Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Історія України

Населення Закарпаття в римський період (I—V ст. н. е.) (реферат)

Мирний розвиток населення Закарпаття і всього Верхньотиського регіону припиняється в середині І ст. до н. е. На території Трансільванії в цей час створюється могутнє політичне об'єднання гетодаків (північні фракійці) під керівництвом Буребісти. Наприкінці 60-х років до нашої ери вони здійснюють похід у Подунав'я, де нищать кельтські опідуми (замки). За свідченням грецького географа Страбона (63 р. до н. е. — 23 р. н. е.) Буребіста стер з лиця землі кельтські племена бойїв і теврисків (Середнє Подунав'я). Була розгромлена і Галиш-Ловачка у Мукачеві. Німі свідчення загибелі — сотні знарядь праці, які жителі опідуму не змогли ні сховати, ні понести з собою.

Після знищення племен куштановицької культури і кельтів у Верхньому Потиссі даки зводять ряд городищ. Це — Солотвино (Читатя) і Мала Копаня (урочище Городище), над Тисою.

Площа городищ зміцнена системою земляних валів з палісадами і екскарпами. На Малокопанському городищі, крім житлових і побутових споруд, відкрито кузню, склоробну майстерню, гончарну піч.

Зібрано сотні цілих посудин, ковальські інструменти, серпи, коси, виноградарські ножі, ручні ротаційні млини, сокири, тиглі, зброй (списи і стріли), прикраси із срібла, бронзи та скла (браслети, каблучки, фібули).

На городищі, крім професійних ремісників, жили воїни і племінна аристократія. Населення Закарпаття мало широкі економічні зв'язки з сусідніми племенами Карпатської улоговини, про що свідчать римські монети іллірійського і трансільванського карбування. Важливу роль у зовнішній торгівлі відігравала найбільша водна артерія регіону — Тиса, названа готським істориком VI ст. н. е. Йорданом «великою і славною рікою».

Під час дако-римських воєн 103—106 років н. е. населення Закарпаття також потерпіло від легіонів імператора Марка Ульпія Траяна. Були зруйновані городища вільних даків у Верхньотиському регіоні. Про це свідчать і руїни Малокопанського городища в період, існування якого припиняється з утворенням на території Трансільванії римської провінції Дакії (107 p.). Її північний кордон проходив по лівобережжю р. Сомеш, завдяки чому Закарпаття увійшло в зону Римської імперії.

Численні знахідки римських монет — динарів (понад 1500) на території Закарпаття — свідчення широких торговельних зв'язків місцевого населення з римською провінцією Дакія. Встановлення стабільних контактів з нею сприяло дальшому соціально-економічному розвитку місцевих племен. Особливо різко зросло ремісниче виробництво після маркоманських воєн (167—180 pp.). У цей період продовжує функціонувати Затисянський металургійний район (Дяково, Вовчанське).

У басейні р. Міц виникає найбільший в Середній Європі гончарний виробничий район, який тягнеться уздовж русла ріки від с. Берегшурань (УР) до південно-західної околиці Берегова, розкинувшись майже на п'ять кілометрів. Тут вже знайдено, завдяки копітким археологічним дослідженням, понад сто гончарних печей. Ремісники даного центру спеціалізувалися у виробництві парадного сіроглиняного посуду (мисок, глечиків, склянок, горщиків), оздобленого найрізноманітнішим декором, нанесеним спеціальними штампами. Гончарний виробничий центр біля Берегова існував протягом двох століть, з III по IV ст. н. е. і забезпечував начинням населення Карпатського ареалу.

Мешканці професійного ремісничого селища належали до носіїв культури карпатських курганів (назва походить від курганних поховань з трупоспаленням). Пам'ятки їх відомі не лише в Закарпатті, але і в Івано-Франківській та Чернівецькій областях.

Поселення носіїв культури карпатських курганів ще недостатньо вивчені (Петрово, Матієво, Виноградово, Нанково, Тячево, Вилок, Вузлове тощо). Вони наявні не тільки в долинних районах, але й у гірських місцевостях.

Значно краще вивчені поховальні пам'ятки (Іза-І, Іза-ІІ Хустського району, Руське Поле Тячівського району). Носії культури карпатських курганів продовжували традиційний обряд поховань і звичаїв куштановицького населення. Але кургани, які зводились над рештками трупоспалення з супровідним інвентарем — посудом, зброєю, монетами, кістками тварин — значно менших розмірів, ніж куштановицькі.

На підставі аналізу матеріальних комплексів поселень і могильників дослідники дійшли висновку, що носії культури карпатських курганів належали до гето-дакійської етнокультурної спільності. Однак немає єдиної думки щодо племінної їх належності. Одні (М. Ю. Смішко, В. Д. Баран, Л. В. Вакуленко) зараховують їх до племен карпів, а інші (В. Г. Котигорошко, О. Г. Бандровський) — до костобоків, описаних у «Географії» Птоломея (III, 5, 9; III, 8, 3). У племен, які знаходилися по сусідству з праслов'янським світом — каталізатором культурного, історичного та етнічного процесів у Верхньому Потиссі, — в IV—V століттях відбулася трансформація, в результаті чого гето-дакійські етнічні ознаки поступово зникають, замість них рельєфно виступають слов'янські, характерні для другої половини І тисячоліття нашої ери.

Використана література:

I. М. Гранчак, Д. Д. Данилюк, Е. А. Балагурі, В. І. Ілько, Г. В. Павленко, В. В. Пальок, Нариси історії Закарпаття. Том І (з найдавніших часів до 1918 року). — Ужгород, 1993. — 436 с.: 76 с. іл.





Реферат на тему: Населення Закарпаття в римський період (I—V ст. н. е.) (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.