Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Література

Редакторська діяльність україномовного видавництва "Каменяр" (курсова робота)

Зміст

Вступ. 4

Розділ 1. Редагування та редакторська діяльність. 5

1.1. Редакторська діяльність. 5

1.2. Об'єкт і предмет редагування. 7

Розділ 2. Діяльність видавництва „Каменяр”. 12

2.1. Напрямки роботи видавництва. 12

2.2. Історія видавництва "Каменяр”. 13

2.3. Структура та послуги видавництва. 18

2.4. Літературна премія імені Богдана-Ігоря Антонича "Привітання життя” 21

Розділ 3. Україномовні видавництва в ХХІ столітті 24

3.1. Стан видавничої справи. 24

3.2. Україномовні видавництва. 26

Висновки. 32

Список використаних джерел. 33

Додатки. 35

Вступ

Важливою стороною журналістської творчості є редакторська діяльність. У ширшому значенні під редагуванням розуміється опрацювання, підготовка до друку певного тексту, рукопису, виправлення його відповідно до запитів видання, скорочення матеріалу при потребі, його композиційна перебудова, тобто будь-яка робота над поліпшенням тексту. У цьому розумінні редактором бував кожен журналіст, оскільки він готував до друку рукописи свої та інших авторів.

У вузькому значенні редакторська діяльність полягає в керівництві виданням, визначенні його стратегічних і тактичних завдань, зміст і характеру, організації творчого колективу для здійснення певної мети, остаточному затвердженні матеріалів до друку чи виходу в ефір. Ця місія покладається не на кожного журналіста зосібна, а на головного редактора видання. Його діяльність є не менш творчою, ніж інших суб'єктів масово-інформаційної діяльності, але здійснюється на ширшому суспільному тлі, пов'язана з важливими організаційними функціями.

Тема: „Редагування та редакторська діяльність в україномовному видавництві”.

Мета: розкрити сутність процесу редагування та показати редакторську діяльність на прикладі україномовного видавництва („Каменяр” м. Львів)

Завдання роботи:

- охарактеризувати процес редагування та зміст редакторської діяльності;

- показати роботу львівського видавництва „Каменяр” (історію створення, структуру, видання, літературну премію видавництва);

- розвиток та стан українських видавництва в ХХІ столітті.

Розділ 1. Редагування та редакторська діяльність 1.1. Редакторська діяльність

Словом "редактор" називають працівників ЗМІ, які здійснюють редагування повідомлень . Крім того, слово "редактор" вживають як назву посади працівника ЗМІ. При цьому розрізняють такі посади, як "головний редактор", "завідувач редакції", "старший редактор", "редактор" і "молодший редактор".

Не всі особи, які працюють на перелічених посадах, займаються власне редагуванням. Так, головний редактор в ЗМІ здійснює здебільшого функції керування органом ЗМІ, займається видавничою діяльністю та контролює роботу інших редакторів. Молодший редактор найчастіше виконує функції технічного працівника, що вимагають невисокої кваліфікації. В основному редагування здійснюють ті працівники ЗМІ, які займають посади редакторів та старших редакторів. Редактори та старші редактори займаються також видавничою діяльністю і творчим редагуванням. На старших редакторів покладають інколи деякі обов'язки, що стосуються керівництва підлеглими (редакторами, молодшими редакторами, коректорами та ін.).

Роль редактора у процесі редагування визначається метою цього процесу і полягає в тому, що редактор є транслятором повідомлень. Як транслятор він:

а) здійснює на основі встановлених норм контроль повідомлення;

б) здійснює "переклад" повідомлення з внутрішньої мови автора на зовнішню мову реципієнта;

в) "прив'язує" повідомлення до конкретних умов акту його передачі (часу, місця, обставин тощо);

г) за низкою параметрів оптимізує повідомлення[1].

У різних країнах існують відмінності в спеціалізаціях редакторів. Так, у СРСР окремо готували редакторів художньої та публіцистичної літератури і окремо - редакторів наукової і технічної літератури. У Німеччині розрізняли редакторів-оцінювачів та редакторів-вичитувачів. У США існує кілька спеціалізацій редактора:

- комерційний (шукає повідомлення для публікування), смисловий (контролює зміст повідомлення),

- редактор оригіналу (детально контролює і виправляє повідомлення),

- виробничий (контролює терміни проходження повідомлення через різні стадії виробництва),

- керуючий (керує редакційними підрозділами), молодший (виконує допоміжні функції, а також здійснює коректуру).

Ступінь спеціалізації редакторів залежить, зокрема, від кількості працівників у ЗМІ. Частина функцій у редакторів різних спеціалізацій може перехрещуватися.

Важливою стороною журналістської творчості є редакторська діяльність. У ширшому значенні під редагуванням розуміється опрацювання, підготовка до друку певного тексту, рукопису, виправлення його відповідно до запитів видання, скорочення матеріалу при потребі, його композиційна перебудова, тобто будь-яка робота над поліпшенням тексту. У цьому розумінні редактором бував кожен журналіст, оскільки він готував до друку рукописи свої та інших авторів.

У вузькому значенні редакторська діяльність полягає в керівництві виданням, визначенні його стратегічних і тактичних завдань, зміст і характеру, організації творчого колективу для здійснення певної мети, остаточному затвердженні матеріалів до друку чи виходу в ефір. Ця місія покладається не на кожного журналіста зосібна, а на головного редактора видання. Його діяльність є не менш творчою, ніж інших суб'єктів масово-інформаційної діяльності, але здійснюється на ширшому суспільному тлі, пов'язана з важливими організаційними функціями. Серед них як найважливіші слід відзначити такі:

1) формування обличчя видання, його інформаційної та проблем ­ потематичної спрямованості;

2) створення зорового образу видання, підбір шрифтів, іміджевих знаків, ілюстративного матеріалу;

3) планування видання й роботи творчого колективу, визначення змісту шпальт, створення рубрик;

4) проведення на сторінках видання політичних, господарських, культурних та ін. інформаційних кампаній;

5) залучення до участі у виданні видатних політиків, науковців, митців;

6) організація в своєму виданні дискусій, полемік, спільного пошуку істини, зіткнень думок, відстоювання своєї позиції, яка вияскравлюється при обговоренні її з опонентами.

