Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Історія України

Територія України за четвертинної, або льодової, доби (реферат)

Вступ

1. Територія України за четвертинної, або льодової, доби

2. Свідоцтва археології

Використана література

Вступ

Щоб ясно зрозуміти початок історії України-Русі, треба її зв'язати з станом території й населення в давню доісторичну й ранню історичну добу, коли на тій землі, де нині живе український народ, його ще не було і жили його попередники, що не зникали дощенту і навіть залишали деякі культурні наслідки своїм наступникам. Життя тут не припинялося ні в історичну, ні навіть у доісторичну добу, і культура, кажучи взагалі, теж безупинно розвивалася, хоч були часи і розквіту, і занепаду її, хоч була немала різниця з культурного боку між народами, які одночасно перебували тут, скажімо, між народами, кочовими та осілими. Сучасна Україна дуже велика — її територія більша за територію окремих багатьох держав Європи; те саме треба сказати й про її населення, особливо коли брати його в межах етнографічних. Сьогодні український народ живе і поза межами України, зокрема на території Росії (Кубань) і навіть під польською (Галичина), румунською (Басарабія) та чеською (Буковина) владою, не кажучи вже про українські колонії в Америці. Але, незважаючи на цю розпорошеність і чужоземну окупацію, український народ являє собою єдину суцільну націю, бо окремі його частини, одірвані тепер унаслідок історичних обставин од свого осередку — України. Та і, взагалі кажучи, мобілізація населення була звичайним національним явищем в історії українського народу, тим паче, що територія України не мала природних меж з іншими народами, що були його сусідами. Ця територія широко простяглася від Карпат на заході, які являють там природну межу, до Дону на сході, де такого кордону не було, від Чорного та Озівського морів, які були природною межею на півдні, до Великоросії на півночі, де теж природного кордону не було. Головні частини сучасної етнографічної України: на правому березі Дніпра — Київщина, Волинь, Поділля (Правобічна Україна), на лівому (Лівобічна Україна) — Полтавщина, Чернігівщина, Слобожанщина, або Харківщина, на півдні (Південна Україна) — Катеринославщина, Херсонщина, Таврія (без Криму), Кубань, далі на півночі — Холмщина й Підляшшя, на заході — Східна Галичина, Буковина, Угорщина, частина Бесарабії. Ось за цією територією нам і треба простежити в доісторичну добу.

2. Територія України за четвертинної, або льодової, доби

В доісторичну добу виступали на перше місце геологічні та палеонтологічні процеси, що торкалися самої землі, її земної кори, поверхні, грунту, гір, підсоння та річок, її флори та фауни.

За джерело пізнавати їх є геологія та палеонтологія. Не зачіпаючи тих часів, коли ще не було людства на землі, ми скажемо декілька слів про ту добу, коли безперечно людина вже існувала. Таку добу являє четвертинна, або льодова, хоч треба до цього додати, що є немало дослідників, які переносять існування людини в третинну формацію земної кори; але про це ми скажемо трохи далі. Поверхня землі в льодову добу мала зовсім інший вигляд, ніж у наші часи; те саме треба сказати про підсоння, флору та фауну. Біля полюсів та на горах була величезна льодова товща. Наслідок цього є сучасні нам льодовики, або глетчери, Європи — в Альпах, де їхня площа захоплює 3765 кв. км, на Скандинавії, в Ісландії. Найбільше їх — що й зрозуміло — в полярних країнах; у Гренландії льодова поверхня займає 1900000 кв. м. У сучасній Європі є чимало послідків старих глетчерів, в таких теплих країнах, де їх нелегко було б передбачити, — це будуть, наприклад, ератичні валуни — уламки порід, яких не було в цих місцях і які занесені з далеких країн; днища колишніх глетчерів округлі, немов обточені об криги-скелі, валуни-наноси. На підставі всіх цих ознак довідалися, що північна Європа в льодову добу була вкрита майже суцільним льодовим шаром; товща його в Скандинавії сягала до 2000 м.

Росія в часи найбільшого льодового поверху майже цілком була вкрита льодом, але Крим і Південна Україна з водозборами Дністра, Бога, нижнього Дніпра й Дону з Дінцем виключалися з нього. Однак у Київській губерні є послідки його. Ці послідки описує проф. Феофілактов. "Територія Малоросії, — каже він, — в льодову добу була вкрита водами, що являли собою частину величезного водозбору, який безпосередньо був зв'язаний з Північним Льодовим океаном і обливав береги Скандинавії, вкритої величезними льодовиками. В грунті Київщини багато слідів льодової доби, і в першому нижньому глибокому, піщаному завжди трапляються валуни й дрібні голиші — гнейсові, гранітні, порфірні, сієнітні з Скандинавії і островів Балтицького моря та Фінляндії і скам'янілості північних формацій. Тут же траплялося знаходити й кістки мамутів. В моменти свого найбільшого поширення Скандинавсько-фінський льодовик захоплював і середню Подніпрянщину, і не були ним захоплені лише Галичина й південна Волинь. Він простягався до Овруча, Умані, Кременчука й Полтави. Але межі Українського льодовика змінювались у зв'язку з підвищенням температури в міжльодові періоди. Льодова доба не була хронологічно суцільна, а поділялася на періоди, яких налічують чотири; були й перерви — поміжльодові періоди. Завдяки тому, що глетчери давали силу талої криги, внутрішні моря повинні були збільшитися, бо річки з півночі, як Дніпро, Дністер, Дін, збільшували їхні води. В льодову добу була сила вулканів, що вибухали з великою силою. Нарешті, льодова доба характеризується ще й лесовими наносами. На всю льодову добу кладуть більш як 500 тисяч років, але дехто зменшує значно це число. Які ж були підсоння, флора та фауна льодової доби? Чотири холодні її періоди чергувалися з трьома міжльодовими з теплим підсонням. І це підтверджує палеонтологія — знахідки флори й фауни в шарах кожного з цих періодів. В льодову й міжльодову добу середня температура змінювалася, але взагалі наближалася до нашої.

