Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Історія всесвітня

Ідея поділу влади за Шарлем Монтеск’є (реферат)

ВСТУП.

Ідея поділу влади, висунута ще античними мислителями (Арістотель), була розвинута в епоху буржуазних революцій (зокрема, французьким письменником Монтеск'є) на противагу абсолютизму і феодальній сваволі. Зачатки доктрини поділу влади вбачаються вже в працях видатних мислителів Древньої Еллади і Древнього Рима. Серед них можна виділити Арістотеля (384-322 р.м. до н.е), Эпікура (від 341- 270 р.м. до. н.э), Полібія (201- 120 р.м. до н.е). Проте авторство належить, безперечно, двом мислителям, що стали деякою мірою провісниками революційних змін у своїх країнах: англійцю Джону Локку (1632-1704) і французу Шарлю Монтеск'є (1689-1755).

Шарль Монтеск'є зробив цю концепцію цілком завершеною і такою, що мала струнку форму. І, що не менш важливо, у його інтерпретації концепція поділу влади одержала свій відбиток і закріплення в конституційних актах, багато з яких зберігають свою дію і по сьогоднішній день.

Серед цих актів особливу увагу приваблюють два: Декларації незалежності Східноамериканських Сполучених Штатів від 4 липня 1776 р. і французька Декларація прав людини і громадянина 1789 року. Декларація 1789 року є складовою частиною теперішньої Конституції і чинного законодавства Франції. Особливий інтерес для з'ясування того, як законодавчо проголошувався і закріплювався принцип поділу влади, подає стаття 15 Декларації. «Будь-яке суспільство, в якому не забезпечене здійснення прав і не закріплений поділ влади, - говорить ця стаття, - не має конституцій. Під словом «конституція» вони розуміли демократичний конституційний устрій, заснований на визнанні і реалізації основних прав і свобод людини і поділом влади.

Життя і творчість.

Шарль Луї де Секонда барон де Лабред і де Монтеск'є народився в 1689 році в Лабред біля Бордо, головного міста департаменту Жиронда, на південному заході Франції. Належав до знатного феодального роду. У 1700 - 1711 роках Монтеск'є навчався в монастирській школі, де познайомився не тільки з працями середньовічних схоластів, але і з доробками античних авторів.

До 1726 року працює на адміністративних посадах у судових органах і одночасно багато займається науковою працею, обирається академіком Бордоської академії. У цей час посилено займається фізико-математичними науками.

З 1726 року Монтеск'є цілком віддається літературі і науковій діяльності в основному в області філософії, соціології, юриспруденції, мистецтва. Багато подорожує по Західній Європі, якийсь час живе в Англії. Усе життя Монтеск'є - безперервна самоосвіта. Ще в юнацькі шкільні роки він жваво цікавився античною філософією і літературою. Прочитав в оригіналі не тільки головні праці класиків давньогрецької думки, але і велику кількість літератури про них. По глибині і широті знань Монтеск'є - у першому ряді видатних діячів Просвітництва.

Одна з найперших значних праць Монтеск'є - "Перські листи”, сатира, написана образно, цікаво і дотепно. Вона принесла Монтеск'є славу як художнику слова. Її читали в придворних колах, аристократичних салонах, книжкових крамницях і на вулицях Парижа.

Критика світського суспільства, сповненого пихи від порожньої "цивілізованості”, від якої невіддільні марновірство, гніт церкви і влади, вченість, відірвана від життя, мистецтво, що складається з риторичних славослів'їв, умовностей, крайньої манірності. Повна іронії, тонкої гостроти, сатира розворушила всі шари абсолютистської монархії, її політичне життя, культуру, звичаї, примхи її підданих. Цією працею Монтеск'є чимало сприяв краху абсолютизму.

У "Перських листах” Монтеск'є нещадно критикує абсолютистську Францію насамперед за те, що в ній погано живеться селянам і ремісникам, а за їх рахунок розкошують панівні класи: "Щоб одна людина жила насолоджуючись, потрібно щоб сотня інших працювала без відпочинку.”

Ці думки перегукувалися з гаслами плебейських рухів ХVІІ століття, однак сам Монтеск'є не робив безпосередніх революційних висновків зі своєї критики феодалізму. Він бачив порятунок для Франції в конституційній монархії за англійським зразком.

Велике прогресивне значення мала філолофсько-історична робота Монтеск'є "Міркування про причини величі і падіння римлян”. У ній автор намагається довести на прикладі Римської імперії, що тільки там, де громадяни вільні і незалежні, де панують республіканські погляди, суспільство в стані успішно розвиватися. У країнах, де громадяни відмовляються від вільнодумства і стають на шлях рабства, держава втрачає свою велич і, в кінцевому рахунку, зазнає поразки від внутрішніх і зовнішніх ворогів.

З книги випливав прямий політичний висновок: Народ Франції повинен назавжди покінчити з королівським деспотизмом і феодально-становими відносинами. У цій же книзі знайшли відображення історичні погляди Монтеск'є. Він відмовляється від теологічного розуміння історії, висуває положення про об'єктивні закономірності історичного процесу.

