Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Культура

Забезпечення суспільства культурними послугами (реферат)

1. Зміни в культурних практиках в сучасній Україні

2. Базова мережа закладів культури

1. Зміни в культурних практиках в сучасній Україні

Культурні практики, форми дозвілля радянських людей вважалися однаковими чи, принаймні, однорідними. Ця однорідність забезпечувалася цілою мережею державних закладів культури (та відсутністю незалежних культурних організацій), їхньою загальнодоступністю – завдяки фіксованим низьким цінам на культурно-мистецькі послуги, а також відсутністю (чи, радше, прихованістю) елітних, „ексклюзивних” культурних практик.

Посткомуністична трансформація та економічна криза 1990-х років поклали, одначе, край цій позірній однорідності. Доступ до державних закладів культури утруднився, а декотрі з них узагалі припинили свою діяльність. Натомість у культурі з'явився приватний сектор, зорієнтований значною мірою на імпорт в Україну дешевих і не надто якісних культурних благ, а також – на забезпечення дозвіллєвих практик перших пострадянських „скоробагатьків”.

Іншими словами, культурні й дозвіллєві практики в сучасній Україні почали змінюватися не стільки завдяки якійсь цілеспрямованій державній культурній політиці, скільки під впливом стихійних і суперечливих суспільних змін, насамперед – ринкової трансформації української економіки, соціального розшарування суспільства та, не в останню чергу, глобалізації.

У таблиці 6.1. відображено загальну картину змін у культурно-дозвіллєвих практиках українського суспільства протягом десятиліття найінтенсивніших соціально-культурних змін (1994–2004). Наведені дані показують, зокрема, що наші співвітчизники сьогодні більше дивляться телевізор, менше читають книжок, а також значно рідше відвідують театри, концерти, бібліотеки, ніж десять років тому. Ці зміни можуть видатися не надто різкими, проте слід мати на увазі, що йдеться про соціологічні опитування, тоді як статистика відвідувань культурних закладів фіксує значно істотніше зменшення числа відвідувачів за цей період (у таблиці 6.3 подано відвідування різних закладів культури, а в табл. 6.6 – дані про споживання культурних благ за регіонами).

Інша важлива тенденція – зростання відмінностей у культурних практиках між центром і периферією (ці відмінності існували й за радянських часів, хоча й не настільки різкі). Статистичні дані про витрати українських родин, зокрема – видатки на культуру та відпочинок, представлені в таблиці 6.2, відображають ці значні відмінності в сучасній Україні: мешканці великих міст витрачають на культуру й відпочинок у три з половиною рази більше коштів, ніж селяни.

Така відмінність зумовлена не лише розривом у рівні доходів, а й практичною неможливістю для сучасного українського селянина відвідати театр, музей чи бодай кіно (чисельність діючих, використовуваних за призначенням кінозалів у сільській місцевості впала в багато разів).

Таблиця 6.1. Зміни в дозвіллєвих практиках у 1994–2004 рр.

(за даними соціологічних опитувань), у %% опитаних.

Види занять

1994

1996

1998

2000

2002

2004

Перегляд телепередач

79.2

79.7

80.1

86.5

76.5

83.3

Читання газет

53.6

56.2

61.9

70.3

61.2

58.3

Відвідування гостей

39.6

34.3

36.1

49.1

35.2

52.6

Просто відпочинок, байдикування

42.9

38.2

39.0

43.5

34.4

41.0

Слухання радіо

47.3

45.1

50.2

58.2

43.6

38.8

Прийом гостей

38.2

34.9

34.7

47.1

31.5

35.6

Читання худож. літератури

37.7

33.5

35.0

39.0

24.4

26.7

Слухання музики

32.4

32.4

32.9

34.5

22.2

25.6

Заняття з дітьми (ігри, уроки)

