Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Історія України

Перетворення родоплемінної організації в територіальну та князівсько-дружинну феодального типу на Україні (реферат)

Родоплемінна організація складалася з сімейств, родових спілок, що об'єднували ці сімейства, і нарешті з племен, що являли собою етнографічні одиниці. Кожне плем'я мало свої етнографічні особливості, свої звичаї, як про це свідчить літопис. В основі всіх зв'язків було родоплемінне начало, що виявлялося в походженні від одного предка, що об'єднувало всіх членів сім'ї, потім роду і нарешті спілки родів — племені. Родоплемінна організація переходить у князівсько-дружинну, що стоїть у зв'язку зі збільшенням міст (городів), підвищенням їхнього значення, з заміною родового кровного начала територіальним, сусідським. Ці нові елементи приходять тепер на зміну старим патріархальним кровним; сусід починає іноді відігравати більшу роль, ніж родич; в містах ми бачимо не лише союз родів, а й чужородців. Бачимо союзи чужородців-дружинників, що наймалися на службу у князів і підтримували їхню владу; такі були норманські дружинники німецького походження, що приходили з півночі, про які оповідають нам ісландські саги і які дали назву славному Дніпровському шляхові з варяг у греки, бо вони головним чином ходили у Царгород і вели свою розбишацьку торгівлю, спочатку незалежно від князів, а потім як їхні воїни-дружинники. А розвиток торгівлі мав своїм наслідком і збільшення міст на Україні-Русі, і поширення їхнього торгово-економічного значення. В науково-історичній літературі точилася жива дискусія про число міст на Україні в стародавню добу, і це питання вирішалося на підставі виучування городищ, що збереглися до наших часів. Немає сумніву в тому, що число міст було далеко більше від того, яке називає нам літопис, що не був географічним пам'ятником і про міста-городи згадує лише випадково. Одні міста-городи мали виключно або переважно значення кріпостей, другі, навпаки — промислово-торговельних і політичних пунктів. Город — це дерев'яна кріпость (столпье) з земляним валом і ровом (гребля), з мостом, що вів до городських воріт. Його будувало й потім підтримувало все населення, що жило і в селах поза його межами. Це щодо захисту города і населення його округи, що тікали туди от ворожих нападів. З боку політичного міста набули значення адміністраційних центрів, де перебували представники політичної влади — князі, їхні намісники бояри, де збиралися віча. Про будування міст із стратегічним значенням на південній Україні-Київщині (по Стугні і Росі) і на Сіверщині оповідає нам літопис, хоч, на жаль, не визначає числа їх і не дає їхніх назвиськ. Проте ми знаємо, що число таких кресових острожків було дуже велике. Окрім кріпостей, були цілі земляні вали — так звані нині змієві. Поділялися городи також на головні територіальні і на пригороди. Зріст значення міст стоїть у зв'язку з колонізацією, розселенням українських племен по українській землі. Міста, як центри поселень, зв'язували їх територіально. Розвиток міст-городів у різних українських племен був неоднаковий: в одних більший, в інших далеко менший. На першому місці тут треба поставити землі полян, сіверян, дулібів. Ці землі навіть змінили своє племінне назвисько на нове міське, городське: полянська земля почала прозиватися Київською, від міста Києва, який зробився її центром; сіверянська — Чернігівською — від міста Чернігова; згодом південна її частина — Переяславською, від центру Переяслава, Курська — від Курська, Дулібська — Волинською або Бужанською (від м. Волині й Бузька). Частина Дулібської землі почала називатися Червенськими городами, від назвиська м. Червень. Інколи збереглися і ті, і ті назвиська. Під впливом зросту міст землі почали розпадатися на окремі частини, як це було, наприклад, в Сіверщині, з якої виділилася Чернігівщина, Курщина, Переяславщина; процес цього розпаду на дрібні міські територіальні одиниці тривав і далі, його викликала потреба в дальшій територіальній диференціації. Крім того, відігравало роль тут також збільшення князівських сімейств, бо конче було потрібно кожному членові його дати на прожиток якийсь уділ або волость, коли вся земля їхня була вітчиною. В інших землях, навпаки, міське життя в ранні часи, здається, не було розвинене: це треба, наприклад, сказати про древлян, у яких, однак, було центральне місто — Іскоростень, що не дало тільки свого назвиська цьому племені, подібно тому як і місто Гомель не дало свого назвиська Радимицькій землі. Обидва процеси — міський територіальний і племінний — вели до утворення нових, дрібніших земельних округ; під впливом першого племінні території розкладалися на князівства — волості, а де цих міських центрів або не було, або було дуже мало, там племінні території притягалися до інших племен і їхніх міських центрів: до Чернігівського князівства пристали території радимичів і в'ятичів, що не мали в той час міцних центрів і не визнавали потреби боротися за свою самостійність, хоч згодом і виділилися з неї. Це саме треба сказати і про древлян, з тією лише різницею, що Древлянська земля, навпаки, спочатку уперто боролася за свою самостійність з Полянською, а потім назавжди залишилася в її складі.

В князівсько-дружинну добу цей процес остаточно виявився і закінчився. Другим колективом, що об'єднував населення і одночасно вів до розкладу стару родоплемінну організацію, була сільська громада — верв, де родове споріднення відіграє свою роль і виявляється в круговій поруці за своїх членів, у помсті членам іншої верві, але в склад її входять уже, за згодою верві, і чужинці. Через це відносини між її членами так як і в містах-городах, набувають більш суспільного, громадського, ніж кровного характеру. Конкретні дані про верв, — хоч, на жаль, досить однобічні, — дає нам лише "Руська Правда", що сама була юридичним пам'ятником і тому майже не торкалася соціально-економічного значення верві.

Використана література:

1. Багалій Д. І. Нарис історії України: Доба натурал. госп-ва. — К.: Час, 1994. — 288 с.: іл. — (Сер. «Україна. Голоси історії»).

2. М.С. Грушевський, Киевская Русь, І.

3. Н.І. Мірза-Авакянц. Читанка з історії України, 1899





Реферат на тему: Перетворення родоплемінної організації в територіальну та князівсько-дружинну феодального типу на Україні (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.