Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Історія України

Освіта стародавніх слов'ян до хрещення України-Русі (реферат)

У стародавніх слов'ян школи як установи не існувало, а тому піклування та навчання молоді і наділення її необхідним для життя знанням і досвідом, — що в своїй сукупності називаємо освітою в широкому розумінні цього слова, — здійснювала родина.

В арабських письменників знаходимо деякі вказівки про виховання наших предків, коли вони жили ще окремими племенами. Виховання на той час зводилося переважно до розвитку в молоді фізичних сил і спритності та до прищеплення їй навичок здобувати собі засоби існування і вміння захищати себе від ворогів. Батьки вчили своїх синів володіти зброєю та їздити на коні, а коли син підростав, батько садовив його на коня, давав йому в руки лук і стріли, приказуючи: «Віднині здобувай собі харч цим знаряддям, як знаєш».

З розвитком племінного устрою участь в освітній справі беруть також найстарші в роді. Розповідаючи молоді про славетні вчинки батьків і дідів, про героїчну боротьбу їх з усілякими небезпеками, вони закликали молодих слухачів іти слідом за тими прикладами. На відміну від інших поганських народів, у наших предків не було касти жерців, а тому релігійне виховання молоді лежало на батьках і найстарших у роді.

Уже в кінці VI ст. утворюється перше об'єднання східнослов'янських племен серед дулібів на Прикарпатті, а в ІХ ст. вже маємо три головні центри східнослов'янських племен: на півночі — Новгород, на південному заході — Київ та на північному Кавказі — Тмутаракань. Протягом X ст. закінчується процес об'єднання східнослов'янських земель навколо Києва, що стає внаслідок свого положення не тільки політичним, але й культурним центром для всієї Наддніпрянщини і суміжних з нею земель.

Утворення Київської держави не внесло відразу змін в організацію освіти. Все ж можна думати, що розвиток зовнішньої та внутрішньої торгівлі у наших предків спричинився до появи у них первісних письмен.

До винаходу слов'янського письма слов'яни вживали не лише риски (чръты) і нарізи (рьзы) на дереві тощо, але й латинські та грецькі літери. Тому що в слов'янській мові були такі звуки, що їх не можна було передати латинськими чи грецькими літерами (напр., ж, ш, ч та ін.), слов'янське письмо було спочатку, за висловом чорноризця Храбра, «безъ оустроениа», але чоловіколюбець Бог змилувався над слов'янським родом, пославши йому св. Костянтина, що склав для слов'ян слов'янське письмо з 38 літер, а те сталося в літо 6363 від створення світу, себто р. 855 після Різдва Христового.

Бо якщо запитати грецьких книжників, коли скажем «Хто вам створив букви або переклав книги, або в який час?», то рідко хто з них це знає. Якщо ж запитаєш слов'янських книжників, коли скажем «Хто вам створив літери чи переклав книжки?», то всі знають і у відповідь кажуть: «Святий Костянтин-філософ, котрого називають Кирило, той нам літери створив і книги переклав, і Методій, брат його, бо ще живі ті, хто їх бачив». І якщо запитати: «У який час?», то знають і кажуть, в часи Михайла, імператора грецького і Бориса, князя болгарського, і Растиці, князя моравського, і Коцела, князя блатенсько го, у рік 6363 (855) від створення всього світу».

На жаль, в оповіданні Храбра не знаходимо докладніших відомостей про (чръты) і (рЬзы). Не знаємо досі також про те, хто саме криється під псевдонімом «Храбр». Так, одні гадають, що під тим псевдонімом криється сам Костянтин-Кирило; інші думають, що то був болгарський цар Симеон, що до р. 893 жив у преславськім монастирі і вчився слов'янської мови від учнів св. Мефодія тощо. І. Огієнко вважав назву «Храбр» не за прізвище, а за прикметник до слова «чорноризець» та відносить оповідання чорноризця «хороброго» до 914 р. Нема однозгідної думки також і щодо національності автора оповідання «О письмєнєхь»; одні вчені думають, що він був морав'янин або мав якесь відношення до Морави; інші вказують на його південнослов'янське походження; О. Соболевський вважає його за солунянина. Не знаємо також, коли саме виникло слов'янське письмо, бо різні списки оповідання «О письмєнєхь» датують винахід слов'янського письма по-різному. Отож, одні дослідники відносять винахід слов'янського письма до 855 р. (напр. М. Максимович), І. Огієнко, інші схиляються до тої думки, що винахід того письма припадає на 862 р. (напр., О. Бодянський), А. Гильфірдинґ або на 863 р. (напр., Г. Ільїнський).