38.6

32.3

35.1

33.0

28.1

24.1

Відвідування магазинів

22.9

15.1

14.1

14.7

20.7

22.7

Відвідування церкви

14.4

13.6

14.0

22.7

13.5

14.2

Перегляд відео

-

-

-

-

10.0

11.7

Ранкова гімнастика, фізкультура

17.9

16.3

17.5

18.3

11.3

11.6

Відпочинок на природі

21.5

20.4

18.2

8.7

8.2

9.5

Гра в шахи, карти тощо

11.9

12.7

13.1

15.5

12.6

9.2

Вивчення фахової літератури

-

-

-

-

7.7

8.7

Додаткова праця, підробіток

11.5

12.0

10.1

11.0

6.9

7.7

Заняття з комп'ютером

4.7

7.9

6.6

5.4

5.3

7.4

Прикладна творчість, рукоділля

12.9

9.5

9.2

10.6

6.7

6.9

Відвідування бібліотек

7.2

5.8

5.9

5.9

5.8

4.9

Відвідув. клубів, дискотек

-

-

-

-

4.2

6.9

Відвідув. ніч. клубу, ресторану

9.3

9.3

9.8

11.7

4.4

4.8

Рибальство, полювання, гриби

-

-

-

-

6.0

3.9

Громадська робота

5.0

4.5

4.3

4.2

4.2

3.9

Біг, оздоровчі прогулянки

8.4

7.2

8.2

9.3

4.0

3.5

Відвідування кіно

7.9

2.6

1.5

1.4

2.0

2.7

Колекціон., фото/кіноаматорство

-

-

-

-

1.7

2.5

Відвідув. басейну, спортзалу

4.7

4.8

4.9

4.5

2.9

2.4

Худ. творчість

4.5

4.1

3.5

4.9

2.1

2.3

Відвід. театрів, концертів, музеїв

3.4

3.4

3.9

4.1

3.7

2.2

Відвід. спортивних видовищ

3.8

3.8

4.0

3.2

1.7

2.1

Відвідування курсів, гуртків

1.9

1.8

1.9

2.0

1.6

1.6

Участь в худ. самодіяльності

-

-

-

-

0.7

1.2

Раціоналізаторство, конструюв.

-

-

-

-

1.2

0.9

Екскурсійні подорожі

2.9

2.1

2.3

1.7

1.1

0.4

Писання листів

15.3

11.4

11.8

15.4

-

-

Інше

6.6

5.6

7.2

4.3

2.3

1.9

Джерело: В.Ворона, М.Шульга (ред.), Українське суспільство 1994–2004. Моніторинг соціальних змін. – Київ: Інститут соціології, 2004. с. 639.

Табл. 6.2. Деякі витрати українських домогосподарств у 2003–2004 рр. (у грн. на міс.).

 

Великі міста

Малі міста

Сільська місцевість

2003

2004

2003

2004

2003

2004

Всього витрат

761,06

932,66

602,08

738,03

460,98

634,50

Продукти харчування

411,13

501,95

341,47

412,08

222,14

314,41

Одяг і взуття

45,05

55,62

40,76

49,97

30,48

46,65

Житло, вода, електроенергія, газ та ін. паливо

84,20

99,23

64,02

72,42

47,45

56,84

Меблі, побутова техніка, обслуго-вування житла

18,39

23,44

14,85

20,25

10,49

17,81

Охорона здоров'я

21,26

25,21

16,50

20,19

15,47

19,66

Транспорт

33,41

34,91

13,02

18,68

13,45

15,53

Зв'язок

15,71

23,10

9,60

13,99

3,71

6,81

Відпочинок і культура:

22,99

29,84

13,82

17,97

5,62

8,67

Товари

13,80

17,58

9,65

12,84

4,68

6,89

Послуги

9,19

12,26

4,17

5,13

0,94

1,78

Освіта

11,44

16,46

8,05

9,27

4,11

6,27

Готелі, кафе, ресторани

17,53

22,43

8,12

10,72

3,54

5,96

Неспоживчі витрати

35,26

48,94

39,46

56,39

84,51

107,22

Сер. розмір домо-господарства (осіб)

2,54

2,51

2,58

2,62

2,77

2,77

Джерело: Держстатистики України, 2005

У межах 15-річного періоду посткомуністичної трансформації України варто розрізняти два етапи – часи кризи й занепаду державних культурних закладів (1990-і роки), що позначився як на статистиці витрат на культуру, так і на статистиці відвідувань, а також часи економічного пожвавлення 2000–2006 рр., яке дещо оживило й традиційні культурні практики – див. таблицю 6.3.

Як видно з цих даних, за 2000-2004 рр. відвідування театрів та музеїв зросли на 10-15%, концертів – майже на 20%, а відвідування кінотеатрів – майже удвічі. Водночас продовжувала скорочуватися мережа клубів та бібліотек, особливо – на селі. Причини цього будуть детальніше з'ясовані нижче.

