Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Історія України

Торгівля і міста на Закарпатті у першій половині XIX ст (реферат)

Протягом першої половини XIX ст. посилилась роль міст і містечок Закарпаття як центрів торгівлі. Спочатку провідну роль продовжували відігравати ярмарки, а з 40-х років утверджується нова форма обміну — постійна торгівля, властива капіталістичному способові виробництва. Великі ярмарки, що тривали чотири-п'ять днів, зосереджувалися у містах Ужгороді, Мукачеві, Берегові, Севлюші, Хусті, Тячеві. У більшості містечок, у великих селах ярмарки тривали один-два дні. Щороку в Закарпатті проходило більше тридцяти великих ярмарок, десятки дрібних, на яких населення Верховини збувало продукцію лісових промислів, худобу, хутро, гриби, мед, а селяни низинних районів — зерно, овочі, фрукти. На ярмарках зростала роль продукції міського ремесла, поміщицьких і казенних мануфактур. Тільки в Берегові щороку проходило шість ярмарків, дві з яких спеціалізувались по збуту худоби і вина. У Мукачеві того періоду проходило дев'ять ярмарків, з яких три спеціалізувались по продажу коней, вина і метало продукції Шелестівської мануфактури. У Хусті і Тячеві проходили по чотири великих ярмарки.

Проводилися ярмарки в різний час, щоб купці могли переїздити з одного місця на інше з нереалізованими товарами. Оборот на великих ярмарках, куди приїздили купці з південної Угорщини, Австрії, Чехії, Словаччини, Галичини, Молдавії, частково з України, Росії та окремих країн Західної Європи, становив велику суму — до 150—200 тисяч форинтів на рік. Дедалі частіше укладалися договори на оптовий продаж товарів, особливо лісоматеріалів, галуну, поташу, вина, фруктів, худоби тощо.

Зростала і роль базарів, які збиралися в містах раз на тиждень, а у великих селах — один-два рази на місяць. Тут переважала торгівля продукцією сільського виробництва і дрібного ремесла. Базари найближче стояли до дрібних виробників і покупців. Торговий оборот базарів був порівняно невеликий.

Крім безпосередніх виробників і покупців, на ярмарках, а особливо на базарах, у першій половині XIX ст. з'являються перекупники, спекулянти, які різними шляхами, часто вдаючись до махінацій, скуповували і перепродували товари, наживаючи великі прибутки. У Закарпатті, як і в інших регіонах Угорщини, відбувався процес формування купецтва як окремого прошарку населення. Поступово купці прибирали усю торгівлю до своїх рук. Кількість купців, об'єднаних у союзи — гільдії, зросла протягом півстоліття у два-три рази. Окремі підрахунки показують, що у 40-х роках XIX ст. в Ужгороді було щонайменше 50 купців, у Берегові і на території Угочанської жупи — 30, у Тячеві — понад 20, а в Мукачеві — понад 100 купців тощо. Більшість їх були угорці, німці, євреї. У першій половині XIX ст. зросла кількість купців з-поміж русинів, словаків і румунів.

Купці поділялися на три гільдії, залежно від розміру майна і сплачуваного податку, і спеціалізувалися на продажі певного виду товару — одягу, взуття, дерев'яних та металічних виробів, тютюну, книг і т. п. Товар скуповували на ярмарках чи завозили з інших країн і торгували у крамницях. Вино, горілку, пиво, різні харчі продавали в корчмах. У кожному селі було по кілька корчм, а в містах практично на кожній великій вулиці стояла власна корчма. Постійна торгівля була дуже прибутковою і протягом першої половини XIX ст. значно зросла. У містах з'явилися спеціальні будинки, у яких розташовувалися крамниці. Лише в Ужгороді, у 40-х роках XIX ст., налічувалося близько 100 крамниць, магазинів і склепів. У десятках підвалів, розташованих в горі, навколо замку, не лише зберігали вино, але й торгували ним. Мукачівсько- Чинадіївська домінія тільки в Мукачеві здавала в оренду 35 магазинів.

