види понять, взаємини між ними

3. Обмеження та узагальнення понять

4. Визначення і поділ понять, прийоми, подібні до визначення

1. Визначення поняття, його загальна характеристика

Поняття є найпростішою формою теоретичного пізнання (мислення). Воно в загальному вигляді відбиває властивості предметів і явищ, відбиває (називає, позначає) предмети в їх вагомих сутнісних ознаках. Ознаками, у свою чергу, є певні властивості предметів, завдяки яким вони є подібними чи відрізняються.

Мовним еквівалентом поняття взагалі є окреме слово або словосполучення, що вказує на якийсь один предмет, їх окремий клас, певну ознаку предмета, наприклад: "викладач”, "маркетолог”, "фінансист”, "релігія”, "кандидат у майстри спорту”, "добрий”, "розумний”, "цінні папери”, "закон”, "формальний лідер” тощо. Разом з цим наука більш схильна розглядати у якості понять теоретичні інструментарії мови – терміни, які доведені до певної раціональної досконалості, завершеності, наприклад "есенція”, "демократія”, "тиранія”, "охлократія”, "громадянська суспільство” тощо.

Поняття (слова та словосполучення) утворюються шляхом таких розумових процесів:

1. аналіз – розумове розчленування предметів на складові, виділення в предметі окремих властивостей (при цьому кожний отриманий компонент і окрема якість називається окремим словом-поняттям);

2. синтез – зворотній процес об'єднання складових предмета у ціле;

3. порівняння – встановлення подібності або розбіжності предметів за суттєвими чи несуттєвими ознаками;

4. абстрагування – виділення в предметі певних суттєвих ознак – при цьому увага від несуттєвих відвертається;

5. узагальнення – розумове об'єднання окремих предметів у певне поняття.

Перераховані вище логічні прийоми використовуються при формуванні нових понять як у науковій діяльності, так і при опануванні знаннями в процесі навчання.

2. Об'єм та зміст поняття, види понять, взаємини між ними

Логіка встановлює дві базові найважливіші параметральні характеристики поняття – його ОБ'ЄМ і ЗМІСТ – знання саме цих ознак буде вкрай важливе для розуміння всього подальшого курсу лекцій.

Об'єм поняття означає сукупність предметів, які узагальнюються під даним поняттям. Іншими словами об'єм – це клас (кількість) предметів, які мисляться під даним поняттям. Наприклад, об'єм поняття "студент” включає всіх студентів, які жили, живуть та будуть жити; поняття "конституція держави” включає всі конституції держави, які існували, існують та будуть існувати; поняття "водойма” – всі водойми, які... і т.д.

Зміст поняття – це сукупність суттєвих властивостей, які притаманні відображеному у даному понятті класу предметів.

Іншими словами, якщо ми хочемо визначити об'єм поняття, ми мусимо відповісти на питання "Скільки таких об'єктів існує?”, а якщо хочемо визначити зміст – відповісти на питання "Яке воно є ?” або "Чим воно є?”.

Таким чином зміст поняття:

"студент” – людина, яка навчається у вузі, оволодіває системою знань за певним фахом;

"конституція держави” – базовий закон держави, який юридично закріпляє систему державних органів, права і обов'язки громадян;

"водойма” – ємність з водою;

"референта група” – сукупність людей, з поглядами яких суб'єкт узгоджує свої вчинки.

Як бачимо, між змістом та об'ємом поняття існує зворотній діалектичний взаємозв'язок – чим більшим є об'єм, тим меншим є зміст поняття і навпаки (див. Таблицю 2.1.)

Таблиця 2.1. Приклад об'єму і змісту поняття

Поняття

Об'єм

Зміст

Українець

Загальний.

Всі представники національності "українець”, які жили, живуть та будуть жити

Носій певного і конкретного етносу, численних унікальних національних ознак (культури, ментальності, релігійного виміру і т.д.)

Слов'янин

Загальний.

Всі слов'яни і слов'янізовані народи взагалі – українці, поляки, болгари, серби, хорвати, росіяни, македонці тощо

Люди з певним загальним етнічним минулим (спрощено).

Вуз

Загальний.

Всі вузи, які існували, існують та будуть існувати

Учбовий заклад, в якому студенти мають змогу отримати вищу освіту

ДонДУУ

Одиничний.

Існує лише один Донецький державний університет управління

Вищій учбовий заклад, який має певний профіль, певну адресу, певний професорсько-викладацький склад, певну унікальну структуру і т.д.

