Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Історія України

Учні та учителі Харківского колегіуму у XVIII ст. (реферат)

Діти шляхтичів, міщан, урядовців, купців, які вчилися в колегіумі, рідко коли закінчували повний курс колегіуму; звичайно вони закінчували свою освіту класом філософії, а потім вступали на військову чи цивільну службу. Щодо загальної кількості учнів у колегіумі — вона хиталася в різних часах від 400 до 700 і більше. Так, уже 1727 р. в колегіумі вчилося 420 учнів.

Учні колегіуму, крім тих, які жили вдома, мали приміщення на приватних квартирах, а незаможні — в бурсі. Бурсаки поділялися на три категорії: 1) казеннокоштні, які мали повне утримання на кошт державного скарбу; 2) ті, які жили безоплатно в помешканні бурси, але мусили платити за харчування; 3) голіцинські стипендіати, які утримувалися на відсотки зі спеціального фонду князів Голіциних.

Про те, як жилося бурсакам, розповідав в своїх спогадах Я. Толмачов на основі власного досвіду: «В 4-х кімнатах біля стін були лавки, на яких спали учні старших класів, а учні нижчих класів спали на підлозі. Хворі лежали на лавках поміж здоровими... Побут бурсаків був дуже тяжкий і сутужний. Вони строго мусили вставати дуже рано і кожного дня о 6 год. йти на лекцію грецької мови. Віддаль між бурсою і колегіумом була біля версти. Бруку і хідників за тих часів ніде в Харкові не було. Взимку учням доводилося ходити до класу грецької мови вночі по шляху, покритому іноді глибоким снігом».

Харчування бурсаків часто-густо було невповні достатнє для молодих хлопців. У таких випадках бурсаки були змушені добувати собі харчів дозволеними, а деколи і недозволеними засобами. Одним з дозволених засобів було, просто кажучи, жебрання, або, за милозвучною серед бурсаків латинською назвою «апетиція», чи «епетиція»: бурсаки йшли в обідню пору або підвечір виспівувати кантати перед вікнами мешканців Харкова і підгородніх сел. Незаможні філософи і богослови іноді виїздили на кондиції. Начальство колегіуму, даючи відпустку по можливості не більше, як на рік, дбало про те, щоб студенти не покидали на кондиції своїх студій, а тому вимагало, щоб вони брали з собою на кондиції потрібні для них самих підручники з філософії і богословія. Перебування студентів на кондиціях, безперечно, не могло не відбиватися шкідливо на їхній науці, але всі спроби начальства припинити відпустки на кондиції були марні.

Не завжди добре жилося студентам на кондиціях. Ось, наприклад, який випадок трапився в кінці XVIII ст. зі студентом В. Павловським, який поїхав на кондиції до одного дідича Сумського повіту. Студент вчив не лише дітей дідича, але й селянських, а потім і за приказчика став. Студент хотів вирватися відтіль і просив дідича відпустити його, але той відповів, що він уже записав В. Павловського своїм кріпаком. Випадково по сусідству появився знайомий студентові чернець, який і допоміг йому здобути з колегіуму ордер архієрея про негайний виїзд на учительську посаду. Але не всім вдавалося так щасливо звільнитися від кріпацтва, бо були випадки, за відомостями В. Семевського («Отечественныя Записки», 1864 p.), що студенти колегіуму так і залишались кріпаками землевласників, у яких вони були на кондиціях.

Деякі незаможні студенти були дозорцями за молодшими учнями на приватних квартирах. Обов'язком тих інспекторів було також завідувати господарством спільної квартири. За свою працю інспектор діставав до 8 крб. річно з кожного учня, що за ним доглядав. В 1796р. Ф. Мочульський видав для інспекторів інструкцію, де, між іншим, говориться: «Съ компаніями и гостьми въ квартиру не наводиться, чтобы другіе напрасно харчей не єли и чтобъ ученики въ пищи недостатка не претерпевали». В матеріалах про Харківський колегіум знаходимо декілька скарг, адресованих начальству колегіуму на інспекторів, де підлеглі їм молодші учні жаліються, що інспектори дозволяють собі пияцтво і інші бешкети і через те перешкоджають їм вчитися.

Не рідкі були випадки, що начальство колегіуму відпускало студентів на різні терміни для підшукання служби і для того видавало їм на руки посвідчення, де просилося усіх чинити пред'явникові того посвідчення «всякое милостивое благодьяніе».

У Харківськім колегіумі, як і в інших школах того часу, допускалися тілесні кари, що не минало і шляхетських дітей — щодо цього всі учні були рівні.

