Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Історія України

Шкільна реформа за часів правління Катерини ІІ (реферат)

Розчарувавшись у своїй колишній мрії — створити нову породу людей шляхом виховання, Катерина II вирішила зробити реформу шкільної освіти лише що стосується самого навчання, для чого наказом з дня 7 вересня 1782 р. на ім'я сенатора Петра Завадовського доручила йому створити «Комісію щодо заснування шкіл». Основні завдання Комісії були такі:

1) виготовлення і ступневе здійснювання загального плану народних шкіл;

2) готування учителів;

3) перекладання підручників на російську мову або складання нових потрібних підручників. Так виникла установа, що через 20 років стала зародком міністерства народної освіти. Головою тої Комісії від самого початку до 1799 р. був граф П. Завадовський, а головним її діячем був серб Хфедір Янкевич де-Мірієво, що взяв на себе виготовлення проекту нових шкіл.

Янкевич, що був директором народних шкіл у Сербії, приїхав до Росії на запрошення Катерини II по рекомендації цісаря Йосипа II. Беручи активну участь в діяльності Комісії для заснування шкіл, Янкевич деякий час був також директором головної народної школи та учительської семінарії в Петербурзі, членом Російської академії автором декількох підручників, між іншим, «Зрелище Вселенныя», що його він склав за зразком «Orbis pictus» А. Коменського, і наукових праць, серед яких особливе місце займає «Сравнительный Словарь всєхь языковъ и нарєЬчій», де порівнюється 279 мов: 171 азіатська, 55 європейських, 30 африканських та 23 — американських.

Відповідно до нового плану шкільної системи, який було затверджено 5 серпня 1786 p., заводиться 3 типи шкіл: чотирикласові - головні школи, трикласові — середні та двокласові — малі. Утримання тих шкіл покладалося на уряди громадського піклування, себто на місцеві кошти.

В Києві 1 травня 1789 р. дуже урочисто відкрито головну школу. В офіційнім донесенні правителя київського намісництва С. Ширкова до Петербурга повідомлялося, що на відкритті школи виступив з промовою 8-літній учень Калиновський, що її виголосив «порядочно съ пристойнымъ видомъ». Тут же подано саму промову, повну облесливих слів на адресу Катерини ІІ. В школу одразу вступило 58 хлопців і 18 дівчат , а трохи згодом кількість їх зросла до 134, а саме 99 хлопців і 35 дівчат. Директором школи був Петро Симоновський. В 1798р. його замінив Микола Политковський, а 1800 р. вступив новий директор Іван Глейнич. Від січня 1790 р. введено до програми німецьку і латинську мови. В січні 1791 р. відкрито 4 клас. В числі учителів був, між іншим, Максим Берлинський, що викладав географію, історію та природознавство. Школа містилася на Подолі в найбільш залюдненій і торговельній частині міста.

Того самого 1789 р. відкрито головну школу в Чернігові. В 1797 —1799 pр. на Київщині була лише одна головна школа, на Чернігівщині — шість, на Полтавщині — три, а сільських шкіл, себто малих, здається, в той час зовсім не було.

У статуті для народних шкіл, між іншим, учителям наказувалося: «Не робити смішних рухів, не показувати, як птиці літають та наслідувати пташиного, кіньського або собачого голосу», а «Руководством учителямъ народныхъ училищъ» (1789) забороняло «тілесні кари, ремні, палиці, батоги, лінійки й різки, ляпанці, штовхани й кулаки, смикання за волосся, ставлення навколішки, крутіння вуха, всілякі глуми й посміхи — осляче вухо, назви скотини, осла й т. п.».

