Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Історія України

Проведення земельної реформи на Закарпатті в 1944-1945 роках (реферат)

Одним із важливих і складних питань, яке розв'язувалось Народними комітетами в 1944-1945 pp., було земельне питання. Вони взялися ліквідувати поміщицьке землеволодіння, підірвати економічний вплив приватних власників, залучити селян до будівництва нового життя, підняти їх життєвий рівень, вирвати їх із злиднів. Розв'язання аграрного питання носило і політичний характер, бо повинно було максимально сприяти возз'єднанню Закарпаття з Україною. Адже основну масу населення складали селяни, абсолютна більшість яких все своє життя страждала від безземелля і малоземелля.

З'їзд народних комітетів, що відбувся в Мукачеві 26 листопада 1944 року, керуючись рішенням 1-ї конференції Комуністичної партії Закарпатської України, прийняв історичну для закарпатського трудового селянства постанову "Про наділення селян, робітників, службовців Закарпатської України землею і лісом". У ній говорилося:

1. Конфіскувати всі землі і помістя, що належали мадярським і німецьким поміщикам і ворогам народу, які втекли разом з німецько-мадярськими загарбниками.

2. Народній Раді Закарпатської України виробити практичні заходи і передати безплатно через місцеві Народні Комітети конфісковані землі в особисту власність безземельних і малоземельних селян

У постанові Народної Ради Закарпатської України від 28 лютого 1944р. про порядок розподілу земель вказувалось, що землі, конфісковані у німецько-угорських поміщиків, чужоземних фірм, акційних спілок, зрадників народу тощо, підлягають конфіскації, передачі безплатно в особисту власність безземельним і малоземельним селянам, а також робітникам і службовцям під особисті городи. Але при цьому заборонялося продавати чи передавати в оренду землю. Розподілу підлягали орні землі, луки і пасовиська, дрібні сади до 1 гольда та виноградники розміром до 10 гольдів.

При розподілі земель в низовинних селах мали бути взяті на облік залишені в селах житлові будинки і закріплена за ними земля, щоб сюди переселити безземельних селян з Верховини. Та, згодом, коли виявилося, що конфіскованої землі за першим декретом не вистачає для забезпечення всіх бідняцьких господарств, був виданий декрет про максимальну норму користування. В цьому декреті Народної Ради Закарпатської України (19 березня 1945 р.) максимальна норма землекористування в Ужгородському, Мукачівському, Берегівському, Сев- люському, Іршавському, Тячівському округах встановлювалась в межах 2,2 гектарів на господарство, а в Перечинському, Великоберезнянському, Свалявському, Хустському, Воловецькому і Рахівському округах - 2,8 га.

Але і це були завищені норми землекористування, тому пізніше (1946р.) вони були зменшені. Розподіл конфіскованої землі в селах здійснювали комісії, які працювали разом з уповноваженими окружних Народних комітетів. З цього питання ЦК КПЗУ разом з НРЗУ проводили спеціальні наради секретарів партійних організацій і голів сільських Народних комітетів.

Значна частина земель, що належала розподілу, була "нічийною", тобто раніше належала міським і сільським власникам-євреям, які в 1944 р. поголовно були депортовані угорськими фашистами і в переважній більшості знищені.

Збулися мрії селян про землю, виплекані століттями. Народна Рада на підставі першого декрету конфіскувала 40700 га землі. За рахунок обмеження землекористування було виділено ще понад 17718 га.

Так, у с. Бовтрадь Берегівського округу розподілу підлягали 245 га землі. її було конфісковано у графів Потокі і Новака. У Мукачівському окрузі були конфісковані землі Абрагама Германа в с. Баркасово (40 га), фірми "Латориця" в с. Барбово (545 га), у братів Рот с. Рівне (223 га) тощо.

