Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Історія України

Соціальна політика народної влади на Закарпатті в 1944-1945 роках (реферат)

Народні комітети, що складали політичну основу нового державного і суспільного ладу, здійснювали докорінні перетворення в галузі політичного, соціально-економічного, культурного життя, створювали умови для надання населенню справді демократичних прав і свобод. Громадяни Закарпатської України отримали право на працю, право на відпочинок, право на медичну і матеріальну допомогу під час хвороби, право на отримання грошової пенсії у зв'язку з втратою працездатності і в старості, право на освіту на рідній мові (хоч не для всіх національних груп), свободу слова, друку, зборів, демонстрацій, право об'єднання в різноманітні громадські організації. Декларативно.

Народна влада забезпечувала рівноправність жінки з чоловіком у виборах, право бути обраною і т.д. Зусилля владних органів щодо скорішої відбудови та розширення промислового виробництва, транспорту всіх видів, проведення земельної реформи на користь безземельного й малоземельного селянства забезпечували розв'язання одної з найскладніших проблем на Закарпатті - проблеми зайнятості населення. Це само по собі мало забезпечити подолання голоду, злиднів, масових захворювань та інших негараздів, що залишилися від минулого, та підвищення матеріального рівня життя людей.

Аналіз опублікованих та відкритих архівних документів того часу свідчить, що Народні комітети, партійні і профспілкові організації робили багато для того, щоб поліпшити матеріально-побутові умови трудящих, забезпечити нормальне постачання різних категорій населення. Вкажемо на деякі заходи соціальної політики НРЗУ.

5 грудня 1944 р. було прийнято декрет про конфіскацію будинків і рухомого майна ворогів народу, які втекли з німецько-угорськими загарбниками, і негайну передачу їх "безплатно у власність бездомним передовсім багатодітним родинам". Більші об'єкти - рекомендувалося залишити "майном села" і використовувати "для публічних", перш за все культурно-освітніх цілей.

В містах подібні об'єкти можна було передавати "в оренду за умірену найомну ціну", а багатодітним родинам, бездомним біднякам, які жили в нездорових або тісних квартирах, "забезпечити поселення в першу чергу". З місць почали надходити повідомлення про те, як місцеві Народні комітети здійснювали на практиці цей декрет, організовували допомогу сім'ям добровольців Червоної Армії. Так, в с. Середнє Ужгородського округу на початку грудня 36 сімей добровольців вже одержали "по центнеру пшениці і достатню кількість дров. У млині і в олійні їм без черги мелють зерно і б'ють олію".

За повідомленнями преси того часу сім'ям добровольців Червоної Армії надавалась щомісячна грошова допомога від 50 до 250 пенге. Наприклад, Білецький СНК Іршавського округу постарався, щоби "кожна родина добровольця дістала в першу чергу по одному метрові дров, перед різдв'яними святами по 1, 2 кілограма цукру... Потім жито на хліб, насіння, овес, ярець, кукурудзу і кожний доброволець, який є безмаєтний, дістав по реформі землю мадярських окупантів, потому дістали землю єврейську оброблювати, потім дістали по літрові олії перед святами, муки по 34 кілограми. Потім кожна родина добровольця дістала нафту, сіль, мило кожного місяця". Далі у звіті говорилося, що у багатьох родинах були підремонтовані хати, декому СНК "вибрав хижі ліпші і здоровіші", а потім ще дістали грошову допомогу.

Рахівський окружний Народний комітет при розподілі продовольчої чи іншої допомоги дотримувався таких засад: "розділяти в першій мірі тим членам родини, яких отець, брат, сестра зголосилися в Червону Армію. Далі і тим дати, котрі бідні, мають велику родину і котрі помагають розбудовувати край".

Загалом, щодо різних видів допомоги, яку населення в той час отримувало, було різне ставлення. Так, член Рахівського ОНК Бабич вважав, що краще аби "кожний громадянин кінчив (виконував) працю, за яку по заслузі дістане нагороду. Просити дар, милостиню - це є гріхом. Лінивство довжно зникнути".

Органам народної влади доводилося конкретно розв'язувати напрочуд прозаїчні справи, як, наприклад, забезпечувати людей будівельним матеріалом і паливом, "щоб наш народ біля тих великих лісів не мерз, як мерз при мадярах і чехах".

