Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Історія всесвітня

Прогрес науки і промисловий переворот у провідних країнах світу в останній третині 19 – на початку 20 століття (контрольна робота)

Вступ. 2

1.Промисловий переворот. 3

2.Прогрес науки , техніки і технології виробництва в останній третині 19 століття. 5

3.Економічне піднесення США та Німеччини. 8

4.Основні фактори промислового відставання Англії та Франції.. 13

5.Становлення індустріального суспільства в Японії. 16

6. Міжнародні економічні відносини. 18

Висновки. 21

Список використаної літератури: 23


Вступ

Після завершення промислового перевороту розвинуті країни світу вступають в добу індустріалізації. Вона характеризується структурними змінами в господарстві окремих країн. На основі науково-технічних і технологічних винаходів виникоють нові галузі виробництва, модернизуються старі. Збільшується доля прмислових підприємству у виробництві валового національного продукту ( ВНП) і національного доход (НД).

Під час індустріалізації відбувається концентрація виробництва та капітальні зміни в організації й управлінні виробництвом – виникоють монополії , акціонерні товариства. У кінці 19 – на початку 20 століття завершується формування світового ринку, разом з тим поглиблюється неревномірність у розвитку окремих країн, загострюються міждержавні суперечності.

 

1.Промисловий переворот

Промисловий переворот – це перехід від монуфактури з її ручною ремісничою технікою до великого машинного фабрично- заводського виробництва, який забезпечував впровадження у промислове виробництво і транспорт системи робочих машин, порових двигунів, створення самостійної машинобудівної галузі. У соціальному плані головну роль почали відігравати фабриканти та люди найманої праці .Завершенню промислового перевороту знаменувало остаточну перемогу індустріальної цивілізації над аграрною ( феодалізмом).

Промисловий переворот – це світовий процес, що визначався загальними закрнами і одночасно мав свої особливості у кожній країні. Першою його здійснила Великобританія в останій третині 18 ст.- середині 19ст, буржуазна революція ваазала шлях швидкому розвиткові індустріального суспільства. Аграрний переворот і політика обгороджування створили резерв робочої сили , необхідної для розвитку фабричної промисловості.

Протягом 18 століття було обгородженно 3,3 млн. За два десятиліття 19 століття – 3 млн.акрів землі, без землі залишилося 1,5 млн селян. Економічне життя країни визначав єдиний широкий національний ринок , що стимулював розвтиок прмисловості сільського господарства. Мануфактурний процес досяг високого рівня спепціалізації , диференціації, удосконалися знаряддя праці. З”явилися спеціалізовані мануфактури для виробництва знарядь праці. Однак мануфактура грунтувалася на технічній базі ремисла та ручної праці.

Значні кошти, які англійська буржуазія отримувала внаслідок панування у світовій торгівлі, експлуатації колоній і работоргівлі, вкладалися в промисловість. Вони забезпечували застосування винаходів, їх поширення. Сільське господарство успішно годували місця та помислові селища. Одночасно воно було споживачем промислових виробів.

Важливу роль відігравало географічне розташування : Великобританія знаходилася в центрі світових торгових шляхів. Доступні береги і велика кількість рік створювали стабільні господарські комунікації.

Остівне розмішення оберігало країну від спустошливих війн. Зростало використання сировинних ресурсів. Волдіючи, найкращим торговим флотом , Великобританія імпортувала товари з усіх країн світу. Промисловий переворот прискорила і конкуренція. Металургія країни залежила від імпорту заліза з Росії та Швеції. Дишевий індійський ситець загрожував бавовняній промисловості, для якої технічна база також потрібна щоб завоювати і витіснити з ринків вироби з сукна.


