Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Історія України

Палеолітична кам'яна доба в Західній Європі (реферат)

Коли появилася первісна людина? Вирішується це питання на підставі знахідок її кісток і знарядь у тих або інших шарах земної кори з тією або іншою палеонтологічною флорою та фауною. Багалій Д. І. ще 1914 року висловив таку думку: "Безумовні сліди існування людини ми знаходимо в так звану ділювіальну (льодову) добу четвертинної формації. Висловлювалось думку, що чоловік жив уже в пліоценову добу третинної формації, бо цьому сприяли умови кліматичні (дуже тепле підсоння) і тодішня фауна. A priori це можливо, і ми можемо остаточно прийняти цієї гіпотези лише завдяки тому, що докази цього не зовсім певні". Такої думки тримаються й тепер, слідкуючи за постановкою цього питання в сучасній археологічній літературі. Але ще більш, ніж раніше, схиляються до можливості цієї гіпотези. Кістки людські, що їх відносили до третинної доби, викликають деякий сумнів. Те саме треба сказати й про докази діяльності людини третинної доби (немов зарубки на кістках тварин). Але найбільший доказ існування людини в третинну добу це е так звані еоліти, немов зроблені рукою людини на зорі людського життя, цебто ще на мільйони років раніш четвертинної доби, в третинну добу, в часи олігоцену, міоцену й пліоцену. Цю допалеолітичну епоху захисники теорії поділяють на декілька діб, і деякі еоліти вважають навіть за предмет мистецтва. Обермаер, одначе, що присвятив цьому питанню цілий розділ, після глибокого всебічного досліджування й критичного огляду знахідок і висновків захисників цієї гіпотези, дійшов остаточного висновку, що еоліти не зроблено ні рукою людини, ні навіть мавпою. Але треба додати, що існування людини в третинну добу і еоліти обстоює такий видатний археолог, як Г. Мортілье (з братом), що присвятив доказові цієї тези всю першу частину (12 розділів) своєї відомої монографії "Доисторическая жизнь (Le prehislorique). Происхождение и древность человека". ПБ, 1903, стор. 21—103. Тут розглянуто і геологічні дані, і прослідки людської праці на кістках, і кості з нарізками, і просвердлені кістки, і людські кістки, і рештки людської індустрії, і прослідки здобування вогню, і мавпи з третинної доби, як предки неандертальської людини.

"Умови життя в третинній добі, — каже Мортілье, — були стільки схожі на сучасні, що, на думку всіх палеонтологів, людина могла тоді жити й розвиватися". Перший доклад про це подано Паризькій Академії Наук, а потім це питання широко освітлено на міжнародному конгресі антропології в Парижі 1867 року, де два геологи демонстрували оброблені, на їхню думку, кремені й кістки з третинної формації. Після цього здобуто багато інших аналогічних знахідок, і Мортілье звернувся до безпосереднього досліджування фактів. І, за його власним визнанням, він мусив геть одкинути з 30 таких фактів 27 і залишити тільки 3, але й ті стосуються не до людини, а до її предка. За доказами існування еолітичної (допалеолітичної) доби, а значить — і третинної людини були: 1) сліди, що залишила ця людина на костях; 2) кості з нарізками й нарубками, 3) кості розламані, просвердлені й з фігурами, 4) чоловічі кості, 5) прослідки індустрії людини (відбивка кременю), 6) сліди вогню й відбитих кременів. В попередніх п'ятьох дослідах Мортілье дійшов негативних висновків. В останньому, шостому, навпаки, він доходить позитивного наслідку (доклад абата Буржуа про оброблені кремені на Міжнародному конгресі в Парижі, де більшість висловилася за штучну обробку, і серед неї були такі вчені, як Мортілье, Катрфаж, Картельяк, Ворсо; але не визнав її такий авторитет, як Вірхов). До таких самих позитивних висновків доходить Мортілье іще в двох знахідках. Після цього він переходить до вирішення питання про те, яка людина обробляла ці знаряддя. Суто наукове досліджування флори й фауни третинної формації, а також знахідки в ній кісток навели Мортілье на висновок, що це були кістки антропоїдів, мавп, предків homo sapiens. "У третинну добу, — каже Мортілье, — людини ще не було; тоді жили предки людини — антропоїди, що були вищі розвитком проти мавп. Людина з'явилась лише на початку четвертинної доби". В. А. Городцов у своєму курсі лекцій з археології говорить про еолітичну третинну добу, але каже, що це питання взагалі ймовірне, і наводить думки й докази про це Мортільє, додаючи, що в Росії це питання лише ставиться. І це справедливо.