Широку програму налагодження життя народу намітили професійні спілки на своєму 1-му з'їзді 21 січня 1945 р. Йшлося про активну допомогу Народним комітетам відновити виробництво на конфіскованих підприємствах; на приватновласницьких - не втручатися в організацію виробництва, зате слідкувати, щоб підприємці не приховували запаси палива і сировини, не заморожували виробництво та постачали б Червону Армію і населення необхідними товарами; в галузі лісової промисловості і сільського господарства - всемірно допомагати сільській бідноті, залучати її на роботу в лісову промисловість; клопотати перед НРЗУ про встановлення восьмигодинного робочого дня для всіх трудящих, а в окремих випадках - шестигодинного, встановлення двотижневої відпустки з виплатою заробітної платні; для забезпечення прожиткового мінімуму трудящих регулювати зарплату; надання вагітним жінкам відпустки протягом восьми тижнів до родів і стільки ж - після, зберігаючи заробітну платню і т.д.

Місцеві комітети профспілок повинні були доводити до свідомості робітників, що господарем, власником підприємств, всього народного майна став народ і що кожна праця чи зиск на такому підприємстві йде цілковито в користь народу, в користь себе самих, а не в користь якихось визискувачів".

Ця ж думка прозвучала в преамбулі до постанови Народної Ради Закарпатської України від 5 березня 1945 р., за якою для робітників і службовців у всіх державних, кооперативних, громадських і приватних підприємствах та установах встановлювався 8-годинний робочий день, рахуючи неділю днем відпочинку. Понадурочні роботи могли допускатися у виключних випадках з дозволу профорганізації до 12 годин, з оплатою за перші дві години в півтораразовому, а за другі 2 години в дворазовому розмірі оплати праці. Головний зміст цього документу зводився до того, щоби "працювати чесно, краще працювати, скоріше відновити зруйноване німецько-мадярськими загарбниками господарство, збільшувати своєю працею кількість і якість продукції - є святим обов'язком кожного трудящого, бо тільки праця приведе до покращення добробуту працюючих і до розквіту нашого краю".

Разом з тим треба відмітити, що екстремальні умови кінця війни примушували органи влади вживати далеко не демократичні заходи. Так у вищезгаданій постанові Народна Рада заборонила самовільне залишення роботи робітниками і службовцями і самовільний перехід з одної роботи на другу. У випадку такого винних можна було віддавати до суду з мірою покарання - тюремне ув'язнення на строк від 2 до 4 місяців. Були також передбачені заходи проти прогулів, запізнень і т.п. В документі передбачалося, що керівники підприємств і установ за ухилення від віддання до суду осіб, винних в самовільному залишенні роботи і вчиненні прогулів без поважних причин, а так само прийом на роботу на іншому місці, притягалися до судової відповідальності, як за зловживання владою.

Одним з декретів НРЗУ від 21 грудня 1944 р. в інтересах трудящих скасовувалися лихварські позики, по яких виплачувалися "незаконно високі проценти", тобто ті позики, при яких вимагалося сплачувати більше, ніж сума погашення на капітал....

Розпорядженням НРЗУ від 21 грудня 1944 р. були визначені заходи по наданню допомоги жертвам фашистського терору, тобто особам, які втратили роботу, житло та ін. на предмет "повного відшкодування від мадярських урядів" та "втіклих зрадників народу". Згодом з деяких округів почали надходити повідомлення про те, як місцеві Народні комітети організовували відбудову та ремонт житла, понищеного при відступі окупантів.

Окремими декретами НРЗУ від 12 січня 1945 р. господарствам добровольців Червоної Армії та партизанам "податкові тягарі" знижувалися на половину. Іншою постановою від 5 березня 1945 р. на сільські та міські Народні комітети (під керівництвом і наглядом окружних) були покладені обов'язки встановити опіку над усіма неповнолітніми дітьми-сиротами та особами, які "є недієспособними і не можуть залишитися без громадського нагляду". Тою ж постановою були визначені правові майнові та інші питання опікунства.