Табл. 6.3. Відвідування державних і комунальних закладів культури в Україні.

Види закладів

Роки

1990

1993

1995

2000

2003

2004

Театри

Заг. відвідування, млн.

В т.ч. на 100 жителів.

125

17,6

34

131

12,5

24

131

16

131

5,7

12

132

13

133

6.0

Кінотеатри та кіноустановки, тис. Заг. відвідування, млн. На 100 жителів

26,8

552

1100

20,2

122

200

16.1

35.6

6,9

6,0

0.12

4.1

10.0

0.2

3.6

10.0

0.2

Концерти: Заг. відвідування, млн.

На 100 жителів

15

29

10

-

7.3

3.8

8

4.0

4.9

Mузеї: Заг. відвідування, млн.

На 100 жителів

214

31,8

29

295

18,0

19

314

17.4

378

16

32

394

17.6

422

18.5

Бібліотеки, тис.

Фонди, млн. томів

25,1

419

23,8

380

23.8

370

20,7

350

20.3

336.3

20.0

333.3

Будинки культури,

клуби, тис.

Кількість місць, млн.

20.1

6.5

н.д.

23.0

5.9

20.4

5.4

19.6

5.1

19.4

5.0

Джерело: Держстатистики України, 2005

Відмінності в культурних та дозвіллєвих практиках істотно залежать також від рівня освіти – як це показує таблиця 6.4. Якщо, скажімо, телебачення переглядають однаково багато всі групи, то респонденти з вищою освітою читають удвічі більше книжок, ніж респонденти з незакінченою середньою, утричі частіше слухають музику, у вісім разів частіше відвідують бібліотеки, і в десять разів більше часу проводять за персональним комп'ютером. До кінотеатрів вони також ходять у чотири рази частіше. Це зумовлено, скоріш за все, майже цілковитою відсутністю діючих кінотеатрів у невеликих містечках та селах (де менше людей з вищою освітою), а також доволі високими цінами на квитки – порівняно з низькими цінами „піратських” відеофільмів, або й узагалі дармовими фільмами на телебаченні.

Втім, не варто переоцінювати вплив рівня освіти на вибір дозвіллєвих практик. Хоча в деяких формах культурного дозвілля відмінності між окремими групами справді істотні, їхня загальна структура є подібною для всіх груп. Зокрема, це стосується найпоширеніших практик – таких, як оглядання телепрограм, слухання радіо тощо.

Більше того, як зауважили соціологи, загальна структура дозвілля часто відображає радше уявлення респондентів про те, яким це дозвілля мало би бути, аніж їхні реальні довіллєві практики.

Табл. 6.4. Культурні практики відповідно до освітнього рівня, 2003 р.

Культурні практики

Початк.

освіта

Середня

загальна

Середня

спец.

Вища

%

Загалом

по Укр.

Перегляд телепередач

83.3

84.3

82.5

85.9

83.3

Читання газет

50.3

59.8

64.2

69.2

58.3

Прослуховування радіопередач

38.7

37.2

41.8

38.6

38.8

Читання худ. літератури

18.2

25.0

36.7

41.9

26.7

Прослухов. музики

11.2

33.3

33.8

33.8

25.5

Відвідування церкви

19.7

10.7

10.0

14.1

14.2

Перегляд відеофільмів

5.3

14.3

14.9

18.7

11.7

Вивчення фахової літер-ри

2.5

8.2

12.6

23.4

8.7

Заняття з комп'ютером

1.7

7.1

11.5

19.7

7.4

Відвідування бібліотек

1.9

6.1

5.2

10.6

4.9

Відвідування театрів, концертів

2.2

2.9

3.7

5.1

4.4

Відвідування кінотеатрів

0.9

2.3

2.8

4.0

2.7

Колекціонування, фото-, кіноаматорство

0.9

3.0

3.7

4.1

2.5

Самодіяльна художня творчість

0.8

2.5

2.0

7.1

2.3

Джерело: В.Ворона, М.Шульга (ред.), Українське суспільство 1994–2004. Моніторинг соціальних змін. – Київ: Інститут соціології, 2004.

Особливо це стосується осіб із вищою освітою, котрим хотілося б вести набагато активніше культурне життя, ніж вони насправді ведуть – через брак часу, грошей, відповідної інфраструктури, або й власної сили волі.

