Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Культура

Культурно-мистецька освіта. Підтримка мистецької творчості (частина 3) (реферат)

1.Початкова культурно-мистецька освіта

2.Середня спеціальна культурно-мистецька освіта

3.Вища культурно-мистецька освіта

Ще у ХІХ ст. в Україні діяла ціла мережа приватних музичних і художніх шкіл, а також навчальних закладів при мистецьких товариствах, патронованих державою. Найрозгалуженішу мережу таких шкіл мало Імператорське Російське музичне товариство, а в Галичині, що входила до Австро-Угорської імперії – Галицьке музичне товариство.

Упродовж короткого існування Української Народної Республіки (1917-1920) було створено Українську державну академію мистецтв, що готувала професійних художників і скульпторів, а в 1918 році – Музично-драматичний інститут, який в радянські часи розділено на консерваторію й театральний інститут, котрі донині існують зі зміненими назвами та структурою.

В радянські часи було ліквідовано приватну мистецьку освіту, а всі мистецькі освітні заклади – націоналізовано. Збереглися хіба що приватні вчителі музики. Навчання (безкоштовне) здійснювалося за уніфікованими програмами, затвердженими державою. З іншого боку, гарантоване бюджетне фінансування мистецьких навчальних закладів забезпечувало їм стабільність існування.

Система мистецької освіти (мережа навчальних закладів, програми, викладацькі школи), що сформувалася в радянський період, була успадкована незалежною Україною. Її основні ланки функціонують й донині.

1) Початкова мистецька освіта

Включає заклади позашкільної мистецької освіти, школи естетичного виховання (музичні, художні, багатопрофільні школи мистецтв), музичні, художні й театральні студії. Фінансування цих закладів здійснюється з двох джерел - з місцевих бюджетів та з рахунок оплати за навчання. Рівень оплати – невисокий, щоб зберегти цю освіту доступною для родин із невисокими доходами.

Станом на 1 січня 2006 р. в Україні налічувалося 1478 шкіл естетичного виховання (музичних, художніх, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв), в яких навчалося понад 300 тис. учнів, працювало понад 34 тис. викладачів.

2) Середня спеціальна культурно-мистецька освіта

Вона має на меті передусім підготовку фахових викладацьких кадрів для закладів позашкільної мистецької освіти, мистецьких студій. Представлена переважно училищами та коледжами музичного та образотворчого профілю, а також багатопрофільними училищами культури. Останні в радянський час називалися культосвітніми училищами й готували фахівців для "культурно-масової роботи” в клубах, будинках культури тощо. Нині в Україні діє 63 середніх спеціальних культурно-мистецьких навчальних заклади, що фінансуються з місцевих бюджетів.

3) Вища культурно-мистецька освіта

Її місія - підготовка кваліфікованих професійних творчих працівників для галузі культури (музикантів-виконавців, композиторів, художників, скульпторів, дизайнерів, архітекторів, акторів та режисерів театру, кіно й телебачення, кінооператорів, мистецтвознавців, музикознавців, фахівців з менеджменту культури, бібліотечних працівників тощо). На 2006 рік в Україні діяло 11 культурно-мистецьких вищих навчальних закладів (ВНЗ):

· Національна музична академія України імені П.І.Чайковського;

· Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури;

· Київський національний університет театру, кіно й телебачення імені І.К.Карпенка-Карого;

· Київський національний університет культури й мистецтв;

· Львівська державна музична академія імені М.В.Лисенка;

· Одеська державна музична академія імені А.В.Нежданової;

· Донецька державна музична академія імені С.С.Прокоф'єва;

· Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв;

· Харківський державний університет мистецтв імені І.К.Котляревського;

· Харківська державна академія культури;

· Луганський державний інститут культури і мистецтв.

У цих ВНЗ навчаються майже 24 тисячі студентів з 22 мистецьких та суміжних спеціальностей, працюють майже 2 тисячі штатних викладачів, з яких понад 70% мають наукові ступені.

В Україні також діє шість спеціальних мистецьких шкіл-інтернатів для навчання особливо обдарованих дітей. Це - 4 музичні школи-інтернати (у Києві, Львові, Одесі, Харкові), Державна художня середня школа ім. Т.Шевченка (Київ), а також спеціалізована художня школа-інтернат «Колегіум мистецтв у Опішні» (Полтавська обл.), де готують майстрів декоративно-прикладного мистецтва.

Хоча масштабної, комплексної реформи в системі мистецької освіти за роки незалежності й не проведено, все ж істотні зміни в ній відбулись.

По-перше, відбулася деідеологізація культурно-мистецької освіти. Зникли обов'язкові в радянську добу "основи марксизму-ленінізму” тощо, натомість вивчаються модерні мистецькі течії і школи, збільшено питому вагу дисциплін, пов'язаних із соціологією мистецтва, психологією художньої творчості, мистецьким менеджментом тощо.

По-друге, в державних ВНЗ запроваджено платне навчання (поруч із безкоштовним) - так зване "контрактне”. Близько третини студентських місць у державних мистецьких ВНЗ надається студентам-контрактникам, решта – за рахунок бюджету займається студентами, що пройшли конкурсний відбір. Головною причиною введення платної форми навчання є, вочевидь, недостатнє бюджетне фінансування ВНЗ.

По-третє, прийнято низку спеціальних законів, що сформували нову правову базу культурно-мистецької освіти («Про позашкільну освіту», «Про вищу освіту» та ін.). Одначе, специфіка мистецької освіти в освітньому законодавстві врахована недостатньо. Цей недолік покликаний усунути новий Закон про культуру, підготовлений МКТ України в 2006 році.

По-четверте, з'явилося чимало нових спеціальностей, пов'язаних із загальними змінами в культурній сфері – таких, як арт-менеджери, соціологи мистецтва, дизайнери моди, продюсери тощо.

По-п'яте, більшість навчальних курсів у мистецьких ВНЗ викладаються нині державною українською мовою, тоді як у 1991 році викладання майже суцільно велося по-російськи. Втім, російська мова викладання домінує в мистецьких ВНЗ південних і східних регіонів України (Харків, Одеса, Донецьк, Крим).

По-шосте, з метою підтримки обдарованих студентів мистецьких ВНЗ для них засновано персональні державні стипендії: 35 персональних стипендій Президента України, 48 стипендій Вер­ховної Ради України, 5 стипендій Кабінету Міністрів України.

До основних проблем, з якими сьогодні стикається культурно-мистецька освіта, можна віднести:

· Недостатнє бюджетне фінансування позашкільної мистецької освіти (шкіл естетичного виховання), що призводить до постійного зростання платні за навчання дітей, породжує скорочення контингенту учнів, викладацького складу й самої мережі навчальних закладів (за останні 15 років закрито понад 120 музичних та художніх шкіл);

· Парк музичних інструментів у мистецьких навчальних закладах не оновлювався багато 15 років (лише з 2006 року почала діяти державна програма закупівлі народних інструментів для музичних шкіл);

· Дефіцит кваліфікованих викладацьких кадрів, головно через малу платню, неможливість забезпечити молодих фахівців житлом, іншими соціальними гарантіями;

· Дефіцит сучасних підручників та навчальних посібників для мистецьких ВНЗ, особливо україномовних (часто навчання здійснюється по російськомовних підручниках радянської доби).

Список використаної літератури:

1. Національний звіт Українського центру культурних досліджень «Про культурну політику в Україні»





Реферат на тему: Культурно-мистецька освіта. Підтримка мистецької творчості (частина 3) (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.