Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Культура

Традиційне народне мистецтво та культури меншин. Історична та культурна спадщина (частина 3) (реферат)

1. Традиційне народне мистецтво

2. Культури меншин

1.Традиційне народне мистецтво

Відродження традиційної української культури було одним з гасел боротьби за національну незалежність України. Цілком природно, що, починаючи з 1991 року, це стало одним з пріоритетів державної культурної політики.

Цей пріоритет запроваджується через низку підтримчих заходів:

- утримання мережі державних культурних інституцій (відомих як будинки культури чи клуби) практично у всіх містах, містечках і селах України. Ці інституції фінансуються з державного бюджету і є базою для тисяч фольклорних колективів, ансамблів, аматорських гуртків тощо. Нині в Україні існує близько 90 тисяч аматорських мистецьких колективів.

- фінансова та організаційна підтримка наукових досліджень українського фольклору, підтримка наукових публікацій в цій галузі, аудіо та відеозапис фольклорних обрядів, ритуалів, фестивалів тощо.

- державна підтримка, включаючи фінансову, національних, регіональних, міжнародних фестивалів і конкурсів народних пісень, танців, обрядів, ремесел тощо (ці фестивалі й конкурси зазвичай фінансуються одночасно з національного та місцевих бюджетів).

- державна підтримка (переважно через національні чи регіональні цільові програми) для відродження центрів традиційних ремесел (гончарства, вишивки, каменотесного мистецтва, наївного народного малярства, лозоплетіння, різьблення по дереву тощо).

Таблиця 4.3. Стан мережі клубних закладів в Україні, 2005-2006 рр.

Регіон

Кількість закладів на

01.2005 р.

Кількість

Закладів на

01.2006 р.

Потребують

капремонту

%

1. Вінницька

1090

1087

421

39

2. Волинська

663

668

270

37

3. Дніпропетровська

556

560

267

47

4. Донецька

520

526

298

55

5. Житомирська

1064

1057

379

34

6. Закарпатська

481

476

186

40

7. Запорізька

421

412

211

54

8. Івано-Франківська

719

720

332

41

9. Київська

852

842

393

46

10. Кіровоградська

608

602

210

32

11. АР Крим

548

553

306

47

12. Луганська

501

508

158

29

13. Львівська

1391

1395

575

42

14. Миколаївська

509

509

143

30

15. Одеська

748

743

460

61

16. Полтавська

826

820

511

60

17. Рівненська

685

683

23

4

18. Сумська

656

644

201

25

19. Тернопільська

913

912

324

45

20. Харківська

665

667

302

42

21. Херсонська

463

463

182

47

22. Хмельницька

1103

1106

153

13

23. Черкаська

737

738

460

62

24. Чернівецька

387

386

153

42

25. Чернігівська

779

782

295

45

26. м. Київ

5

7

3

20

27. м. Севастополь

29

29

15

52

Разом:

17857

17895

7265

40

Серед найвідоміших міжнародних фольклорних фестивалів, які отримали державну підтримку наступні:

· „Фольклорний дивосвіт” (Київ);

· „Калинове літо на Дніпрі” (м. Комсомольськ Полтавської обл.);

· „Лесина весна” (м. Новоград-Волинський Волинської обл.);

· „Древлянські джерела” (Рівне);

· „Веселкова Терпсихора” (Київський фестиваль народного танцю);

· „Поліське літо з фольклором” (Луцьк);

· „Покуть” (Харків) та ін.

Починаючи з 1996 року, Україна є членом CIOFF (Міжнародної ради фольклорних фестивалів) й багато згаданих вище фестивалів включено до календаря міжнародних фольклорних подій CIOFF.

За відповідною постановою Уряду в Україні з 2004 року здійснюється "Державна програми охорони та збереження нематеріальної культурної спадщини на 2004-2008 роки”. В рамках реалізації цієї Державної програми лише в 2006 році за підтримки Мінкультури проведено ряд культурницьких акцій, зокрема:

· Всеукраїнський фестиваль лемківської культури «Дзвони Лемківщини» (Монастириськ Тернопільської області),

· Всеукраїнський фестиваль кобзарського мистецтва «Вересаєве свято» (Сокиринці Чернігівської області),

· фестиваль хорового співу «Калиновий спів» (Кіровоград),

· науково-практична конференція «Традиційна культура: збереження самобутності в умовах глобалізації» (Харків),

· Міжнародний фестиваль «Поліське літо з фольклором» (Луцьк),

· Всеукраїнський конкурс автентичних фольклорних колективів пам'яті Г.Танцюри (Вінниця, Гайсин).