Можливість творчості й пов'язаної з нею самореалізації приваблює в журналістику (і, як бачимо, небезпідставно) талановитих молодих людей.

1.2. Об'єкт і предмет редагування

Основним об'єктом редагування виступає авторський оригінал. Він може містити текстову, а також ілюстраційну, аудіо- чи відеочастини, які виступають рівноправними об'єктами редагування. Крім авторського оригіналу, у видавничому процесі в меншому обсязі, але завжди об'єктом редагування виступає також видавничий оригінал, конструкція видання і проект видання, коли перевіряють дотримання, наприклад, поліграфічних норм. Вкрай рідко об'єктом редагування може виступати і весь наклад видання.

У видавничому процесі вказані об'єкти редагування (авторський оригінал, видавничий оригінал, конструкція видання та проект видання) традиційно фіксують на папері. Проте останнім часом внаслідок широкого використання у видавничій справі комп'ютерів автори дедалі частіше подають авторські оригінали не тільки на паперових, а паралельно і на комп'ютерних (наприклад, дискетах) чи тільки на комп'ютерних носіях інформації. В цьому випадку перегляд таких оригіналів здійснюють на екрані дисплея.

Визначення предмета редагування в наукових дослідженнях є тим питанням, яке викликало й викликає найбільше суперечок. Тому, враховуючи, що ця книга є навчальним посібником, спершу викладемо ту концепцію, з якою погоджується більшість дослідників, а тоді подамо критичний аналіз інших точок зору.

Отже, як вважає більшість дослідників і як зафіксовано в енциклопедичних виданнях, предметом редагування є приведення об'єкта редагування у відповідність із чинними нормами. Будемо називати таке розуміння предмета редагування нормативною концепцією.

На перший погляд, таке означення може здатися вузьким і спрощеним. Навіть більше, воно дійсно може бути таким, якщо використовувати лише обмежену кількість простих однозначних норм (наприклад, тільки норми орфографії, пунктуації та стандартів).

Проте підхід до норм може бути й діаметрально протилежним, а саме: під нормами можна вбачати й потужну множину як простих, так і складних норм, установлених усіма тими науками, з якими взаємодіє редагування. Будемо називати таку множину нормативною базою редагування.

Тепер покажемо, що й деякі інші означення редагування цілком вкладаються в зафіксовану вище концепцію.

Так, існує низка означень редагування, де вказують, що редагування - це перевірка (перегляд, іншими словами аналіз, контроль) і виправлення повідомлень під час їх готування до публікування. Як бачимо, в цих означеннях використовують поняття аналізу. Зробити такий аналіз можна лише за умови, коли порівнюють те, що є в повідомленні, з тим, що мало би бути в ньому в ідеалі. Очевидно, що при цьому мусять використовувати якісь критерії: взірці, шаблони, параметри і т. п., - які є нічим іншим як нормами. Отже, неявна присутність у цих означеннях поняття норми вказує на те, що вони повністю узгоджуються з нормативною концепцією редагування[2].

Існують ще й інші означення предмета редагування. Так, вказують, що редагування - це опрацювання повідомлень з позицій його сприйняття реципієнтами (інший варіант такого означення: редагування - трансформація повідомлення з рівня автора на рівень реципієнта). Проте при аналізі такого означення не важко встановити, що і в такій концепції для редагування використовують психологічні, психолінгвістичні й інформаційні норми сприйняття й опрацювання реципієнтами повідомлень. Отже, означення такого типу також укладаються в нормативну концепцію.

Вказують також, що редагування - це готування повідомлень до публікування. Проте, навряд, чи до такого означення можна ставитися серйозно, оскільки воно є надто широким, а, отже, не має наукового характеру, констатуючи очевидність.

Слід обов'язково зупинитися і на належності до редагування операцій виправлення тексту, адже деякі дослідники зараховують до редагування лише операції його аналізу. Такий підхід викликаний тим, що існують юридичне визначені межі втручання редактора в повідомлення. Проте аналіз повідомлень лише задля самого аналізу не потрібен. Його проводять лише з єдиною метою: якщо в повідомленні є відхилення від норм - їх слід виправити. І тут уже стає другорядним, хто робить ці виправлення - чи сам редактор, чи автор на пропозицію редактора. Тому, вважаємо, винесення процедур виправлення за межі редагування не має вагомих підстав.

Крім того, вказують, що редагування - це творчий процес. Визнаючи наявність у редагуванні незначної кількості таких процесів, ми зараховуємо їх до творчого редагування. Нормативне ж редагування, яке становить близько 80% усіх операцій, є нетворчим процесом, тобто таким, якому можна навчити шляхом засвоєння певної множини норм і процедур маніпулювання ними[3].

В літературі, зокрема західній, означення редагування часто взагалі відсутнє. У кращому випадку, дають лише переліки процедур, які повинен виконувати редактор. До числа таких процедур, наприклад, належать: слідкування за дотриманням зрозумілості, стислості, логічності, впливовості; контроль за дотриманням орфографії, пунктуації; перевірка правильності імен, рубрик, цитат, математичних виразів; укладання біографічних довідок про авторів, редакційних приміток та анотацій; шрифтове розмічування тексту. Очевидно, що такий суто прагматичний підхід забезпечує окреслення кола певних практичних навичок, однак не розв'язує питання про те, чим все ж таки є редагування.

Враховуючи сказане, в нашому посібнику будемо базуватися на нормативній концепції предмета редагування. Отже, предмет редагування - це приведення об 'єкта редагування у відповідність із чинними у певний час у конкретному суспільстві нормами, а також його творча оптимізація, метою яких є отримання заданого соціального ефекту.

Таке означення предмета редагування є не лише узагальнюючим. Воно е надзвичайно продуктивним з позиції можливості автоматизації процесу редагування. Адже норма - це те, що можна чітко й однозначно зафіксувати, закодувати й реалізувати у вигляді баз даних чи баз знань. Однак зробити це можна лише тоді, коли потрібні для редагування норми будуть достатньо вивчені.