Урядові школи на Україні, як свідчать організаційні матеріали, не могли похвалитися жодним успіхом, бо населення ставилося до них негативно — ті школи, на його погляд, готували лише бюрократів та канцеляристів, які були народові ненависні. Український народ волів по-старому своїх дітей навчати у дяківських школах, але уряд не визнавав такі школи і проти них вживав рішучих засобів, наприклад, забороняв дітям ходити до дяківських шкіл та примусово заганяв їх до урядових шкіл. Але всерівно, не зважаючи на такі заходи, вчилося в дяківських школахнабагато більше дітей, ніж в школах урядових. Так, наприклад, у Ніжині у дяків вчилося вдвоє більше дітей, ніж в урядовій міській школі. У Ромні офіційна школа налічувала 72 учні, а у приватних учителів училося 80 дітей та, крім того, були ще школи при церквах. Таке становище урядових шкіл дуже непокоїло управителів тих шкіл, але начальство радило їм не дуже побиватися тим, бо урядові школи, мовляв, заведено не для нас, а для Європи, — щоб добра опінія була про нас.

Отож, уже тоді знаходилися люди, які добре здавали собі справу про те, що Катерина II піклувалася не настільки про поширення освіти, як про те, щоб про неї скрізь ширилася слава як про велику просвітницю. Насправді же, вона вороже ставилася до поширення серед простого народу освіти. Про це щиро писала вона до гр. Петра Салтикова: «Черни не должно давать образованіе; поколику будеть знать столько же, сколько ви да я, то не станеть повиноваться намъ въ такой мірЄ, въ какой повинуются теперь». А що вона була славолюбна, про те може свідчити її лист до свого великого приятеля, німця Фридриха Грімма: «Знаєте, чи не знаєте, що з милості Божої протягом одного року відкрито тут у нас, у Петербурзі, 10 нормальних шкіл, де вчиться понад 1000 учнів. Чи не вважаєте ви, що в мене з'явилося велике бажання вихвалити себе перед вами?». Мабуть, учений приятель Катерини II не міг, завдяки своїй вдачі, дати щиру відповідь своїй високій кореспондентці на її запитання, бо всі листи його до неї, «порожні щодо змісту, але повні найогіднішого підлещування в супроводі раз-у-раз різного роду прохань, виявляють його обличчя в найнепринаднішім вигляді».

Розглянемо тепер питання, як саме реагувала Катерина II на ті ініціативи в освітній справі, які впроваджували в життя накази українських депутатів 1767 р. Як уже згадувалося, в 1766р. при Київській Академії планувалося відкрити два факультети — медичний і математичний (ту думку подав Катерині II київський генерал-губернатор Глебов), але Катерина II не тільки не пішла назустріч тому, а, навпаки, хотіла вигнати Академію з її будинку, щоб там примістити шпиталь. В 1781р. П. Румянцев подав думку в доповіді Катерині II — відкрити в Глухові вищу військову школу, а 1786 р. кн. Григорій Потьомкін подав цариці план Катеринослава, де проектував відкрити університет з академією мистецтв та музики. 16 січня 1786 р. Сенат навіть видав наказ про те, що Катерина II дозволила на дарованій нею кн. Потьомкіну землі при Озерках у Катеринославі збудувати дім для приміщення там грецької гімназії та інших шкіл, що мали належати до Катеринославського університету. Крім того, тоді ж таки уряд проектував відкрити університет в Чернігові.

Комісія П. Завадовського виробила план університетів, де визначено умови вступу до них приблизно так, як 40 років перед тим визначив умови прийняття учнів до Київської Академії митрополит Р. Заборовський. Не треба забувати, що П. Завадовський був вихованцем Київської Академії.

Проте ні один з тих проектів не діждався здійснення за Катерини II, бо централістична політика її та загалом російського уряду була направлена на те, щоб на Україні не допустити існування університету, може бути, з тих міркувань, що наш український народ мав «особенную склонность ъ наукамъ».

Щодо народних шкіл — реформа Катерини II привела лише до того, що попередні школи були зруйновані, а замість них не було майже нічого. З такою шкільною освітою входила Україна в нове століття.

Дуже влучну характеристику царювання Катерини II дав, на погляд С.Сірополка, російський історик В. Ключевський: «Империя... представляла по общему представлению стройное й величественное здание, а вблизи, в подробностях — хаос, неурядицу, картину с размашистыми и небрежными мазками, разсчитанными на дальняго зрителя».

Використана література:

Сірополко Степан. Історія освіти в Україні. — Київ: Наук, думка, 2001. - 912 с.





Реферат на тему: Шкільна реформа за часів правління Катерини ІІ (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.