У льодову добу тундра з арктичною флорою й степ були дуже поширені. У теплі міжльодові доби степи посунулися на схід, а на перше місце виступив ліс, особливо по горах. Про флору міжльодових періодів свідчать такі палеонтологічні дерева теплих країн, як юдине, фігове, лавр, рододендрон укупі з сучасними породами. У третю льодову добу панувала арктично-альпійська тундра, в міжльодові періоди — степ з острівними лісами, ліс, трав'яний степ з острівними лісами, у четверту льодову добу — тундра.

Фауна льодової й міжльодової діб неоднакова, як і флора. Фауна льодової доби була тундрова, як, наприклад, і сучасна сибірська — пеструшка, песець, північний олень, мускусний бик, серна, птахи (як куріпки), мамут, сибірський носоріг, печерні ведмеді, гієна, лев, зубр, що їхні кістки тепер викопують і в Росії, і на Україні, а в Сибіру вони позамерзали й у такому вигляді із шкурою й м'ясом, навіть із їхньою їжею (рослинною), збереглися до наших часів. Особливу фауну мали тодішні степи; то були земляні зайці, овражки, сайгаки, дикі коні, бобри, виднихи, з птиць — дрохви та інші. Лісова територія мала свою спеціальну фауну. Представники фауни різних діб переселялися в ті краї, де їх раніше не було, у зв'язку з флорою й підсонням. Одні тварини, північні й південні, четвертинної доби вимерли, другі переселилися на південь (як лев, леопард), треті — на північ (як північний олень), четверті пристосувалися до альпійської фауни (серна), п'яті посунулися в степи на схід; тут кості їхні є й тепер.

2. Свідоцтва археології

Од флори й фауни ми перейдемо до первісної людини. За джерело тут є вкупі з геологіею археологія, що заміняє нам пам'ятки письменства історичної доби, яких тоді ще не було. Археологія на підставі пам'ятників людської праці, виробів людини, її знарядь, її будови та на підставі кісток скелетів, з їхньої анатомії, решток кісток тих тварин, що за ними вона полювала, що м'ясом та мозком їхнім годувалася, що в шкури їхні одягалася, а потім і приручила, щоб користуватися їхньою працею на себе, нарешті, з предметів культу дає нам можливість реставрувати й матеріальну культуру й виробничу техніку, в деякій мірі навіть мистецтво й культи, взагалі ідеологію первісної людини. Пам'ятки археології без наукового пояснення їх майже нічого не варті: вони самі про себе нічого не оповідають, і, щоб вони ожили, немов загомоніли й почали про себе оповідати на зразок пам'яток письменства, потрібна була величезна наукова праця над ними. І це завдання виконала наука археологія з допомогою інших дисциплін (окрім геології й палеонтології) — порівняльної етнології й етнографії, лінгвістичної палеонтології, антропології, нумізматики і т. ін. Для побуту населення в доісторичну добу значіння археології виключне, бо лише завдяки їй ми можемо простежити за розвитком первісної культури.

Великі успіхи зробила європейська й взагалі всесвітня археологія, що на підставі зібраних, систематизованих і науково оброблених археологічних пам'ятників дала досить певні й повні висновки про стадії культурного розвитку первісної європейської людини в цілій низці спеціальних і загальних монографій і розвідок. Далеко гірше стоїть ця справа у нас, хоч тепер ми маємо вже право одверто казати про археологію і Росії, і України. Розкопано багато могил і городищ, знайдено чимало пам'яток випадково, розміщено по музеях, почасти систематизовано й науково досліджено; написано на підставі їх чимало розвідок, монографій; є декілька спроб дати загальну еволюцію розвитку життя людини в доісторичну добу спеціально на території Росії й України, але величезного числа пам'яток ще не виявлено, вони загинули й гинуть тепер, є чимало прогалин у них, особливо щодо окремих місцевостей, і що найважливіше — археологію Росії та України не поставлено в органічний зв'язок з європейською та всесвітньою археологією — щодо стадій культури й навіть до їхньої номенклатури, — і виходить так, що в начерках європейської археології майже зовсім немає матеріалу російсько-українського, а в основу начерків з археології Росії й України покладено місцевий матеріал, не зв'язаний органічно з матеріалом європейським. Доповнити й перевірити один одним, зв'язати їх — це й є актуальне завдання нашого часу.

Використана література:

1. Багалій Д. І. Нарис історії України: Доба натурал. госп-ва. — К.: Час, 1994. — 288 с.: іл. — (Сер. «Україна. Голоси історії»).

2. Труды ІІІ Археологического съезда. Т І, стор.504.

3. М.Грушевський. Історія України-Руси. Т.ІІ-ІІІ.





Реферат на тему: Територія України за четвертинної, або льодової, доби (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.