Для забезпечення правових, економічних та організаційних умов відродження й розвитку народних художніх промислів розпорядженням КМ України від 15.06.2006 р. схвалена „Концепція Державної програми збереження, відродження і розвитку народних художніх промислів”, на виконання якої Мінкультури розробляє проект відповідної Державної програми.

2. Культури меншин

Підтримка і захист етнокультурного різноманіття є необхідним елементом сучасної державної культурної політики будь-якої демократичної країни. Як показано в Розділі 1.1, Україна – багатоетнічна країна, з численними етнічними меншинами, зі своїми мовами і культурами, хоча багато яскравих рис цих культур були нівельовані, або й переслідувані в радянський період.

Найтрагічнішим прикладом радянської „національної політики” стала примусова депортація кримських татар, греків та інших меншин з Криму в 1944 році. Вся культурна інфраструктура і значна частина культурної спадщини цих народів були знищені. Менш відомими є факти нищення освітніх та культурних інституцій інших національних меншин України (поляків, німців, греків, євреїв тощо) у 1937-1939 роках. Їхні школи й інститути, театри й бібліотеки, газети й журнали були закриті, а багато письменників, митців, журналістів – представників національних меншин, стали жертвами репресій.

В роки горбачовської перебудови розпочався і триває досі процес, етнонаціонального відродження: багато етнічних спільнот "вийшли з тіні”, заснували численні національно-культурні товариства, аматорські мистецькі колективи, заявили про свої культурні та мовні права. Ці права гарантовані Конституцією та законами України, хоча практична їх реалізація потребує більшого часу, ніж законотворчість.

Нині в Україні існує понад 1200 національно-культурних товариств та культурних НДО етнічних меншин, які користуються підтримкою уряду й місцевого самоврядування.

У різних регіонах країни працює понад 30 центрів національних культур. З них 13 центрів розташовані в Закарпатті (регіон особливого етнічного різноманіття), 10 – у Запорізькій області. Національно-культурні товариства служать базою для понад 9 тисяч аматорських мистецьких колективів меншин. Міністерство культури і туризму України постійно співробітничає з національно-культурними товариствами та культурними організаціями меншин.

Особливо продуктивна співпраця налагодилася з Радою національно-культурних товариств України, з Молодіжною організацією "Німецьке джерело”, Всеукраїнським об'єднанням Ромських громадських організацій "Конгрес ромів України”, Демократичною спілкою угорців, Всеукраїнською асоціацією кримських караїмів "Кримкарайлар”, Всеукраїнським національно-культурним й освітнім товариством "Русское собрание”, Єврейським Фондом України та іншими.

Іншою традиційною формою співпраці та підтримки меншин є фінансування масштабних культурно-мистецьких заходів меншин. Лише 2005 року Міністерство культури і туризму України надало фінансову й адміністративну підтримку понад 30 фестивалям та іншим культурно-мистецьким заходам меншин.

Фінансування з державного бюджету, спрямоване на підтримку культур меншин, постійно зростає: від 0,6 млн. гривень у 2002 році до 1 млн. гривень у 2003 році, й понад 1,5 млн. гривень у 2005 та 2006 роках.

Міністерство культури і туризму виділяє як пріоритетні завдання в підтримці культур меншин такі питання:

- формування мережі центрів національних культур, обласних музеїв історії національних меншин, а також мережі закладів культурних в місцях традиційного проживання національних меншин;

- підтримка створення Всеукраїнського центру культур національних меншин у Києві.

Список використаної літератури:

1. Національний звіт Українського центру культурних досліджень «Про культурну політику в Україні»





Реферат на тему: Традиційне народне мистецтво та культури меншин. Історична та культурна спадщина (частина 3) (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.