Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Історія України

Переяславська семінарія у XVIII ст. (реферат)

Через 12 років після відкриття в Харкові колегіуму повстала нова слов'яно-латинська школа в Переяславі, а саме 2 жовтня 1738 р. Арсеній Берло, єпископ переяславський і боришпольський, відкрив у Переяславі школу, де діти могли б діставати «слов'яно-латинського ученія». В стародавніх актах Переяславська школа мала різні назви — то вона називалася латинською школою, «слов'яно-латинським училищем», то переяславською або малоросійською семінарією, то колегіумом.

Для будови шкільного корпусу настоятель Києво-Печерської лаври Іларіон Негребецький, на прохання А. Берла, подарував чотири хати біля Переяслава, а для перевезення їх на призначене місце в огорожі Вознесенського монастиря єпископ звернувся до священиків своєї єпархії з наказом поставити подводи, — нехай один дасть коня чи воза, інший — чоловіка до підводи. Згодом єпископ переяславський Іван Козлович (1753—1757) збудував кам'яницю для школи, бо внаслідок пожежі у Вознесенському монастирі 1748 р. згоріли «училищныя школы», а також, можна думати, його старанням збудовано бурсу поза огорожею Вознесенського монастиря, біля фортечного валу.

Тому що переяславська єпархія в той час була вікаріатством Київської митрополії, Переяславська школа одразу мала достатнє число і учителів, і учнів для 6 класів по риторику включно. Так, єпископ А. Берло запросив на учителів 2 ченців з Києво-Печерської лаври, декількох призначив з місцевого білого духовенства, а учнів уже в першім шкільнім році було 110, що розподілялися по класах так: у фарі було 30, інфімі — 27, граматиці —11, синтаксимі — 24, піїтиці — 6, риториці — 12. Учні були з Києва, Чернігова, Ніжина, Сум, Гадяча, Глухова і ін. міст, крім місцевих. В 1744р. було 130 учнів у віці від 11 до 25 років. За класами учні розподілялися так: у фарі — 17, інфімі — 18, граматиці — 11, синтаксимі — 40, піїтиці — 16, риториці - 28.

Клас філософії засновано 1773 р. або 1774 р. , а клас богословія — 1778 р. або 1781 р.

Утримувалася школа за часів А. Берла на таких основах: кожна церква в місті чи містечку переяславської єпархії, а також Михайлівський монастир у Переяславі мусили щорічно доставляти харчі для учнів. Так, Михайлівський монастир мав доставити на 26 листопада 1738 р. пшона 2 четверика, бочку спирту, фаску масла, пуд сала. Учителі-ченці харчувалися коштом кафедри єпископа, а інші учителі діставали від єпископа «консоляцію» та утримувалися «на особливомъ его преосвященства трактаменгі». Недурно учительський персонал називав школу, про яку турбувався А. Берло, «Берліянською колегією».

18 липня 1748 p., як уже згадувалося, згоріли «училищныя школы» разом з багатьма будовами переяславського Вознесенського монастиря. Отож школу-семінарію довелося перенести в сусідній будинок, що раніш належав генеральші Контакузіній, але через декілька років єпископ Ів. Козлович збудував для семінарії новий будинок. В 1783р. єпископ Іларіон Кондратковський добудував до будинку семінарії «одну каменную школу», мабуть, приміщення для класу богословія, а також збудував дерев'яний будинок для бурси.

В 1785р. клас філософії та богословія перенесено до Новгород-Сіверська, де тоді повстала духовна семінарія, а в Переяславі залишилися всі інші класи, що утворили т. зв. малу семінарію, або просемінарію як філію Київської Академії. Від 1785 р. переяславська просемінарія діставала щорічно від Київської Академії 500 крб. субсидії, а від 1797 р. переяславська семінарія (1795 р. просемінарія знов відкрила класи філософії і богословія) стала самостійною школою і почала діставати 4500 крб. річно субсидії з державних коштів. В 1797р. у ній було 237 учнів.