2.Прогрес науки , техніки і технології виробництва в останній третині 19 століття

Індустріалізація в розвинутих країнах відбувалася на основі науково-технічної революції . Відкриття в галузі математики , фізики, хімії , інших наук сприяли технічному прогресові, створенню оригінальних машин, механізмів, приладів, які масово запроваджувалися у виробництво. Найважливішим винаходом останьої третини 19 ст.було створення технічної лінії з виробництва, передачі і споживання електричної енергії. Це стало можливим після винаходу динамомашини ( В.Сіменс – Німеччина, 1867р..), генератора електричного струму ( Т.Едісон – США, 1883р.) , трансформатора для передачі електричного струму на відстань ( 1891) , електродвигуна. Розпочалася еликтрифікація виробництва, транспорту і побиту. Парова енергія стала витіснятися еликтричною. Були винайдені електрична плавильна піч ( 1877), електричне зварювання металів ( 1877) , електрична залізниця – трамвай ( 1879) , електрична лампа ( 1886) та багато інших винаходів.

У 80 – 90-х роках було відкрито і вдосконалено використання інших видів енергії. Серед них виділяються винаходи двигунів внутрішнього згоряння – карбюраторного ( Н. Отто, Німеччина, 1887р.) та дизельного ( Р.Дизель – Німеччина, 1893 р.)

У 80-х роках двигуни внутрішнього згоряння були вдосконаленні . На їх базі німецькі винахідники Г.Даймлер і К. Бенц створили автомобіль, який мав велике техніко- економічне значення.

Відкриття в галузі виробництва хімічної продукції ( синтетичні барвники, кислоти, фарбувальні, лікарські, парфумерні та інші вироби) дали поштовх прискореного розвитку хімічної промисловості.

Велике економічне значення мали технічні вдосконалення в металургії – конверторний спосіб виробництва сталі, впровадження мартенівських печей, які знач но підвищували продуктивність праці

Цьому сприяли технічні і технологічні новації в металообробці. Був винайдений автоматичний револьверний верстат ( США ) , вдосконалений токарний та інші металорізальні механізми.

Важливі вдосконалення були зробленні в технічній сфері легкої , поліграфічної та інших галузях промисловості ( автоматичний ткацький верстат, лінотип, автомат для виробництва пляшок тощо).

Темпи технічного прогресу були вража.чими, їхні результати важко переоцінити. Технічні та технологічні відкриття різко підвищили ефективність праці, почалося масове виробництво товарів, знизилися їх собівартість.

Структурні зрушення останьої третини 19 – початку 20 століття зумовили зміни у галузевій структурі машинної індустрії. ЇЇ провідними галузями стало виробництво електроенергії, продукції органічної і неорганічної хімії, добувної, металургійної, машинобудівної, транспортної промисловості. Розвивалися нові галузі: сталеливарна, нафтодобувна і нафтопереробна, електротехнічна, алюмінієва, автомобільна.

Значне зростання продуктивних сил, виникнення нових капіталомістких галузей і нової технології вимагали істотного укрупнення виробництва, створюючи для цього технічні умови. Так, нова сталеливарна технологія вимагала переходу від окремих дрібних доменних печей до великих заводів з повним металургійним циклом. Впровадження електроенергії замість пари дозволило збільшити розміри промислових підприємств.

Але розширення виробництва вимагало великих вкладень. Тому якісно нові зміни відбувалися і в організації та управлінні виробництвом. Провідне місце належало товариствам на основі акціонерної колективної власності, завдяки яким залучалися вільні капітали.Посилився процес концентрації виробництва і централізації капіталу, що охопив усі розвинуті країни й основні галузі їхньої економіки. У промисловості, банківській сфері виникають і розвиваються монополістичні обєднання .Банки перетворюються на фінансові центри , що контролювали як грошовий капітал , так і промислове виробництво. Зрощення банківського капіталу з промисловим зумовило формування фінансової олігархії. Капіталізм вільної конкуренції почав переростати в монополітичний капіталізм.

