Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Історія України

Внутрішнє життя Києво Могилянської Академії у XVIII ст. (реферат)

Інструкція, що її склав 1734 р. митрополит Р. Заборовський, визначила в загальних рисах розпорядок внутрішнього життя школи. Перший пункт тої інструкції підкреслює всестановий характер Академії: «В Академію приймається кожна вільна людина, відкіль вона не прибула б, аби тільки визнавала східню християнську віру та була б здібна до навчання». Правда, Св. Синод мав на думці відновити заборону — приймати до Академії «зарубежныхъ людей» та вільно покидати Академію, але Р. Заборовський відписав, що заборона вільного вчення студентів Київської Академії потягне за собою «крайнєє оскудішіе Академій», бо, мовляв, «безвестно разбегутся изъ малороссіянь, которые на своемъ коште учатся, когда имъ свободный отпускъ изъ училищъ кіевскихь унять». Синод 16 вересня 1738 р. видав наказ про збереження вольності студентів Київської академії «по прежнему обьїкновенію».

Докладно змальовує внутрішній розпорядок Академії інструкція, що її склав 1763 р. ректор Самуїл Миславський, а затвердив її 1 травня 1764 р. митрополит А. Могилянський. Інструкція та складалася з п'яти розділів. У першому розділі подається програма курсу всіх класів або шкіл Академії, в другому говориться про те, «когда и кому имянно изъ учителей ходить въ свою школу, сколько въ оной сидєть, такожъ когда какую школу каждому починать и кончать»; в третьому — розклад годин для навчання в кожному класі; в четвертому йде мова про те, «какъ учителямъ и внутрь и внє своей школы поступать»; в п'ятому — про те, «чего имянно ректору съ префектомъ наблюдать найприлежнейше должно».

Прийом учнів до Академії відбувався в перших числах вересня. Вік для вступу дітей до Академії не завжди визначався однаково, інколи приймали до фари дітей від 7 до 14 літ, деколи від 9 до 15. Отож не дивно, що в багатьох класах вчилися разом підлітки, юнаки і літні парубки.

Лекції в Академії відбувалися в такі години: по понеділках, середах і п'ятницях від 7 год. до 10 год. ранку та від 1 год. до 5 год. дня; по вівторках, четвергах та суботах від 7 год. до 10 год. ранку та від 1 до 3 год. дня.

Літні вакації тягнулися звичайно від половини липня до 1 вересня. Однак нерідко бували випадки, що учні колегії-академії самовільно залишали навчання раніше визначеного терміну літніх вакацій і виїздили додому чи на кондиції без писемного дозволу на те академічного начальства. Про це свідчить указ київського архієпископа Р. Заборовського з 24 червня 1734 р. Указ той закінчується так: «Накрепко приказуемъ, буде гдє являтся студенты безъ пашпортовъ пречеснаго префекта академій нашой Кіевской, таковымъ не токмо чинить угажденія, по онихъ яко подозрительнихъ, непостоянихъ, словивъ, отсилать подъ арештомъ в Академію нашу Kieвекую для учиненія имъ за такое самовольство надлежащаго наказанія, ибо за такими бездельниками, безъ пашпортовъ волочащимися, разныя неблагообразія происходят».

Перевірка учителем вивченого за тиждень проводилася по суботах. Тоді ж таки, за старою традицією, відбувалася і кара за всі прогріхи учнів протягом останнього тижня. У таблицях про успішність учнів у науці знаходимо такі кваліфікації :

«въ ученій добръ»,

«въ ученій прилежный»,

«скоропостиженъ въ ученій»,

«въ ученій остроуменъ»,

«въ ученій благонадежденъ»,

«въ ученій изряднЄйшій»,

«доброучителенъ»,

«въ ученій мренъ»,

«въ ученій лєнивь»,

«въ ученій худъ»,

«въ ученій малонадеждень»,

«въ ученій безнадежденъ».

Від єзуїтів перейнято як кару «калькулює». Так називався аркуш паперу у футлярі; до того аркуша записувалося прізвище того учня, що вжив під час латинської мови рідної мови, або допустився якоїсь помилки в латинській мові. Винуватець мусив носити з собою той калькулює не лише в класі, але й в бурсі, поки не зловить нового винуватця в тім самім переступі. У кого залишиться калькулює до наступного ранку, той підлягав ударам палі. Тому, що калькулює винуватці носили потай, кожний дивився на свого товариша, як на ворога. Отже, калькулює позбавляв учня всякого приязного ставлення до товаришів.

Публічні виступи в половині XVIII ст., очевидно, не дуже ретельно відвідували філософи і богослови, про що може свідчити наказ митрополита Т. Щербацького з дня 16 листопада 1752 р. — карати студентів філософів і богословів, що не відвідують публічних диспутів або залишають їх передчасно, позбавленням кондицій, «ибо съ того нераченія видно, что оны толко именемъ школы хвастать хотять, а плода своей школы никакого чувствовать не желаютъ». Митрополит С. Миславський скасував публічні диспути, а залишив лише класові, але згодом вони відновилися, бодай в творі російського подорожника В. Ізмайлова («Путешествіе въ полуденную Россію», Москва, 1800) знаходимо опис публічного диспуту в Київській Академії 1799 р.: «У величезній залі на кафедрі стояв студент і чекав на слухачів. Хор співаків зустрінув духовенство. Всі сіли на свої місця, а той студент, прийнявши благословення архімандрита, почав говорити латинською мовою. Після того почалася дискусія. На записці, що її дістав кожний гість при вступі до залі, були такі тези диспуту: 1. Не можна утворити правдиве поняття про речі без метафізики. 2. Єство речі є необхідне, вічне, неодмінне, тощо. Здається, що все те, що говорилося, було вивчено напередодні. Бодай рух обличчя учасників диспуту свідчив про те, що їхній ум не працював і не вишукував доказів. Все ж деякий вогонь оживлював промовців. Я сам почував запал у своїх грудях, бачучи бій умів, та горів бажанням мати хист і собі стати борцем на блискучім бойовищі».

Використана література:

Сірополко Степан. Історія освіти в Україні. — Київ: Наук, думка, 2001. - 912 с.





Реферат на тему: Внутрішнє життя Києво Могилянської Академії у XVIII ст. (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.