Як бачимо, за об'ємом поняття "українець” менше, а "слов'янин” – більше, за змістом – навпаки, зміст поняття "слов'янин” менший за зміст поняття "українець”. Так само поняття "Вуз” значно менше поняття "ДонДУУ” за змістом, але значно більше за об'ємом.

Види понять за об'ємом і змістом

В залежності від об'єму, поняття можуть бути пустими, одиничними та загальними.

ü Пустими називаються поняття, об'єми яких не включають жодного реального предмета, явища, події – "вічний двигун”, "кентавр”, "еліксир молодості”, "машина часу”, "Донецька державна академія управління” тощо.

ü Одиничним є поняття, об'єм якого включає лише один предмет, явище або подію. Це, як правило, власні назви – "Афіни”, "Найбільше місто в світі”, "Фундатор формальної логіки”, "Сучасний президент України” тощо.

ü Загальними є поняття, об'єм яких включає понад один предмет – "країна”, "студент”, "наука”, "місто”, "менеджмент”, "сервіс”, "грамотний” тощо.

Серед загальних понять виділяють реєстровані і нереєстровані. Реєстрованими є поняття, в яких кількість предметів піддається реальному обліку – "твори Т.Г.Шевченка”, "міста України”, "мер міста”. Нереєстровані поняття не піддаються обліку – "людина”, "зірка”, "крапля”, "тварина” тощо – їх перелічити в принципі неможливо.

Крім цього, до числа загальних належать також універсальні поняття, об'єм яких настільки значний, що його неможливо перевищити. До таких понять належать, наприклад, філософські категорії "час”, "простір”, "рух”, "Всесвіт”, "матерія”, "свідомість” та інші.

У свою чергу за змістом формальна логіка виділяє вісім видів понять, які для зручності поєднані у чотири пари:

Конкретні – абстрактні;

Позитивні – негативні;

Відносні і безвідносні (парні і непарні);

Сукупні і несукупні

ü Конкретними є поняття, які називають предмет або явище – "книга”, "гроза”, "Хомутенко Микола Григорович”, "ДонДУУ”, "менеджер”, "колектив”, "конституція” тощо.

ü Абстрактні поняття називають (від лат. Abstractio – "відволікання”) не предмет, а окремі його властивості. Вони відволікаються від предмета власне і зосереджуються на його якостях – "доброта”, "успішність”, "краса”, "червоний”, "недбалий”, "начитаний” тощо.

ü Позитивними називають поняття, в яких відбиваються присутні в предметі ознаки або вказується на предмет як на наявний – "учень”, "освічений”, "лідер”, "порядок”, "добрий”, "банк”, "статистика”, "етикет”, "правосвідомість” тощо.

ü Негативними є поняття, в яких наявність ознаки заперечується – "недобрий”, "неграмотний”, "малокультурний”, "небілий”, "неосвічений”, "неправомірний” тощо.

ü Відносні (парні) – поняття, які мають органічну єдність і не можуть мислитися окремо – тоді вони втрачають смисл – "батьки – діти”, "право - ліво”, "начальник – підлеглий”, "верх – низ”, "південний полюс – північний полюс” і т.ін.

ü Безвідносні (непарні) поняття мисляться поза всяким зв'язком і не мають логічної пари – "троянда”, "лопата”, "книга”, "студент ДонДУУ”, "економіст”, "підприємець” тощо.

ü Сукупні поняття називають групу, клас однорідних предметів як одне ціле – "композиція”, "колекція”, "стадо”, "отара”, "колектив”, "сузір'я”, "група”, "табун” і т. ін.

ü Несукупні показують предмет, який може мислитися в однині – "водій”, "студент”, "професор”, "спортсмен” тощо.

Таким чином кожне поняття може бути характеризоване з позицій об'єму і змісту. Наприклад:

"Колектив” – загальне за об'ємом, конкретне, непарне, сукупне і позитивне поняття;

"Радіостанція” – загальне об'ємом, конкретне, позитивне, непарне, несукупне поняття;

"Добрий” – загальне за об'ємом, абстрактне, позитивне, парне, несукупне поняття.

Взаємовідношення між поняттями

Відзначимо, що у різних понять бувають загальні ознаки – те, що їх об'єднує або відзрізняє. Скажімо "студент” і "спортсмен” мають загальну ознаку – це люди і різні ознаки – сфери діяльності. Якщо у понять немає загальних ознак, то їх називають непорівняними. Такими є, скажімо, поняття "герань” та "доменна піч” – відносин між ними бути не може. У свою чергу, поняття, які мають загальні ознаки називають порівнюваними. Вони бувають сумісними – об'єми їх повністю або частково співпадають і несумісними - об'єми їх не співпадають в жодному з елементів.