Монополія – це форма організації виробництва, що передбачає обєднання підприємств, які виробляють продукцію певного виду; виникає на основі високого рівня концентрації виробництва та капіталу з метою встановлення контролю над ринком для обмеження конкуренції та отримання високих прибутків Основними формами монополій є:

- картель- обєднання декількох підприємств однієї галузі виробництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і виготовлений продукт, виробничу та комерційну самостійність, а домовляються про частку кожного у загальному обсязі виробництва, ціни, ринки збуту, обмінюються патентами на нову техніку тощо;

- синдикат- обєднання підприємств, в якому розподіл замовленнь на купівлю сировини і реалізацію продукції здіснюється через єдину збутову контору або інший аналогічний орган. Учасники синдикату зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність;

- трест-обєднання підприємств однієї або кількох технологічно повязаних між собою галузей промисловості, учасники якого втрачають свою комерційну і виробничу самостійність, підкоряючись єдиному контролю. Юридично створенн тресту означає передачу контролю над колись незалежними підприємствами ( у формі контрольного пакета акцій особливого довірчого сертифіката) його засновникам. Нерідко трест очолює холдинг- держательська компанія , яка зосереджує у своїх руках акції учасників цього обєднання і здійснює контроль за їхньою діяльністю.

- концерн- обєднання підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, банків, науково- дослідних та навчальних центрів тощо зі спільною і єдиним фінансовим контролем, метою якого є здійснення спільної діяльності. Оперативне керівництво здійснює рада директорів.

3.Економічне піднесення США та Німеччини.

США .У кінці 19 століття високими темпами розвивалася економіка США. Вони вийшли на перше місце у світі за обсягом промислової продукції , обігнали Великобританію , яка втратила роль « фабрики світу». Прискоренний розвиток США пояснюється рядом факторів, серед яких важливе місце займають політичні, соціальні, географічно- кліматичні, природні.

Наукова- технічна революіія знайшла добрий грунтна американській землі. Тут активно впроваджувалися власні та європейські винаходи.У звязку із запізненням промисловаго перевороту, в США використовувалися найновіші досягнення інженерії, застарілого обладнання практично не було.Після Громадянської війни в країні сформувався широкий внутрішній ринок, розширювалася географічна спеціалізація.

Економічному зростанню сприяли зовнішня політика держави – високі митні тарифи на ввіз готової продукціїі повна свобода для ввозу іноземних капіталів, яка підтримувалася високою нормою прибутків. Це приваблювало європейські, в першу чергу англійські, капітали.

США у 1867 р.розширили свої володіння шляхом купівлі у Росії Аляски за 6,7 млн.доларів. Згодом було анексовано Гавайські острови. Колоніями США стали Куба, Гуам, Пуерто- Ріко, Філіппіни, частина островів Самоа. Водночас посилюється економічно-торівельна експансія в країни Латинської Америки, які втягувалися в орбіту економічної діяльності США.

Вражаючими були темпи економічного розвиткукраїни. Національний дохід з 1870 по 1913 рр. Виріс у 5 разів, а національне багатство – майже у 7 разів.Найвищими темпами зростало промислове виробництво. Доля промисловості і будівництва напередодні першої світової війни складала 75 % сукупного суспільного продукту.

Важливе значення в економічному розвитку США мало залізничне будівництво. Довжиназалізниць країни з 1870 по 1913 рр. Збільшилася у 8 разів.Будівництво залізниць стимулювало зростання виробництва у металургійній, металообробній та вуглевидобувній галузях промисловості, сприяло освоєнню родючих земель західних штатів, зміцнило економічну єдність країни.

Кардинальні зміни відбулися в галузевій структурі промисловості – значно збільшилася частка важкої промисловості, яка розвивалася надзвичайно високими темпами. Вперше в історії США була досягнута перевага частки важкої промисловості над легкою і харчовою. Вже у 1900р. Питома вага галузей важкої промисловості перевищила половину загального обсягу промислової продукції.Такого рівня інші розвинуті країни досягли лише перед Другою світовою війною. Осоюливо швидкими темпами розвивалися нові галузі важкої промисловості – нафтова, алюмінієва, гумова, електротехнічна, автомобільна, сталеплавильна.