Порядок матеріального забезпечення інвалідів війни та родин воїнів, що загинули в боротьбі з німецько-мадярськими окупантами, був визначений у декреті НРЗУ від 16 березня 1945 р. В ньому зазначалося, що право на матеріальне державне забезпечення мають особи, які втратили працездатність внаслідок поранення або хвороби при виконанні військової служби в лавах Червоної Армії, в партизанських загонах або в антифашистському підпіллі, в народних дружинах і союзних арміях, в чехословацькій армії; сім'ї померлих інвалідів; сім'ї вбитих, померлих або пропавших без вісті.

Ці права поширювалися окремо на громадян Закарпатської України, що стали інвалідами війни: при виконанні військової служби у першій світовій війні 1914-1918 pp.; при виконанні примусової праці у військових, робочих та концентраційних таборах та при виконанні військової служби в мадярській армії, правда при умові, "якщо праця, служба були дійсно примусовими та іншого виходу інвалід не мав". В зв'язку з цим доводиться з жалем констатувати, що продеклароване право останньої категорії інвалідів на матеріальне забезпечення не встигло реалізуватися за народної влади, а з введенням на Закарпатті радянського законодавства воно взагалі було зігнороване.

Вперше в нашому краї Народною Радою та профспілками Закарпатської України було запроваджено в життя загальне соціальне страхування всіх працюючих робітників та службовців, яке включало безплатну медичну допомогу, допомогу в разі втрати працездатності в розмірі 100 проц. зарплати, право на пенсію при досягненні працюючим 60 років, жінки - 55 років, "хоч би вони і надалі працювали на якій-небудь роботі".

Важливим елементом соціальної політики НРЗУ було введення робітничого контролю профспілковими організаціями за роботою торговельної мережі, розподілом та використанням фонді я продовольчих та промислових товарів. Прокуратурі було доручено позачергово розглядати матеріали робітничого контролю, а винних в зловживаннях притягувати до судової відповідальності.

В краї розгортався кооперативний рух. Станом на середину липня 1945р. кооператорами було відкрито 68 крамниць, 11 крамниць алкогольних напоїв, 19 складів, 3 підсобні господарства, 176 сільських крамниць, 17 пекарень, 10 мануфактурних, 4 спеціальні, одну кондитерську, одну оцтарню, 2 кошикарні (стиль збережено - авт.) - всього 314 кооперативних підприємств. Вже в березні того ж року склалася досить потужна система - 188 кооперативних споживчих товариств. Товарообіг становив 5334000 пенге. По всій Закарпатській Україні діяло 154 кредитових кооперативних товариства, які охоплювали 38750 членів і розпочали свою діяльність по кредитуванню населення.

Народна влада заохочувала розвиток приватної торгівлі. Тільки в Ужгородському, Перечинському, Рахівському, Тячівському та Берегівському округах запрацювало 723 крамниці. В інших округах також діяло близько 1000 торгових точок. Крім того розгорталася торгівля на ринках , що сприяло налагодженню нормального постачання населення. Зростали надходження продовольчих та промислових товарів з України. В квітні-липні на Закарпаття надійшло 9600 тонн продовольчого зерна (по 2400 тонн на місяць), 200 тонн цукру (50 тонн на місяць), 100 тонн оселедців, 1000 ящиків сірників, на 600000 карбованців матерії, на таку ж суму пошитих виробів, на 700000 карбованців шкіряного взуття, на 100000 карбованців трикотажних виробів і т.д.

Таким чином, як зазначалося в резолюції Другого пленуму ЦК КПЗУ 25 квітня 1945 p., кладеться край тим матеріальним злидням, до яких доведено наш народ мадярсько-німецькими окупантами, і настає початок економічного і культурного розвитку нашого народу.... Завдяки відчутній допомозі уряду України харчовими та іншими продуктами 15 грудня 1945 р. було введено нові підвищені норми споживання для робітників вугільних шахт, солекопалень, робітників лісового господарства, залізничного транспорту та іншим категоріям працівників, дітям до 15 років з деякою різницею в міській та сільській місцевостях.

