Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Культура

Фінансування культури. Головні аспекти культурної політики України (частина 3) (реферат)

1. Бюджетне фінансування галузі культури

2.Фінансування розвитку культури через цільові держпрограми

3. Фінансування культури з регіональних та місцевих бюджетів

4. Власні зароблені кошти, благодійництво

1. Бюджетне фінансування галузі культури

В сучасній Україні для більшості закладів, організацій, і навіть підприємств культури державної та комунальної власності головним джерелом фінансових надходжень залишаються бюджетні кошти. Це робить культуру доволі вразливою на фінансові труднощі держави.

Як свідчить статистика, бюджетне фінансування культури в Україні значно зменшилося в 1993-1998 рр. В наступні роки (1999-2006) обсяги бюджетних видатків зросли помітно, але їх частково нівелювала інфляція. До того ж зростання видатків на культуру було меншим, ніж зростання ВВП та доходної частини держбюджету, тож у відсотковому вираження частка витрат на культуру майже не зростала.

Видатки на культуру в держбюджетах 1991-2004 років не перевищували 0.33 % ВВП, склавши до 1% від видатків консолідованого бюджету. У 2004 році видатки на культуру на душу населення склали 28 грн. ($5.5), тобто за 4 роки зросли втричі, а наступного року - ще на 30%.

Табл. 2.4. Державне фінансування культури в деяких східноєвропейських країнах

Показник

Україна

Польща

(2000)

Росія

(2000)

2000

2005

Частка видатків на культуру в національному (федеральному) бюджеті

0,53 %

0.55%

0,8 %

 

Частка нац. (федерального) бюджету в загальн. бюдж. видатках на культуру

15 %

27.6%

15,4 %

16 %

Видатки на культуру на душу населення

$1,8

$8.5

$17

$5

Частка видатків на культуру в місцевих та регіональних бюджетах

3%

3/6%

3,12%

2%

Табл. 2.5. Видатки на культуру і мистецтво в консолідованому державному бюджеті України, млн. грн., 2001-2006

Видатки на культуру

і мистецтво:

2001

2002

2003

2004

2005

2006

В консолідованому бюджеті України

830,2

804,7

1162,9

1471,0

1992,1

2192,6

В державному бюджеті

України

150,43

170,1

278,6

360,55

549,2

593,5


 

Табл. 2.6. Видатки держбюджету на культуру й мистецтво (за осн. статтями витрат), 2000-2006 рр.

Статті витрат

2000

2001

2002

 

План, млн. грн.

Факт, млн. грн.

Факт як % від плану

План, млн. грн.

Факт,

млн. грн.

Факт як % від плану

План, млн. грн.

Факт, млн. грн.

Факт як % від плану

Мінкультури загалом

160.67

143.7

89,4

215.844

150.428

69.7

251.036

170.085

67.8

Освіта

25.188

25.085

99,6

39.923

38.026

95.2

47.598

43.91

92.2

Наука

3.187

3.184

99,9

2.525

1.966

77.9

4.507

4.332

96.1

Культура

29.069

25.722

88,5

65.531

27.377

41.8

61.287

26.126

42.6

Мистецтво

81.580

68.802

84,3

74.830

60.470

80.8

102.681

78.555

76.5

Кінематографія

16.500

15.762

95,5

20.000

13.195

66.0

22.568

7.824

34.7

Творчі спілки

2.486

2.486

100,0

2.486

2.486

100

5.209

5.173

99.3

Видавництво

0.266

0.266

100,0

0.678

0.561

82.0

0.727

0.491

67.5

Адмін. витрати

1.16

1.16

100,0

2.578

2.485

96.4

2.580

2.211

85.7

Інше (цільові програми, заходи)

1.234

1.233

99.9

7.293

3.862

53

3.88

1.464

37.7

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2003

2004

2005

2006

Статті витрат

План, млн. грн.

Факт, млн. грн.

Факт як % від плану

План,

млн. грн.

Факт, млн. грн.

Факт як % від плану

Факт,

млн. грн.