Крім внутрішньої, зростала і зовнішня торгівля краю, чому сприяло не лише збільшення виробництва товарів, але й пожвавлення міжнародної торгівлі, шляхи якої в значній мірі пролягали через його територію. З Росії, України, Польщі через Закарпаття шляхи вели до Балкан, з Буковини і Молдавії — в Чехію, Австрію, Німеччину і т. п. На ярмарках Закарпаття дедалі частіше з'являлися купці з різних країн Європи. Особливо активізувалися торгові зв'язки з Галичиною, всією Україною і Росією. У першій половині XIX ст. зростав вивіз із Закарпаття галуну, поташу, вапна, солі, вина, фруктів, худоби, хутра, будівельного каменю, виробів з дерева, металу, а завозились дорогі вироби — різні тканини, бісер, золото, срібло, прянощі, предмети розкоші, нові породи худоби тощо. Від збуту продукції Закарпаття на ринках навколишніх країн купці одержували великі прибутки. В середині 40-х років центнер галуну на ярмарках Закарпаття коштував шість-сім форинтів, а у Відні продавали його по 17 форинтів. Дедалі частіше купці Пешта, Відня, Праги, Кракова та інших міст укладали угоди на оптову закупівлю товарів закарпатського виробництва.

Розвиткові торгівлі, щоправда, значно перешкоджали і сильні пережитки феодально-кріпосницьких відносин, відсутність добрих шляхів сполучення, дискримінаційна політика уряду Австрії. Однак зрушення у даній галузі економіки в першій половині XIX ст. сталися незаперечні. Вони яскраво засвідчили поступове утвердження капіталістичних відносин в економіці Закарпаття, як і всієї Угорщини. Розвиток торгівлі відігравав дедалі більшу роль в економіці краю, а розширення зв'язків з Україною мало ще й культурне та політичне значення.

В умовах кризи феодальних і розвитку капіталістичних відносин зростала економічна роль міст. У зв'язку з розвитком ремесел, мануфактурного виробництва, торгівлі, у міста переселялося чимало виробничо-торговельного населення, посилювалось будівництво житлових та адміністративних будинків, торговельно-промислових приміщень. В Ужгороді на кінець XVIII ст. нараховувались 21 вулиця та 475 будівель, а в середині XIX ст. кількість вулиць збільшилася до тридцяти шести, будинків стало більше тисячі. Вперше з'явилися на центральних вулицях двоповерхові, а подекуди і триповерхові житлові та адміністративні будинки. На початку XIX ст. у центрі міста було споруджено чудовий адміністративний будинок — жупанат, пивзавод, млин тощо. У Мукачеві кількість вулиць також збільшилася з вісімнадцяти до тридцяти двох, а кількість будинків — до 920 з 510. Серед нових споруд з'явилася міська управа, житлові будинки в центрі. Майже вдвічі територіально зросли міста Берегово, Севлюш, Хуст. Змінився вигляд містечок і торгових центрів таких, як Вилок, Тячево, Королево, Косино, Солотвино, Великий Бичків, Рахів, Ясіня, Свалява, Довге, Чинадієво. У містах з'явилися нові промислові підприємства: в Ужгороді — лісопильня, млин на вісім каменів, суконна, сірникова та коалінова фабрики, ливарний центр, в Мукачеві — цегельно-черепична мануфактура, пивоварня, металообробна, полотняна і паперова мануфактури, в Хусті — мануфактура по обробітку шкіри, виробництву пороху, полотна, у Берегові — палинчарня, мануфактура по виробництву вина, коаліну, обробітку шкіри. Роль міст як центрів економічного життя значно зросла.