Льодова геологічна доба є одночасно й палеолітична доба людської культури, від якої дійшли до нас скелети четвертинної людини, наслідки її технічної праці (кам'яні її знаряддя, житло і т. ін.). В наші часи вже вивчено гарно індустрію, або технологію, палеоліту, а також еволюцію життя людини в цю добу. Однак це треба сказати лише про західноєвропейську археологію, а не про російсько-українську. У нас ми бачимо перші спроби такого виучування в досліджуваннях В. А. Городцова і особливо П. П. Єфименка. Найстарішим і єдиним у деякий час знаряддям був мигдалюватий кремінь — прототип сокири без держална (Coup de poing, "удар кулака"); це був початок людської індустрії, доба тесаного каменю. У зв'язку з ним були відбійники-нуклеуси або ядрища, уламки. Вони диференціювалися, і згодом постало гостре каміння — скребло, скребки, пилки, бурави, шила, різці для різьби, пластини, ступки з каменю, вироби з кості — шила, голки, гарпуни, кинджали. З окремих речей треба згадати про так звані жезли начальників, хоча чи виконували вони всю цю функцію — невідомо; намисто й підвіски (просвердлені зуби риб, ракушки, ґудзики). Коли настали холоди, людина почала шити собі одіж (шкуратяну) і для цього пристосувала й потрібні знаряддя. Мистецтво палеоліту було хоч і наївне, але реальне. Зародилося воно в солютрейську добу, а досягло розквіту в мадленську. Це була різьба в формі орнаменту або малюнків тварин, барельєфи — напівопуклі фігури, скульптура з каменю й кості (мамутової і ін.), роги (північного оленя); вироби з дерева, які, мабуть, були, не могли зберегтися.

Щодо класифікації археологічних пам'яток і до поділу кам'яного віку, то в основу їх поклали європейські археологи, і особливо Мортільє, насамперед промислову еволюцію, індустрію самої людини. В основу її покладено зміни в формі знарядь і в техніці оброблення: найстаріші й найпростіші — камені одного одбивання, камені подвійного одбивання, камені, оброблені через надавлення, оброблені кості.

Найстарішою добою культурного розвитку в Європі, і особливо у Франції, була шельська (по міст. Шель біля Парижа), яку відносять до третьої міжльодової епохи, із знаряддям з кременю, з теплим підсонням і з субтропічною флорою й фауною, з становищами й майстернями, з полюванням на диких звірів. Майже єдиним типовим знаряддям, крім дерев'яної палки, був ручний камінь з обробленого кременю — прототип ручної сокири; за їжу було м'ясо звірів, що їх ловили, заманюючи в ями, і риба. Проживали вони або в куренях з віток, або в печерах; в одежі не мали потреби, бо було дуже тепло. Антропологічним типом первісної людини була так звана гейдельберзька й неандертальська людина (це назвисько з місцевості, де знайдено їхні кістяки). Друга доба — ашельська; тоді клімат зробився холодніший, але все ж не суворий. Ашельська доба є переходова до мустьєрської. В ашельську добу в фауні виступають на перше місце замість південної фауни (гіпопотам) північні типи — мамут і сибірський носоріг. Старе головне знаряддя збереглося, але було вдосконалене: постав немов початок другого важливого для людини знаряддя — ножа або скребка. Особливе вдосконалення знарядь ми помічаємо наприкінці ашельської доби. Людина цієї доби годувалася від мисливства й полювала за тими звірами, що тоді жили в Європі одночасно з людиною. Третя доба — мустьєрська — холодного підсоння, яка викликала велику зміну в формах життя: тодішня печерна людина (троглодит) починає вибирати собі для житла натуральні печери, одвоювавши їх у диких звірів (в одній печері знайдено 800 скелетів печерних ведмедів); це була доба льодів та тундр. У глибоких печерах була досить однакова й не дуже холодна температура, і шкідливою була лише вогкість, що викликала ревматизми. Первісне господарство тоді ускладнилося — треба було подбати про житло, одіж і навіть про постіль, щоб захистити себе від холоду, дощу й снігу. За одіж були звірячі шкіри, хутра; дійшли способу здобувати вогонь. Полювання й рибальство давали поживу тодішній людині: полювали на лева, гієну, мамута, носорога, гігантського оленя, печерного лева, ведмедя, дикого коня, бика, північного оленя. Мали від цього полювання м'ясо, мозок, шкіри, ставили пастки, викопували ями. Жінки готовили їжу, особливо м'ясо, шили одіж, тепло піддержували багаттям. Серед знарядь на перший план виступає свердло, а також скребки; ручна сокира втрачає своє колишнє значіння; гадають, що вже тоді появилися пращі — об'єднали камінь із дерев'яним топорищем. З цієї доби дійшло до нас чимало скелетів; вони свідчать про те, що це був неандертальський тип людини.