План

Мінкультури загалом

288.352

278.625

96.6

390.993

360.548

92.2

531.3

659.6

Освіта

61.840

61.781

99.9

83.610

80.282

96.0

143.7

178

Наука

1.011

1.010

99.9

1.811

1.775

98.0

2.56

3.27

Культура

72.962

70.093

96.1

78.474

71.311

90.8

95.5

62.4

Мистецтво

105.903

102.231

96.5

141.528

138.709

98.0

241

287

Кінематографія

18.807

18.130

96.4

19.500

11.641

59.7

26.5

49.2

Творчі спілки

4.341

4.341

100

4.541

4.541

100

5.8

6.8

Видавництво

0.606

0.606

100

0.706

0.706

99.9

1.7

12

Адмін. витрати

3.109

3.099

99.7

5.783

4.535

78.4

7.7

13.04

Інше (цільові програми, заходи)

19.773

17.333

87.7

55.04

47.05

85.5

7.33

47.66


 

Якщо порівняти розподіл бюджетних видатків на культуру між загальнодержавним (федеральним) та регіональним рівнем у трьох сусідніх країнах – Україні, Росії та Польщі, - то співвідношення виявиться майже однаковим – 15-16% (див. табл. 2.4). Однак у Польщі частка участі місцевих органів влади у фінансуванні культури в 1990-х рр. постійно зростала, внаслідок проведення політики децентралізації.

Статистичні дані 1995-2004 рр. показують, як на структуру культурних витрат держави впливають явні чи неявні пріоритети влади. З таблиці 2.7. видно: якщо Польща в 2000 році витратила на музеї 14% свого "культурного бюджету”, Російська Федерація – 34%, то Україна – лише 5,6% . Натомість на виконавські мистецтва наші сусіди витрачали в кілька разів меншу частку коштів, ніж Україна. Такі відмінності змушують ставити питання про посилення фінансової підтримки пам'яткоохоронної справи в Україні – хоча б до рівня Польщі.

Табл. 2.7. Структура видатків на культуру в бюджетах деяких посткомуністичних країн

Україна

Польща, 2000

Росія,

2000

2000

2005

Музеї, виставки

5,60 %

18%

14 %

34,0 %

Культурні пам'ятки

8,50 %

13 %

6-9 %

Бібліотеки

8,04 %

4,6 %

8,3 %

Творчі спілки

2,6 %

1.2%

2,4 %

 

Театри

11,10 %

45%

8,1 %

11,7%**)

Виконавські мистецтва

38,60 %*)

2,1 %

Кінематографія

10,20 %

5.1%

0,5 %

8,8 %

Культурно-мистецька освіта

15,60 %

27%

47%

9,7 %

*) включно із „загальнодержавними заходами”.

**) Усі види виконавських мистецтв, з театром включно.

Пріоритети фінансування різняться на державному та на регіональному рівнях (див. табл. 2.8): міністерство культури має дбати передусім про національні та державні заклади культури і мистецтва (театри, музеї, мистецькі колективи, вищі мистецькі навчальні заклади, держцирки тощо). Воно також витрачає значні кошти на культурно-мистецькі заходи загальнодержавного значення – фестивалі, конкурси, відзначення свят тощо. Натомість регіональні та місцеві органи фінансують передусім бібліотеки, школи мистецтв, клубні заклади, а також місцеві театри та музеї.

Погляньмо на розподіл видатків державного бюджету за статтями витрат (табл. 2.6) та за видами закладів культури (табл. 2.7). Бачимо, що частка окремих видів закладів у видатках Мінкультури не є стабільною – наприклад, „музеї та виставки” одержували в 1993 році - 9,7% від загальних видатків Мінкультури, у 1996 році - 6%; у 1999 році - 7,5%; у 2001 році – 14,5%; і в 2002 – лише 6,8%.

На відміну від фінансування державних закладів культури, фінансування загальнодержавних культурно-мистецьких заходів (фестивалів, свят, виставок тощо) є цільовим і проводиться на конкурсній (тендерній) основі. Як видно зі статистичних даних, частка такого цільового фінансування могла в окремі роки сягати 40% бюджетних видатків на культуру.