Між сумісними поняттями можуть бути такі відносини:

1. тотожність (рівнозначність) – їх об'єми повністю співпадають, наприклад: "Аристотель” = "Стагирит” = "Творець формальної логіки”; "М.В.Гоголь” = "Український письменник, який написав твір "Мертві душі”; "юрист” = "правознавець”;

2. перетину (часткового співпадіння) – об'єми частково співпадають: "студент”, "поет”, "спортсмен” – може бути одна і та ж людина;

3. підлеглості (субординації) – об'єм одного поняття повністю входить до об'єму іншого, але менше його – в такому випадну більше за об'ємом називається родовим, а менше – видовим поняттям. Наприклад: "студент” – "заочник”, "викладач” – "викладач логіки”, "дерево” – "дуб”; "менеджер” – "менеджер у непромисловій сфері” тощо.

Між несумісними поняттями є такі види відносин:

1. співпідлеглість – декілька видових понять входять до одного родового поняття, їх об'єми не перетинаються і не співпадають. Наприклад: "Людина” – "чоловік”, "жінка”; "Вчений” – "аспірант”, "кандидат наук”, "доктор наук”;

2. протилежними називають поняття, одне з яких має певні ознаки, а інше ці ознаки заміняє на протилежні: "біле” - "чорне”, "добрий” – "злий”;

3. у протиріччі знаходяться поняття, які просто заперечують ознаки одне одного, не замінюючи їх на інші – "чорне” – "не чорне”, "добрий” – "не добрий”, "розумний” – "нерозумний”;

Для полегшення сприйняття цих даних представимо їх графічно (див. рис. 2.1.) – при цьому об'єм понять у логіці відображається у вигляді кіл (так званих "кругів Ейлера”).

Рисунок 2.1. Взаємовідношення між поняттями

Порівнювані поняття
Сумісні
Несумісні

А,В

В

А

А

В

С

А

В

А В

А В

3. Обмеження та узагальнення понять

У повсякденному житті, у спілкуванні ми не завжди маємо на увазі весь обсяг понять, скажімо, коли говоримо "місто”, "держава”, "наука”, "людина”, "закон”, "товар”. Ми маємо на увазі, як правило лише частину об'єму цих понять:

Місто ® місто Київ,

Держава ® українська держава,

Наука ® наука логіка,

Людина ® людина-соціолог,

Закон ® моральний закон,

Товар ® продовольчий товар

Таким чином ми подумки здійснюємо перехід від поняття з більшим об'ємом (родового) до поняття з меншим об'ємом (видового). Ця дія має назву обмеження поняття. Вона відбувається за рахунок того, що ми до родового поняття додаємо певну видоутворюючу ознаку – це слово написане вище курсивом. Таким чином: обмеження – логічна операція переходу від родового поняття до видового шляхом додавання до родового поняття видоутворюючої ознаки. Протилежна логічна операція має назву узагальнення – це перехід від видового поняття до родового шляхом відкидання від нього видоутворюючої ознаки.

Наприклад:

Студент ДонДУУ ® студент;

Місто Донецьк ® місто;

облігація ® цінний папір;

юрист ® адвокат;

колектив ® група

Граничною межею узагальнення є філософські категорії – гранично загальні універсальні поняття, які відбивають найбільш суттєві, закономірні зв'язки і відносини дійсності і пізнання – "матерія”, "рух”, "простір”, "час”, "істота”, "ідеальне”, "свідомість” і т.ін. Наприклад: людина ® примат ® тварина ® жива істота ® істота.

4. Визначення і поділ понять, прийоми, подібні до визначення

Нам вже відомо, що базовими характеристиками поняття є його об'єм і зміст.

Розкриваючи зміст поняття (пояснюючи сутність предмета, розказуючи, чим цей об'єкт є), людина тим самим дає визначення цьому поняттю.

Визначення (дефініція) є логічною операцією, яка розкриває зміст поняття або встановлює значення терміну.

У визначенні виділяють дві частини – поняття, яке визначається (definiendum – Dfd) і поняття, яке його визначає – власне, визначення (definienсе – Dfn).

Логіка розрізняє реальні та номінальні визначення. За допомогою номінальних (від лат. numen – ім'я) до науки вводяться нові терміни замість складних описів предметів. Наприклад: "Флорою називають видовий склад рослин, які ростуть на певній території”.

Реальні визначення, на противагу номінальним, значно частіше зустрічаються у повсякденному житті і трудовій діяльності – за допомогою них людина пояснює зміст звичайних понять.