Розвагою для учнів колегіуму служили вертепні драми і шкільні містерії. Правда, прямих вказівок про це в матеріалах Харківського колегіуму не збереглося, але, як справедливо зауважує Д. Багалій, є посередні дані, що дають нам право признати існування того роду розваг і в Харківськім колегіумі, як вони були і в інших тогочасних духовних школах. Насамперед, Духовний Регулямін поручав академіям «дважды въ годъ или больше долать ніікіи акцій, диспуть, комедій, риторическія екзерциціи», а тому і Харківський колегіум мусив також дбати про те. А головне, не треба забувати, що багато ректорів, префектів і учителів того колегіуму були вихованці Київської Академії, де компонувалися і виставлялися різні трагікомедії. Треба думати, що з відкриттям додаткових класів театральна справа могла набрати ще більшого розвитку в Харківськім колегіумі, бо виконання потрібних для театру декорацій і вокально-музичних виступів з успіхом могли взяти на себе класи малювання та вокальної і інструментальної музики.

З числа вихованців Харківського колегіуму вийшло багато визначних діячів на різних життєвих шляхах. Частковий список таких вихованців подаю в кінці історії Харківського колегіуму.

Керівничий та учительський персонал Харківського колегіуму до другої половини XVIII ст. комплектувався переважно з колишніх вихованців Київської Академії. Нерідко білгородські владики запрошували до себе вихованців тої Академії ще з студентської лави з тим, щоб після закінчення освіти в Харківськім колегіумі ті вихованці залишалися в ньому на учительській посаді.

Перший учительський склад Харківського колегіуму, як це видно з рапорту Є. Тихорського Св. Синодові, був зложений майже виключно з ченців, бо лише один (іподиякон Петро Анців) належав до білого духовенства. Пізніше були і світські учителі, але ректори в XVIII ст. комплектувалися виключно з ченців, а префекти — майже всі були тоді також з ченців: першим префектом з білого духовенства був о. Михайло Шванський, вихованець Київської Академії, якого Ф. Лубяновський характеризує в своїх спогадах як людину «дуже поважну своїм життям і ученістю».

На чолі додаткових класів стояли директори; ними були послідовно пп. Виродов, Горленський, фон-Буксгевден та Кубрицький.

Учительський персонал колегіуму діставав за свою працю платню як харчами, так і грошима. Від 1765 р. їжу почали одержувати лише учителі-ченці. Документ від 1769 р. подає докладний опис харчування учителів-ченців: «Вії праздникъ кушаній 4: жаркое, борщъ, сладкое, каша... По вторникамъ, четвергамъ, неділям и праздникамъ приходять въ келію ректорскую на водку, гдє всегда не мєнєє двоихъ чарокъ имъ подносится, а въ протчие дни къ столу иногда водка посылается; въ праздники большіе, а иногда и въ недели выдается имъ къ столу медъ и вишневка». Грошова платня була не дуже велика. Так, за часів Є. Тихорського учителі фари і інфіми при повнім утриманні від монастиря діставали по 5 крб. річно, учителі граматики, синтаксими та піїтики — по 8 крб., риторики — 12 крб., а учитель філософії — 14 крб. річно. Уже за часів П. Смєліча зустрічаємо скарги учителів на начальство колегіуму, що воно затримує видачу платні. На запити П. Смєліча в тій справі начальство колегіуму відповіло, що колегіум збіднів у своїх засобах з причини недобору збіжжя з єпархії. Отож світські учителі іноді змушені були жити на кондиціях або навіть кидати учительську посаду та йти на цивільну службу, особливо після утворення губерній та намісництв. Так, 1784 р. відійшло на службу курського і харківського намісництв троє учителів. Квартири для учителів були звичайно невеличкі, — це були власне келії, переділені на три кімнатки, що звалися комірками.

Щодо платні директорів і учителів додаткових класів — у 1774—1775 pp. вона була така: директор діставав 250 крб., учитель французької мови — 400 крб., німецької мови — 300 крб., математики — 200 крб., рисування і малювання — 100 крб. річно. Крім учителів, при учнях додаткових класів були ще гувернери, або «дядьки», щоб стежили за поведінкою учнів та розмовляли з ними тою чи іншою чужою мовою, а один з гувернерів (Кон) доглядав також за кухнею, бо він був трохи ознайомлений з куховарським мистецтвом і за те діставав 70 крб. річно.

У складі керівничого і учительського персоналу колегіуму та його додаткових класів було немало осіб, що залишили по собі помітний слід в історії української культури. Серед них перше місце, безперечно, займає Г. Сковорода. Крім нього, згадаю тут Артема Веделя, Івана Саблучка, — з праць його залишився портрет п. Юр'єва в Третьяковській галереї в Москві, Якова Толмачова, — його перу належать, між іншим, переклади з латинської мови логіки, метафізики та моральної філософії X. Баумейстера, що їх видано у Москві. Ті видання як підручники вживалися в деяких школах на Україні.

Використана література:

Сірополко Степан. Історія освіти в Україні. — Київ: Наук, думка, 2001. - 912 с.





Реферат на тему: Учні та учителі Харківского колегіуму у XVIII ст. (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.