Узагальнюючи всі ці дані про дозвіллєві практики наших співвітчизників, форми та обсяги споживання культурних товарів і послуг в сучасній Україні, зміни, що відбулися в цій сфері за останні роки, а також відмінності в культурно-дозвіллєвих практиках, підсумовуємо їх у вигляді таблиці (табл. 6.5), що показує, як задовольняються культурно-дозвіллєві потреби населення України залежно від того, де вони мешкають – у великому місті, в малому місті (райцентрі) чи на селі.


 

Таблиця 6.5. Задоволення культурно-дозвіллєвих потреб населення України

Види культурних і дозвіллєвих послуг

Форми й обсяги задоволення потреб в залежності від місця проживання

У великих містах

У невеликих містах

У сільській місцевості

Телебачення

15-20 ефірних каналів,

1-2 системи кабельного ТБ

До 10 ефірних каналів,

Часом - кабельне ТБ

2-3 ефірних канали, часто –

з поганою якістю прийому

Радіо

Мовлення на сер. і довгих хвилях,

10-15 FM-станцій

Мовлення на сер. і довгих хвилях,

5-6 FM-станцій

„дротове” мовлення, у приміській зоні – часом прийом FM-станцій

Преса

Десятки газет та журналів у роздрібному продажі та передплата

Обмежена кількість газет та журналів у роздрібному продажі, передплата

Передплата з нерегулярною доставкою (раз на тиждень), брак роздрібного продажу преси.

Книжка

Книгарні, книжкові базари, супермаркети, універсальні, наукові та навчальні бібліотеки

У деяких містах – книгарні, в більшості – лише лоткова книжкова торгівля на ринках; бібліотеки

Лоткова книжкова торгівля на ринку в райцентрі; місцева бібліотека,

„книга-поштою”

Кіно

Модернізовані кінотеатри, придбання фільмів на відео та DVD

У деяких містах – кінотеатри; придбання фільмів (часто - „піратських”) на відео та DVD

Перегляд фільмів по ТБ, інколи – куплених у сусідньому місті відеофільмів (часто – „піратських”)

Театр, концерти

Місцеві та гастролюючі театри й виконавські колективи

Місцева самодіяльність, зрідка – гастролюючі укр. або рос. виконавці й колективи

Місцева самодіяльність, зрідка - відвідання концертів у сусідньому місті

Популярна музика

Музичні телеканали, FM-станції, придбання CD та МР3 в муз. магазинах, відвідання концертів і музичних клубів

Муз. передачі на ТБ й радіо, зрідка – концерти, купівля CD й касет на базарі

Муз. передачі на ТБ й радіо, принагідно придбані в містах CD та касети

Академічна музика

Філармонічні концерти, фестивалі за участю укр. та іноз. виконавців, придбання CD в муз. магазинах

Радіо „Культура” та „Промінь”, відвідання концертів та придбання CD у сусідніх великих містах

Радіо „Культура” та „Промінь”, принагідне придбання музичних записів в сусідніх містах.

Образотворче мистецтво

Місцеві музеї, виставки, галереї, придбання творів та мистецьких видань у салонах та книгарнях

Місцевий музей, принагідно придбані мистецькі видання

Репродукції та мистецькі видання принагідно придбані в сусідньому місті

Інтернет

До третини населення – регулярні користувачі; робота Інтернет-кафе

Приблизно 10-15 % - користувачі Інтернету

Користувачі дуже нечисленні

Культурний туризм

Діяльність місцевих музеїв та заповідників, турпоїздки за кордон та по Україні через турфірми

Для заможніших – тур. подорожі, для решти – принагідне відвідання пам'яток у поїздках по Україні

Принагідне відвідання пам'яток під час поїздок по Україні

Інші форми позадомашнього дозвілля та розваг

Безкоштовні масові концерти та свята, музичні та нічні клуби, дискотеки, самодіяльні об'єднання за інтересами

Масові свята та гуляння, дискотеки, самодіяльність у міських (районних) Будинках культури

Масові свята, дискотеки, клубна самодіяльність

Мист. освіта, естет. виховання

Мистецькі ВНЗ й училища, школи мистецтв, студії, гуртки в Буд. культури

Училища культури, школи мистецтв, гуртки в Будинках культури

Уроки співів та малювання у школі, інколи – клубні гуртки


 

2. Базова мережа закладів культури

Базові заклади культури, до яких належать будинки культури, клуби, бібліотеки, залишаються основним місцем культурного відпочинку та мистецького аматорства у тисячах сіл та містечок по всій Україні. Радянська влада створила мережу цих закладів ще у 1920-30-х роках, аби замінити нею традиційні інституції, що обслуговували духовні потреби населення, – тобто передусім церкви, що вважалися на той час реакційними, а також осередки «Просвіти», що їх більшовики вважали «буржуазно-націоналістичними».