У 1882 р. На р. Ніагара була збудована перша у світі гідроелектростанція. Напередодні Першої світової війни потужність американських електростанцій була понад 5 млн. кВт

Легка та харчова галузі промисловості переходять на виробництво стандартизованої продукції, чого не було ще в інших країнах. У США вперше отримало розвиток масове серійне виробництво, при якому застосовувались методи організаціївиробництва. Поточний , конвеєрний метод вперше було запроваджено на автозаводі Г. Форда у 1913 р. і отримано вражаючи результати: монтаж магнето для автомобільного двигуна замість 20 хв. Зайняв всього 5. Раціоналізація виробництва сприяла небаченому росту продуктивності праці.

У кінці 19 – на початку 20 ст. Відбулися якісно нові зміни в управлінні виробництвом, викликані ростом концентрації виробництва і централізації капіталу. Почали виникати акціонерні товариства, монополістичні оюєднання. Перші монополії виникли ще у 60 – 70 х роках. Одна з найбільших – « Стандарт- ойл Компані» - була створена Дж.Рокфеллером у 1872 р. Згодом вона приєднала ще 14 компаній з видобутку та переробки нафти. У 1882 р. була реорганізована у трест і монополізувала виробництво понад 90 % очищеної нафти у країні. На початку 20 ст.у США було близько 800 трестів, у які входило понад 5 тис. Підприємств з капіталом у 7 млрд доларів. Монополізація сприяла ефективнішому управлінню виробництвом, однак поступово монополії зосередили у своїх руках велику економічну владу. Уряд США був змушений приймати антимонопольні закони, втрчатися в економічні процеси.

Німеччина.Індустріалізація кінця 19 – початку 20 ст. Вивела Німеччину на друге місце у світі ( після США ) та перше місце у Європі. Цьому сприяв ряд факторів, серед яких найголовнішим можна вважати перемогу у франко- прусській війні 1870- 1871 рр. Після завершення війни відбулося обєднання Німеччини навколо Прусії, консолідація німецької нації.Було ліквідовано політичну роздрібленність, митні барєри, сформувалася єдина грошово-фінансова система, прийнята загальнодержавна система міри і ваги, залізничного і поштового права. Все це сприяло розвитку єдиного внутрішнього ринку країни.

Перемога над Францією, анексія Ельзасу та Лотарингії ( промислово розвинутих провінцій) , контрибуція у розмірі 5 млрд франків сприяли економічному зростанню Німеччини.Різко збільшилися інвестиції у промисловість.Масово виникають нові заводи і фабрики.

Як і США, економічному піднесенню Німеччини сприяв фактор часу. Внаслідок запізнення промислового перевороту та індустріалізації у промисловості запроваджувалися найновіші науково-технічні досягнення.Інженерно- технічна думка Німеччини в кінці 19 –на початку 20 ст.за кількістю та якістю впроваджень та нових розробок поступалася лише америконській.

Особливістю індустріалізації у Німеччині було те, що прискорений розвиток промисловості, особливо важкої, був спрямований у мілітарне русло. Державні замовлення на зброю, боєприпасиу значній мірі зумовили ріст галузей важкої індустрії.

Велике залізничне будівництво щорічно вводилося 1500-2000 км шляхів Німецька металургія поступалася лише американській. Важлива роль належала машинобудуванню,зокрема виробництву двигунів внутрішнього згоряння. Успішно розвивалися нові галузі промисловості: електротехнічна, автомобілебудівна.

У процесі індустріалізації змінилася структура господарства Німеччини: пормисловість почала домінувати в економічній системі країни. Німеччина напередодні Першої світової війни стала індустріально-аграрною, частка населення , зайнятого у промисловості, складала мвайже 50% від загального числа працюючих. Темпи економічного зростання були найвищими у Європі.

Сповільненими темпами розвивалася лега промисловість.

ЇЇ відставання пояснюється відсутністю достатньої сировинної бази, високими цінами та низькою закупівельною спроможністю населення. Крім того, заробітна плата у Німеччині була нижчою, ніж у Франції та Англії.

Монополізація економіки Німеччини теж мала свої особливості .На відміну від США процес монополізації відбувався тут на основі картелів та синдикатів. Найбільше їх виникало у вугільній , електрохімічній, суднобудівній та військовій галузі промисловості. Напередодні першої світової війни у Німеччині було близько 600 монополістичних обєднаннь.Небаченої економічної сили досягли Рейнсько- Вестфальський вугільний синдикат , Фарбеніндустрі та деякі інші.