Серед наділених землею були 4235 малоземельних і безземельних селян 34 сіл Мукачівського округу, в тому числі 767 сімей добровольців Червоної Армії. Вони одержали 3789 га земельних угідь. Наприклад, хлібороби Пістрялова одержали 176 га ріллі і 182 га пасовиськ, Макар'єва - 120 га ріллі і 105 га луків тощо. 2736 бідняцьким господарствам Ужгородського округу було виділено 4107 га орної землі, садів, виноградників, пасовиськ. 1140 га землі було передано сім'ям добровольців. У селі Дубрівка цього ж округу 103 бідняки одержали 200 га земельних угідь, зокрема Василь Беренець - 5 га, колишній наймит Іван Скиба - 3,5 га, Юрко Пуга - 4,5 га. У Тячівському окрузі із конфіскованої у поміщиків 3159 га землі селянам Буштино було передано 157, Тячева - 154, Усть-Чорної - 270 га земельних угідь.

В Іршавському окрузі 4476 господарств одержали 2665 га, в Свалявському - 3147 господарств - 3586 га, в Севлюському 2762 господарств - 8657 га земельних угідь . Всюди на Закарпатті тільки й чути було розмов: землю ділять...

Під час земельної реформи сільські Народні комітети приділяли виключну увагу сім'ям добровольців Радянської армії. Як зазначається в протоколі Окружної комісії, в с. Пістрялово, Барбово і Макар'єво "одноголосно вирішили добровольцям Червоної Армії дати 5 кат. гольдів (1 катастр. гольд - 0,56 га) землі, а в с. Кайданові "із согласієм цілого села" - дати по 3 кат. гольди. У селі Великі Лази було наділено 7 гольдів І. Пчеляру, який не мав ні землі, ні хати, виховав сім'ю із 7 чоловік і став добровольцем Радянської армії, добровольцям цього ж села М. Оросу, І. Шпонтаку виділено 3 гольди.

У чисельних листах до редакції "Закарпатської правди" селяни висловлювали глибоку подяку Радянській армії за визволення, а народній владі - за турботу про них, за вільне життя. "Сьогодні ми, - писали селяни с.Малих Геєвців, - що десятками років були безземельними, малоземельними, одержали рідну землицю. Збулися наші віковічні мрії. Над нами тепер немає пана. Ми стали повновласними господарями своєї землі. Щастя зайшло і до нашої хати... За все це ми виносимо щиросердечну подяку героїчній Радянській армії та нашій народній владі".

До квітня 1945 р. Народні комітети конфіскували і розподілили 23350 гектарів землі, яку одержали 21080 дворів безземельних і малоземельних селян, а 1600 га було передано переселенцям з Верховини.

До кінця липня 1945 р. землею було наділено 42686 бідняцьких дворів, які нараховували 196765 чоловік. За час земельної реформи із 145196 господарств Закарпаття землю одержали 544663 господарства, тобто 37,5%. їм було передано 52737 га, в тому числі 35019 га поміщицьких земель, і 17718 га вони одержали за рахунок обмеження землекористування. В середньому по Закарпаттю на господарство припадало близько 1 га земельних угідь, а в окремих округах - значно більше. Наприклад, на Берегівщині середній розмір землі на господарство складав 1,8 га, в Севлюському і Мукачівському округах - 1,5 га, тим часом як у Тячівському окрузі - 0,5 га, Рахівському і Хустському - 0,6 га.

За кількістю господарств найбільше було наділено землею бідняцьких селян у Перечинському окрузі: із 6042 господарств землю одержали 3928, тобто 65%, Воловецькому - 64,8%, Волівському, Міжгірському - 54%. Найменший процент припадав на Великоберезнянщину - 21 %, Ужгородщину - 24,5%, Мукачівщину - 23,6%. Розміри наділених угідь зумовлювалися наявністю земельного фонду і потребою селян.

Наділення малоземельних і безземельних селян землею було важливим соціально-економічним заходом народної влади. Нарешті був ліквідований земельний голод, усунута соціальна несправедливість, яка століттями гнітила закарпатське трудове селянство.

Народна Рада Закарпатської України під час проведення земельної реформи здійснювала і переселення бідного селянства Верховини з малородючих земель в низинні родючі місцевості. Та перш, ніж здійснити цей захід, Народним комітетам на місцях довелося провести велику роз'яснювальну роботу серед населення. Треба було спростувати вигадки ворожих елементів, ніби повернуться старі порядки і з переселенцями розправляться. Прислухаючись до голосу представників народної влади, верховинці переставали вірити ворожій пропаганді і вже не відмовлялись від переселення. Трударі низинних місцевостей (українці, угорці, словаки), виявляючи почуття дружби, з розумінням приймали до себе селян з Верховини.

