Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Історія України

Ольбія. Грецька колонія в стародавні часи (реферат)

Ольбію заснував Мілет близько 645 року до нашої ери. Збереглися руїни її на правому березі Бога недалеко від його гирла коло с. Парутина в урочищі "Ста могил". Руїни її розкопувалися на протязі 25 років (від 1902 р.). Біля міста є також некропіль, що його розкопувано одночасно з городищем. Розкопи проваджено під керуванням проф. Б. В. Фармаковського за суто науковою методою і дали блискучі наслідки. За розкопаними шарами землі старої Ольбії і за керамічними знахідками можливо було реконструювати Ольбію ранніх діб з її стінами, починаючи від старішої і кінчаючи молодшою. На захід і на північ лежав некропіль з могилами, що простяглися далеко в степі і належать, за їхнім посудом, від пол. VI ст. до нашої ери до III ст. нашої ери. Виявилося, що архаїчна Ольбія стояла на тому ж місці, що й новіша, і що на будівлю нових її стін вживали й старі матеріали. Кераміка некрополя дала посуд з VI ст. до нашої ери (чорнофігурні вази), V ст. (червонофігурні), початку IV ст. (пізні червонофігурні з поліхромією і позолотою); далі йдуть елліністичні (чорнолакові, рельєфні) і римські (червонолакові і скляні). В четвертому шарі Ольбії (коли вона згоріла) одкрита була цікава цементова долівка, викладена з камінців елліністичної доби з малюнками левів, пальметок. Біля неї знайдено руїни тодішнього будинка, реконструкцію якого дав проф. Б. В. Фармаковський.

Реконструкція ольбійського будинку (Изв. Археол. Ком.)

Сьомий шар — найстарший архаїчний. Знайдені пам'ятники малюють нам еволюцію міста. За архаїчної доби культура Ольбії була багатою й блискучою, тоді панували в ній пам'ятники іонійської індустрії і мистецтва — архітектурні фрагменти іонійського стилю, теракотові жіночі постаті, машкари, мармурові статуї, вази і інші керамічні привозні вироби з Мілету, Родосу, Навкротису. З кінця VI ст., V і IV ст. іонійські мистецькі вироби замінюються аттичними як у скульптурі, як і в кераміці; скульптура елліністичної доби виявилася в художніх пам'ятниках олександрійської школи. В добу свого розквіту Ольбія захоплювала трикутник; спочатку був лише навкруги міста рів, а потім (ще за архаїчної доби) збудовано і мури. Геродот знав вже мур й башти Ольбії. В II—III ст. нашої ери, коли становище її зробилося небезпечне, вона являла собою кріпость. У часи Геродота Ольбія була в постійних зносинах із скитами і мала навіть палац скитського царя Скилла. Але після того її становище зробилося дуже тяжким, бо на неї нападали сусіди-варвари. Завдяки їхнім постійним нападам хліборобство занепало, і Ольбія примушена була робити великі витрати, збирати податки й робити борги, щоб давати їм данину.

Амфори з розкопин Ольбії. Фот. з натури

Нарешті, Ольбія мусила визнати над собою протекторат скитських чи сарматських царів, а в І віці до нашої ери її зруйнували гети. Але трохи згодом вона була реставрована з бажання скитів, яким потрібні були грецькі товари, хоч у далеко меншому розмірі. Збереглося цікаве оповідання сучасника і подорожника Діона-Хризостома про Ольбію в ті часи. Він оповідає, що межі міста були значно зменшені, вона обнесена була низенькою й слабенькою огорожею. Тепер уже не греки впливали на варварів, а навпаки — варвари на греків. Отаман міської залоги Калістрат був одягнений у скитську одіж. Бористеніти розмовляли не чистою вже грецькою мовою, а з домішкою варваризмів, хоч дуже поважали Гомера і Іліаду і Ахілла. Хоч напередодні скити зробили напад на Ольбію і воїни чекали нового нападу, але все-таки вони попрохали Діона, щоб він повів з ними прилюдну розмову на філософську тему (Діон був філософ). Цікаву відповідь на промову Діона дав один із слухачів. Подякувавши гостеві за його промову, він сказав, що до них завітають лише елліни з назвиська, а в дійсності — "варвари ще гірші від нас, купці і крамарі, що привозять усяке негідне дрантя і погане вино, а вивозять не кращі від цих товари. Ми любимо Гомера, а дехто й Платона. І не дивуйся, що такий громадянин, схожий до варвара, як я, виучує Платона. Тому й ти одклади розмову про людську політію, коли тільки сусіди-вороги хоч завтра нас не потурбують, а зараз оповідай нам про божественне світоуправління і лад". Так яскраво змальоване тут життя Ольбії, з її невпинною боротьбою, з хоробрістю і прихильністю до еллінської цивілізації, що давала їм силу в цій боротьбі і надію на успіх. Силу і значіння Ольбії надавала її еллінська матеріальна і духовна культура.