Незначна кількість колоніальних володінб примушувала німецьких підприємців підвищувати продуктивність праці, знижувати собівартість продукції, добиватися високої її якості, щоб перемагати на світовому ринку товарів.Відсутність ринків сировини і збуту зумовили агресивність Німеччини.


4.Основні фактори промислового відставання Англії та Франції..

В останій третині 19 ст. в Англії почали знижуватись темпи промислового виробництва.Інтенсивний процес індустріалізації США , Німеччини, Росії, Японії зумовив винекнення нових центрів промислового виробництва. Англійська промисловість почала втрачати іноземні ринки збуту.Водночас американські та німецькі товари, дешевшіта кращі за якістю, потрапляли на внутрішній ринок країни.

Головною причиною відставання Англії було поступове фізичне і моральне старіння виробничої бази британської промисловості.Англійські фабрики та заводи були збудовані ще в кінці 18- першій половині 19 ст.і оснащені машинами та механізмами доби промислового перевороту. Вони неспроможні були виготовляти таку кількість виробів і такої якості, як американські та німецькі, що базувалися на ефективнішій виробничій основі, створеній науково-технічним процесом останньої третини 19 століття.

Технічна модернізація англійської промисловості була вкрай необхідною, але надзвичайно дорогою і складною, вона вимагала додаткових копіталовкладень.Англійські підприємці та банкіри віддавали перевагу експорту капіталу за кордон, в колонії та залежні країни, в яких наявність дешевої робочої сили забезпечувала їм високі прибутки.Вивіз капіталу був бажаний також з огляду на зростаючі потреби в колоніальній сировині – нафті, руді, кольорових металах, каучуку та ін.

Тим не менше, в англійській промисловостіпоступово відбувалися структурні зміни. Як і вСША та Німеччині, в Англії високими темпами розвивалися галузі важкої промисловості, особливо сталеплавильна, електротехнічна, хімічна. Вони випередили традиційно розвинені галузі – видобуток вугілля, виплавку чавуну, переробки бавовни.

Нарозвитку англійської промисловосьі позначалась слабка енергозабезпеченість країни.

Процес монополізації промисловості в Англії проходив повільніше, ніж в США та Німеччині, тут тривалий час зберігалися дрібні та середні підприємства. Банківський капітал випереджував промисловий за темпами концентрації і централізації. Напередодні першої світової війни 27 великих банків Англії володіли 86% усіх вкладів. Надлишковий капітал Англія інвестувала в економіки своїх колоній, які на початку 20 століття у 100 разів перевищували розміри метрополії.

Інвестиції направлялися, як правило, у виробничу сферу-

Будівництво підприємств, шахт, портів, доріг і т.ін. Англійські монополії в колоніях та напівколоніях відігравали роль важливого механізму переливання капіталів і технологій, будували транспортні комунікації, створювали соціальні інститути, готували місцеві кадри для підприємницької діяльності.

Незважаючи на окремі випадки, політика Англії щодо залежних країн сприяла їхньому економічному становленню, формування сучасної макроцивілізації взагалі.

Франція.Впродовж 19 ст.Франція займала друге місце у світі за рівнем промислового виробництва, поступаючись лише Англії. Однак в кінці 19 ст. Вона опинилася на четвертому місці.

Причиною цього була, перш за все, поразка у Франко-прусській війні та її наслідки. Мирний договір 1871 р.був невигідним для Франції. Вона забовязана була сплатити Німеччині 5 млрд франків контрибуції і як гарантію виплпти віддавала частину своєї території – провінції Ельзас та Лотарингію. Ці землі були економічно найрозвиненіші, багаті на залізну руду, вугілля, тут добре розвивалася текстильна та інші галузі промисловості.Втрата Ельзасу та Лотарингії примусила Францію ввозити велику кількість залізної руди і чорних металів. Сировинна база Франції й без того була недостатньою.Вона змушена була імпортувати половину необхідного їй вугілля. Таким чином росла собівартість французьких металовиробів, зменшувалася їхня конкурентоспроможність.