Проте ми доволі часто зустрічаємося в житті з випадками, коли людина, наприклад, менеджер з продажу товарів, не в спромозі чітко визначити зміст поняття, дати йому зрозуміле визначення – це призводить принаймні до неточностей, непорозумінь, перепитувань, затримок часу, невірних дій. Саме тому логіка встановлює правила визначення. Розглянемо їх докладніше.

 Правила визначення

1. Визначення повинне бути пропорційним. Іншими словами, об'єм поняття, яке визначається, повинен бути рівним об'єму поняття, яке є визначальним (Dfd º Dfn).

Це правило часто у повсякденному мовленні порушується трьома різними способами (похибками):

ü занадто широке визначення, коли Dfd менше за Dfn, тобто останнє є надто широким. Таким, наприклад, буде визначення "кінь є чотириногою в'ючною твариною” – таким чином до коня можна прирівняти вола, ламу, верблюда тощо;

ü занадто вузьке визначення, коли Dfn менше за Dfd. Наприклад "совість – це усвідомлення людиною відповідальності перед самим собою за свої вчинки і дії” (а перед суспільством ?), "залікова книжка – це мій документ, у якому фіксуються загальні оцінки”, "юрист – це адвокат”;

ü одночасно вузьке і широке визначення. Наприклад, "бочка – це ємність для зберігання огірків” ("ємність” – надто широко, "для огірків” - вузько), "юрист – це суддя” (деякі з суддів не є юристами.

2. Визначення не повинне містити кола. Коло виникає тоді, коли Dfn визначається саме через себе або коли в одному контексті Dfd визначається через Dfn, а Dfn через Dfd. Найхарактернішим прикладом логічного кола у визначенні є тавтологія. Наприклад, "Масло – це маслоподібна, масляниста речовина”, або "життя – це життя”, "халатність проявилася в тому, що Сидоренко халатно поставився до своїх обов'язків”, "фритюрниця призначена для того, щоб смажити у фритюрі”, "філософія – це любов до мудрості”, "вільна вакансія” тощо. Такі фрази не несуть смислового навантаження і не є визначеннями. Повторення може бути неявним, наприклад, "Обертання – це рух навколо вісі” коло виникне тоді, якщо буде сказано, що "Вісь – це пряма, навколо якої відбувається обертання”.

3. Визначення повинне бути чітким та ясним. Тобто зміст і, ясна річ, об'єм понять повинні бути недвозначними. Наприклад, визначеннями не будуть фрази "верблюд – корабель пустелі”, "запорожець – машина звір!”, "вовк – санітар лісу”, "філософія – мати наук” .

4. Визначення не повинне зводитися лише до заперечення. Скажімо, не можна назвати визначенням фрази на кшталт: "бідність – не порок”, або "робота – не вовк”, "голова – не будинок Рад” тощо.

У визначенні, за необхідності, можна застосовувати заперечення, але лише після ствердження – "тварина – це жива істота, не рослина, не гриб і не бактерія”.

Якщо визначення роз'яснює зміст поняття, то операція поділу поняття розкриває його об'єм.

Поділ – логічна операція, шляхом якої об'єм родового поняття (множини) розподіляється на ряд видових понять (підмножин) за певною основою поділу – ознакою. Підмножини, які утворюються за допомогою поділу (видові поняття) називаються членами поділу.

Іншими словами, якщо дефініція пояснює щодо поняття що воно таке власне є, то поділ показує, які існують представники цього поняття. Наприклад, "студенти бувають: студентами стаціонарного, очно-заочного та заочного навчання”.

Як і визначення, поділ поняття повинен протікати за певними правилами щоб не відбувалося смислової плутанини на кшталт:

"серед студентів розрізняють: жінок, заочників, відмінників, спортсменів, а також чоловіків”, або "викладачі бувають авторитетні, не авторитетні і такі, які не палять” – такі сентенції природно викликають подив і сумнів у вірності мислення людини, яка їх висловлює.

Правила поділу понять

1. Поділ повинен бути пропорційним, тобто об'єм поняття, яке ділиться, повинен дорівнювати сукупному об'єму членів поділу.

Порушення цього правила призводить до двох помилок:

+ неповний поділ, коли перераховані не всі члени поділу. Наприклад, "Арифметичні дії бувають: множення та віднімання” (забутими лишилися: складання, ділення, зведення у ступінь, вилучення з кореня);

+ поділ з зайвими членами. Наприклад, "люди діляться на чоловіків, жінок і дітей” (до чого тут діти? Вони також мають якусь певну стать – слово "діти” - зайве); "хімічні елементи поділяються на метали, неметали і сплави” (поняття "сплави” – зайвий член поділу); "на автомобілі можна їхати вправо, вліво, вперед, назад та в інші сторони”;

2. Поділ повинен проводитися лише по одній основі. Це означає, що треба брати не більше однієї ознаки і за нею проводити поділ. Порушення цього правила наведене вище з поняттям "студент” і "викладач”.

