Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Історія України

Острозька школа. Український освітній рух в XVI - XVII ст. (реферат)

Добре розуміючи, що збереження своїх шкіл з їхнім стародавнім візантійсько-церковним характером неминуче призведе до занепаду української культури, так що українському народові доведеться пасти задніх на життєвій арені супроти культурних народів, українські патріоти прийшли до думки про необхідність реформувати своє шкільництво.

Перший, хто піднявся перевести реформу шкільництва в дусі нової просвітньої програми та своїм меценатством довів, що й слов'янська мова може мати свою граматику та бути придатна до викладу вільних наук, був кн. Костянтин-Василь Острозький, київський воєвода. Коло р. 1572 кн. К. Острозький відкрив на свій кошт школу в Турові, а р. 1577 — у Володимирі на Волині. Пізніше відкрив він у Острозі, у своїй резиденції, школу, що стала зразком для багатьох українських шкіл, завів там же, в Острозі, друкарню (коло р. 1577). З тої друкарні р. 1581 вийшла перша повна слов'янська Біблія, над виданням якої працював гурток учених, що скупчився біля кн. К. Острозького в м. Острозі.

Острозька школа постала коло р. 1580 за програмою тодішніх середніх шкіл (колегій). У школі тій викладалися три мови: слов'янська, грецька та латинська. Першими учителями тої школи були грецькі дидаскали як з-посеред тих греків, що заселювали в Острозі цілу вулицю, так і з тих, що їх надіслав царгородський патріарх на прохання кн. К. Острозького.

К. Острозький прихильно ставився до просвітньої діяльності протестантів, а тому він не вагався запрошувати їх на вчителів до своєї школи. Першим ректором школи був Гарасим Смотрицький (помер 1594 р.) а після нього — Кирило Лукарис, а в числі учителів, гадають, був і пресвитер Острозького собору Дем'ян Наливайко, брат козацького ватажка Северина. Острозька школа користувалася великою популярністю. В ній училися не тільки шляхетські діти, але й селянські. Учнями тої школи були, Максим (у чернецтві Мелетій) Смотрицький, Петро Конашевич-Сагайдачний. Гадають, що учнями тої школи були також Йов Борецький і Дмитро Самозванець. Кн. К. Острозький мав намір перетворити Острозьку школу в академію, але йому не вдалося здійснити свого наміру. Р. 1608 кн. К. Острозький помер, і його маєтності та фундації перейшли в руки католиків. Як довго існувала Острозька школа, невідомо, але з певністю можна сказати, що р. 1624 тої школи вже не було, бо саме тоді внучка кн. К. Острозького, Анна Альоїза Хоткевичева, заснувала в Острозі єзуїтську колегію.

Острозька школа, на думку І. Франка, — до речі згадаю, що він разом з багатьма ученими називає її академією, — була коли не першим, то все-таки головним розсадником релігійної драми, але, на жаль, — як він далі зауважує, — майже нічого не дійшло до нас з драматичних творів кінця XVI і початку XVII віку.

Острозька школа і друкарня віддали чималу прислугу українській культурі. Досить сказати, що з Острозької школи вийшла перша граматика церковнослов'янської мови, видана у Вільні р. 1586, а з острозької друкарні вийшли три видання Часослова, що відігравав у нас роль книги для навчання грамоти, та ціла низка полемічних творів на захист православної віри проти католицтва та унії.

Ще за свого життя кн. К. Острозький за свою відданість православній вірі та за великі услуги на культурно-освітнім полі здобув признання як «отець і добродій Русі, прихильник благочестія, око і світило церковне».

Оцінюючи усю діяльність кн. К. Острозького для розвитку української церкви та культури, М. Грушевський підкреслює, що кн. К. Острозький міг би, безперечно, більше зробити, якби не бракувало йому енергії, ініціативи та активності. П. Куліш також невисоко оцінює жертви кн. К. Острозького на діло української культури в порівнянні, наприклад, з Яном Замойським, що пожертвував на заснування своєї академії «не таку щіпочку золота, яку кинув кн. Острозький на свою слов'яно-грецьку школу та друкарню». Очевидно, П. Куліш мав тут на увазі той факт, що кн. К. Острозький діставав щорічно 1 200 000 злотих і не зупинявся перед виплатою 70 000 зл. річно одному почесному воєводі за те, що той двічі на рік мав виконувати роль старшого служки при дворі кн. К. Острозького. Все ж можна думати, що К. Харлампович мав рацію, коли казав, що оцінювати кн. К. Острозького треба не з того погляду, що він міг і повинен був зробити, а з того, що він зробив. «Може бути, що не все, що задумував кн. К. Острозький, було виконане і виконане не так, як йому хотілося і як треба було б, але й зробленого досить для того, щоб вдячні нащадки ставилися до нього з тим самим почуттям, що ним оточували його сучасники».

На жаль, кн. К. Острозький не знайшов послідовників серед інших українських магнатів, та, на щастя, за освітню справу взялося міщанство («хлопи прості — кушніри, кожем'яки, сідельники», за висловом львівського єпископа Гедеона Балабана), що було більш-менш заможною верствою завдяки заняттям торгівлею і ремісництвом та призвичаєною до ведення громадських справ, бо користувалося самоуправою в магістраті та цехових організаціях.

Уже згадувалося про те, яку боротьбу доводилося вести православному населенню м. Львова з магістратом за право вчити своїх дітей у католицькій кафедральній школі. Отож не диво, що львівське міщанство, що гуртувалося біля львівського братства при церкві Успенія Пресвятої Богородиці, взяло на себе почин організації власної братської школи.

Як відомо, церковні братства, що повстали на українських землях уже в XV ст., ставили своїм завданням піклуватися церквою, бідними та хворими своєї парафії. Згодом деякі братства дбали також про заснування шкіл «для науки дітей ихъ міЬщанскихъ, такъ тежъ и иныхъ посполитыхъ людей…».

Історія православних церковних братств свідчить, що до кінця XVI ст. братства не мали правдивої організації та достатніх засобів для реалізації тих завдань, що їх поставили собі фундатори братств. Тільки з появою єзуїтів у Польщі та заведенням там і в Литві унії православні братства енергійно виступили на захист православної віри і православних від постійних і жорстоких утисків з боку католиків та уніатів.

Використана література:

Сірополко Степан. Історія освіти в Україні. — Київ: Наук, думка, 2001. - 912 с.





Реферат на тему: Острозька школа. Український освітній рух в XVI - XVII ст. (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.