Зрештою, переможуть ті концепції редагування, які служитимуть теоретичною базою для опрацювання текстів на комп'ютерах, іншими словами, ті концепції, які будуть застосовувати методи точних наук, даючи змогу кібернетичне моделювати процес редагування.

Розділ 2. Діяльність видавництва „Каменяр” 2.1. Напрямки роботи видавництва

Видавництво „Каменяр” випускає літературу найрізноманітнішої тематики – як для масового читача, так і наукові видання. Воно також здійснює випуск книг за замовленням та коштом авторів, надає редакційно-видавничі послуги (передрук та складання текстів, редагування, художнє оформлення, виготовлення оригінал-макетів видань тощо), здійснює гуртову торгівлю книгами – як власного виробництва, так інших видавництв.

Видавництво "Каменяр" (повна назва – Державне підприємство „Всеукраїнське державне багатопрофільне видавництво „Каменяр”) має статус юридичної особи. Підпорядковується воно на даний час Державному комітетові телебачення і радіомовлення України. Діяльність видавництва здійснюється на засадах повного господарського розрахунку та самофінансування.

Не тупцювати на місці, а йти вперед – таке основне кредо нинішнього видавництва „Каменяр”. Чи то магічний вплив Івана Франка, від літературного імені якого походить назва видавництва, чи, може, понад 65-річний вік існування видавництва зібрали в одну громаду людей, які самовіддано й цілеспрямовано роблять свою справу. Незважаючи на сьогоденні нелегкі умови українського книговидання, „Каменяр”, оптимізувавши в певних межах свої показники, з року в рік прагне випускати і таки випускає книжки.

Серед видань „Каменяра” – твори видатного українського письменника, вченого, громадсько-політичного діяча Івана Франка. Неодноразово видавалися його повісті, оповідання, казки та поезії. Окремими книжками виходили спогади про Великого Каменяра, путівники по музеях І. Франка, дослідження, пов'язані з його творчістю, оригінальна збірка документальних фотографій тощо.

Видавництво познайомило читачів також з літературною спадщиною багатьох соратників і послідовників Івана Франка – Наталі Кобринської, Уляни Кравченко, Михайла Павлика, а також таких письменників, як Богдан Лепкий, Юрій Липа, Богдан-Ігор Антонич, Юліан Опільський, Андрій Чайковський, Гнат Хоткевич, Михайло Яцків.

Чільне місце серед видань „Каменяра” займають книги з творами сучасних авторів (Ірина Вільде, Р. Федорів, Р. Іваничук, Р. Горак, Євгенія Божик, Б. Чепурко, В. Квітневий, цілий ряд молодих поетів тощо). Видавництво є співзасновником Літературної премії ім. Богдана-Ігоря Антонича „Привітання життя” (започатковано в 1994 р.).

Серед здобутків „Каменяра” чисельні публікації творів польських письменників в українських перекладах – Адама Міцкевича, Юліуша Словацького, Марії Конопніцької, Кароля Войтили (Івана Павла II), Чеслава Мілоша, Тадеуша Ружевича, Віслави Шимборської, Збігнєва Герберта, Станіслава Лема, Юзефа Лободовського, Анджея Бурси та ін.

2.2. Історія видавництва "Каменяр”

Нестримний поступ, енергійний рух уперед - так коротко можна охарактеризувати нинішній стан видавництва «Каменяр». Чи то магічний вплив Івана Франка, від літературного імені якого походить назва видавництва, чи, може, понад 60 - річний вік існування зібрав в одну громаду людей, які самовіддано й цілеспрямовано роблять свою справу. І справді, незважаючи на сьогоденні умови творення українського книговидання, «Каменяр», оптимізувавши в певних межах свої показники, з року в рік прагне випускати і таки випускає книжки.

Своє літочислення видавництво починає з осені 1939 року. На жаль, архіву видавництва за передвоєнний час не збереглося. Вдалося лише встановити, що перед війною в тодішньому Львівському обласному газетному видавництві було випущено сім книжок і брошур загальним обсягом 60 обл.-вид. арк. і тиражем 2 тис. прим., а також 9 номерів громадсько - політичного та літературно - художнього журналу «Література і мистецтво» (після війни виходив під назвою «Радянський Львів», «Жовтень», тепер - «Дзвін»). Серед перших видань, були, зокрема, книги Ірини Вільде «Повість одного життя» (1940 р.) та Степана Тудора «Народження» (1941 р.).

У дні окупації Львова фашистами видавництво припинило свою діяльність. Двадцять п'ятого січня 1945 р. ухвалюється рішення створити на базі обласного газетного видавництва «Вільна Україна» книжково - журнальне та газетне видавництво.

У квітні 1964 р. львівське видавництво перетворено у республіканське видавництво «Каменяр», яке видавало книжки львівських, волинських, рів­ненських, тернопільських та Хмельницьких авторів, а також обслуговувало жителів західного регіону України громадсько - політичною, виробничою, туристичною, художньою та дитячою книгою.

Серед видань художньої літератури «Каменяра» на чільному місці - твори видатного українського письменника І. Франка: неодноразово видавалися його повісті, оповідання, казки та поезії, окремими книжками виходили спогади про Великого Каменяра (останнє видання побачило світ у 1998 р.), путівники по музеях І. Франка, дослідження його творчості, оригінальна збірка документальних фотографій тощо.

З останніх публікацій каменярівської Франкіани – книга „Мозаїка”, куди ввійшли твори Великого Каменяра, що були під забороною в радянський час.

Видавництво познайомило читачів також з літературною спадщиною багатьох соратників і послідовників Івана Франка - Наталі Кобринської, Уляни Кравченко, Михайла Павлика, а також таких письменників, як Богдан Лепкий, Юліан Опільський, Андрій Чайковський, Гнат Хоткевич, Михайло Яцків.