Уже до весни 1945 р. було переселено 667 бідняцьких родин. Так, із Перечинського і Великоберезнянського округів було переселено на Ужгородщину 113 сімей, з Волівського до Берегівського - 278 сімей, із Свалявського до Мукачівського - 96 сімей.

Отже, найбільше верховинців прибуло до Берегівського округу. Так, в с. Свобода поселилися 30 сімей з Колочави і 70 - з Волівця, Ганичів, Ізи. У багатьох переселенців діти були добровольцями Червоної Армії. Кожен з них крім житла одержав 15 кат. гольдів (8,5 га) землі.

До Бовтраді було прийнято 22 сім'ї переселенців, яким було виділено по 15 кат. гольдів землі. Сільський Народний комітет виділив їм 280 кг квасолі, 42 центнери картоплі, 22 ц гороху і 5 ц жита. Це все було зібрано серед місцевого населення і передано переселенцям безплатно як "допомога братам". За допомогою сільського Народного комітету переселенцям було зорано 125 кат. гольдів землі. Місцями переселенці крім землі одержували і сільськогосподарський реманент (плуги, борони, вози та ін.). Всього до липня 1945 р. за допомогою народної влади в низинні райони переселилося 1472 сім'ї бідняків, добровольців Радянської армії і партизан, які одержали 15 тис. кат. гольдів (8150 га) земельних угідь, будинки, господарські будівлі тощо.

Земельна реформа 1944-1945 pp. проходила у складних умовах. Ворожі елементи намагалися підірвати віру трудового селянства в народну владу, залишити його без землі і експлуатувати по-старому. 25 квітня 1945 р. донька колишнього лихваря с. Тересви Тячівського округу Гелена Лаке, вимагаючи повернення їй конфіскованої і розподіленої між селянами землі (25 гольдів), писала у заяві до сільського Народного комітету: "Колись наші землі обробляли люди на сполу, нині я згодна цим людям знову дати обробляти землю за половину, щоб віддали".

Місцями при проведенні земельної реформи були спроби з боку багатіїв захопити побільше угідь для себе. Наприклад, в с. Доробратові Іршавського округу Народний комітет під впливом окремих осіб прийняв постанову про розподіл поміщицької землі "за ключами" (часткою в общинному користуванні). А оскільки "ключі" були зосереджені в руках верхівки села, то й вийшло, що їм припало по 4-8 га землі, бідняцьким господарствам - мізерні наділи, а 18 батрацьким сім'ям - нічого.

У зв'язку з подобними викривленнями перерозподіл землі на користь бідноти було проведено в селах Білки, Приборжавське (Заднє), Суха, Осій, Кам'янське, Влахово Іршавського округу та в інших селах краю.

При реалізації декрету Народної Ради про землю довелось подолати певний "опір" старого чиновництва. Багато з них стверджували, що розподіл землі й особливо виноградників призведе до зниження товарності і погіршення обробітку землі. Як показало життя, вони були недалеко від істини.

Труднощі полягали і в тому, що до другої половини грудня 1944 р. земельні відділи при окружних НК не були створені, відчувався прихований саботаж старих чиновників окружних судів, в яких зберігались поземельні книги. А в самій Народній Раді уповноважений в земельних справах М. Молдавчук дотримувався думки, що конфісковану землю в першу чергу слід розділити селянам, в яких є інвентар і тяглова сила, тоді земля буде оброблена і принесе плоди.

Але тоді влада підходила до цього питання "не агрономічно, а політично"....

Другим важливим завданням, яке стояло перед органами народної влади, було забезпечення організованої сівби. Весною треба було пересіяти 45 тис. га і засіяти яровими культурами 114 тис. га землі. Та в округах не вистачало тяглової сили, посівного матеріалу, сільськогосподарського реманенту. На Закарпатті нараховувалися 67 тис., тобто 40% безтяглових господарств.

