Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Культура

Виконавські мистецтва. Підтримка мистецької творчості (частина 2) (реферат)

1.Театр

2.Музичне мистецтво

Чимала мережа державних та комунальних закладів виконавських мистецтв, переважно успадкованих від радянської доби, нині включає: понад 133 стаціонарних професійних театри (принаймні по 2 театри в кожному обласному центрі), в т.ч. 6 театрів опери та балету; Національну філармонію в Києві та 24 обласних філармоній в регіонах; низку симфонічних оркестрів, сотні інших виконавських колективів, утримуваних за рахунок місцевих бюджетів.

Держава також фінансує низку всеукраїнських та міжнародних мистецьких фестивалів і конкурсів, субсидує гастролі провідних державних мистецьких колективів по різних регіонах України і за кордоном. Не дивно, що фінансування мистецьких заходів і закладів традиційно належить до найбільших напрямків витрат у бюджеті Міністерства культури і туризму.

Театр

Театральне мистецтво України історично склалося як багатокультурне. Українські аматорські та професійні театри з'явилися на початку ХІХ ст. поруч із казенними ("імператорськими”) російськими театрами, і пройшли спершу крізь важкі часи царських переслідувань української культури, а потім – крізь не простіші часи радянського тоталітаризму. До кінця 1930-х років в Україні діяло також чимало театрів етнічних меншин – єврейських, польських, грецьких, кримськотатарських та ін. Більшість серед них було ліквідовано сталінським режимом у 30-і рр. й пізніше – наприкінці 1940-х.

Нині деякі з театральних колективів меншин відродилися: Кримсько-татарський музично-драматичний театр у Сімферополі, Угорський драматичний театр у Берегові, ромський театр "Романс” у Києві (всі згадані театри – професійні). Все ж більшість професійних театрів (у 2005 р. їх було 133) – це українські та російські. Серед них 6 театрів мають статус "національний” (в т.ч. один російський), 7 – статус "державний”, 67 підпорядковані обласним органам влади, 49 – міським та районним в областях. Абсолютну більшість складають стаціонарні репертуарні театри, пересувних театральних труп - тільки 13.

Щодо розподілу за жанрами, в Україні діють 44 драматичних театри, 41 – дитячих та юнацьких театрів (в т.ч. 29 лялькових), 31 музично-драматичний театр і 10 театрів музичної комедії та мініатюр.

Найбільша кількість театрів зосереджена в Києві (27), далі йдуть Одеса, Львів, Дніпропетровськ, Харків, Донецьк (в кожному діють 5-8 театрів).

Професійні театри України щороку дають близько 30 тис. вистав. Переважну більшість гастрольних вистав (бл. 4 тис. на рік) українські колективи показують в Україні, а поза її межами – близько 200. Щороку в нашій країні відбувається 10-12 театральних фестивалів, що фінансуються, принаймні більшою частиною, з державного та місцевих бюджетів. Відвідуваність театрів, що помітно знижувалася в 1990-і роки, стала після 2000 р. поступово зростати (див. Табл. 1.4).

Хоча бюджетне фінансування й досі залишається головним фінансовим джерелом існування державних та комунальних театрів, останні часом вони значно поліпшили самостійне заробляння коштів – як від основної діяльності, так і з інших джерел (див. Табл. 3.3).

Таблиця 3.3. Власні зароблені доходи театрів, 2004

Форми власності

Зароблені кошти (без ПДВ)

Податки та збори

Інші надход-ження

Загалом

Від осн. діяльності

Від іншої діяльності

ПДВ

Інші

Всі театри

43860.2

36170.5

7689.7

6910.3

207.6

32324.9

Приватні

419.8

342.9

76.9

46.6

22.7

-

Державні

11584.6

10684.2

900.4

1973.7

-

10470.4

Комунальні

31855.8

25143.4

6712.4

4890.0

184.9

21854.5

Фінансове становище українських театрів є дуже неоднаковим; воно великою мірою залежить від їхнього статусу (національний, обласний, міський) та розташування (столиця, велике місто чи невелике периферійне). Сукупні доходи театрів коливаються від кількох сотень тисяч грн. у малих міських театрів - до десятків мільйонів у національних театрів Києва. Структура фінансових надходжень у всіх театрах є подібною:

- бюджетне фінансування – 70-80 %;

- доходи від основної діяльності – 15-25%;

- інші надходження: 5-10%.

Заробітна плата становить левову частку витрат театрів (до 80%) і покривається за рахунок бюджетних коштів. Працевлаштування у державних театрах є постійним, із фіксованою зарплатнею. Більшість керівників театрів вважають цю систему застарілою та неефективною (оскільки зарплата актора мало залежить від творчих досягнень), а отже, вона має бути замінена системою індивідуальних контрактів.

