Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Література

Леся Українка - перекладач Гейне (стаття)

Генріх Гейне та Леся Українка - два глибоко національних поета. Кожен з них гостро відчував належність до свого народу.

Характерним є рядок з поезії Гейне: "Ich bin der deutsche Dichter” (Я - німецький поет). Сам за себе говорить літературний псевдонім Лариси Петрівни Косач - Українка. Тож не дивно, що Леся Українка взялася за переклад саме творів Гейне, його натхненної лірики. Завдяки "спорідненості душ", певним спільним рисам у світогляді, Лесі Українці вдалося відтворити і дух, і форму творів Гейне. Ця робота присвячена аналізу особливостей перекладу Лесі Українки на прикладах кількох поезій з "Книги пісень” ("Buch der Lieder”): "І рожу, й лілею, і сонце, й голубку”("Dіе Rose, die Lilie, die Taube, die Sonne”),"Я прагну усю мою тугу” ("Ich wollt', meine Schmerzen ergossen”), "Серце! доля ще не вмерла” ("Herz, mein Herz, sei nicht beklommen”). Окремі особливості (переклад реалій, національних символів та деяких образів) проаналізовані на прикладах з інших поезій "Книги пісень”.

1. Леся Українка, яка була не тільки талановитою поетесою, але й обдарованим музикантом, дуже тонко відчувала мелодику гейнівського вірша. Майже у всіх її перекладах відтворено ритм оригіналу: вона використовує однаковий з першотвором віршовий розмір, кількість складів у рядку, тип рими. Розмір Леся Українка змінює дуже рідко. Зокрема в поезії "Як будеш дружинонька шлюбна моя” ("Und bist du erst mein ehlich Weib”) Леся Українка використовує замість двохскладової стопи оригіналу - трискладову, яка більш властива українському віршуванню. Крім того, в деяких випадках Гейне використовує розмовні інтонації, які "не вміщуються” в слабо-тонічну систему віршування, при цьому Гейне в одному вірші або навіть рядку може поєднувати двохскладові та трискладові стопи (наприклад, в поезії Die Rose, die Lilie...”, основний розмір - амфібрахій, 5-ий рядок написаний ямбом. .Леся ж в таких випадках зберігає основний ритм вірша.

Тип рими Леся Українка використовує також однаковий з оригіналом, не обходячи увагою навіть складні для перекладу рими в середині рядка. Наприклад, рядок з поезії "Die Rose, die Lilie...”: "Die Kleine, die Feine, die Reine, die Eine”. Всі слова римуються одне з одним. Фонетичних відповідників в українській мові немає, бо нема дифтонгу [ае]. Але поетеса знаходить фольклорні образи: "Дівчину-рибчину, перлину єдину”, які передають зміст оригіналу та відтворюють поетичний прийом (слова римуються одне з одним). По можливості Леся використовує фонетично близькі до оригіналу слова, завдяки чому вірш легко впізнати в її перекладі: "Негz”-"серце”, "Rose”-"рожа”, "Libe”- "лілея”, "Sonne” "сонце”, артикль "die”- сполучник "і”, "Diamanten und Реrlen”-"діаманти і перли”.

2. Образи та емоції гейнівських віршів передані Лесею Українкою дуже точно. Більшість образів оригіналу збережені в перекладі без змін: образ серця, сонця, липи, ворона, вітру та ін. При цьому часто здійснюється одухотвореність сил природи, що типово як для німецького, так і для українського фольклору. За правом поетичного перекладача Леся Українка іноді пом'якшує або підсилює емоційну забарвленість деяких слів та рядків, або уточнює їхній зміст. Так, з багатьох можливих варіантів перекладу слова "Schmerzen” вона обирає слово "туга”. Академічний словник української мови тлумачить це слово як важкий настрій, душевний біль, печаль. Саме цей варіант обирає перекладачка тому, що слово "Schmerzen” означає в контексті душевний, а не фізичний біль. А стилістично нейтральне "wollen” (хотіти) Леся перекладає як "прагнути” (пристрасно бажати), підсилюючи його експресивність.

3. Леся Українка відтворює національний колорит гейнівської поезії, зберігаючи характерні образи (наприклад, образ липи, типовий для німецької поезії), географічні назви та реалії німецької культури (Рейн, Кельн, Кельнський собор та ін,). Поряд з цим Леся Українка наближує вірші Гейне до українського читача, надаючи їм природного українського звучання.. Це вдається поетесі за рахунок використання фольклорних образів ("дівчина-рибчина”, "первісточка”, "очиці ясні”, "темненької ночі” та пестливих суфіксів. В оригіналі теж зустрічаються деякі пестливі слова. Леся знаходить їм українські відповідники. Вона перекладає назви музичних інструментів, підбираючи близькі українські фольклорні реалії: "Floten”-"сопілки”, "Trompeten” - "сурми”, "Pauken”-"бубни” (поезія № 20, цикл "Ліричне інтермеццо”)

4. В деяких випадках Леся Українка перекладає описово, тобто не підбирає еквівалента до кожного німецького слова. Наприклад, строфа з поезії "Я прагну усю мою тугу”:

Вони понесуть до тебе, кохана,

Це сповнене болю слово.

Ти будеш чути його кожну хвилину

Ти будеш чути його на кожному місці (підрядник).

В Лесі Українки ця строфа звучить так:

Для тебе, моя ти єдина,

Те слово сумне забринить.

Бринітиме кожну хвилину,

Бринітиме кожную мить.

Саме завдяки перекладам Лесі Українки вітчизняний читач і одержав змогу ознайомитись з лірикою видатного німецького поета Генріха Гейне. Вона відтворила у своїх перекладах образний світ, пісенність його творів.

Автор. Ващенко E. м. Донецьк. Матеріали міжвузівської наукової конференції "Зіставне вивчення германських і романських мов і літератур'" (18-20 травня) / Ред. кол. В.Д. Каліущенко. М.Г. Сенів. Н.В. Васютина. - Донецьк ДонДУ. 2000.-230 с.





Реферат на тему: Леся Українка - перекладач Гейне (стаття)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.