Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Історія України

Прабатьківщина Русі-України. Природа в стародавні часи (реферат)

Зміст

1. Природа та її вплив

2. Прабатьківщина Русі-України

Використана література

1. Природа та її вплив

Про важливе значення природних умов для суспільства говорить Маркс так. Вони можуть бути цілком зведені до двох груп: 1) до природи самої людини — раса й т. ін. і 2) до природних умов, що її оточують. Зовнішні природні умови в свою чергу поділяються на дві групи: а) натуральні багатства країни — її більш або менш родючий грунт, рибні багатства тощо; б) ті багатства, що до них була прикладена праця чоловіка — водоспади, судоплавні річки, ліс, метали, кам'яне вугілля. На нижчих ступенях культури має перевагу перша група, на вищих — друга. Порівняймо, — каже Маркс, — сучасну Англію з Індією або в античну добу Атени і Корінт з колоніями Чорноморського побережжя. Що менш натуральних потреб, що краще підсоння і більш родючий грунт, тим менша і праця, потрібна для того, щоб жив виробник, тим більш залишиться й для інших. Одначе не занадто багата природа тропічних країн, а помірна найбільш сприяє збільшенню капіталу. Сприятливі натуральні умови є лише основою для додаткової продукції. Плеханов пояснює нам відношення географічного осередку і продукційних сил, що є в розпорядженні суспільства. Там, де не було металів, мусили користуватися каменем. Природні флора і фауна спричинювалися до організації тієї чи іншої форми господарства. Географічні впливи були не лише безпосередні, бо вимін вводив у життя такі речі, яких не було на місці, і це прискорювало культурний розвиток. Найбільш сприяє розвиткові різноманітність природи. Велике значення має зріст потреб. Моря сприяють цьому розвиткові на більш високих стадіях культури. Географічний осередок впливає не на расу, а через продукційні відносини на основі виробничих сил. Розвиток продукційних сил збільшує владу людини над природою і тим ставить її в нове відношення географічних умов.

Найважливішу роль відіграє прогрес техніки (Н. Бухарін). Чоловік може не мінятися під впливом географічного осередку, а міняє лише свої знаряддя. Од прогресу в техніці залежить навіть зріст населення. Це вже не Боклевські висновки.

Які ж були властивості природи Русі-України в порівнянні з Західною Європою і Великоросією. Плеханов критично, з погляду теорії історичного матеріалізму, поставився до висновків С. М. Соловйова про вплив природних умов Росії на її історію — про значення каменю і дерева в Західній Європі і Росії, про одноманітність території і її природи, що вела до одноманітності занять, а завдяки цьому — і звичаїв, про деяку різницю між Південною і Північною Руссю, про роль кочівників. Щодо одноманітності географічнихумов Росії в порівнянні з Західною Європою, то вона досить умовна, хоч і одкидати її неможливо. Але треба провести різницю з цього боку між Великоросією і Україною. Українська територія захоплювала смугу степів і передстеп'я; у передстеп'ї вже багацько лісу. Але панував ліс у Великій Росії. Така ж різниця і щодо грунту: на Україні панувала чорноземля, в Москівщині — суглинок та супісок. Хоч раніш, скажімо, в ту добу, яку ми зараз вивчаємо, лісу було куди більше, ніж тепер, як про це свідчать і історичні пам'ятки, але все-таки можливо сказати, що степ на півдні був таким же споконвічним, як на півночі ліс. Цікаво, що смуга чорноземлі відповідає смузі степу, і геоботанічні досліди привели до думки, що походження чорноземлі зв'язане з перегниванням степової трави. Але коли ми кажемо, що Україна була степовою стороною, цього не треба розуміти достотно, бо окремі частини її були степові, а окремі — лісові. Взагалі кажучи, неможливо збільшувати значення одноманітності: коли взяти Україну в обсязі усієї її території, ми побачимо не одноманітність, а різноманітність, це тепер визнають усі географи України, навіть на окремих частинах її території, не кажучи вже про неї в цілому, Україна являє собою рівнину, але в ній ми бачимо й згір'я, як Карпати, як Донецькі стягові гори і плоскогір'я, і низини, і долини. Навіть підсоння неоднакове на північних і південних її країнах, як почасти і рослинне її царство. Не усюди була й чорноземля, — були піскуваті землі, глинясті, болотяні. Те ж саме треба сказати й про ліс і чистий степ, про ріки, річки, озера, болота, про природні багатства (сіль, камінь) і про фауну — рибу, дикого звіра, дике птаство. Географічні умовини України робили свій вплив на її населення, але не безпосередньо, як це вже ми вияснили, а посередньо, і не на психіку, а на матеріальне становище, на заняття населення, на його побут. Тут перш за все треба виявити різницю впливу лісу й степу в колонізації. На лісову колонізацію спочатку треба було витрачати більш праці і енергії і до того ще колективної; треба було для поселення корчувати ліс, випалювати пеньки, щоб зробити садибу і сіяти. Але після цього стан лісовика-поселенця був уже сталий і певний; ліс захищав його від нападів ворогів кочівників. Зовсім в іншому становищі був поселенець - степовик. Йому куди легше було заснуватися в степовій смузі і охазяїнуватися там. Але степ не мав природного захисту від кочівників, і, хоч поселенці обирали собі звичайно для оселі такі місця, де був і ліс, як це ми знаємо про Київ, що навкруги його був великий бір, проте степ являє собою немов широкий просторий шлях для кочівників, який треба було хоч на пограниччі захищати валами і ровами з палями. Чисто степова смуга була природним притулком для кочівників, і границя між ними і слов'яноруським осілим населенням ніколи не була постійною. Таким чином, найважливішим географічним моментом України треба визнати її географічне положення, особливо в її південній частині з степовою флорою, що вабила до себе кочівників, бо давала їм такі ж матеріальні засоби, в яких вони жили в степах Азії. Україна, як це співається в пісні, була немов горох при дорозі: хто йде, той і смикне. І це дуже зле відбивалося на її господарстві, на її культурі і взагалі на її долі.