Велика заслуга вченого-солунянина Костянтина (в чернецтві Кирила) саме і полягає в тому, що придумав таку абетку, яка передавала всі звуки слов'янської мови. У паннонськім «Житті св. Кирила» є оповідання про те, що Кирило знайшов у Корсуні (Херсонесі) Євангеліє та Псалтир, писані руськими письменами, а також здибав там чоловіка, що говорив тою самою мовою. Від того чоловіка Кирило навчився київського наголосу та став прикладати різні звуки руської мови до своєї південнослов'янської мови. Згадане тут оповідання І. Огієнко приймає за вірогідне , а М. Грушевський висловлюється, що «було б передчасним ставити хрест над сим оповіданням як науково невжиточним». У будь-якому разі заслуга Кирила і була в тому, що він склав слов'янську абетку та завів слов'янське богослужіння.

Але ще й досі залишається нерозв'язаним питання про те, яку саме з двох слов'янських абеток склав Кирило — кирилицю чи глаголицю. Й. Вайс додержується тої думки, що глаголицю складено раніше, ніж кирилицю, та подав низку міркувань мовного і палеографічного характеру на доказ першенства глаголиці. О. Котляревський схиляється до тої думки, що глаголиця старіша за ту кирилицю, що її ми знаємо в писемних слов'янських пам'ятках; на його думку, творцем глаголиці був солунянин Кирило, а творцем кирилиці в її слов'янськім вигляді був єпископ Климент. На думку І. Огієнка, глаголиця повстала раніше та склав її Кирило, а кирилицю склав його учень Климент.

Деякі дослідники (напр., І. Срезневський, О. Соболевський) дотримуються того погляду, що глаголиця з'явилася пізніше, ніж кирилиця, що їх склав Кирило, притому І. Срезневський гадає, що глаголицю міг скласти в Болгарії якийсь противник учення Кирила, а О. Соболевський думає, що глаголицю склали, мабуть, у Моравії учні Мефодія, брата Кирилового, вже після смерті Мефодія (885) та перенесли її до Болгарії, але там вона не довго вдержалася, тоді як у хорватських католиків вона зберігається до наших днів.

Нарешті, є вчені, що появу кирилиці та глаголиці відносять або до того самого віку, або навіть до одночасової дати. Так, напр., Н. Дурново висловлюється за те, що обидва алфавіти або точніше обидві відміни одного слов'янського алфавіту повстали одночасово, але для різних функцій, подібно тому, як грецьке письмо IX ст. мало дві одміни — уставний унціал для офіційних написів і розкішних списків Євангелій та скорописний мінускул: першій одміні відповідала кирилиця, другій — глаголиця.

Отож, можна і тепер повторити слова О. Котляревського: «Низка зусиль розв'язати темне походження слов'янських письмен, час їх повстання та їхнє взаємне відношення ще далеко стоїть від остаточного розв'язання тих питань».

Той факт, що Русь прийняла християнство від Візантії за посередництвом болгарської мови, а не безпосередньо в грецькій мові, мав своїм наслідком те, що Русь не могла засвоїти без досконалого знання грецької мови всієї духовної культури стародавньої Візантії, а та культура, як відомо, перевищувала в той час культуру багатьох держав Західної Європи. Все ж вплив Візантії відбився на різних ділянках життя тогочасного українського народу, втім і на полі освіти, особливо з часу охрещення України-Русі (988), коли церква взяла на себе важливу роль просвітниці українського народу.

З того часу датується піклування українських князів про поширення освіти, тоді як за попередній час не знаходимо про це жодної згадки в наших літописах. Треба думати, що засвоєння письменності, вивчення грецької чи іншої чужої мови в торговельних і дипломатичних інтересах набували зацікавлені в тому особи за тих часів не через школу, якої тоді не було, а самоосвітою чи практикою, як це відбувалося й пізніше ще довгий час.

Використана література:

Сірополко Степан. Історія освіти в Україні. — Київ: Наук, думка, 2001. - 912 с.





Реферат на тему: Освіта стародавніх слов'ян до хрещення України-Русі (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.