Помітним явищем у книговидавничому процесі було і є видання книг історичного роману. До кращих взірців ідейно - художнього новаторства критика відносить «Червлене вино» та «Манускрипт з вулиці Руської» Романа Іваничука, «Жбан вина» та «Отчий світильник» Романа Федоріва. Заслуговують уваги і раніше видані історичні твори Якова Стецюка (повість «Гонта», роман «Іван Підкова»), історична проза Володимира Гжицького («Опришки», «Кармалюк»), і найновіші видання - трилогія Р. Купчинського «Заметіль», перші книги чотиритомного видання творів Юліана Опільського тощо.

Щороку в тематичних планах «Каменяра» знаходиться місце для бодай кількох назв дитячої літератури: народних й авторських казок, творів Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Степана Васильченка, Леоніда Глібова, Наталі Забіли, Володимира Лучука, Дмитра Павличка, Оксани Сенатович, Марії Хоросницької...

3 1958 до 1974 року видавництво випускало бібліотечку оповідань «На добрий вечір». Не вели­кі за форматом, у м'якій обкладинці, обсягом до ста сторінок, ці книжечки тиражем 15-25 тисяч примірників були популярними серед читачів (з 1990 року бібліотечку відновлено).Видавництво також бере участь у виданні художньої літератури всеукраїнської між видавничої серії «Шкільна бібліотека». В 2001 році започатковано „Бібліотеку Слов'янської літератури” – обсяговим томом (майже 60 с.) поезій видатного польського поета Збігнева Герберта (видання двомовне)

У традиції видавництва - увага до творчості молодих. Перший «Альма­нах молодих письменників Львівщи­ни» як спроба колективного творчого звіту вийшов тут у 1948 р. і започаткував систематичне видання творів літературної молоді. Від 1964 р. колектив­ні збірки й збірники творів молодих поетів, прозаїків, публіцистів стають традиційними: «Естафета пісні» (1964), «Пісня і праця» (1974, 1978), «Високий Замок» (1989).

У 1994 р. видавництво зініціювало Літературну премію ім. Б. І. Антонича і разом із книжковою фабрикою «Атлас» та ще рядом організацій стало її засновником. Уже шість років серед молодих поетів успішно проходить конкурс на здобуття цієї премії.

Саме в «Каменярі» побачили світ перші книжки відомих сьогодні літераторів: М. Петренка («Дні юності», 1957), Р. Іваничука («Прут несе кригу», 1958), Р. Лубківського («Зачудовані олені», 1965), І. Гущака («Під крилом неба», 1956), І. Гнатюка («Паговиння», 1965), В. Романюка («Тривожні зірниці», 1969), Є. Божик («Мій день», 1973) та багатьох інших.

Дружні зв'язки здавна єднають «Каменяр» з видавництвами Болгарії, Польщі, інших країн, про що свідчать спільні видання художньої і публіцистичної літератури.

Сьогодні в рамках Державної тематичної програми випуску літератури мовами національних меншин України «Каменяр» випускає також книжки і польською мовою. За останні роки вийшли в світ двомовні (польською та українською) книжки Ю. Лободовського «Пісня про Україну» (1996), А. Міцкевича «У дружньому домі» (1994), Я. Павлик «Звертаюся до пам'яті» (1996), С. Голибарда «Смуток радості» (1995), Ю. Словацького «Українська дума» (1993), поезії Віслави Шимборської, Тадеуша Ружевича. Одне з останніх видань - антологія сучасної польської поезії «Тому, що вони сущі» (1996), де вміщено поезії 38 авторів.

З видань останніх двох років досить високе читацьке схвалення дістали видання: „Іван Вишенський” І. Франка (в оформленні Софії Карафи-Корбут), „Бесіди з Масариком” К. Чапека, нові книги сучасних авторів Євгеній Божик, Надії Ковалик, Станіслава Шевченка, Георгія Петрука-Попика, Петра Тимочка, Монографічні дослідження Михайла Гнатюка, Віктора Шевчука, Юрія Михальського.

Характерною рисою роботи видавництва «Каменяр» є вимогливе ставлення до художнього оформлення видань, рівня їхнього поліграфічного виконання. За успіхи в художньому і технічному оформленні та поліграфічному виконанні книги на всеукраїнських конкурсах відзначено збірки авторів «Каменяра» В. Лучука «Казкова орбіта», В. Войтовича «День прокинувся» та багатьох інших книг.

Нині всеукраїнське державне багатопрофільне видавництво «Каменяр» продовжує випускати літературу найрізноманітнішої тематики, розраховану, насамперед, на масового читача. Певний відсоток видавничого репертуару - книжки, видані за кошти замовників (організацій, підприємств), авторів, їхніх спонсорів.

Видавництво «Каменяр», вишукуючи джерела додаткових надходжень, практикує різні форми редакційних послуг, таких, як редагування, передрук, художнє оформлення видань, калькулювання собівартості друкованої продукції, консультації з різних питань редакційно - видавничого процесу.

Водночас видавництво здійснює оптовий продаж своєї продукції, а також продаж книжкових видань через систему «Книга - поштою».

Ведеться робота по створенню інформаційно-аналітичного книжкового центру, який би практично сприяв реалізації продукції.

Видавничі проекти «Каменяра» оптимістичні. Кількість і якість друкованої продукції (надто книжок) зростатиме. Адже це відповідає інтересам і потребам кожної особи, є важливою передумовою дальшого розвитку українського суспільства, незалежної Української держави.

2.3. Структура та послуги видавництва

Очолює видавництво директор, який призначається за контрактом з вище стоячою організацією (нині - Державний комітет телебачення та радіомовлення України). У його підпорядкуванні:

- заступник директора з комерційних питань;

- редактор на чолі з провідним редактором;

- виробничий відділ, до складу якого входить коректорат і технічний редактор;

- бухгалтерія;

- відділ маркетингу;

- відділ із загальних питань та зв'язків з громадкістю;

- секретаріат;

- комп'ютерна служба;

господарська служба.

Директор видавництва „Каменяр” - Сапіга Дмитро Іванович.