Саме ця частина радянської культурної спадщини залишається нині єдиною інституційною базою культурного розвитку у невеликих містах та селах. За іронією долі, вона часто виступає базою для відродження саме тієї традиційної української культури, для подолання й витіснення якої вона первісно задумувалася.

Сьогодні базова мережа закладів культури включає:

- 490 районних будинків культури;

- 419 міських будинків культури у невеликих містах;

- 24 обласних центри народної творчості;

- 14920 сільських клубів та будинків культури (з-поміж 22 тисяч українських сіл майже третина – занадто малі або занадто бідні, аби утримувати власний сільський клуб);

- 18500 публічних бібліотек.

Загалом будинки культури, клуби та бібліотеки сьогодні складають близько 80% з приблизно 40 тисяч державних і комунальних закладів культури, в них працює до 50 тисяч працівників (ще понад 100 тисяч – працюють у музеях, заповідниках, театрах, філармоніях та мистецьких колективах, підпорядкованих місцевим органам влади та місцевому самоврядуванню).

Базова мережа закладів культури належить місцевим громадам або ж районним чи обласним органам місцевого самоврядування, й утримується з місцевих (міських, сільських, селищних) бюджетів. У 2006 році було прийнято зміни до Бюджетного Кодексу, за якими фінансування сільських і селищних закладів культури мало перейти на районні бюджети, але цю зміну не було впроваджено в бюджетну практику ані 2006-го, ані 2007-го року, тож поки що не можна судити, наскільки позитивно вона вплине на фінансовий стан закладів культури на селі.

За офіційними даними, близько 90 тисяч самодіяльних мистецьких колективів та кілька тисяч інших клубних формувань використовують ці заклади як свою основну базу.

Чисельність та структура цієї базової мережі закладів культури визначається та реґулюється двома Постановами КМ України, №510 від 30.05.1997 «Про мінімальні соціальні норми забезпечення населення України публічними бібліотеками» та № 1775 від 12.11.1998 «Про норми забезпечення населення клубними закладами» (постанову КМУ, що встановлює мінімальні норми для мережі публічних бібліотек, докладніше обговорено в Розділі 4.3).

Щодо базової мережі клубів та будинків культури, Постанова КМУ № 1775 встановлює такі норми: у малих селах (з населенням менше ніж 500 осіб) має бути клуб на 100-150 місць; для більших сіл (до 1000 мешканців) – клуб (будинок культури) на 150–200 місць. Ці клубні «місця» не конче мають бути в тому самому селі, оскільки менші села дозволено «приписувати» до клубних закладів у більших селах, якщо відстань між ними не перевищує 5 км.

Для великих сіл і містечок з населенням від однієї до десяти тисяч мешканців соціальні нормативи передбачають 70–150 клубних місць на кожну тисячу мешканців, а для більших містечок (з населенням понад 10 тис.) – 30-50 місць на кожну тисячу.

Нормативи передбачають також наявність районного будинку культури у кожному райцентрі та обласного центру народної творчості – у кожному обласному центрі. На центри народної творчості покладено, зокрема, завдання координування роботи районних, міських та сільських будинків культури і клубів області, надання їм методично-консультаційної допомоги, відслідковування тенденцій розвитку культурно-дозвіллєвої сфери в області.

Згадана Постанова КМУ також зобов'язує місцеві органи влади скласти перелік усіх базових закладів клубного типу з метою дальшої реєстрації їх як неприбуткових організацій та, відповідно, надання їм податкових пільг. При цьому, однак, Постанова КМУ № 1775 зазначає, що передбачені нею нормативи є лише орієнтовними для формування мережі культурних закладів і не обмежують ініціативи місцевих органів влади. Іншими словами, якщо місцеві органи влади надумають закрити клуб через брак коштів, згадані «соціальні нормативи» не зможуть їм у цьому завадити. І, як це видно з даних, наведених у таблиці 6.6, реальне забезпечення громадян клубними «місцями» у більшості реґіонів України істотно відстає від окреслених норм, а мережа клубів – і далі скорочується, хоча й повільно.