У французькій промисловості також необхідно було міняти застаріле фабрично-заводське обладнання, що вимагалозначних капіталовкладень.Тим часом французькі капітали експортувалися і становили 30% світових інвестицій.За даними на 1908 р. у французьку промисловість і торгівлю було вкладено 9,5 млрд франків, в облігації та закордонні цінності – 104,4 млрд франків.Вивіз капіталу в колонії та напівколонії давав величезні прибутки.

Відсталою порівняно із США та Німеччиною була й структура французької економіки. Скорочувалися потужності металургії, вугільної та інших галузей промисловості.Успішно розвивалася легка промисловість.Перед Першою світовою війною Франція залишалася аграрно- індустріальною країною. Існування гострих проблем у Сільскому господарстві також стримувало розвиток економіки.

Аграрні реформи середини 19 ст. Не змогли ліквідувати наявні в сільскому господарстві суперечності.Роздрібненість селянських господарств і низький технічний рівень зумовили нерозвиненість внутрішнього ринку, затримували « зайве» населення у землеробстві, зменшували ринок робочої сили, приріст населення.

Непосильною для французького сільського господарства виявилася конкуренція американського зерна та інших продуктів, що призвело до гострої кризи і необхідності структурної перебудови аграрного сектора країни.

На світовий ринок Франція виходила восновному з дорогими тканинами, парфумами, косметикою, одягом, ювелірними виробами та іншими предметами розкоші.


5.Становлення індустріального суспільства в Японії.

Перехід до індустріального суспільства в Японії відбувся пізніше, ніж в країнах Західної Європи та США, і мав ряд особливостей.До середини 19 ст.Японія була типовою аграрною країною, в якій панувала система господарства, формувалося мануфактурне виробництво.

Політична роздрібленість країни, складна соціальна структура суспільства, в якій панівне становище займали самураї ( біля 7% всього населення) гальмували становлення індустріального укладу. Селянство країни становило 80% від загальної кількості населення, купці та ремісники були малочисельним станом і не виявляли підприємницької активності. Країна перебувала у самоізоляції від зовнішнього світу.

Зміни у розвитку Японії почали відбуватися з 1853р., коли невелика американська ескадра під командуванням комодора Перрі ввійшла у Токійську бухту і змусила Японію відкритися для торгівлі із США, а потім і з іншими державами.

Торгівля з економічно розвиненішими країнами мала негативні наслідки для японської економіки, викликала соціальне невдоволення, яке вилилося у революцію «Мейдзі» - державний переворот 1868р., внаслідок якого було ліквідовано феодальний режим Токугава і започатковано процес модернізації. Важливим результатом революції була ліквідація феодальних володінь та привілеїв. Однак аристократія отримала відшкодування готівкою та облігаціями, які були інвестовані у виробниутво, в індустріалізацію.Була проведена аграрна реформа, яка змінила систему землеволодіння , модернізувала тогочасне аграрне японське суспільство, створила умови для розвитку промисловості.

Держава відіграла важливу роль в індустріалізації – уряд створював свої власні підприємства – взірцеві фабрики та корабельні, що діяли як державні із широким залученням іноземних експертів для їхньго керівництва. Згодом уряд передав ці підприємства у приватні руки за низькими цінами. Уряд виконував функції науково-дослідної і дослідно-конструкторської установи для нових підприємців і поступово перестав брати безпосередню участь у виробничому процесі.

Ліквідація феодальних відносин в Японії створила ринок вільної робочої сили, люди всіх станів стали вільними, а приватна власність і приватне підприємництво стали захищеними від сваволі аристократії. Крім цього, уряд всіляко сприяв розвиткові системи загальної освіти.

В Японії починає формуватися стан підприємців.У нього вливалися колишні воїни- самураї, які привнесли в нову ділову етику традиції старого самурайського кодексу – чесність, відданість справі та дисципліну. Самураї відіграли вирішальну роль в утворенні нового підприємництва.

