Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Історія України

Питання про феодалізм в Росії і на Україні (реферат)

Питання про феодалізм в Росії і на Україні має свою довгу історію в науковій літературі. Кажучи взагалі, всі видатні представники російської й української історії висловлювали сумнів про його існування в Росії, і лише один, молодий тоді, історик Н. П. Павлов-Сільванський сміливо виступив проти цих тодішніх авторитетів і поставив руба і позитивно це питання.

До самої своєї дочасної й несподіваної смерті він стояв одиноко в своїх думках, і лише в 20 столітті його думки про те, що Росія, як і вся Європа, як і весь світ, пережили стадії феодалізму, прийняли представники історичної літератури.

Вони виходять з тієї думки, що і Павлов-Сільванський, цебто, що Росія проходила взагалі ті самі основні етапи своєї соціально-економічної еволюції, як і весь світ, в тім числі і стадію феодальну. Це визнавали і М. Н. Покровський і Н. Рожков. Останній у своїй "Русской истории в сравнительно историч. освещении" дав дуже корисний огляд феодалізму в світовому масштабі й довів це теоретичне положення численними фактами. Феодалізм він поклав в основу історичного процесу народів східного і західного світу, і цьому присвятив перші три томи своєї праці. Павлов-Сільванський довів подобенство західноєвропейського феодалізму, в його основних рисах, з феодалізмом удільного й московського періоду північно-східної Русі. Н. Рожков дав нам історію й характеристику феодалізму в Росії, включаючи сюди й Україну (якої не торкався Павлов-Сільванський) паралельно з історією й характеристикою феодалізму у народів усього світу: теоретичне апріорне твердження про поширення феодалізму він підтвердив своїм систематичним фактичним оглядом його. Треба, однак, додати до цього, що цей огляд є вичерпно широкий, але не йде в глибину — такого систематичного порівняння феодальних інституцій Заходу й Росії, який ми бачили у Павлова-Сільванського, у нього нема, і тому, хоч у Н. Рожкова ми знаходимо феодальну добу на Русі-Україні, але вона являє тут немов загальні рямці, оправу того історичного процесу, який тоді відбувався; характеристики самого ж феодалізму, його порівняння з російським і з західним не маємо, хоч фактичний матеріал до нього дається. В найбільшій мірі визнав феодальний устрій на всій Русі за часи татарські М. І. Костомаров. Він органічно зв'язував його з татарською зверхністю. До татар, писав він, у нас феодалізму не було, але з половини XIII до кінця XV віку Русь пережила період феодалізму. Це був феодалізм політичний. Огляд питання про феодалізм у Литовську добу зробив М. С. Грушевський у своєму екскурсі теорії феодалізму В. Кн. Литовського, де він оглядав, хоч дуже побіжно, погляди істориків — українських, російських і польських — на феодалізм у Литві і стародавній Русі; і сам же висловлює з приводу цього скептичну думку. М. Н. Покровський майже зовсім не доводить існування феодалізму в київську князівську добу, але, очевидно, визнає його існування й тоді, хоч наводить факти з пізніших часів східно-північної доби. Але зроблена ним характеристика феодального устрою взагалі дає привід думати, що феодалізм з такими рисами був і в давній Київській Русі. Таких основних ознак він вказує троє: це, по-перше, існування великого землеволодіння, по-друге, зв'язок цього землеволодіння з політичною владою (землевласник — государ, а государ — землевласник), по-третє, наявність ієрархії серед землевласників — залежність дрібних від більших (немов вже ієрархічна драбинка). До цього він ще додає натуральний характер господарства.

В "Рус. Правде" XIII ст. ми знаходимо, каже він, боярську велику вітчину з прикажчиками, двірською челяддю й закупами, що працювали за борг на боярській землі.

М. І. Яворський у своєму нарисі, т. І, стор. 86—91, визнає феодалізм у стародавню руську добу як безперечний факт, вказує на ті ж у його характерні риси (приватна земельна власність, феодальна влада над селянством, феодальна ієрархія, натуральний характер виробництва). На його думку, розпад Київської держави на області на тлі різних суперечок привів до розкладу дружинний уклад, а на зміну йому прийшов феодальний з класовим суспільством, що виникло на приватній власності на засоби виробництва і на землю. Феодалізмом він зве таку форму устрою суспільства, що "спираючися на натуральне господарство, ставить на чоло суспільних відносин існування приватної земельної власності верхів суспільства, з якою завжди з'єднується право виконування громадської влади над підлеглою людністю, під верховним керівництвом князя чи короля" (стор. 89).

Князівсько-дружинний уклад навіть у X ст. ще не являв собою класового суспільства. Класовий поділ з'явився з появою приватної власності на засоби виробництва — на землю, "Раз з попереднього громадського землеволодіння стала відокремлюватися приватна земельна власність, то з нього стали з'являтися і класи феодального суспільства, що мали різне становище у виробництві". Далі, на стор. 91—101 М. І. Яворський яскраво малює процес утворення класів на грунті розкладу як міських, так і сільських громад; на селах населення розклалося на селян, що спільно володіли землями, і на бояр-землевласників, що господарювали по своїх великих господарствах, такими ж землевласниками поробилися і монастирі. Бояри одержали також від князя територіальну владу в своїй окрузі. Це були феодали. У містах цей процес розшарування набув ще більшої диференціації, бо тут ми бачимо господарські індивідуальні підприємства купців, ремісників. Окрім цього вільного населення утворилося ще й невільне (челядь) і напіввільне (закупи). Це ще не була ясно вироблена феодальна система. Очищені від дружинних та вічових пережитків феодальні порядки М. І. Яворський бачить тільки в галицьку та литовську добу, а у київську добу були лише зародки феодалізму.