Підсумовуючи огляд прямого бюджетного фінансування культури, слід зазначити, що його недоліками традиційно є: розмитість пріоритетів і нестабільність загального розподілу витрат, незначна роль конкурсних механізмів фінансування конкретних проектів (заходів), а також недофінансування культури, тобто невиконання планових бюджетних показників, що часто мало місце в 1990-і роки, але трапляється й тепер.

Наприклад, у 2001 році фактичні видатки держбюджету на культуру склали тільки 150 млн. грн. при плані 215 млн. При цьому навчальні заклади профінансовано майже на 100% (38,9 млн. грн.), театри та інші заклади виконавських мистецтв одержали 41 млн. замість планованих 49,7 млн. грн., а заклади культури (бібліотеки, музеї, заповідники) – менш ніж половину планованого (27,37 млн. замість 62,5 млн. грн.).

В останні роки фінансування культури з державного бюджету постійно зростало – від 278.6 млн. грн. у 2003 році – до 659.6 млн. у 2006-му. (див. табл. 2.6). Особливо значним виявилося зростання в 2005 році – майже в півтора рази, при цьому тричі піднімалася зарплатня працівників галузі (загалом майже на 25%). З іншого боку, на підвищення зарплатні пішло майже все нарощування видатків на культуру. При цьому незначно зросли видатки на забезпечення основної діяльності закладів і мистецьких колективів.

У 2005 році майже 144 млн. грн. одержали навчальні заклади галузі (зростання на 79%), 137.7 млн. грн. – виконавські мистецтва, 5.8 млн. грн. – творчі спілки, 2.5 млн. - наукові установи, 30 млн. було призначено на заходи з підтримки української мови. Власні доходи національних і державних мистецьких закладів і колективів зросли на 40%, склавши 50.3 млн. грн. (з них 40.5 млн. – від основної діяльності).

Фінансування закладів культурної спадщини (музеї, заповідники) зросло до

42 млн. грн. (порівняно з 28 млн. грн. у 2004 році). Видатки на передплату періодичних видань для бібліотек зросли в кілька разів і склали до 2 млн. грн. Ще 9 млн. грн. витрачено на закупівлю українських книжок для бібліотек.

Однак хід виконання бюджету в 2005 та 2006 роках показав, що саме лише зростання видатків ще не вирішує проблем, якщо не супроводжується удосконаленням механізмів фінансування. Наприклад, на кіновиробництво в бюджеті 2005 року планувалося витратити майже 50 млн. грн., але недосконалі й неповороткі процедури використання коштів на кіновиробництво за держзамовленням призвели до того, що реально на кіновиробництво було витрачено за рік лише 26.5 млн. грн.

2. Фінансування розвитку культури через цільові держпрограми

Закон України „Про державні цільові програми” (2004) визначає загальні положення розробки, прийняття, фінансування та виконання державних цільових програм. Згідно з цим законом, державна цільова програма – це:

"…комплекс взаємопов'язаних цілей і завдань, спрямованих на розв'язання конкретних найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей, окремих регіонів, що будуть реалізовуватися за рахунок коштів державного бюджету, і супроводжуються конкретними термінами реалізації, складом виконавців та необхідних ресурсів.”

Про цільові програми йдеться також у Законі України „Про державне прогнозування та державні програми економічного й соціального розвитку України” (прийнятий у 2000 р.). Згадані закони визначають, що розробка державної цільової програми має розпочинатися із розробки певним відомством (міністерством) концепції держпрограми, котру має затвердити Кабінет Міністрів. На підставі затвердженої концепції розробляється вже сам проект держпрограми, аби бути затвердженим постановою Кабінету Міністрів або (в разі, якщо йдеться про особливо масштабну - загальнодержавну програму) – Верховною Радою України, у формі окремого закону.

Державна цільова програма має містити:

- головні етапи та терміни їх виконання;

- обсяги фінансування по кожній держпрограмі (загальні та на кожний рік дії програми) та джерела фінансування, зокрема – з державного бюджету;

- конкретні результати програми;

- органи влади, що виступають замовником державної програми.