телефон +38 (0322) 72-19-49

Заступник директора з комерційних питань - Бабік Юрій Романович

телефон +38 (0322) 72-27-78

Бухгалтерія:

головний бухгалтер, заступник директора з фінансових питань:

Махтура Марія Петрівна

бухгалтер - економіст: Стецько Оксана Євгенівна

бухгалтер: Цвітун Галина Василівна

телефон +38 (0322) 72-25-90

Виробничий відділ:

Начальник відділу: Пелехата Леся Богданівна

телефон +38 (0322) 72-27-78

Відділ маркетингу:

начальник відділу: Котов Юрій Петрович

телефон +38 (0322) 72-27-74

Відділ із загальних питань та зв'язків з громадкістю:

начальник відділу: Баховська Тетяна Петрівна

телефон +38 (0322) 72-27-78

Редакторат:

провідний редактор: Русин Євдокія Франківна

редактор: Чичкевич Софія Давидівна

редактор: Максимова Ольга Ігорівна

художній редактор: Шутурма Ігор Богданович

телефон +38 (0322) 72-27-78

Комора:

товарознавець: Лаврук Тарас Орестович

Секретар видавництва: Майка Тетяна Петрівна

телефон +38 (0322) 72-19-49

Завідуючий господарством: КАлитовський Борис Федорович

телефон +38 (0322) 72-19-49

Координати видавництва

Поштова адреса: 79000 м. Львів, МСП, вулиця Підвальна, 3.

Електронна адреса: vyd_kamenyar@mail.lviv.ua

Контактний телефон / факс: +38(0322)72-19-49

При видавництві функціонує службова бібліотека довідкової літератури та видань видавничої справи, а також архів, в якому зберігається документація, пов'язана з видавничою діяльністю.

Видавництво "Каменяр" надає такі послуги:

1. Випускає книги найрізноманітнішої тематики, в тому числі і коштом Авторів, Замовників та Спонсорів:

- наукові, науково-популярні, прикладні видання;

- белетристика (класична література, твори сучасних авторів, книги для дітей - як вітчизняних авторів, так і в перекладі із зарубіжних мов);

- книги для дітей; образотворчі видання тощо.

Друкуємо бланкову продукцію.

2. Книгорозповсюдження по всій Україні - як власної продукції, так й інших видавництв. В асортименті видавництва постійно 300-350 власних книг і до 5000 назв книг інших видавництв найрізноманітнішої тематики. Функціонує "Книга поштою". Ведеться пошук необхідних книг на замовлення, приймаються попередні замовлення на книги, намічені до випуску в світ. Гуртові та дрібногуртові поставки книг.

3. Надає редакційно-видавничі послуги: з передруку текстів, набору і верстання текстів, літературного, художнього та технічного редагування; коректорської вичитки; підготовка й обгрунтування кошторисів витрат на випуск видань; консультації щодо видавничої справи, підготовки та випуску книг. Ціни на послуги договірні.

Останні п'ять видань

1. Антологія сучасної польської поезії. – 2-ге вид., доповнене /Упоряд. Станіслав Шевченко.– 711 с.: іл. – (Бібліотека слов'янських літератур). – Польськ. і укр. мовами. – Оправа. – ISBN 5-7745-0923-0. Випущено березень 2006

2. Ченич Ігор. Портрет коханки замолоду: Новели, оповідання. – 126 с. – Обкладинка. – ISBN 5-7745-0760-2 Випущено березень 2006

3. Степан Коляджин у власних творах, спогадах, у своїй рідні: Пропам'ятний збірник. /Уклала Г. О. Коляджин-Бойків. – 108 с.: іл. – Обкладинка. – ISBN 5-7745-0912-5. Випущено І квартал 2006

4. Лучко Й. Й., Коваль П. М., Корнієв М. М. та ін. Мости: онструкції та надійність /За ред. В. В. Панасюка і Й. Й. Лучка. – 989 с. – Оправа. – ISBN 5-7745-1131-6. Випущено І квартал 2006

5. Залізняк Богдан. Діалоги тривають…: Книга інтерв'ю. – 474 с., 4 арк. іл. – Обкладинка. – ISBN 5-7745-0993-1. Випущено І квартал 2006

2.4. Літературна премія імені Богдана-Ігоря Антонича "Привітання життя”

Літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича "Привітання життя” засновано з метою активізації літературної творчості молоді та пропаганди високих зразків поетичної майстерності. Започатковано її в 1994 р., присуджується вона молодим авторам, які пишуть українською мовою, за поетичні збірки, позначені високим художнім рівнем та правдивим і яскравим відображенням історії та сьогодення українського народу, утвердженням ідей національної самобутності, патріотизму, засад високої моральності.

Засновники премії:

- Всеукраїнське державне багатопрофільне видавництво "Каменяр”

(директор Дмитро Сапіга);

- ВАТ "Львівська книжкова фабрика "Атлас” (директор Вадим Ничка);

- Львівський Палац Мистецтв (директор Роман Наконечний);

- Міжнародний інститут культури, науки і зв'язків із діаспорою Національного університету "Львівська політехніка” (директор Ірина Ключковська)

Лауреати Літературної премії імені Богдана-Ігоря Антонича "Привітання життя”:

1994 р.

Ярина Сенчишин – диплом I ступеня

Данило Кубай – диплом II ступеня

Ліда Мельник – заохочувальний диплом

1995 р.

Данило Кубай – диплом I ступеня

Вікторія Чорноброва – диплом II ступеня

Оксана Зеленчук – заохочувальний диплом

1996 р.

Галина Крук – диплом I ступеня

Злата Угрин – диплом II ступеня

Марина Павленко – заохочувальний диплом

1997 р.

Остап Сливинський – диплом I ступеня

Інна Плахотнюк – диплом II ступеня

Наталя Баланова – заохочувальний диплом

1998 р.

Сергій Коноваленко – диплом I ступеня

Надія Трач – диплом II ступеня

Олена Волкова – заохочувальний диплом

1999 р.

Оксана Яковина – диплом I ступеня

Маріанна Кіяновська – диплом II ступеня

Ніна Галан – заохочувальний диплом

2000 р.

Анастасія Угрин – диплом I ступеня

Оксана Кішко-Луцишин – диплом II ступеня

Дмитро Лазуткін – заохочувальний диплом

2001 р.