Бідні учні Переяславської школи жили в бурсі. Бурсаки утримувалися на ті харчі, що надходили до семінарії від церков єпархії. Харчі були дуже вбогі. Іноді бурсаки залишалися без хліба і дров. На обід звичайно подавався ріденький борщ або класичний кандьор — куліш з води і пшона. І тут бідним учням доводилося ходити по домах «міркувати». М'якосердний господар частував філософів і богословів горілкою, — за старосемінарською приповідкою риторам пити nonlieet (зась), філософам — licet (можна), а богословам — debet (треба).

Учні старших класів семінарії і учні Київської Академії для прожитку шукали підсобного заробітку — вчили дітей, були виховниками в панських домах і т.п. Ось сторінка з життя одного учня з класу риторики, що 1745 р. служив у переяславського війта за виховника його сина. Виховник — Михайло Полонський — побив різкою сина війта. Війт наказав слугам кинути ритора в льох і там дали йому до 200 ударів «плетьми». За Полонського вступилася семінарія та духовна консисторія, але справа кінчилася тим, що війт запропонував дати риторові відшкодування 5 крб. У крайніх випадках бурсаки пускалися на недозволені засоби здобуття «насущного хліба»: вибирали темну ніч і робили напад на сади, городи та баштани мирних переяславських мешканців або ловили заблукану жидівську козу і за містом в потаєному яру приносили її в жертву своїм голодним цілункам.

Рекреації учнів — переважно в травні — відбувалися на березі річки Альти.

Серед учителів Переяславської семінарії було декілька визначних осіб, як наприклад, Г. Сковорода, що учителював в 1753 р. (викладав поезію), правда недовго, бо розійшовся з єпископом Іваном Козловичем; Варлаам Шишацький, ігумен переяславського Михайлівського монастиря, пізніше єпископ могилівський Анастасій Романенко-Братановський, пізніше архієпископ астраханський; Іван Леванда, пізніше київський протоієрей, знаменитий промовець та ін.

Про матеріальне положення учителів з часу призначення державної субсидії на утримання семінарії можуть свідчити такі дані: 1797 р. префект і учитель риторики діставав 150 крб., учитель поезії, географії та історії — 100 крб., учитель вищого граматичного класу і грецької мови — 90 крб., учитель нижчого граматичного класу і арифметики — 90 крб.

Головним предметом і тут була латинська мова. Оцінку учнівських праць учителі робили деколи також у латинських реченнях, пишучи їх в самих зошитах як резолюції. Ось, наприклад, яку вичурну резолюцію написав учитель Осип Козачківський на утворі одного учня: «Taliter, qualiter, nihil fundamentaliter» (сяк-так, нічого ґрунтовного). Кажуть, що коли професор запропонував учневі, якій дістав таку резолюцію, перекласти її на російську мову, то учень, подумавши, сказав: «По моєму разумєнію, сіє означаетъ: не терши, не мнявшо, не буде калачъ». «Право судилъ еси», — відповів йому професор.

Значно менший обсяг займала в програмі Переяславської семінарії грецька мова.

Перевірка пройдешнього за тиждень відбувалася щосуботи. Перша помилка при відповіді була «parrata» (простима), друга — «admonita» (застережна), третя — «verberata» (підлегла тілесній карі). Биття різками учнів було звичайним явищем в переяславській семінарії, як і в інших тогочасних школах.

Історичні матеріали про Переяславську семінарію змальовують переяславського єпископа Йова Базилевича (1771—1776) як гуманну і охочу до науки людину. Наприклад, священик Іван Росинський звернувся до нього з проханням прийняти трьох його синів до бурси переяславської семінарії. Хоч успіхи двох з них були не досить добрі, одначе Йов Базилевич дозволив їм жити в бурсі, «толко отъ себе кормитись».

В 1799р. переяславську єпархію перейменовано в полтавську єпархію, внаслідок чого Переяславська семінарія звалася Полтавською семінарією, хоч і залишалася в Переяславі до 60-х pp. XIX ст.

Використана література:

Сірополко Степан. Історія освіти в Україні. — Київ: Наук, думка, 2001. - 912 с.





Реферат на тему: Переяславська семінарія у XVIII ст. (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.