Можна вказати чотири головних причини використання цільового програмування як інструменту державної політики.

Перша: цільове програмування надає більшої цілеспрямованості роботі урядових структур, уможливлює конкретну оцінку її дієвості;

Друга: за умов однорічного бюджетного циклу лише цільові програми, розраховані на кілька років, можуть служити засобами планування та здійснення завдань, розрахованих на триваліші терміни;

Третя: загальнодержавні цільові програми мають можливість об'єднувати національні, регіональні, місцеві, навіть недержавні ресурси, що важко забезпечити в рамках поточної бюджетної діяльності;

Четверта: конкретна цільова програма може виявитися незамінним інструментом, якщо уряд і суспільство стикаються зі складною, масштабною проблемою, яка вимагає значно більших зусиль і ресурсів, аніж це зазвичай виділяється для даної галузі чи сфери діяльності.

Слід зазначити, що цільові програми як метод планування розвитку економіки й соціальної сфери широко, але не надто ефективно використовувався в СРСР. Це пояснює, чому чимало елементів сьогоднішньої практики розробки й реалізації цільових програм нагадують тодішні часи. Аби з'ясувати, як використовуються цільові програми у сфері культури, доцільно розглянути дещо детальніше ті програми для галузі культури, що діяли останніми роками. При цьому варто зазначити, що загалом серед діючих державних цільових програм ті, що стосуються культури, складають дуже незначну частку, особливо за обсягами фінансування.

Усі державні програми при затвердженні містять орієнтовані обсяги фінансування, конкретні обсяги визначаються в держбюджетах відповідних років. Наприклад, за даними Мінекономіки України, у 2003 році формально діяли 206 затверджених держпрограм, однак лише 182 з них включено до держбюджету того року, решта залишилися діючими „на папері”.

Табл. 2.8. Державні цільові програми, включені до держ. бюджету України 2003 р.

 

Кількість програм

Заг. обсяг фінанс., млн.

В т.ч. з держ. бюджету, млн.

Всі цільові держпрограми

182

23 434,8

11 102,3

У галузі культурі

18

88, 54

29,7

Частка програм, що стосу-ються галузі культури (%)

9,9%

0,4%

0,27%

Наприклад, Програма розвитку музейної справи на період до 2005 року (загальний обсяг бюджетного фінансування на 3 роки - 57,6 млн. грн.) могла розраховувати лише на якусь частку із звичайного річного фінансування державних музеїв (в середньому 20-25 млн. грн. на рік у 2000-2003 рр.), що робило її виконання проблематичним.

Більшість діючих програм носять вузько-галузевий характер, стосуючись проблем розвитку окремих ділянок культурної сфери (бібліотек, музеїв, краєзнавства, позашкільного мистецького виховання). Скажімо, Програма розвитку краєзнавства на період до 2010 року передбачала в основному просвітницькі та пошуково-дослідницькі завдання, в ній задіяно кілька відомств та наукових закладів (МОН, МКТ, НАНУ).

Програму поповнення бібліотечних фондів на період до 2005 року також характеризують доволі локальні цілі – її завдання в нормальних умовах належать до повсякденної роботи бібліотек, і не передбачають якихось нових, дієвіших механізмів вирішення проблеми оновлення бібліотечних фондів.

До Програми розвитку музейної справи на період до 2005 р. також входили здебільшого завдання, що зазвичай вважаються повсякденною роботою музеїв – ремонти, оновлення експозицій, придбання нових експонатів. Однак поза тим у ній було й кілька важливих не-рутинних завдань:

- створення десяти нових музеїв у кількох містах України (за рахунок коштів обласних бюджетів);

- формування Державного реєстру Національної культурної спадщини;

- всебічне дослідження стану музейних фондів.

Нескладно здогадатися, що головною причиною підняття виконання загалом рутинних повсякденних завдань роботи державних закладів культури до рівня окремих державних програм було хронічне недофінансування згаданої рутинної роботи музеїв, бібліотек, заповідників, брак належного поповнення їхніх фондів, відсутність ремонтів, а тому - нагальна потреба радикально виправляти становище.