Значне місце в індустріалізації Японії належало іноземному капіталу, але в іілому японці покладалися на власні заощадження. Це хоч і затримувало « зліт» економіки, але робило її стійкою та надійною у наступні десятиліття.

Становленню індустріального суспільства в Японії сприяла аграрна та інші реформи 70-х років 19 століття. Вони ліквідували феодальні права самураїв на землю, закріпили земельні наділи за селянами. Привада, значна частина селянства залишилася мало – та безземельною.

У країні почався промисловий переворот і одночасно індустріалізація , які проходили прискореними темпами. Разом з тим, доцільно відзначити, що напередодні Першої світової війни Японія залишалася аграрно- індустріальною країною, 60% її населення було зайняте в сільському господарстві.


6. Міжнародні економічні відносини.

У першій половині 19 стоіття сформувався світовий ринок як підсистема господарства, повязана з обміном товарів за межами національної економіки та валютно- фінансовим забезпеченням такого обміну.Він став формою усталених звязків між національними ринками, що внаслідок успіхів на транспорті, в будівництві доріг остаточно утвердилася як складова частина загальносвітової ринкової господарської системи.Зовнішня торгівля набула світового характеру. Формувалися світовий кредитний та валютний ринки.Масоваа міграція трудових ресурсів свідчила про виникнення міжнародного ринку праці. Отже, склалася система міжнародних економічних відносин як результат взаємодії всієї сукупності світових господарських звязків. Основними чинниками цього процесу були розвиток великої машинної індустрії, утворення колоніальної системи, міжнародний поділ праці, що розподілив світ на промислово розвинені й економічно відсталі країни.

Визначилися галузі, які працювали нп основі імпортних надходжень або експорт. Лише зовнішній ринок міг поглинути масовий випуск фабричних товарів. Для збереження панування на внутрішньому ринку національні корпорації повинні були забезпечувати світовий рівень з якості та цін.

Важливим фактором формування світового ринку було утворення колоніальних володінь. У 1914 р. територія колоній промислово розвинених держав становила 85 млн.кв. км з населенням 560 млн осіб. Найбільшими колоніальними імперіями стали Великобританія, про яку казали, що в ній ніколи не заходить сонце, та Франція.

Основою формування світового ринку став міжнародний поділ праці зі спеціалізацією окремих країн у виробництві певних видів продукції для задоволення потреб світового ринку.Протягом 19 ст.переважаючою формою МПП була міжгалузева предметна спеціалізація. Великобританія як « майстерня світу» спеціалізувалася на виробництві та продажу машин і устаткування, а також взуття, шкіргалантереї, виробів харчової промисловості. Німеччина зайняла чільне місце у світовому виробництві

Сільскогосподарської техніки, залізничного устаткування, парових котлів, картоплі, спирту, цукру, виробів хімічної промисловості, Франція – текстильних машин, шовкових і суконних тканин, Бельгія – зброї та інструментів. Колоніальні країни спеціалізувалися на виробництві бавовни, прянощів, кави, цукру, натурального каучуку.

З другої половини 19 ст.набула розвитку така форма МПП, як внутрішньогалузева спеціалізація. Так, у металургійному виробництві експортерами чорних металів були Великобританія , Бельгія, Люксембург, кольорових – Австро- Угорщина, Франція.

Провідною і найстарішою формою світогосподарських

звязків була міжнародна торгівля, до якої були залученні всі незалежні та колоніальні країни. Її характерною ознакою був імпорт сировини з колоніальних країн, оскільки найрозвиненіші країни, за винятком США, були мінімально забезпечені сировиною.

З кінця 19 ст.для зовнішньої торгівлі властивою була тенденція зростання протекціонізму і встановлення монопольних цін. Країни укладали торгові договори, підписували інвестиційні угоди.

З розвитком міжнародної торгівлі, починоючи з 70-х років, дедалі більшого значення набував експорт капіталу, який спрямувався головним чином у колонії та залежні країни.Найбільшими експортерами були Великобританія, Франція, Німеччина, Бельгія, Швейцарія, Голландія.