Вінцем всіх наукових і літературних праць Монтеск'є був твір "Про дух законів”, над яким він працював 20 років. Ця праця складається з 31 книги по 20 і більше глав кожна. Тут Монтеск'є критикує феодально-релігійний підхід до суспільства і його закономірностей, викриває феодально-станову монархію, виступає проти реакційних династичних воєн.

Основні погляди на державний лад розмежування влади

Основним методологічним твердженням автора є: "Принципи свої я вивів не зі своїх забобонів, а із самої природи речей.”

Багато хто з античних, середньовічних і більш пізніх соціологів виводили суспільні закони, виходячи з того чи іншого логічного постулату, а не з "самої природи речей”, тобто не з реального історичного процесу.

Спроби Монтеск'є зрозуміти співвідношення між об'єктивними закономірностями природи і суспільства і законами, створюваними людьми, особливий інтерес до матеріальних умов життя суспільства мають глибоко прогресивний характер.

Напередодні повалення феодальної держави буржуазія задумувалася про природу державної влади. Монтеск'є не вірив у залежність держави від божественної волі, це виправдувало б деспотизм у будь-яких його проявах.

Просвітителі, у тому числі і Монтеск'є, виходили з договірної теорії, твердили, що політичний лад твориться не потойбічними силами, а людьми і в інтересах людей. Люди зрозуміли, що поза державою вони не зможуть нормально існувати і розвиватися, і тому віддали перевагу державі. Будучи представником правого крила просвітителів, Монтеск'є не вірив у сили і здібності народних мас, він залишав за трудящими порівняно обмежені функції в суспільно-політичному житті. Однак він вважав, що державна влада існує для народу і відповідає характеру народу.

Монтеск'є досліджує три основних форми державної влади: республіку, монархію і деспотію.

Республіка - це правління, у якому верховна влада повністю чи частково знаходиться в руках народу.

Монархія - влада однієї людини, здійснювана за допомогою законів.

Деспотія - державний лад, що цілком підкоряється сваволі однієї особи, яка ігнорує будь-які закони.

Аналізуючи республіканський порядок, Монтеск'є виступає на захист загального виборчого права. Він доводить, що народ може вибирати гідних керівників і контролювати їх. Разом з тим він проти того, щоб вихідці з народу обиралися на керівні посади. Він бачить головний порок республіки в тому, що нею керують народні маси, які діють "за примхою серця, а не по велінню розуму”. Він надавав перевагу розумному монарху, який спирається на закони.

Незважаючи на своє співчуття просвітницькій монархії, Монтеск'є знаходить в історії докази переваги республіканського ладу. Він був противником революційного повалення монархії, висловлювався за компроміс з королівською владою.

Монтеск'є про переваги республіканського режиму: громадянська рівність сприяє добробуту населення, у той час як деспотизм приводить до бідності й убогості переважних мас людей. В республіці багатство країни приводить до збільшення росту народонаселення. Усі республіки є доказом цього, а більше всіх Швейцарія і Голландія, дві найгірші країни Європи, якщо мати на увазі природні умови їхньої території, а проте самі заселені в Європі.

Ніщо так не приваблює іноземців, як воля і багатство, що завжди супроводжує її .

Інша справа з країнами, в яких панує влада сваволі: правитель, придворні і деяка кількість окремих осіб володіють всіма багатствами, в той час як всі інші стогнуть від крайньої бідності.

В жодній з деспотичних держав не існує ніяких законів. Однак і при наявності законів останні будуть реально зведені до нуля, тому що немає установ для їх охорони. Феодально-кріпосницькому режиму Монтеск'є протиставляє конституційно-монархічний або республіканський. Слідом за Локком він розвиває ідею поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову, які діють ізольовано одна від одної.

Монтеск'є мріяв про класовий компроміс буржуазії і феодально-аристократичної влади. Відстоюючи монархічний принцип, Монтеск'є виходив з інтересів буржуазної верхівки. Він пише, що не можна мислити собі монархічне правління без наявності привілейованої меншості, без багатих купців, підприємців і родовитого дворянства. Однак він виступає за буржуазно-демократичні свободи і вимагає, щоб монархічна влада з належною повагою відносилася до народу. Монархічний лад повинен гарантувати кожному мінімум політичних свобод. Правитель не має права ображати підлеглих і порушувати закони. Монтеск'є орієнтувався на революцію зверху, на прогресивне законодавство.

Відштовхуючись від проблеми політичної свободи вирішує питання про устрій влади. Політична свобода існує лише в країнах, як правило, помірних, у яких не зловживають владою. Тим часом, віковий досвід підтверджує, що всяка людина, що має владу, схильна до зловживання нею.

«Щоб не було можливості зловживати владою, необхідний такий порядок речей, при якому різноманітні влади могли б взаємно стримувати один одного. Можливий такий державний устрій, при якому нікого не будуть спонукати робити те, до чого його не забов'язує закон, і не робити того, що закон йому дозволяє".

