Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Література

"О рідне слово, хто без тебе я?" (сонети Дмитра Павличка про рідне слово)

"О рідне слово, хто без тебе я?" (сонети Дмитра Павличка про рідне слово)



Багато творів поета Дмитра Павличка присвячено проблемам розвитку української національної культури, історії, мови. Він починав навчання в польській школі, де українська мова, рідна для Павличка, була заборонена. Гіркоту зневаженої гідності виллє поет пізніше у віршах: "За мову мужицьку не раз на коліна довелося у школі ставати мені..." З дитинства у нього любовне, бережливе, трепетне ставлення до рідного слова. Захист і турбота про його розвиток стануть для поета справою обов'язку й честі.

Про рідну мову, її значення в житті кожної людини роздумує поет у багатьох віршах. Один із них — "Ти зрікся мови рідної". Нещасна та людина, яка зреклася рідної мови. Від неї відвернеться, не прощаючи зради, рідна земля, перестане родити; гілка на вербі зав'яне від доторку зрадника, заросте і зникне в безвісті слід, від її ласк закам'яніє друг і посивіє рідна мати, від її погляду серця й зірки обернуться на сліпе каміння — і ні з ким буде розрадити журбу, ніхто не захоче розділити печаль і втішити в горі. Такій людині немає прощення.

Роздумам про мову присвячено вірш "Лист до одного знайомого в справах філологічних". Якби злі і добрі люди мали окремі мови, то легше було б чесним людям боротися із дурними, боягузами, злодіями, вбивцями. Але кожна мова, як та земля, може родити пшеницю і осот. Кожна мова — як дерево, з якого можна зробити колиску чи труну, залежно від того, що хто хоче подарувати своєму братові. Перевертень, який згасив у собі рідне слово, чужою мовою ніколи не зігріє людської душі:

... не буде

Братам колиски дарувати —

Хто рідну маму в домовину

Живцем поклав би. А як буде, —

В колисці діти вкалічіють!

У вірші "Якби я втратив очі, Україно" ліричний герой, устами якого говорить сам Дмитро Павличко, замислюється над тим, яке б він обрав рішення, якби доля поставила його перед трагічним вибором втратити зір чи слух. І доходить висновку, що зміг би жити, хоч як би це не було страшно, не бачачи "ланів, поліських плес, подільських ясенів, Дніпра, що стелить хвилі". Красу навколишнього світу донесла б до нього його солов'їна мова, і втрачений світ знову б заяснів від сяйва слова. А глухоти він не міг би пережити, бо "не вкладе ніхто в печальні жести шум Черемоша, співи солов'я".

"Не чути материнської мови — ото була б загибель — смерть моя", — такого висновку доходить поет.

Після перебування в Монголії Д. Павличко написав цикл поезій "Вірші з Монголії", де розповідає про свої враження від побаченого там. Одне із найсильніших вражень — ставлення монголів до рідного слова (вірш "Між горами в долинах — білі юрти"). Вони по-синівськи бережуть рідне слово, рідну мову. Якби їхній Будда запропонував їм за їхню мову найцінніші дари, навіть півсвіту, вони б нізащо не віддали своєї мови, бо вона для них усе — "щоденне чудо, сонця зір, дух народу".

З гіркотою і болем дорікає поет своїм землякам, які, відцуравшись рідної мови, стали манкуртами, втративши повагу до себе в цивілізованому світі.

Мова, як пише поет у вірші "О рідне слово, хто без тебе я?", — це найцінніший скарб, який

... у спадок віддали мені

Мої батьки і предки невідомі,

Що гинули за неї на вогні.

Без рідного слова людина перетворюється на німого жебрака, старцюючого бродягу, на мертвяка у саркофазі.

У рідній мові все: пісня, сила, відвага, натхнення для душі і спрага для серця.

Так нехай живе наша мова вічно — солов'їно дзвенить у нашому домі і в домі наших правнуків.




Реферат на тему: "О рідне слово, хто без тебе я?" (сонети Дмитра Павличка про рідне слово)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2017. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.