Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Історія України

Похід Батия, здобуття Києва та завоювання українських земель (реферат)

Батий почав свій похід на Північно-Східну Русь (землі Рязанську і Суздальську). Після цього Батий пішов на землю Половецьку і звідтіля почав посилати свої загони на українські городи: "узяв копієм" Переяслав, знищив усе населення, соборну церкву, захопив золотий й срібний церковний посуд з дорогоцінними каміннями і звелів убити єпископа. Тоді ж обступили в великому числі воїв Чернігів; туди підійшов з усіма своїми воїнами князь Мстислав Глібович, але був розбитий, місто взято і запалено; єпископа залишили в живих, але перевезли в Глухів. Далі хан Менгу підступив до Києва, здивувався його красою й величністю і запропонував кн. Михайлові й городянам здати йому добровільно; але вони на це не погодилися. Тут звертає на себе нашу увагу вказівка сучасника Менгу на те, що Київ був у той час величним городом. І ось за Київ, не зважаючи на татарську небезпеку, ведеться боротьба між князями. Данило ж Галицький, щоб боронити Київ від татар, посадив там свого тисяцького, бо князь Михайло, боячись татар, утік до угрів і не хотів повернутися до Києва, хоч його й передав йому Данило. Данило, очевидно, був найсильніший серед тодішніх князів і дозволив Михайлові ходити по своїй землі і дав йому багато пшениці, меду, м'яса й овець. Галицька земля була багата на сільськогосподарську продукцію.

Нарешті тільки 1240 року Батий сам на чолі своєї орди підійшов до Києва — "в силе тяжцЬ со многом множеством силы своей" і обложив його облогою. Літопис картинно і, гадаю, правдиво описує татарські сили: Батий став біля города, а воїни його, яких літописець називає отроками, цебто молодшою дружиною, облягли все місто. І неможливо було, — оповідає він, — нічого чути від скрипу (немазаних) татарських арб, реву верблюдів і ржання коней. Захоплений татарин розповів киянам про силу татарську: тут були браття Батиєві сильні воєводи Урдюй, Байдар, Бирюй, Кайдан, Бечак, Менгу і Кююкь, що повернувся в орду, почувши про смерть ханову; були там не брати — родичі Батиєві, а його воєводи — Субудай Багадур і Бурундай, що захопив Болгарську землю, а окрім них, було ще багато й інших воєвод, каже літописець. Батий поставив "пороки" біля Лядських воріт, бо тут були "дебри". Пороками й вдень і вночі розбивали стіни, ломилися списи і брязкали щити; стріли затемнили світ руським воїнам. Воєвода Дмитро був поранений, татари зійшли на стіни. Але городяни зробили другу кріпость біля Десятинної церкви. Вранці татари обступили і її — і знов почалася велика січа. Городяни зібралися на церкви та на церковні комори зі своїм майном; від ваги його впали церковні стіни. Київ був узятий; Дмитра-воєводу також захопили, але не вбили його завдяки його мужності. Після цього почалося знищення Волино-Галицької землі. Взявши Київ, Батий підступив до Колодяжного, поставив дванадцять пороків і почав ними розбивати стіни цього міста, але не міг розбити стін і почав вести переговори про добровільну здачу. Городяни послухали його і передалися йому, але були перебиті. Підійшов до Ізяславля — і взяв його. Підступив до Кам'янця і "города Данилова", але не міг їх узяти і відійшов від них. Підійшов до Володимира-Волинського, узяв його "копьем" і позабивав без жалю населення, а також узяв Галич і дуже багацько (без числа) інших городів. Данило Романович побіг в Угорську землю, але туди підступили татари, розбили угрів, погнали їх до Дунаю і стояли там три роки. Данило бачив багацько утікачів, не міг дістатися з Угрії до Руської землі, бо в нього було мало війська. Жінка його й діти також мусили покинути свою землю і втікати до Польщі. Дізнавшися про це, Данило сказав: не гаразд нам тут стояти біля іноплемінників — і пішов у землю Мазовецьку (Польську) до Болеслава, що дав йому місто Вишгород, де він і перебував доти, поки не прийшла до нього вістка, що татари повернулися в свою землю. Тоді він повернувся на Україну, але в м. Дорогочин його не впустили, хоч він і говорив, що це його город і його батьків. Під Берестям був величезний сморід від трупів; у Володимирі не залишилося живих людей, церква Богородиці була заповнена трупами, як і інші церкви (це, очевидно, тому, що люд ховався по церквах). Тут є перебільшення, але, як ми бачимо, декілька городів (не всі) були взяті на щит, бо татари знищували те населення, що чинило їм опір, хоч, з другого боку, покладатися на обіцянки татар не вбивати тих, хто добровільно складе зброю, було неможливо. Одначе в усіх оцих оповіданнях літопису про руйнацію України мова йде лише про міста, а не про села; про міське, а не про сільське населення. Це дуже характерно. Своїм осередком монголо-татари зробили Золоту Орду, що містилася на нижній Волзі; на одному з протоків Волги містилася й столиця Орди — Сарай (на місці сучасного Царева). Кочовиська татар широко розкинулися й за межами Орди і немов ланцюгом оточили руські землі.

Татарський посуд з руїн Сарая. Фот. з пам. Ермітаж

Використана література:

1. Багалій Д. І. Нарис історії України: Доба натурал. госп-ва. — К.: Час, 1994. — 288 с.: іл. — (Сер. «Україна. Голоси історії»).

2. М.С. Грушевський, Киевская Русь, І.

3. Тизенгаузен "Сборник материалов, относящихся к истории Золотой Орды", т. І (тут відомості арабських письменників, у тому числі Ібн Батути); "Выписки из Ибн Эль Атира о первом нашествии татар" (Уч. Зап. А. Н. по 1-му й 3-му отд., т. II, вип. 1); Уривок перського літописця Рашид Едина, що його переклав Березин ("Ж. М. Н. Пр." ч. LXXIX, LXXXI).

4. Языков "Собрание путешествий к татарам". ПБ, 1825 р. (оригінали та переклади Пляно Карпіні йАсцеліна); "Путешествие Марко Поло", перекл. Шемякина. М., 1863 р.; вид. Пляно Карпіні й Рубруквіса в перекл. Малеїна— "Иоанн де-Плано Карпини". "История монголов". Вильгельм де-Рубрик. Путешествие в восточные страны, з додатком 8 малюнків й покажчиків. ПБ, 1910.





Реферат на тему: Похід Батия, здобуття Києва та завоювання українських земель (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.