Ці три доби об'єднують єдиною назвою — стара палеолітична доба. За нею настає нова палеолітична епоха, що складається також із трьох діб: а) ориньякської, б) солютрейської і в) мадленської. Тоді ще не вміли полірувати. В ориньякську добу ми бачимо ще багато знарядь мустьерського типу, а нові типи ще початкові, невдосконалені. Типове знаряддя являють костяні наконечники. Фауна стара, панують дикі коні, зубри й північні олені. Появляється вперше похорон і випадкове спалення, окраси з черепашок (Сургаеа) та з кості, однакові і для чоловіків, і для жінок. В солютрейську добу техніка виробів знаряддя значно поліпшала. Частіше трапляються вироби з кості й рогу (голки), просвердлені зуби звірів, рисунки звірів на кості й камені. Фауна нагадує попередню: трапилося в одному місці ціле кладовище диких коней. Серед костей велике число кремінних знарядь. Духовний розвиток людини поширився: ми бачимо похорон, культ предків; появляються костяні прикраси й кам'яні фігурки — перші зародки мистецтва й мови, яка утворилася на тлі праці (шерші загальні звуки). Почалась мадленська доба — і знову стало холодно. У фауні перше місце зайняв північний олень, який давав і м'ясо, і сало, і хутро, і ріг, сухожилки для зшивання шкір, далі йшли дикі коні й т. ін. Мамут і носоріг трапляються не так часто, а потім і зовсім зникають. Людині треба було уперто боротися за існування, і це напружувало її сили для вдосконалення техніки, особливо знарядь для полювання й риболовлі. Знаряддя переважно робиться з рогу й кості (гарпуни, голки, наконечники списів, шила, долота); вироби з кременю занепадають; для шитва користувалися нитками, що були зроблені з сухожилків. Найхарактерніша риса мадленської доби та її мистецтва — це гравіровані кремінним різцем на костяних виробах рисунки оленів, тюленів, зубрів, риби, навіть людини (рідко), статуетки тварин, геометричний орнамент, малюнки мінеральними фарбами. Знайдено могильники з кістяками і камінним знаряддям. Від мадленської доби у Франції збереглося багато становищ і печер, які свідчать про складнішу організацію тоспоягрства. Азільська доба — це остання в палеоліті. Тут уже кінець льодової четвертинної епохи і перехід до алювію, нашого підсоння, фауни (мамутзник). Кам'яні знаряддя нагадують мадленські, костяні вироби занепали; дуже багато гарпунів, що свідчить про розвиток рибальства. Мистецтво занепало. Типові для цієї доби розмальовані камені червоним кольором — гальки; деякі малюнки мають форму хреста й взагалі з символікою. Найцікавіша риса новітнього палеоліту — це його мистецтво, пам'ятників якого немає в часи старого палеоліту. Перш за все треба назвати фарбування самого тіла покійника та його костей. Свідчать про це знахідки фарб, а також окраси при ньому (наприклад, з ракушок, звірячих зубів); деякі з них правили за амулети. Далі йде скульптура (з мамутової кості), гравюри на кості й рельєфи на костях оленя. їх можна поділити на примітивні, реалістичні й схематичні — стилізовані, хоч усі вони більш-менш натуралістичні. Це статуетки людських фігур, особливо жіночих, з яскраво виявленими половими органами, тварини тих часів (80 %усіх рисунків, наприклад, коней, північного оленя, мамута, печерного лева, бика, лося, вовка, сайги), риб (форелей, щуки, лосося), птиць (гусей, журавлів, лебедів, диких качок). Рисунків рослин мало.

З стилізованих рисунків виникав орнамент (геометричний). Але в сюжетах мистецьких виробів панує тварина, бо вона відігравала величезну роль і в житті тодішньої людини, перш за все мисливця. Звертає на себе увагу первісний натуралізм (згідно з природою). Мабуть, були й майстри. Особливу увагу звертають на себе художні рисунки на стінах печер (слон, кінь, мамут, зубр, північні олені, печерний ведмідь і лев, зубри з намальованими наконечниками на ньому списів). Серед них повинні були бути й тотеми — предмети релігійного культу. Живопись четвертинної епохи досягла великого розвитку й близька нам. Вона має значну аналогію з сучасними пам'ятками мистецтва дикунів.

Використана література:

1. Багалій Д. І. Нарис історії України: Доба натурал. госп-ва. — К.: Час, 1994. — 288 с.: іл. — (Сер. «Україна. Голоси історії»).

2. Первобытная археология. Курс лекций. М., 1908.

3. М.Грушевський. Історія України-Руси. Т.ІІ-ІІІ.





Реферат на тему: Палеолітична кам'яна доба в Західній Європі (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.