Ідея, що формулюється Монтеск'є, цікава в багатьох відношеннях. Насамперед визначенням взаємозв'язку, встановлюваного між правомірним правлінням і поділом влади. Цей поділ вступає як їхнє взаємне стримування. Така взаємне стримування-гарантія від зловживання. Перешкода зловживанню владою є гарантія забезпечення свободи. Нарешті, сама свобода має місце тоді, коли нікого не можна примушувати робити те, до чого його не ставить за обов'язок закон. Або ж, коли, навпроти, людині не дозволяють учинити те, що йому заборонено законом. Таким чином, поділ влади не самоціль а, засіб здійснення правомірного, легітимного правління, а отже, забезпечення свободи.

Які ж ті влади, що повинні бути взаємно збалансовані?

«У кожній державі", пише Ш. Монтеск'є, "є три роди влади: влада законодавча, влада виконавча, що відає питаннями міжнародного права, і влада виконавча, що відає питаннями права цивільного». Приведене формулювання дещо відрізняється від того, що має ходіння в наші дні. Втім, і сам творець доктрини поділу влади дає необхідні пояснення, що не лишають місця, для кривотолків. Перша влада, пояснює він, покликана створювати закони. Друга відає зовнішніми зносинами і забезпечує безпеку. В силу третьої влади караються злочинці і вирішуються сутички між приватними особами. Цю владу можна інакше іменувати - судовою. На перший погляд, може показатися дещо дивним, що поряд із законодавчою фігурують дві виконавчі влади. Але пояснюється це досить просто. Друга і третя влади (по перерахуванню, але не по значимості), у відмінності від першої, самі закони не приймають, а забезпечують їхнє здійснення. В одному випадку за допомогою урядової діяльності, у другому- за допомогою судової діяльності.

У цьому розумінні можна говорити про те, що і та й інша забезпечують виконання закону. Але змішувати їх не припустимо. Вказівки на те, що з'єднання різноманітної влади в руках однієї особи або органа неминуче веде до удушення політичної свободи, складає серцевину самої доктрини поділу влади. Якщо, проте, з'єднання двох перших влад - це ще лише потенційна погроза тиранії, то з'єднання їх із судової неминуче веде до згубних наслідків.

«Не буде свободи..., якщо судова влада не відділена від влади законодавчої і виконавчої. Якщо вона сполучена з законодавчою владою, то життя і свобода громадян виявляться у владі сваволі, тому що суддя буде законодавцем. Якщо судова влада сполучена з виконавчою, то суддя одержує можливість стати гнобителем".

Нарешті, що відбудеться, якщо сполучені всі три влади?

Відповідь достатньо лаконічна і проста. У цьому випадку неминуче встановлення самого найжорстокішого деспотизму і повної загибелі свободи.

Доктрина, створена Ш. Монтеск'є, не обмежується відокремленням трьох гілок влади і показом небезпеки їхнього з'єднання в руках однієї особи або органа. Не менше важлива й інша сторона цієї доктрини-міркування про те, чи не призведуть розчленовування влади і їхньої взаємної збалансованості до паралічу влади, до безвладдя, при котрих також неминучі руйнація держави і загибель свободи. Запобігти подібному розвитку подій можуть; узгодженість і взаємодія влади.

У доктрини поділу влади виявилася непроста доля. Вона одержала широке визнання і підтримку з боку самих прогресивних сил, стала одним із головних постулатів демократичної конституційно-правової теорії. Нарешті, вона знайшла свій прямий відбиток і закріплення в основних законах передових держав, а сьогодні (особливо після краху тоталітарних режимів) стала головним конституційним принципом практично всіх держав світу.

Він заявляє, що тільки ті закони повинні застосовуватися, які служать суспільному благу. При конфлікті громадянських законів із законами релігії перші повинні мати зверхність над другими. Дотримання державних законів обов'язкове для всіх громадян, а закони релігії дотримуються самими віруючими добровільно і тільки в такій мірі, в якій вони не суперечать законам світської влади. Тут Монтеск'є фактично висловлюється за відділення церкви від держави. Монтеск'є дійшов висновку: закон повинен стояти на стражі свободи і формальної рівності всіх громадян, незалежно від походження і релігійної приналежності, на стражі приватної власності і вільної торгівлі. Цей висновок став одним із вирішальних гасел прийдешньої буржуазної революції у Франції.


 

Використана література:

1. Нерсесянц В. С. Право й закон. — М., 1983.

2. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. М.Н.Марченко. М., 1996

3. Хропонюк В. Н. Теория государства и права.: Учебное пособие для высших учебных заведений . – М. 1995.

4. Шульженко Ф. П., Андрусяк Т.Г. Історія політичних і правових вчень. – К.:Інтер, 1999. – 304с.






Реферат на тему: Ідея поділу влади за Шарлем Монтеск’є (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2017. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.