Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Історія України

Походження феодалізму (реферат)

Патріархально-родова організація суспільства виникла в свій час у зв'язку з потребою нових засобів виробництва. З потреб їхнього дальшого розвитку виникла й нова організація - феодальна. У цю добу життя суспільство було осіле, і за основу економіки його було хліборобство, що перестало бути вже підсобним промислом. Зі зростом населення треба було перейти до хліборобства, що не потребує такого земельного простору, як скотарство, а дає більше продукції і забезпечення, ніж скотарство. Хліборобська техніка також удосконалюється: кочове рільництво перетворюється в переложне, коли кидають на якийсь час виснажену землю, щоб знову прийти до неї, коли вона трохи відпочине, а переложна система перетворюється далі в трипільну, де цей відпочинок набуває правильної зміни. Ремество набуло згодом немалого значення та оригінальної середньовічної цехової організації, як і торгівля, в зв'язку зі зростом міст як центрів промисловості, ремества й торгівлі. Але в найбільшій мірі феодальне суспільство займалось військовими справами, що, з одного боку, охороняло продукцію, а з другого — поширювало територію. В самому феодальному суспільстві ми помічаємо процес диференціації залежно від розподілу праці.

Найчисленніша була хліборобська група, що складалася, однак, з окремих сімейств, бо оброблення землі сімействами у ті часи було доцільніше, бо вони в найбільшій мірі могли використати природні сили своїх участків.

Це були сім'ї середнього складу — не роди, а великі сім'ї. А коли була потреба, тоді на поміч приходили й інші сім'ї — громади, іноді зв'язані одна з однією й спорідненням; вони об'єднувалися для розчищування лісу, для випасання худоби, для косовиці сіна. А коли земля на участках була неоднакова, треба було іноді й переділяти її.

Були й ремесники, спочатку ще не відокремлені від хліборобів, але незабаром почали спеціалізуватися окремі ремесники, такі, як млинарі, ковалі, кожум'яки, теслі, гончарі та ін. Згодом вони геть закинули хліборобство й почали робити вже для всієї громади. Це й був зародок розподілу суспільної праці в галузі промисловості й ремества. Споріднення сімейств починає замінюватися економічним зв'язком. Суспільство починає розшаровуватися — з нього перш за все виділяється могутня група феодалів на економічній базі землеволодіння.

Утворюється це феодальне землеволодіння різними шляхами — розподілом між військовими старшинами і воїнами нових завойованих земель і рабів, з чого й постає приватна земельна власність феодального типу, з невільниками як рухомим майном, розчистками окремих земельних участків, роздачею сеньйорами своїх земельних участків підвладним їм феодалам, з чого постає феодальна ієрархія. Все це утворювало й поширювало економічну нерівність у селянській громаді, що вже в деякій мірі підпала в економічну залежність від сеньйора, як багатого господаря. Сеньйор будував замок-фортецю, що захищала й селянське населення, мости, дороги, давав позики під час недороду, а за все це селяни віддавали йому свою працю — виробітками, панщиною або оброком; і та і другий були формами експлуатації чи то додаткової праці, чи то додаткового продукту. Господарство феодала було так само господарством натурального споживання, як і селянське, завдяки тому, що все майже потрібне йому він одержував від свого господарства, де одбували панщину селяни, а також від чиншу другої частини своїх селян; купував він лише предмети розкошів. Третя група, найбільш залежна од поміщика-феодала, була та, що жила при його дворі, в замку і була його слугами. Сюзеренові належала вся земля, включаючи сюди й ту, якою фактично володіли селяни й за яку вони відбували повинності.

На зразок цих відносин утворилися й відносини між самими феодалами — феодал визнавав над собою владу іншого феодала сюзерена, щоб одержати від нього собі захист, або брав од нього частину його землі і за це мусив відбувати військові повинності — давати певне число йому своїх воїнів. Так утворилася васальна ієрархія з королем або князем на чолі, який, однак, майже не мав фактичної влади, що була розпорошена серед усіх поміщиків-феодалів, які весь час боролись між собою. Паралельно з розвитком світського феодалізму, розвивався і релігійний у групі жерців. І тут складалася на взірець феодальної жречеська церковна ієрархія, яка набула також для себе, крім головної, ідеологічної (влада над умами на релігійному грунті), і матеріальну базу в своїх маєтностях з кріпацькою працею, таким чином вони перетворювалися на церковних і монастирських феодалів і сюзеренів — жили коштом додаткової праці своїх селян, експлуатуючи їх нарівні зі світськими феодалами. Одні підтримували других, бо мали спільні інтереси, але іноді на грунті конкуренції й виникала боротьба; таку боротьбу католицької церкви з феодалами ми бачимо на заході, у нас князівська влада підгорнула під себе духовну.

Таким чином, ознаки феодальної системи були такі:

1) на перше місце виступають землеволодіння (умовного феодального характеру) і землеробство, що веде підлегле сеньйорам селянство. Земельна власність сімейств пануючої верстви феодалів виділилася з громадської;

2) з боку політичного — поміщики-феодали робляться господарниками, територіальна влада феодалів над підлеглим населенням, що була зв'язана не з ними персонально, а з їхньою землею, виявлялася і юридично, і економічно. Феодали, крім данин і оброків, набули собі адміністративні й судові права над населенням, во ім'я і немов з доручення верховної влади утворилися стани, феодальна аристократія і ієрархія;

3) третя риса в економічній сфері — це натуральний характер натурального, замкненого в собі господарства — виробництва та розподілу. Виробляють сільські та міські громади, а лишки бере собі феодал із сім'єю, своїми дружинниками та слугами; частину їх він обмінює на потрібні йому вироби й предмети розкоші. І таким чином господарство феодала й господарство сільської громади являють собою загальне замкнене господарство натурального типу; майже всю свою продукцію воно й споживає, а коли бувають ринки для обміну, то обмеженого місцевого значення;

4) четверта риса — панування приватно-правових (замість публічних) принципів, індивідуального договору замість загального закону, персональної залежності або так званого патронату замість підданства або громадянства. Феодальний організм простого елементарного середньовічного типу являв собою територіально самостійний осередок домен з сеньйором на чолі, групу підлеглих йому благородних васалів, що сиділи на його помістях, і масу міського й сільського населення, йому підвладного і од нього залежного. Одночасно ми бачимо феодалізацію міст і церкви.

Використана література:

1. Багалій Д. І. Нарис історії України: Доба натурал. госп-ва. — К.: Час, 1994. — 288 с.: іл. — (Сер. «Україна. Голоси історії»).

2. О. Я. Єфименко. "Історія укр. народу". Вип. I, X. 1922.

3. Багалей. "Займанщина в Левобережной Украине XVII—XVIII в." в "Киевской стар.", 1883.

4. Ромсков. "Русск. истор. с соц. точки зрения", т. I.





Реферат на тему: Походження феодалізму (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.