Серйозною соціальною проблемою, яку довелось розв'язувати народній владі в ті дні, було налагодження медичного обслуговування населення. Стан справ у цій сфері був більш як жалюгідний. Для прикладу, в Рахівському окрузі на початок грудня 1944 р. були 2 лікарі, З аптеки. Зате поширеними були туберкульоз, астма, дизентерія, плямистий тиф та ін.. Подібна картина була по всьому Закарпаттю. Тому приємніше писати і читати такі, наприклад, тодішні повідомлення: завдяки рішучим діям Мукачівського міського Народного комітету епідемія тифу на початку лютого 1945 р. була "зустрінута готовим апаратом боротьби": громадяни міста були мобілізовані на проведення очистки, організована громадська лазня з дезінфекційним відділенням, організовані карантинні відділи, запроваджений суворий медичний огляд в усіх будинках та на базарі. Цими заходами вдалося припинити епідемії.

В організації охорони здоров'я в Закарпатській Україні відчутну допомогу подавали тилові частини 4-го Українського фронту. Так, медико-санітарними службами фронту в містах і селах краю було відкрито 150 медичних пунктів, які обслужили 64 тис. хворих. З метою запобігання і ліквідації інфекційних захворювань було обстежено 951 населений пункт (очевидно, разом з присілками - авт.), споруджено 505 дезінфекційних камер та лазень, відпущено 750 кілограмів медикаментів, антисептичних засобів.

Правда, медична допомога, як і все інше, надавалась з чітко визначеною політичною аргументацією і метою. Як засвідчує інформація начальника медико-санітарного управління фронту, велика армія медичних працівників робила все, "щоби допомогти населенню Закарпатської України позбавитися від тяжкої спадщини - різних інфекційних захворювань - супутників фашистського режиму, режиму пригноблення і винищення різними заходами слов'янських і всіх свободолюбивих народів".

При розгортанні системи охорони здоров'я головне своє завдання народна влада вбачала в тому, щоби реорганізувати існуючі лікувальні установи і наблизити їх роботу до широких мас населення для подання йому необхідної медичної допомоги, а також для організації сітки зовсім нових медичних закладів, в тому числі й на селах. Були закладені окружні лікарні в Іршаві, Рахові, Великому Березному - на 50 ліжок кожна; відкриті медичні пункти у Великому Бичкові, Ясінях, Тур'я Реметах, Порошкові, Нижніх Воротах (45 ліжок разом) та 28 амбулаторій.

Замість висновків варто дослівно привести уривок із Звернення ЦК КПЗУ та НРЗУ до народу Закарпатської України з нагоди 1-ї річниці визволення від угорсько-фашистської окупації. У Зверненні підводилися підсумки трудових здобутків трудящих краю та їх 80 соціальних завоювань: "За рік праці вперше за свою багатовікову історію закарпато-український народ створив свою народну владу з представників робітників, селян і трудової інтелігенції, яка пильнує інтереси свого народу. Зникла назавжди соціальна несправедливість. Фабрики, заводи, залізниці, ліси, земля - все тепер належить не капіталістам і поміщикам, а трудовому народові.

Робітники одержали від народної влади роботу, 8-годинний робочий день, підвищену зарплату, охорону праці, право на відпочинок. Уже зараз на Закарпатській Україні відкрито три санаторії та один будинок відпочинку для робітників та службовців, санаторій для дітей трудящих. Робітники одержали всі громадянські права, і вони скористалися ними - утворили професійні спілки. Одержали право робітничого контролю за виробництвом та розподілом продуктів.

Селяни, які мріяли про землю, безплатно одержали понад 113 тисяч гольдів землі, що раніше належала поміщикам та окупантам. Цього року вперше вони засіяли і вільно зібрали свій урожай.

Трудова інтелігенція одержала роботу, яку вона виконує на користь свого народу, вона дістала можливість разом з усім народом розвивати свою національну культуру, мову, літературу".

Використана література:

1. Макара М.П. Закарпатська Україна: шлях до возз'єднання, досвід розвитку (жовтень 1944 – січень 1946 рр.). / Ужгородський державний університет, Ужгород, 1995, с.108.

2. Шляхом Жовтня. Збірник документів. Т. VI.





Реферат на тему: Соціальна політика народної влади на Закарпатті в 1944-1945 роках (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.