Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Історія України

Ранньослов’янське населення Закарпаття (VI—-IX ст. н. е.) (реферат)

Середина і друга половина І тисячоліття н. е. були дуже складними, а разом з тим важливими в історії Верхнього Потисся, як і всієї Центральної Європи. Велике переселення народів призвело до ускладнення як етнічної, так і політичної історії регіону. В середині V ст. тут утвердилося панування гунів, політичний центр яких знаходився в межиріччі Дунаю і Тиси. Після їх розгрому у 454 році на південь Європи потяглася ватага німецьких (гепіди, вандали, остготи, лангобарди та ін.) і слов'янських племен. Згодом частина території Верхнього Потисся підпала під владу аварського каганату (кінець VII ст.). Під час великого переселення народів посилився процес розселення слов'ян в Карпатському басейні, слов'янізація народів, які раніше проживали тут.

Пам'ятки слов'ян Закарпаття значно краще досліджені, ніж старожитності культури карпатських курганів. Зараз відомо близько ста поселень (Холмок, Галоч, Ратівці, Великі Геївці, Ужгород, Берегово, Фанчиково, Перехрестя, Червенево, Зняцево), городищ (Ужгород, Варієво, Білки, Данилово, Олександрівка), могильників (Ужгород, Червенево, Зняцево), виробничих майстерень і поодиноких знахідок, датованих VI—IX століттями.

Слов'янське населення Закарпаття, згідно з даними археології, мешкало в невеликих поселеннях, розташованих в родючих долинах річок, придатних для землеробства і скотарства. Житла — землянки прямокутної, квадратної та овальної в плані форм. В середині їх знаходяться печі, споруджені з глини або каменю. Крім неукріплених поселень, слов'янське населення Закарпаття мало городища (Ужгород, Боржава-Вари, Будулев, Мала Копаня, Білки, Олександрівка, Лази, Данилово, Дулово) з потужними земляними валами і ровами.

Як вважають дослідники, Ужгородське та Варське городища, крім оборонного значення, були ще й важливими економічними та політичними центрами закарпатських слов'ян. Поряд з поселеннями і земляними замками слов'яни мали спеціальні ремісничі виробничі центри залізоробної справи, які виявлені поблизу сіл Нове Клиново і Дяково (урочище Текереш) Виноградівського району. За характером виробництва дяківський центр чорної металургії нагадував техніку виробництва заліза рубежу нашої ери, однак, вже більш високої технології видобування. Археомагнітний метод датування показав, що горни в Дякові застосовувалися у VI ст. н. е. Сліди залізодобування виявлено також у Холмоку, Ужгороді (на Радванці), на Замковій горі, в Червеневі Мукачівського району, в Бучі — на Берегівщині.

Багатий матеріал, зібраний під час останніх років (Галоч — урочище Біле поле та Берегово — урочище Верке Марінлаз) дозволяє датувати початок слов'янської культури у Верхньому Потиссі кінцем V — початком VI ст. і стверджувати, що відбулося розселення слов'ян — носіїв так званої празької культури (назва від пам'ятки у м. Празі) — із межиріччя Дніпра, Дністра, Верхньої Вісли до Східнокарпатського ареалу. На цей період припадає перехід слов'янських племен від останнього ступеня родового ладу — військової демократії до ранньофеодальних відносин (VII— IX ст.). Утворюються економічні і політичні племінні центри — резиденції князів. Як вважають дослідники, такими центрами в Закарпатті були земляні замки в Ужгороді і Варах (Боржавський).

Археологічні дослідження могильників (Червенево, Зняцево, Ужгород) дають можливість визначити поховальний обряд, а також релігійні вірування давньослов'янського населення Закарпаття. Основним ритуалом поховання було трупоспалення, останки якого ховали в грунтові ями або в підкурганний насип. Такий обряд поховання був характерний і для інших східнослов'янських племен, які поклонялися землеробським культам. Ці атрибути ідеологічного і духовного життя підтверджують спорідненість з населенням Прикарпаття, Волині та Середнього Подніпров'я.

Племінна належність носіїв давньослов'янських пам'яток Закарпаття визначається даними археології, історії та лінгвістики. Дані джерела свідчать про те, що територія Закарпаття і Прикарпаття була заселена літописними білими хорватами — складовим компонентом давньоруської народності.

На основі комплексу знахідок матеріальної культури, здобутих в 60—80-х роках, можна виділити 3 періоди розвитку і заселення слов'ян у Верхньому Потиссі.

Перший період - перша половина І тисячоліття н. е., характеризується появою на Закарпатті незначних слов'янських груп, що залишили пам'ятки типу пшеворської і пряпівської культур.

Другий період — V—VII ст. пов'язаний з масовим заселенням краю носіями празької культури. Це ще був загальнослов'янський світ, що розмовляв на споріднених племінних діалектах, мав близьку духовну і матеріальну культуру. В цей період ще не було поділу слов'ян на східних, західних і південних.

Третій період — VIII—IX століття характеризується формуванням в східнослов'янських землях давньоруської культури. Увійшовши в користування, етноніми «Русь», «русини» поширилися на колишнє хорватське населення Верхнього Потисся.

Використана література:

I. М. Гранчак, Д. Д. Данилюк, Е. А. Балагурі, В. І. Ілько, Г. В. Павленко, В. В. Пальок, Нариси історії Закарпаття. Том І (з найдавніших часів до 1918 року). — Ужгород, 1993. — 436 с.: 76 с. іл.





Реферат на тему: Ранньослов’янське населення Закарпаття (VI—-IX ст. н. е.) (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.