Надія Пішаківська – диплом I ступеня

Катерина Калитко – диплом II ступеня

Ольга Остапчук – заохочувальний диплом

2002 р.

Олег Романенко – диплом I ступеня

Катерина Калитко – диплом II ступеня

Ольга Остапчук – заохочувальний диплом

2003 р.

Галина Гевків – диплом I ступеня

Лілія Демидюк – диплом II ступеня

Надія Калениченко – заохочувальний диплом

Галина Смеречинська – заохочувальний диплом

2004 р.

Юрій Кучерявий – диплом I ступеня

Наталя Білецька – диплом II ступеня

Оксана Максимчук – диплом II ступеня

Тарас Кремінь – заохочувальний диплом

Олег Левченко – заохочувальний диплом

Розділ 3. Україномовні видавництва в ХХІ столітті 3.1. Завдання видавничої справи

Видавнича справа - сфера суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, зайнятих створенням, виготовленням і розповсюдженням видавничої продукції.

Складовими частинами видавничої справи є:

- видавнича діяльність - сукупність організаційних, творчих, виробничих заходів, спрямованих на підготовку і випуск у світ видавничої продукції;

- виготовлення видавничої продукції - виробничо-технологічний процес відтворення визначеним тиражем видавничого оригіналу поліграфічними чи іншими технічними засобами;

- розповсюдження видавничої продукції - доведення видавничої продукції до споживача як через торговельну мережу, так і іншими способами[4].

Видавнича справа спрямована на:

- задоволення потреб особи, суспільства, держави у видавничій продукції та отримання прибутку від цього виду діяльності;

- створення можливостей для самовиявлення громадян як авторів незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак;

- забезпечення права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань;

- сприяння національно-культурному розвитку українського народу шляхом збільшення загальної кількості тиражів, обсягів та розширення тематичного спрямування українського книговидання;

- забезпечення доступу українського суспільства до загальнолюдських цінностей шляхом перекладу державною мовою кращих здобутків світової літератури, науки тощо, налагодження співпраці з іноземними видавництвами, українською діаспорою, укладення відповідних міжнародних угод;

- здійснення книговидання російською мовою для забезпечення культурних потреб російського населення в Україні з урахуванням імпорту друкованої продукції;

- здійснення книговидання мовами інших національних меншин в Україні;

- збільшення кількості видань іноземними мовами, які поширювали б у світі знання про Україну;

- зміцнення матеріально-технічної бази видавничо-поліграфічного комплексу і мережі розповсюдження видавничої продукції;

- сприяння закордонним українцям у забезпеченні вітчизняними друкованими виданнями. ( Статтю 3 доповнено абзацом згідно із Законом N 2707-IV ( 2707-15 ) від 23.06.2005 ).[5]

Нинішній стан видавничої справи є результатом тривалого ігнорування керівниками управлінських гілок влади ролі книги як стратегічного продукту, який має двояку - духовно-мистецьку та матеріальну природу.

Функціональні завдання книги як духовно-мистецького продукту та її вплив на соціальні, суспільні, виробничі процеси є превалюючими над її матеріальною, фінансовою функцією. Однак між ними існує пряма залежність. Лише у випадку виконання книгою низки головних духовно-мистецьких, інтелектуальних, освітніх, культурологічних функцій можлива реалізація і останньої, матеріальної функції.

Тобто книга лише тоді стає товаром, коли її купують як носія суспільно значущих функцій, а не як предмет продажу як такий. І чим більше функціональне поле буде охоплювати національна книга, чим ефективніше вона задовольнятиме духовно-інтелектуальні й культурні потреби споживача, тим більше зростатиме її роль як товару, а, відповідно, і доходи від продажу.

Однак перетворення національної видавничої справи, на відміну від її нинішнього стану, на культурну індустрію вимагає цілої низки рішень і дій, які носитимуть не тільки адміністративний або фінансово-економічний характер, а й впливатимуть на перебудову психології тих людей, яким дано в руки важелі управління виконавчою і законодавчою владою в частині сприйняття ними книги як мистецького продукту з могутньою суспільною функцією, а вже потім як предмет продажу й заробітку.

Ця психологічна зміна мусить дати їм розуміння того, що в нинішньому своєму стані українська книга скоріше нагадує дитину, на яку намагаються покласти економічну, фінансову відповідальність за утримання державної сім'ї як на дорослу людину.

Тому стратегія розвитку мусить передбачити кроки саме з боку держави, які повинні сприяти прискореному «дорослішанню» видавничої справи і перетворенню її на культурну індустрію європейського зразка.

3.2. Україномовні видавництва

Розкриємо діяльність двох україномовних видавництв: видавництво навчальної літератури „Вища школа” (м. Київ) та львівське видавництво „Кальварія”.

25 червня 1968 року спільним наказом Комітету по пресі при Раді Міністрів УРСР та Міністерством вищої та середньої спеціальної освіти УРСР з метою задоволення потреб вищих і середніх спеціальних навчальних закладів у друкованих виданнях та поліпшенні їх якості було створено видавництво «Вища школа». Видавництво зароджувалось у руслі політики Петра Шелеста, прибічника українізації суспільного життя, і повинно було забезпечувати студентів україномовною літературою.

12 квітня 1973 року Постановою Ради Міністрів УРСР видавництво було внесено як головне до складу Республіканського видавничого об'єднання «Вища школа», до якого належали видавництва державних університетів міст Києва, Харкова і Львова (теперішні «Либідь», «Основа» і «Світ»).

У грудні 1989 року в зв'язку з реорганізацією видавничого об‘єднання і відповідно до спільного наказу Держкомвидаву УРСР і Мінвузу УРСР було зареєстровано окреме видавництво під назвою «Вища школа».

Видавництво «Вища школа» було створене з метою забезпечення українських студентів навчальною літературою, написаною рідною мовою. Починаючи з 70-х років панівне становище в Україні займає російська книжка. Незважаючи на це, видавництво продовжує дотримуватися поставленої мети. Сьогодні понад 90% усієї друкованої продукції видається державною мовою. Ця політика залишається незмінною.