Спеціальний інтерес для історії феодалізму на Україні князівської доби має монографія проф. С. В. Юшкова, присвячена спеціально "Феодальным отношениям в Киевской Руси". Проф. Юшков, треба одверто сказати, заповнює в ній лагуну, що її залишив у своїх високоцінних розвідках з історії феодалізму на Русі Павлов-Сільванський, який довів існування феодальних відносин і феодальних інституцій, схожих із західноєвропейськими, в удільну і Московську добу XIV—XVII ст., але майже не торкнувся існування їх у Київській Русі до половини XII віку. Професор Юшков ще 1922 року надрукував у часопису "Культура" (лютий, березень 1922 року, Саратов) статтю "О прикладниках" ("К истории феодальных институтов в древней Руси"). У "вводных замечаниях" Професор Юшков до своєї монографії дає бібліографію феодалізму на Русі і справедливо зауважує, що, по суті кажучи, виучування його майже припинилося після Павлова-Сільванського, виключаючи лише його власну статтю ("О прикладниках"), ст. Беляева ("Древнерусская сеньория и крестьянское закрепощение", в Ж. М. Юст. 1916 г., октябрь—ноябрь), відповідні розділи у М. Н. Покровського і Рожкова. Щодо ст. Беляева, якій проф. Юшков надає важливого значення, то вона майже не стосується Київської доби; М. Н. Покровський справді дає "чрезвычайно ценные руководящие указания", але вони мають загальний характер і не ставлять питання про існування феодальних інститутів у Київській Русі. Щодо Рожкова, то проф. Юшков поставився до нього занадто суворо, коли каже, що в його перших трьох томах, присвячених виучуванню процесу постання, розвитку і занепаду феодалізму на Русі, ми маємо звичайний опис економічного побуту й соціально-політичного устрою Київської, удільної і Московської Русі, лише з титулами: феодальна революція, феодалізм, занепад феодалізму; він майже зовсім не торкається постання сеньйорій (боярщини), імунітету, васалітету й інших феодальних інститутів. Проф. Рожков каже, що в розподілі господарської продукції майже нема різниці в феодальну й дофеодальну добу; тоді, запитує його проф. Юшков, чим же викликана феодальна революція, коли не було зміни в господарстві? Це справедливо, але все-таки освітлення економічного життя — і промисловості, і торгівлі, і хліборобства, і виявлення їхнього відносного значення в дофеодальну й феодальну добу, нехай як опис, — дав проф. Рожков, як і вияснив питання про походження князівсько-боярського і монастирського землеволодіння.

Своє власне завдання проф. Юшков визначає так. Він не бере на себе вирішення проблеми феодалізму в Київській Русі в її повноті та вивчає окремі найменш вияснені питання, як загальні соціально-економічні й політичні передумови феодалізму, розвиток феодальних інституцій і особливості феодальних відносин у найбільш типових землях Київської Русі (Київську Русь проф. Юшков розуміє в широкому значенні цього слова, як сукупність земель українських, великоруських і білоруських), і треба визнати, що поставлені питання є основні, чергові й найактуальніші, щоб посунути питання про феодалізм Київської Русі. Заслуговує на увагу перший розділ монографії проф. Юшкова, де він намічає основні моменти в процесі Київської Русі і обґрунтовує дуже докладно економічну кризу XII ст., що нанесла тяжкий удар торгівлі й розчистила шлях до народження феодалізму. Далі проф. Юшков накреслює в зв'язку з цією кризою процес перетворення торговельної міської Русі в хліборобську, деревенську в зв'язку з окняженням і обояренням землі, що призвело до зросту великого князівсько-боярського землеволодіння і феодалізації землі. Для цього процесу феодалізації потрібне було зростання залежного від сеньйорій сільського населення; і ось проф. Юшков намагається довести, що такою напівзалежною найбільшою групою були смерди; в процес цієї підлеглості, на його думку, втягувалося й інші групи; усім цим групам проф. Юшков знаходить аналогії в західноєвропейському феодалізмі. Тут є чимало чого гіпотетичного, хоч і інтересного. Далі за вельми цікаву треба визнати спробу проф. Юшкова освітлити процес перетворення дружинного укладу в феодальний зв'язок з одривом старших дружинників від князівського огнища і осіданням їх на місцях, утворення там власного господарства і злиттям з земськими боярами; це вже були васали-службовці.

Досить доведеним являється розділ, присвячений патронатові, цебто князівському і церковному захистові деяких спеціальних груп, і спеціально закладництву. Що торкається імунітету, то його існування на Україні-Русі не доведено певними фактами. Третя феодальна інституція є, на думку проф. Юшкова, умовне службове землеволодіння, інакше кажучи, прекарне землеволодіння, зв'язане зі службою, службове боярське землеволодіння. Нарешті останнє питання, що його поставив і висвітлив проф. Юшков, це питання про місцеві особливості в розвитку процесу феодалізації. Тут розглянуто три типові його форми в Галицько-Волинській, Новгородській і Суздальській землі. Такий багатий зміст розвідки проф. Юшкова, що базується на самостійному аналізі першоджерел і критичному ставленні до наявної наукової літератури.

Використана література:

1. Багалій Д. І. Нарис історії України: Доба натурал. госп-ва. — К.: Час, 1994. — 288 с.: іл. — (Сер. «Україна. Голоси історії»).

2. О. Я. Єфименко. "Історія укр. народу". Вип. I, X. 1922.

3. Багалей. "Займанщина в Левобережной Украине XVII—XVIII в." в "Киевской стар.", 1883.

4. Ромсков. "Русск. истор. с соц. точки зрения", т. I.





Реферат на тему: Питання про феодалізм в Росії і на Україні (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.