З іншого боку, прикладом справді масштабного, стратегічного, всебічного (хоча й далеко не у всьому дієвого та успішного) підходу до вирішення значної проблеми національної культури можна вважати „Загальнодержавну програму розвитку національної кіноіндустрії на 2003-2007 роки”, що її детальний аналіз вміщено в розділі 5.2 (кінематографія).

3. Фінансування культури з регіональних та місцевих бюджетів

Як уже зазначалося, пріоритети фінансування в культурній сфері для органів місцевого самоврядування відрізняються від загальнодержавних – до них належать фінансування бібліотек (19-20%), музеїв (8-10%), клубних закладів (23-24%), меншою мірою – обласних та міських театрів (10-12%). Інші мистецькі колективи одержують лише 3-5 % від культурних видатків місцевих бюджетів.

Табл. 2.9. Видатки місцевих бюджетів на культуру і мистецтво, 2000-2001 рр., млн. грн.

 

2000

2001

План

Факт

Частка в заг. бюдж. видатках на культуру, %

План

Факт

Частка в заг. бюдж. видатках на культуру, %

Загалом на культуру і мистецтво

398,3

441,37

100

497,23

597,55

100

Театри

41,52

49,16

11,14

51,88

60,05

10,04

Виконавські мистецькі колективи

38,40

42,44

9,6

46,18

68,65

11,5

Бібліотеки

80,9

89,1

20,2

103,43

116,8

19,5

Музеї, виставки

41,9

43,5

9,8

48,15

48,19

8,07

Кінематографія

10,4

10,2

2,3

9,97

10,5

1,75

Культурно-мистецька освіта

67

74,8

16,9

81,45

109,85

18,4

Клубні заклади

90,54

104,5

23,7

116,09

142,55

23,8

Охорона пам'яток

6,23

5,71

1,3

12,4

10,1

1,7

Інше

18,98

20,18

4,6

23,5

28

4,7


 

Табл. 2.10. Видатки на культуру в розрахунку на душу населення по регіонах України, грн.