Витрати на основну діяльність театрів (зокрема, на виготовлення декорацій та костюмів для нових вистав) здебільшого покриваються за рахунок самостійно зароблених коштів. Інколи частина цих коштів витрачається також на опалення, електропостачання, ремонт.

Як поліпшити фінансове становище театрів? Найочевиднішим шляхом є подальше нарощування бюджетних субсидій. Саме цього повсякчас вимагають чимало керівників театрів. Однак, як свідчить фінансова статистика, навіть коли бюджет щороку нарощує фінансування, коштів усе одно не буває досить - навіть для національних театрів.

Інший шлях полягає у нарощування зароблених коштів - як від основної діяльності, так і з інших джерел (оренда приміщень, комерційна діяльність та ін.). Деякі театри України досягають у цьому помітних успіхів.

Водночас, коли метою стає максимальне збільшення грошових надходжень, це певною мірою суперечить основній місії державних театрів, які мають насамперед надавати мистецькі послуги суспільству. На практиці це означає, що державні й комунальні театри не повинні надто підвищувати ціни на квитки, не захоплюватися постановкою комерційних розважальних вистав, не кажучи вже про практику здачі в оренду театральних приміщень гастролерам та різного роду бізнес-структурам.

Іншим шляхом поліпшення фінансування театрів (та й інших мистецьких організацій) є запровадження податкових пільг на доходи від основної діяльності. Це здавна пропонує мистецька спільнота України. Таке важливе джерело фінансування, як благодійні пожертви та спонсорські внески, також потребують сприятливішого податкового режиму.

Нарешті, дієвим засобом є підвищення ефективності використання бюджетних коштів. Зокрема, використання контрактної системи для артистичного та художнього складу не лише дозволить заощадити певні кошти, але й спонукає до підвищення кваліфікації мистецьких колективів.

Музичне мистецтво

Нині в Україні існує 77 професійних концертних організацій (філармонічні організації, оркестри, танцювальні колективи, хори та ін.), більшість яких (54) перебувають у комунальній власності, 17 мають статус національних та державних, і 7 – у приватній власності. Діють 7 театрів опери та балету, з яких два розташовані у столиці (Національна опера та Київський театр опери та балету для дітей та юнацтва), решта – у Львові, Донецьку, Харкові, Одесі та Дніпропетровську, і 3 театри оперети або музкомедії (у Києві, Одесі та Харкові).

Крім національних музичних театрів, Міністерству культури і туризму України підпорядковані ще 11 мистецьких колективів, в т.ч. 9 – національних:

· Національний заслужений академічний український народний хор України імені Г.Г.Верьовки;

· Національний заслужений академічний ансамблю танцю України ім. П. П. Вірського;

· Національна заслужена капела бандуристів України ім. Г. І. Майбороди;

· Національний оркестр народних інструментів України;

· Національна заслужена академічна хорова капела України "Думка”;

· Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України;

· Національний ансамбль солістів "Київська камерата”;

· Національний будинок органної та камерної музики України;

· Національний Одеський філармонічний оркестр;

· Державний духовий оркестр України;

· Державний естрадно-симфонічний оркестр України.

МКТ також підпорядковано 4 державних концертно-гастрольних підприємства:

· ДП "Український державний центр мистецтв”;

· ДП "Державне концертне агентство "Україна”;

· ДП "Україна гастрольна”;

· Державна театрально-видовищна агенція.

Бюджетні видатки на підтримку виконавських мистецтв в Україні були подані вище в таблицях 2.6 і 2.13, а загальна картина щодо доходів національних мистецьких організацій (хоча й лише за 2001 р.) представлена в таблиці 2.18. Нижче подаємо загальні відомості про зароблені доходи концертних організацій у 2004 році по регіонах України (див. Таблицю 3.6).

Таблиця 3.6. Власні зароблені доходи концертних організацій, 2004 (тис. грн.)