Нині у видавництві «Вища школа» опрацьовують літературу з економіки і фундаментальних наук, філології і суспільних наук, природничих наук і медицини. Досвідчені редактори, коректори, кваліфіковані фахівці відділу комп'ютерної підготовки оригіналів забезпечують високу якість книжкової продукції та відповідність її оформлення сучасним стандартам у галузі книговидання.

За книжками «Вищої школи» навчалося не одне покоління українських студентів, учнів професійно-технічних навчальних закладів, шкіл. За 37 років існування видавництва було випущено понад 10 тис. назв загальним накладом більше 80 млн. Нині видавництво «Вища школа» випускає підручники, посібники з усіх галузей знань для старшокласників, учнів коледжів, абітурієнтів, студентів вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації. Особлива увага приділяється створенню підручників і навчальних посібників з нових дисциплін, передбачених навчальними програмами.

До підручників з різних галузей знань для учнів шкіл, професійно-технічних училищ та абітурієнтів належать такі видання, як навчальні посібники "Біологія” за редакцією В.Мотузного, "Українська мова для абітурієнтів” Г.Козачук, підручник "Англійська мова для повсякденного спілкування” В. Шпака.

Значною популярністю серед студентів та фахівців користуються навчальні посібники "Загальна психологія” та "Задачі з курсу загальної психології” П.М'ясоїда, "Українське ділове мовлення” С.Шевчук, "Стилістика української мови” за ред. Л.Мацько.

Видавництво «Вища школа» є постійним учасником всеукраїнських та міжнародних книжкових виставок-ярмарок. Автори понад 30 підручників, випущених видавництвом за весь час його існування, удостоєні Державної премії України в галузі науки і техніки.

З другого півріччя 2003 року видавництвом «Вища школа» та Інститутом політичних і етнонаціональних досліджень НАН України започатковано періодичне наукове громадсько-політичне видання "Історичний журнал”. Це одне з небагатьох видань в Україні, присвячене новітнім дослідженням з вітчизняної та світової історичної науки та політології. "Історичний журнал” затверджено постановою президії ВАК як фахове видання зі спеціальностей "Політичні науки” та "Історичні науки”[6].

Видавництво «Вища школа» – це:

- досвід, здобутий десятиліттями сумлінної праці;

- висококласний колектив авторів, редакторів, художників, інших фахівців;

- 37 років гарантованої якості навчальної літератури.

Книжкову продукцію видавництва можна придбати через мережу роздрібної книжкової торгівлі, а також безпосередньо в магазині видавництва за адресою: вул. Гоголівська, 7 г, м. Київ, 01054.

Відділ збуту: тел. (044) 486-31-02, 486-37-44.

Діючі ціни на книжкову продукцію вказуються у прайс-листі, який оновлюється не менш ніж один раз на місяць. Прайс-лист можна отримати за факсом (044) 486-32-44, поштою або у відповідь на звернення електронною поштою: v_skola@i.com.ua.

Видавництво „Кальварія”

Кальварія – це:

- латинська назва гори Голгофа, Хресний шлях, лиса гора,

- гора у Львові, площа і вулиця в Парижі, площа в Будапешті, містечка в Польщі, Литві, Бєларусі, Словаччині..., місцевість у Палестині, цвинтар в Ужгороді,

- назва католицьких святих місць (монастир, каплиця, церква) у Польщі, Угорщині, Бєларусі, Гватемалі,

- дерево на острові Маврикій - наймолодшій з цих кальварій близько 300 років.

Діяльність видавництва спрямована на створення того, чим може пишатись Україна. Своїм головним завданням редакція вбачає розвиток сучасного видавничого бізнесу, який повинен забезпечувати рентабельність видавництва і приносити гідний прибуток його власникам, авторам і партнерам.

Книжка творить націю. «Кальварія» творить українську книжку. «Кальварія» є одним із небагатьох українських видавництв, яке випускає книжки виключно українською мовою, ставить якість понад усе й займається активною промоцією українських сучасних авторів за кордоном та продажем прав на видання їхніх творів.

„Кальварія” творить культ української книжки в Україні та робить сучасну українську літературу світовим брендом.

Діяльність видавництва:

- Найкращі взірці актуальної української прози та поезії.

- Знакові твори сучасної та класичної світової літератури.

- Фундаментальні праці сучасних філософів, соціологів та політологів.

- Культовий часопис текстів і візій «Четвер».

- Купівля-продаж прав на літературні та музичні твори, книжкові ілюстрації.

Благодійний фонд «Фундація видавництва «Кальварія»», серед головних завдань якого:

- промоція сучасної культури і мистецтв,

- загальна підтримка незалежного діалогу між різними групами про роль культурних змін в розвитку громадянського суспільства,

- консолідація зусиль творчих особистостей, громадськості, неурядових, державних і комерційних організацій та мас-медіа для розвитку інформаційної інфраструктури сучасної української культури і мистецтва,

- промоція і підтримка легальної діяльності в сфері інтелектуальної власності в Україні.

Основні сфери діяльності:

- розвиток ринку україномовної книжки і українських мас-медіа,

- підтримка видання книжок і журналів,

- розробка і реалізація комплексних програм в сфері культури і мистецтва,

- реалізація просвітницьких програм в сфері інтелектуальної власності і проведення антипіратських кампаній у видавничій сфері,

- промоція і підтримка легальної діяльності в сфері інтелектуальної власності в Україні,

- промоція творів українських авторів в Україні та закордоном,

- промоція кращих взірців світової науки, літератури та мистецтва в Україні,

- розвиток української перекладацької школи

- фандрайзінг для реалізації своєї місії[7].

Висновки

Словом "редактор" називають працівників ЗМІ, які здійснюють редагування повідомлень . Крім того, слово "редактор" вживають як назву посади працівника ЗМІ.

Роль редактора у процесі редагування визначається метою цього процесу і полягає в тому, що редактор є транслятором повідомлень. Як транслятор він: здійснює на основі встановлених норм контроль повідомлення; здійснює "переклад" повідомлення з внутрішньої мови автора на зовнішню мову реципієнта; "прив'язує" повідомлення до конкретних умов акту його передачі (часу, місця, обставин тощо); за низкою параметрів оптимізує повідомлення.