Доба середньовіччя дала нам велике переселення народів германського кореня; одночасно з цим з степів Середньої Азії приходили номади тюркського і монгольського походження: в IV — V вв. — гуни, VI — авари, в IX в. — печеніги, в XI — тюрки, половці, в XIII в. — татари. Було зроблено спробу встановити тут періодичність масових цих переселень через 4—5 віків кожне, але, ця періодичність не доведена, і можливо лише говорити про географічні й економічні причини (крім історичних) цих масових нападів-переселень. Неможливо, однак, відкидати причини економічної — цебто труднощів прогодувати свої стада і бажання знайти для них кращі місцевості; простір степів в Середній Азії для того населення, що там проживало, міг бути достатнім, як це справедливо доводить шановний акад. П. А. Тутківський, але окремі орди могли бути примушені в боротьбі за кращі пасовиська залишати їх і переселятися в європейські і, перш за все, в українські степи. Мало значення тут і те, що українські степи своїми природними умовами були не гірші, а навіть кращі від середньоазійських; були, правда, й тут засушливі літа, але не в такій мірі, як по деяких степах Середньої Азії. Засушливість літа в степах Середньої Азії, за висновком акад. П. А. Тутківського, відіграла головну роль в переселеннях азіатських номадів в наші степи; найбільш засушливі літа були в III, VIII і XII ст.; і ці моменти, як ми бачимо, досить багацько підходять до моментів тюрксько-монгольських еміграцій в українські степи .

2. Прабатьківщина Русі-України

Подвійна етнографічна стихія в населенні української території — слов'яноруська і тюркська — одбилася і в географічній номенклатурі. Давно вже це питання опрацював Надеждін у його цікавому досліді "Опыт исторической географии русского мира". Вивчивши топографічну номенклатуру і простеживши в ній слов'янські назвиська, він зробив спостереження, що осередком їх є область Татрів — Карпатських гір, а значить — ця територія була і гніздом слов'янського населення. Далі, коли ми посуваємося на схід, таким гніздом будуть водозбори Дністра, верхів'їв Південного Богу, правобережжя Прип'яті й Дніпра; на лівому ж березі Дніпра помічаємо вже, окрім слов'янських, і неслов'янські, тюркські назвиська. Таким чином, слов'яноруська колонізація йшла від заходу на схід. Осередком її в Україні являються Волинь і Поділля. Спостереження Надеждіна засвоїли проф. Барсов, Філевич, Самоквасов, Нідерле і В. О. Ключевський. Акад. М. С. Грушевський відкидає думку про виключну Карпатську прабатьківщину слов'янства, бачить її в Подніпрянщині, почасти й Прикарпатщині.

Проф. А. Л. Погодін бачить прабатьківщину слов'ян в території від Карпат на схід до Дніпра, в Західній Україні, Галичині й Польщі. У всякому разі природа Волині, Поділля й Київщини була найпридатніша для населення. Серед природних умов України найбільше значення мало її географічне положення, що визначило її історичний процес на декілька віків.

Використана література:

1. Багалій Д. І. Нарис історії України: Доба натурал. госп-ва. — К.: Час, 1994. — 288 с.: іл. — (Сер. «Україна. Голоси історії»).

2. Карл Маркс. Капітал. Том І, кн.1, 1923р., 14 глава.

3. М.Сумцов "Географія України", 1921 р.





Реферат на тему: Прабатьківщина Русі-України. Природа в стародавні часи (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.