Регіони України

Кошти від надання послуг

Податки та збори

Інші надход-ження

Загалом

Діяльність за профілем

Діяльність не за профілем

ПДВ

Інші

Україна, загалом

22056,6

20454,9

1601,7

2837,7

41,7

8592,9

АР Крим

716,1

519,6

196,5

114,2

-

26,2

Вінницька

308,0

266,2

41,8

51,1

-

-

Волинська

228,0

147,0

81,0

37,0

-

-

Дніпропетров-ська

164,3

140,7

23,6

22,6

-

-

Донецька

961,8

956,2

5,6

156,9

-

33,3

Житомирська

129,7

111,8

17,9

21,2

-

-

Закарпатська

180,2

180,2

-

25,3

-

1046,0

Запорізька

330,3

330,3

-

55,0

0,4

139,9

Ів.-Франківська

118,7

76,4

42,3

19,8

-

757,2

Київська

60,8

40,3

20,5

9,7

-

166,7

Кіровоградська

243,5

135,8

107,7

40,6

-

15,0

Луганська

222,7

204,2

18,5

37,1

-

1320,7

Львівська

998,8

917,0

81,8

25,9

0,1

708,2

Миколаївська

45,4

45,4

-

7,9

-

-

Одеська

495,6

300,2

195,4

82,6

-

1193,1

Полтавська

99,1

74,7

24,4

16,5

-

952,5

Рівненська

96,5

96,5

-

16,1

-

17,1

Сумська

69,0

47,9

21,1

11,5

-

620,6

Тернопільська

119,0

119,0

-

20,0

-

-

Харківська

395,4

371,1

24,3

64,0

0,3

-

Херсонська

45,1

45,1

-

-

-

1,3

Хмельницька

252,1

183,9

68,2

42,0

-

11,3

Черкаська

219,3

137,3

82,0

36,6

2,5

68,3

Чернівецька

161,7

128,0

33,7

25,6

-

1162,2

Чернігівська

338,6

338,6

-

56,1

-

13,0

м. Київ

15032,9

14517,5

515,4

1842,7

38,4

340,3

м. Севастополь

24,0

24,0

-

-

-

-

Спостерігається відчутна відмінність у платоспроможності концертно-театральної публіки (а отже, і в можливостях самостійного одержання доходів) у різних регіонах України. Так, у Києві ці доходи перевищили 15 млн. грн., у двох великих регіональних культурних центрах – Львові та Донецьку – вони становили по 1 млн. грн., у той час, як у трьох інших великих містах з населенням понад 1 млн. осіб (Харкові, Одесі та Дніпропетровську) разом взятих ці доходи склали менше 1 млн. грн.

Водночас, державна підтримка музичного мистецтва не обмежується фінансуванням мистецьких закладів. Щороку в Україні влаштовується близько 30 міжнародних та всеукраїнських фестивалів і конкурсів, фінансово підтримуваних Міністерством культури і туризму (а також з обласних та місцевих бюджетів). Найвідоміші з-поміж них:

"Київ-музик-фест”,

"Музичні прем'єри сезону”,

"Форум музики молодих”,

Хор-фест "Золотоверхий Київ”,

Фестиваль балету "Серж Лифар де ля данс”,

Міжнародний конкурс юних піаністів ім. В. Горовиця (всі у Києві),

"Два дні й дві ночі нової музики” (Одеса),

"Контрасти” (Львів),

"Травневі музичні зустрічі” (Кіровоград) та інші.

Серед найголовніших проблем сучасного музичного мистецтва України, крім недостатнього фінансування, слід наголосити на триваючій кризі нотного видавництва та цілком недостатньому випуску аудіозаписів сучасної академічної музики. У продажу є вкрай небагато CD із записами серйозної української музики. Оскільки подібні аудіо-публікації не є комерційними за визначенням, видається доцільним впровадити спеціальну програму державної підтримки національного аудіо виробництва.

Підсумовуючи, можна сказати, що і сучасний стан українського мистецтва, і державна політика щодо нього в незалежній Україні є значною мірою наслідком дії двох тенденцій, закорінених ще в радянській добі:

- по-перше, інерційного тривання радянської політики патерналістської опіки держави над мистецтвом, передусім – "високим”, академічним (утримання мережі національних і державних мистецьких закладів та колективів, фінансування національних творчих спілок), при значно стриманішому, а часом – настороженому ставленні до "неорганізованих”, андерграундових та контр-культурних мистецьких явищ і течій (зокрема – тих, що на Заході отримали назву contemporary art), представники котрих, у свою чергу, нерідко „відплачують” недовірою до будь-яких заходів держави;

- по-друге, демонстративний розрив на початку 1990-х років з деякими одіозними елементами радянської культурної політики (від естетичної й ідеологічної цензури – до забезпечення високого суспільного статусу провідних митців взамін за їхню політичну лояльність) не супроводжувався, однак, формулюванням нової, артикульованої й послідовної системи принципів взаємин між державою та мистецтвом.

Друга з названих тенденцій триває фактично й дотепер, оскільки різні групи в сучасному суспільно-культурному житті України пропонують доволі відмінні підходи до потрібної нової системи принципів: від постановки національного мистецтва на службу націєтворенню й "розбудові державності” – до класичного (і нині дещо анахронічного) західного ліберального laissez-faire, тобто невтручання держави у мистецьку сферу.

Очевидно, що в суспільно-політичних обставинах сучасної України жоден з цих підходів не є ані цілком адекватним потребам культури й суспільства, ані політично здійсненним. Отже, на порядку денному стоїть формування певного широкого компромісу, або ж синтезу пропонованих підходів до державної підтримки розвитку мистецтва.

Список використаної літератури:

1. Національний звіт Українського центру культурних досліджень «Про культурну політику в Україні»





Реферат на тему: Виконавські мистецтва. Підтримка мистецької творчості (частина 2) (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.