Змінювалася і демографія міст і містечок. Кількість населення збільшилася приблизно на 70—80 процентів. В Ужгороді на початку XIX ст. проживало близько п'яти тисяч чоловік, а в середині століття — майже сім тисяч, у Берегові — відповідно 2100 та 3360, у Мукачеві — 3150 та 6600 тощо. У Севлюші у цей період проживало 3150 чоловік, у Хусті — майже 3200, у Вишкові — 2900, у Тячеві — близько 2000, у Вилоку — 1800 чоловік. Усього в містах і містечках проживало близько 60 тисяч чоловік, що становило вісім-дев'ять процентів населення краю. Ступінь урбанізації в краї був менший, ніж у Західній Україні, але вищий, ніж в центральних районах Угорщини, де із 59 комітатів у тринадцяти взагалі не було поселень міського типу, а в 29 комітатах не було королівських міст. У чотирьох комітатах було шість міст з населенням від чотирьох до шести тисяч чоловік, п'ять королівських міст і близько двадцяти містечок.

Мінявся і соціальний та національний склад населення міст. У першу чергу скорочувалася кількість дворянства, селян з наділами, желярів, і, навпаки, зростала кількість купців, ремісників, підмайстрів, учнів та інтелігенції. Наприклад, в Мукачеві, в 1817 році, проживало 320 дворян, 117 селян з наділом, 447 желярів, 12 купців, а в 30-х роках уже було 260 дворян, селян із наділом — 31, желярів — 365, купців — 26. З'явилися власники мануфактур, великих крамниць — 31 чоловік, зросла кількість робітничих людей. В Ужгороді протягом першої половини XIX століття вдвічі зросла кількість населення, зайнятого у ремеслі, промисловому виробництві і на поденних роботах. У містах з'явилося чимало людей інтелектуальної праці. Уже на початку XIX ст., за підрахунками П. Сови, в Ужгороді проживало 26 хористів, 35 знавців латині та 25 осіб, що володіли угорською мовою. У містах зростала кількість вчителів, службовців установ, обліковців торгівлі, лікарів, вихователів і т. п.

Значні соціальні зміни, що свідчили про розвиток капіталістичних відносин, мали місце в усіх містах і містечках Закарпаття.

Зазнав змін і національний склад населення міст. Якщо в містах значну кількість населення становили угорці, німці, євреї, греки, вірмени, то протягом першої половини XIX ст. збільшилося русинське населення. Із сіл в міста переселялися ремісники, чорноробочі, розорені селяни і навіть частина русинської шляхти. Зростала кількість майстрів, купців та інтелігенції русинського походження. Русинське населення в містах Закарпаття зросло до 25—27 процентів.

Незважаючи на політичні зрушення як в економічному, так і в соціальному аспектах, міста і містечка Закарпаття і в середині XIX ст. залишалися, порівняно із західноукраїнськими містами, нечисленними за кількістю населення, і досить примітивними щодо благоустрою і зовнішнього вигляду. Мощених вулиць у містах практично не було, відсутні були каналізація та водопровід, вулиці вночі не освітлювалися. Більшість будинків споруджувалися із саману і дерева, частина була з солом'яною покрівлею. Лише на центральних вулицях більшості міст — Ужгорода, Мукачева, Берегова, Севлюша і Хуста — з'являлися, у першій половині XIX ст., будови з цегли і каменю, вкриті черепицею і бляхою, а центральні площі - де проводилися ярмарки та відбувалися міські сходи, почали вимощувати. Більшість міст і особливо містечок Закарпаття мали яскраво виражений аграрний характер. Перебудова їх на капіталістичних засадах тільки-но починалася. Загострення соціальних і політичних відносин у містах, як й аграрні відносини, визначали характер і розмах соціальної та визвольної боротьби.

Використана література:

I. М. Гранчак, Д. Д. Данилюк, Е. А. Балагурі, В. І. Ілько, Г. В. Павленко, В. В. Пальок, Нариси історії Закарпаття. Том І (з найдавніших часів до 1918 року). — Ужгород, 1993. — 436 с.: 76 с. іл.





Реферат на тему: Торгівля і міста на Закарпатті у першій половині XIX ст (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.