Питання про своєчасну посівну кампанію були в центрі уваги сільських Народних комітетів. Вони старанно готувалися до першої радянської весни: брали на облік тяглову силу і реманент, створювали супряги. Особлива увага зверталася на те, щоб допомогти біднякам.

Наполеглива організаційна робота принесла бажані результати. Так, зусиллями місцевого сільського Народного комітету с. Страбичова було створено 111 супряг волів, коней, корів, за допомогою яких було зорано і засіяно земельні ділянки всіх селян.

Долати злиденне становище селянству допомагало командування 4-го Українського фронту. Вже в перші дні після визволення з трофейних складів було відпущено 433 тисячі пудів хлібного зерна, 9 тисяч пудів солі, 500 тисяч літрів гасу (нафти). Для проведення весняної сівби 1945 р. селянам з армійських запасів було виділено 450 коней, 170 тонн посадкової картоплі, значну кількість пального. Під час жнив того ж року військові частини, що поверталися з війни, передали 400 коней з упряжжю, 500тонн гасу, а під осінь командування сповістило НРЗУ про передачу для потреб народного господарства краю ще 206 коней і 20 автомобілів.

Для допомоги бідняцьким господарствам весною 1945 р. в Севлюші, Берегові, Мукачеві, Ужгороді, Тересві були організовані перші машинно-тракторні станції. Державний план весняної сівби був значно перевиконаний. Під яровими культурами було засіяно 170742 га землі, що становило 112% посівного плану. Це стало можливим завдяки відчутній допомозі, яку надав уряд України, виділивши на прохання НРЗУ 8200 тонн ярої пшениці, жита, вівса, ячменю, 433 тонн кукурудзи, 40 тонн конюшини і 20 тонн люцерки. Крім того, надійшло 9600 тонн продовольчого зерна та багато промислових товарів.

Завершальним актом у проведенні земельної реформи в Закарпатській Україні в змінах форм власності на землю став декрет НРЗУ від 15 грудня 1945 р., в якому на основі Маніфесту 1-го з'їзду Народних комітетів та "вважаючи за потрібне" запроваджувалися "радянські закони про націоналізацію землі", оголошувалося, що з того дня "вся земля з її надрами, лісами й водами на території Закарпатської України є державною власністю, тобто всенародним добром". Президії НРЗУ було доручено негайно здійснити всі заходи щодо передачі трудящим селянам "у безстрокове і безплатне користування". Цим же документом попередні декрети і настанови НРЗУ про часткову конфіскацію та націоналізацію землі вважалися за такі, що "відповідають своїм змістом даному декретові і цим останнім ліквідовуються".

Таким чином, здійснені Народною Радою Закарпатської України докорінні перетворення на селі, на відміну від попередніх земельних реформ, що проводились чужоземцями в різний час, мали чітко виражений класовий характер і проводились в інтересах широких і найбідніших верств селянства. Ненадовго, правда. Всього три наступні роки колишні безземельні та малоземельні селяни тішилися подарунком народної влади. Попереду їх чекала неухильна суцільна колективізація.

Використана література:

1. Макара М.П. Закарпатська Україна: шлях до возз'єднання, досвід розвитку (жовтень 1944 – січень 1946 рр.). / Ужгородський державний університет, Ужгород, 1995, с.108.

2. Яремчук В.Т. Встановлення Радянської влади на Закарпатті і створення передумов для соціалістичного перетворення сільського господарства (жовтень 1944 - червень 1945 р.) // Наукові записки УжДУ- Т. 39. - Ужгород, 1959. - С. 29.

3. Закарпатська правда. - 1945, 13 квітня.

4. Куценко К.О. Братня допомога народів Радянського Союзу в соціалістичній перебудові сільського господарства Закарпатської області (1945-1950 pp.) // Наукові записки УжДУ. Т. 29. - Ужгород, 1957.-С. 308.

5. Шляхом Жовтня. Збірник документів. Т. VI. — С. 362.





Реферат на тему: Проведення земельної реформи на Закарпатті в 1944-1945 роках (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.