Область

2000

2001

2003

2005

2006

Нормативи Мінфіну

Фактичні видатки

Нормативи Мінфіну

Фактичні видатки

Нормативи Мінфіну

Фактичні видатки

Фактичні видатки

Сер. по Україні

4,2

8,9

5,8

12,1

9.5

33,3

39,2*

АР Крим

5,9

11,2

5,7

15,0

9.5

40,7

53,7

Вінницька

3,6

6,1

6,0

8,5

9.8

34,6

49,1

Волинська

3,5

8,1

5,9

10,7

9.6

32,5

Н/д

Дніпропетровська

3,7

6,1

5,4

9,4

9.2

28,3

31,9

Донецька

5,6

8,0

5,3

10,6

9.0

5,9

Н/д

Житомирська

4,8

7,0

5,9

9,4

9.7

32,9

42,4

Закарпатська

3,3

8,7

6,3

11,3

10.3

21,8

29,9

Запорізька

5,8

7,6

5,6

9,8

9.4

25,6

36,7

Івано-Франківська

3,6

12,1

6,2

12,7

10.4

57,1

Н/д

Київська

3,7

10,4

6,0

15,1

9.7

39,4

Н/д

Кіровоградська

3,9

7,3

5,9

11,0

9.6

35,8

47,1

Луганська

3,9

6,7

5,5

10,1

9.2

32,6

41,9

Львівська

3,6

8,1

5,9

11,1

9.8

38,3

48,6

Миколаївська

3,6

6,9

5,7

12,7

9.4

33,3

Н/д

Одеська

3,7

9,8

5,7

13,1

9.4

13,0

Н/д

Полтавська

3,7

7,2

5,9

9,8

9.6

35,3

Н/д

Рівненська

3,5

6,6

6,0

9,8

9.8

36,2

49,0

Сумська

3,7

6,4

5,8

8,7

9.5

29,3

40,7

Тернопільська

3,6

9,4

6,1

11,7

9.9

43,1

Н/д

Харківська

3,9

7,6

5,6

10,1

9.3

31,4

41,6

Херсонська

3,6

6,7

5,9

10,5

9.7

33,3

44,8

Хмельницька

3,6

8,2

5,9

11,1

9.7

35,0

49,7

Черкаська

5,7

8,6

5,9

10,3

9.7

36,3

Н/д

Чернівецька

3,5

7,4

6,1

11,5

9.9

33,2

Н/д

Чернігівська

3,8

10,0

6,0

12,6

9.7

39,6

53,1

м. Київ

4,9

23,0

5,8

31,2

9.2

76,0

Н/д

м. Севастополь

5,4

15,4

6,1

18,6

9.2

53,8

91,5

*Середній показник по областях, від яких одержано дані про фінансування культури (прим. авт.)


 

Середньо-статистична частка видатків на культуру в місцевих бюджетах в Україні приблизно така ж сама, як і в сусідніх Польщі та Росії – 2-3%. Однак в абсолютному (грошовому) вимірі місцеві видатки на культуру в розрахунку на душу населення в Польщі у 2000 році (45.5 злотих) були приблизно у п'ять разів вищі, ніж в Україні (12.1 грн.). Втім, за минулі 6 років середні видатки на культуру по Україні зросли більш ніж у 4 рази – до 39 грн. на душу населення.

Дані про видатки на культуру на душу населення по регіонах України (див. табл. 2.10) можуть також служити ілюстрацією як нарощування обсягів бюджетного фінансування культури в регіонах, так і недосконалості бюджетної політики на цьому напрямку. В цій таблиці показники реальних обсягів витрат місцевих бюджетів на культуру і мистецтво порівнюються з розрахованими Міністерством фінансів нормативами бюджетних видатків на душу населення для відповідних регіонів (ці нормативи беруться за основу при визначення обсягів між бюджетних трансфертів для обласних бюджетів з державного бюджету України). З таблиці 2.10 видно, що реальні видатки значно вищі за нормативи Мінфіну (напр., для Києва – майже в 5 разів вищі). Та попри це, кожного наступного року Мінфін лише ледь підвищує свої нормативи, навіть не до рівня реальних витрат минулого року. Це дозволяє зробити висновок про нереалістичність і недієвість згаданих нормативів фінансування.

Той факт, що реальне фінансування культури з місцевих бюджетів виявляється у півтора-два рази більшим, ніж це рекомендує Мінфін, пояснюється кількома обставинами. Дефіцит бюджетних ресурсів у регіонах традиційно вищий, ніж у державному бюджеті України, однак рекомендовані зі столиці нормативи настільки недостатні, що місцеві заклади культури просто б не вижили на такому фінансуванні, тому місцева влада намагається знайти якісь резерви коштів, аби забезпечити хоча б необхідний для виживання мінімум.

Табл. 2.11. Фінансування закладів культури з місцевих бюджетів, 2005-2006 р.р.

2005 р.

2006 р.

2006 р. у порівнянні з 2005 р.

План, тис. грн.

Факт., тис.грн.

План, тис. грн.

Факт., тис.грн.

За плановими показниками

За факт. обсягами фінансування

1284498,9

1234296,6

1656486,4

1599116,3

128.96%

129.56%

4. Власні зароблені кошти, благодійництво

Хоча бюджетне фінансування й залишається основним джерелом коштів для більшості закладів культури, однак власні доходи традиційно є вагомими для багатьох з них. Дані з таблиці 2.12 засвідчують, наскільки важливою є роль зароблених доходів для державних і національних закладів виконавських мистецтв. Наприклад, для театрів план по доходах на 2001 рік передбачав, що бюджетне фінансування забезпечить до 83% загальних надходжень, а зароблені кошти складатимуть лише 16%, але фактично власні зароблені кошти склали понад 28%, тоді як бюджетне фінансування покрило 71.5% видатків.

Втім, у подальші роки (2004-2005), із зростанням бюджетного фінансування, навіть при постійному нарощуванні обсягів власних доходів, їхня питома частка в загальному бюджеті національних театрів знизилася до 10-12%.





Реферат на тему: Фінансування культури. Головні аспекти культурної політики України (частина 3) (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.