3. Члени поділу повинні виключати одне одного – тобто не бути тотожними, частково співпадаючими і підлеглими поняттями. Порушення – "люди бувають чоловіками, жінками, мужчинами, дівчатами”.

4. Поділ повинен бути неперервним і не містити стрибків. Буде помилкою, якщо ми скажемо "тварини бувають: горобцями, карасями, кішками” – потрібно неперервно поділити родове поняття "тварина” на видові "птах”, "риба”, "ссавець” і т.д., або "електроприлади бувають елекропрасками, холодильниками і телевізорами” – спочатку поняття "електроприлад” доцільно поділити на побутові і промислові, а далі – за призначенням.

 

Види поділу

Існує два принципово різних види поділу: дихотомічний і розгорнутий.

Дихотомічним називається поділ поняття на два члени, які знаходяться у відношенні протилежності або протиріччя.

Наприклад:

люди бувають високими і невисокими;

футбольні судді бувають кваліфікованими і некваліфікованими,

кольори бувають темними і світлими,

організми бувають одноклітинними і бататоклітинними,

студент або запізнився на заняття або ні.

Дихотомічний поділ є вірним і логічним, крім того він завжди пропорційний і цим зручний для вживання. Разом з цим дихотомія іноді буває абсурдною і тому неприпустимою, скажімо у таких випадках: "кольори бувають червоний і не червоний”, "картини бувають красивими і некрасивим” тощо. Зазначимо, що логіка, яка оперує лише дихотомічним поділом називається двозначною.

Проте зустрічаються випадки, коли дихотомія неможлива в принципі. Скажімо, з суджень "пляшка наполовину повна” і "пляшка наполовину пуста” обидва вірні – у такому випадку думка повинна виходити за межі дихотомії.

У таких випадках, коли дихотомія не відбиває повної картини об'єму поняття, застосовують поділ за видоутворюючими ознаками. Найбільш розгорнутий вид такого поділу називається класифікацією – такий поділ поступовий і поетапний, при цьому на кожному з етапів існує своя видоутворююча ознака.

Класифікація широко застосовується у науковій та різноманітній практичній діяльності. Застосовуючи її людина прагне врахувати і висвітлити всі існуючі члени поділу, розміщуючи їх у свою чергу від родових до видових.

З окремими випадками застосування класифікації читач зустрівся, вивчаючи численні наукові дисципліни, які викладаються у загальноосвітній школі та вузі (див. рис. 2.2 та 2.3.)

Рисунок 2.2. Класифікація цінних паперів

Цінні папери

Облігації

Житлові

сертифікати

Вексель

Інші цінні папери

Рис. 2.3. Класифікація складових ПЕОМ (за Зарецькою І.Т.)

Апаратна частина
Зовнішні пристрої

Внутрішні пристрої

Пристрої

вводу

Пристрої

виводу

Центральний процесор

Складові частини ПЕОМ

Програмне

забезпечення

Відеоадаптер, звукова карта,

Прийоми, подібні до визначення

Всім поняттям визначення дати неможливо – для цього потрібно мати добру ерудицію, великий і багатосистемний словарний запас. До того ж у цьому у повсякденному житті, як правило, немає потреби, адже зміст більшості понять людьми, як правило розуміється досить вірно і без точних визначень. Тому в художній літературі, у спілкуванні, в повсякденності люди, пояснюючи явища, вдаються до прийомів, які нагадують визначення.

ü Опис – перерахування зовнішніх ознак об'єкта (зовнішності людини, предмета тощо);

ü Характеристика – перерахування деяких внутрішніх якостей предмета: "видатний стрибун з жердиною, чемпіон світу” (С.Бубка);

ü Роз'яснення шляхом прикладу – ілюстрація змісту даного поняття на декількох прикладах його об'єму: "вугілля, бензин, газ, дрова, гас ” (паливо);

ü Порівняння – співставлення якостей предмета з відомими якостями інших предметів: "спина – як гора, ніс – як змія, ноги – як стовбури, вуха – як опахала” (слон);

ü Розрізнення – прийом, який дозволяє встановити розбіжності між предметами, уточнення, що даний об'єкт не є таким –то: "маленька дитина – не доросла людина і не може повністю відповідати за свої вчинки”.

 





Реферат на тему: Поняття (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.