Сатир на чаші елліністичної доби з Ольбії. Фот. з пам.

Економічною підвалиною її була торгівля. Речами вивозу були хліб, худоба, риба, мед, віск, сіль, хутра, ліс і раби. Речами довозу — олива, шерстяні тканини, керамічні вироби, надгробні пам'ятники. Торгівлю вели ольбіополітяни, як судити за знахідками монет, з Атенами, о. Тазосом, о. Родосом, Мілетом і ін. Придивляючись до речей вивозу, ми бачимо, що це були продукти видобувної промисловості, рибальства, бджільництва, мисливства, а вивіз хліба, худоби та лісу свідчить про розвиток у них хліборобства, скотарства і лісного промислу. Треба, одначе, зауважити, що це була не лише їхня власна місцева продукція, а й їхніх сусідів — скитів, про яких ми знаємо, що вони займалися і хіборобством (скити, що сіяли хліб на продаж), і скотарством (що у них воно було дуже поширене), і мисливством, і рибальством, а може, й бджільництвом. Але рибальство було дуже розвинене і в ольбіополітян. Щодо солі, то ця промисловість у них була добре розвинена, як і місцева кераміка (збереглися цеглини і кераміка з місцевим тавром), яку вони направляли до скитів, а самі купували більш мистецькі керамічні вироби з Греції, продаючи частину їх також скитам. У ольбіополітян були й свої торговельні факторії вверх по Дніпру. Багате торговельне місто — Ольбія — мала свою пристань і біля неї — виставку товарів, хлібні сараї, водотяг, низку пам'ятників, скульптурних, архітектурних (були храми Аполлона і Ахілла з кінськими перегонами і гімнастикою), театр, громадська гімназія. Утворювалися свята на пошану Діоніса. Був палац скитського царя Скилла, що оженився на тубільці. Серед ювелірних виробів бачимо силу золотих, кованих і карбованих, художньо оброблених речей, залізну зброю.

Етнографічний склад населення був досить різноманітний, особливо в пізнішу добу, але грецький елемент був командною класою і з соціального боку. Господарство політії спиралося на рабську, невільницьку працю чужородців (скитів) та й своїх. Цих рабів або забирали на війні, як полонеників, або купували. І таким чином повноправні громадяни були разом з тим і рабовласниками. Ми бачили вже, що раби були помітним товаром серед усякої сировини. Другий стан являли собою чужоземці — це були громадяни інших міст, що перебували в Ольбії; вони не були громадянами, одначе користувалися з тих пільг, які їм давали тубільці.

Державний лад Ольбії являв собою звичайну еллінську політію демократичного характеру. На жаль, ми не знаємо, чи всі громадяни були в ній рівноправні. Але коли юридично воно було й так, все-таки в цій становій рамці повинна була бути нерівність матеріальна — були купці-комерсанти, були й ремесники, були й хлібороби, були й промисловці. Аристократичний елемент особливо помітно виступає в Ольбії за римської доби. Демократичний лад панував в Ольбії за всіх часів існування. Органом народоправства було народне зібрання (еклесія) і рада (буле). Народне зібрання, в якому брали участь, здається, усі громадяни Ольбії, відало усім управлінням в державному масштабі: зовнішньою і внутрішньою політикою, охороною від ворогів, мало контроль над державним господарством (податки і ін.), нагороджувало, висловлювало подяку, видаючи про це декрет, ставило портрет або статую, ховало на державні кошти, давало титул батька міста. Виконавча влада належала колегії архонтів. Вища військова влада належала колегії стратегів. Міською міліцією відала колегія агораномів і астиномів, вони відали базаром і базарною торгівлею.

Використана література:

1. Багалій Д. І. Нарис історії України: Доба натурал. госп-ва. — К.: Час, 1994. — 288 с.: іл. — (Сер. «Україна. Голоси історії»).

2. Первобытная археология. Курс лекций. М., 1908.

3. М.Грушевський. Історія України-Руси. Т.ІІ-ІІІ.

4. М.С. Грушевський. Киевская Русь, І, моя "Руская история", І.





Реферат на тему: Ольбія. Грецька колонія в стародавні часи (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.