На жаль, економічна криза 1990-х років найболючіше зачепила саме місцеві громади – тому саме місцеві заклади культури (будинки культури, клуби, бібліотеки) найдошкульніше відчули її наслідки, передусім - різке зменшення фінансування за сумнозвісним «залишковим принципом». Як наслідок, мережа клубів та будинків культури системи МКТ скоротилася з 25 тисяч (з них 21 тис. у сільській місцевості) 1990 року до 17,9 тисяч (з них 14,9 тис. у сільській місцевості) року 2006.

Іншим наслідком недостатнього фінансування стала відсутність належних ремонтів протягом десятиліть, брак оновлення музичних інструментів, сценічного обладнання, реквізиту тощо. Станом на січень 2006 року приблизно 3700 клубів працювали у пристосованих приміщеннях, понад 7.3 тисяч клубів потребували капітального ремонту, а 530 споруд перебували в аварійному стані (див. також табл. 6.7). Більшість сільських клубів в багатьох регіонах України не опалюються взимку.

Брак коштів позначився не лише на стані приміщень, музичних інструментів чи, скажімо, костюмів для самодіяльних театрів, а й на зарплатах працівників культури – найнижчих з-поміж усіх інших галузей. Оскільки мінімальна зарплата в Україні у 2006 році становила 420 гривень, то місцеві органи влади, не маючи достатньо коштів на утримання закладів культури та їх штатів, оформляють працівників культури на півставки, хоча ті нерідко й далі працюють на повну. Таким чином, у 2006 році в Україні налічувалося близько 24 тисяч частково зайнятих працівників культури – ледь не кожен п'ятий працівник галузі, і чи не кожен другий працівник закладів базової мережі.

Зокрема, частково зайнятими є 80% культурних працівників у Тернопільській області, 59% у Житомирській та Сумській, 50% у Волинській.

Якщо достатніх коштів на розвиток культурно-мистецької інфраструктури не мають місцеві бюджети, то можуть використовуватися бюджетні трансферти та субвенції з державного бюджету. Наприклад, інструмент субвенцій в останні роки активно використовується – для фінансування ремонтно-реставраційних робіт на культурних пам'ятках, на закупівлю книжок для місцевих бібліотек (5.6 млн. грн. у 2006 році), на придбання народних музичних інструментів для музичних шкіл (9 млн. грн. в 2006 році).

Верховна Рада України намагалася виправити ситуацію зі скороченням базової мережі закладів культури, прийнявши Постанову № 2749 від 6.09.2005 р. „Про недопущення закриття соціально-культурних закладів у сільській місцевості”, що мала на меті захистити від ліквідації чи перепрофілювання клуби та бібліотеки на селі. Втім, цю постанову не було підкріплено відповідними змінами в бюджетному законодавстві.

Не маючи надто великих можливостей допомогти базовим закладам культури матеріально, Міністерство культури і туризму України підтримує їх діяльність, організовуючи та фінансуючи численні загальнодержавні культурно-мистецькі заходи (фестивалі, конкурси, огляди, семінари тощо). Однією з найзначніших акцій такого роду був Всеукраїнський огляд народної творчості, проведений двічі – в 2001 та в 2005 роках. Огляд має два етапи – спершу проходять обласні огляди в усіх областях (регіонах) України, а потім, на фінальному етапі огляду, в кращих залах Києва проходять 25 концертів кращих аматорів з усіх регіонів, безкоштовно для публіки.

Міністерство культури також підтримує проведення численних загальнодержавних та регіональних фестивалів і конкурсів мистецького аматорства. Лише протягом 2006 року міністерством спільно з регіональними органками влади було проведено близько 40 таких заходів.

Іншим заходом Мінкультури, спрямованим на підтримку культурного розвитку регіонів, було проведення Всеукраїнського огляду матеріально-технічного стану сільських закладів культури (2003-2004 рр.). Огляд розкрив реальну ситуацію базової мережі, що спонукало багато сільських рад та райдержадміністрацій спрямувати більше уваги й коштів на ремонти й технічне оновлення закладів. Наприклад, до 30% сільських клубів Житомирщини та 22% клубів Донеччини одержали можливість ремонту внаслідок огляду, в Луганській області відремонтовано 580 клубів та бібліотек.





Реферат на тему: Забезпечення суспільства культурними послугами (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.