Видавнича справа - сфера суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, зайнятих створенням, виготовленням і розповсюдженням видавничої продукції.

На прикладі видавництва „Каменяр” ми показали організаційно-творчу роботу по створенню, пропагуванню та розповсюдженню видавничої продукції.

Видавництво „Каменяр” випускає літературу найрізноманітнішої тематики – як для масового читача, так і наукові видання. Воно також здійснює випуск книг за замовленням та коштом авторів, надає редакційно-видавничі послуги (передрук та складання текстів, редагування, художнє оформлення, виготовлення оригінал-макетів видань тощо), здійснює гуртову торгівлю книгами – як власного виробництва, так інших видавництв.

Видавництво «Каменяр», вишукуючи джерела додаткових надходжень, практикує різні форми редакційних послуг, таких, як редагування, передрук, художнє оформлення видань, калькулювання собівартості друкованої продукції, консультації з різних питань редакційно - видавничого процесу.

Список використаних джерел

1. Афонін О. До Дня працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження // Вісник Книжкової палати. - 2005. - № 5. - С. 12-13

2. Біланич Г. "Каменяр" - книговидавничий форпост на крайньому заході України // Вісник Книжкової палати. - 2003. - № 12. - С.4-9

3. Бондаренко Н. Українська книга в контексті соціальних процесів // Українська культура. - 2007. - № 7. - С. 13

4. Дем`янова Л. Випуск книг і брошур видавництвами та видавничими організаціями за регіонами України в 2004 році // Вісник Книжкової палати. - 2005. - № 6. - С. 5-8

5. Іващук О. Форми оптимальної співпраці видавництва і книготорговельної фірми // Книжковий огляд. - 2002. - № 9. - С. 12-22

6. Кавуненко О. Дійти до суті, до основ // Президентський вісник. - 2001. - 17 березня. - С. 19

7. Кореневич Л. Полювання на читача: Видавництво "Український письменник" // Урядовий кур'єр. - 2003. - 5 квітня. - С. 8-9

8. Костів Л. Видавництво без витрат, або Безкоштовна книга необмеженим накладом // Книжковий огляд. - 2002. - № 10. - С. 54-57

9. Куценко О. Видавництво "Кальварія" - лідер українського книговидання / О.Куценко // Вісник книжкової палати. - 1999. - № 9. - С. 11-12

10. Лебідь С. Регіональні особливості репертуару книг видавництв України 2005 року: Центральна і Південна Україна // Вісник Книжкової палати. - 2006. - № 12. - С. 13 – 16

11. Мацкевич П. Книжка в Україні злочинно дешева: "Кальварія" // День. - 2002. - 24 липня. - С. 5-6

12. Навродська С. Бібліотечний моніторинг-на допомогу видавцям // Друкарство. - 1999. - № 7-8. - С. 32-33

13. Налаштованість на творення сучасної книги // Вісник Книжкової палати. - 2007. - № 9. - С. 14

14. Памятная книга редактора: науково-популярна література /Сост. А. Э. Мильчин. - 2-е изд., перераб. и доп. - М. : Книга, 1988. - 415 с. ; 22 см. - Библиогр.: с. 400-403; Вспом. указ.: с. 404-415. - ISBN 5-212-00008-4

15. Партико З. В. Загальне редагування: Нормативні основи: Навч. посібник. - Львів : Афіша, 2001. - 415 с. - ISBN 966-7760-07-3

16. Полосухіна Н. Випуск книжкової продукції державними видавництвами, які перебувають у сфері управління Держкомтелерадіо України (аналітичний огляд) // Вісник Книжкової палати. - 2005. - № 12. - С. 12 - 14

17. Різун В. В. Літературне редагування: Підручник для фак. журналіст. ун-тів. - К. : Либідь, 1996. - 236, с. - Пер. вид. : . - ISBN 5-325-00351-8

18. Сава В. І. Основи техніки творення книги : Навч. посібник. - Львів : Каменяр, 2000. - 134, с. - Бібліогр.: с.133. - Пер. вид. : . - ISBN 5-7745-0805-6

19. Тимошик М. С. Книга для автора, редактора, видавця: Практичний посібник. - К. : Наша культура і наука, 2005. - 559, с. - (Б-ка видавця, редактора, автора). - Бібліогр.: с. 550-554; Предм. показж.: с. 555-559. - ISBN 966-7821-34-Х

20. Шинкарук С. Олександр Афонін: " В Україні книжка виходить, але окрім автора і видавництва про неї ніхто не знає" // Книжковий клуб плюс. - 2006. - № 1. - С. 46-47

21. http://www.calvaria.org/about

22. http://kamenyar.com.ua/

23. http://www.vyshcha-shkola.com.ua/


 


[1] 15. Партико З. В. Загальне редагування: Нормативні основи: Навч. посібник. - Львів : Афіша, 2001. - 415 с. - ISBN 966-7760-07-3

[2] 15. Партико З. В. Загальне редагування: Нормативні основи: Навч. посібник. - Львів : Афіша, 2001. - 415 с. - ISBN 966-7760-07-3

[3] 15. Партико З. В. Загальне редагування: Нормативні основи: Навч. посібник. - Львів : Афіша, 2001. - 415 с. - ISBN 966-7760-07-3

[4] 16. Полосухіна Н. Випуск книжкової продукції державними видавництвами, які перебувають у сфері управління Держкомтелерадіо України (аналітичний огляд) // Вісник Книжкової палати. - 2005. - № 12. - С. 12 - 14

[5] 12. Навродська С. Бібліотечний моніторинг-на допомогу видавцям // Друкарство. - 1999. - № 7-8. - С. 32-33

[6] 12. Навродська С. Бібліотечний моніторинг-на допомогу видавцям // Друкарство. - 1999. - № 7-8. - С. 32-33

[7] 9. Куценко О. Видавництво "Кальварія" - лідер українського книговидання / О.Куценко // Вісник книжкової палати. - 1999. - № 9. - С. 11-12





Реферат на тему: Редакторська діяльність україномовного видавництва "Каменяр" (курсова робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.