Важливою формою зовнішньоекономічних звязків були міжнародні процеси, повязані з переселенням європейців до Америки. З 1816 по 1856 р.з Європи до США емігрувало 5 млн, а другій половині 19 ст.- 18 млн.осіб. Економічним наслідком міжнародної міграції робочої сили було прискорення розвитку промисловості та сільского господарства в країнах імміграції, посилення міжнародного поділу праці, збільшення експорту товарів з цих країн і одночасно імпорту товарів з країни імміграції.

На початку 20 ст. співвідношення сил між великими державами зайшло у винятково гостру суперечність з тим поділом світу, який склався в кінці 19 ст.Зокрема, одна з найбільш економічно розвинутих країн Європи – Німеччина – виявилася обділеною колоніями. На порядок денний стало питання про перерозподіл зон впливу, насамперед ринків збуту, джерел сировини, сфер вкладання капіталу, рочаток якому поклала Перша світова війна.

 


Висновки

З вивченої теми я дізналася як саме економічно розвивалися країни с 19 по 20 століття такі як Великобританія, США , Японія,

Франція, Німеччина, Англія. Високими темпами розвивалася економіка США .Вони вийшли на перше місце у світі за обсягом промислової продукції, обігнали Великобританію.Прискорений розвиток США пояснюється рядом факторів, серед яких важливе місце займають політичні, соціальні, географічні, кліматичні та природні.

Не відставала по економічному зростанню і Німеччина, яка в свою чергу посіла друге місце ( після США) Цьому сприяв ряд факторів, серед яких найголовнішим можна вважати перемогу у Франко- прусській війні 1870-1871 рр.Було ліквідовано політичну роздробленність, митні барьєри, сформувалася єдина грошово-фінансова система, була прийнята загальнодержавна система міри і ваги.Все це сприяло єдиного внутрішнього ринку країни.

Стосовно Франції,то вона у період 19 століття займала друге місце у світі за рівнем промислового виробництва, поступаючись лише Англії.Однак в кінці 19 століття вона опинилася на четвертому місці.

Причиною цього була, перш за все, поразка у Франко-прусській війні.

Перехід до індустріального суспільства в Японії відбувся пізніше, ніж в країнах Західної Європи та США, і мав ряд особливостей.До середини 19 ст.Японія була типовою аграрною країною, в якій панувала система господарства, формувалося мануфактурне виробництво.Зміни у розвитку Японії почали розвиватися з 1853 р.,коли невелика американська ескадра під командуванням комондора Перрі ввійшла для торгівлі США, а потім і з іншими державами.

А взагалі характерною особливості світової економіки останньої третини 19 століття, був перехід від моно- до поліцентризму. Серйозними конкурентами Великобританії, яка першою стала на шлях промислового перевороту й індустріального розвитку і була « майстернею світу», стали США та Німеччина. Економічний розвиток мав економічний характер. Темпи зростання продуктивності праці відставали від темпів економічного зростання і становили в середньому 1, 7% .

У 19 на початку 20 ст.відбувалися радикальні зміни в аграрному секторі економіки світу. В сільскому господарстві США , Великобританії, Франції, розвивалось фермерство. Аграрний розвиток у Німеччині відзначався дуалістичностю.Крім фермерських господарств, зберігалось велике землеволодіння юнкерів та залежність селян від них.

 


Список використаної літератури:

1.Бойко О.Д. Історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів.- К.: Академія, 1999р.

2.Лановик Б.Д., Лазарович М.В., « Економічна історія» : Курс лекцій – 4-те видання, К., Вікар 2003р,- 405с.

3.Матисякевич З.М., Матейко Г.М., Лановик Б.Д. « Економічна історія Укаїни і світу» Підручник за ред. Б.Д. Лановика 5-е видання К: Вікар, 2002р. 477с.

4.Тимошина Т.М. Черкашина Н.К.Економічна історія Навчальний посібник Київ : ЦУЛ, 2002р. 193 с.





Реферат на тему: Прогрес науки і промисловий переворот у провідних країнах світу в останній третині 19 – на початку 20 століття (контрольна робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.