Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Історія України

Мистецтво та архітектура на Закарпатті в X — кінці XVIII ст.

У тісному зв'язку з писемністю, освітою та літературою розвивалися архітектура, декоративно-прикладне мистецтво, живопис. На мистецтві яскраво позначився вплив загальноєвропейської культури, будівництва, що проникали в Закарпаття через Угорщину, Чехію і Словаччину та культури південних слов'ян і Візантії. Окремі пам'ятки мистецтва та архітектури Закарпаття X —XII ст. мають загальноєвропейське значення і визнання.

Розвиток архітектури нерозривно зв'язаний з будівництвом військово-фортифікаційних споруд — замків. До сьогодні вражають своєю величавістю Мукачівський та Ужгородський замки — пам'ятки європейського значення. Збереглися руїни Невицького, Середнянського, Королівського, Севлюського, Берегівського і Хустського замків. Виникали вони в різний час, різними були способи їх спорудження. Спочатку на місці замків були укріплені пункти, побудовані з дерева і глини (VIII—IX ст.), потім — з дерева (X—XII ст.), а пізніше — з каменю. Сучасних форм вони набували в період розвиненого феодалізму (XIV—XVI ст.). В архітектурі замків домінують західноєвропейські принципи будівництва (романський і готичний стилі, ранній ренесанс). У народі збереглося багато переказів і пісень, у яких розповідається про спорудження фортець. Тут немало фантастичного. Але одна ідея незаперечна: будови, укріплення зводили народні майстри — муляри, штукатури, столяри, теслі. Найтяжчі роботи виконували селяни-кріпаки. Праця їх поєднувалася з творчою думкою архітекторів, художників-монументалістів, серед яких були як запрошені спеціалісти з Німеччини, Франції та Італії, так і вихідці з корінного населення — русини, угорці, румуни, словаки.

Протягом XVI—XVII ст. замки докорінно перебудовували (особливо ті, що мали стратегічне значення — Ужгородський, Мукачівський і Хустський). Їх високі середньовічні вежі, що стали мішенню для артилерії, були розібрані. Замість них замки оточують стіни з бійницями і шпилястими низькими бастіонами з майданчиком для гармат та глибокими ровами. Мукачівський замок, був, крім того, оточений на значній відстані системою редутів, що перетворила його у справжню фортецю. Угорський король і феодали виділяли для цього значні кошти.

З середини XVIII ст. положення починало змінюватися, і замки втратили своє стратегічне значення, почали занепадати. Однак збереглися як пам'ятки архітектури, зразки техніки будівництва, оздоблення житлових і громадських приміщень. Історію Закарпаття не можна знати, не знаючи історії замків, їх архітектурних цінностей.

Крім фортифікаційного, розвивалося в містах Закарпаття, хоч і досить повільно, громадське і двірцеве будівництво: зводилися палаци великих феодалів, будинки дворян та багатого духівництва, міські управи, комітатські адміністративні будинки. До найстаріших пам'яток двірцевого будівництва належить палац XIV ст. барона Перенія у Виноградові — чотирикутна, двоповерхова будова, оточена старовинним парком, у якому багато рідкісних дерев. Палац будувався в стилі готики, але сучасний його вигляд — результат перебудови в епоху барокко (XVII—XVIII ст.). Фасад прикріплений щитом випуклого фронтиспіса з рельєфним гербом роду Перені. Скульптурності будівлі надає барокковий дах із заломом, кутові вежі, закінчені теж барокковими банями. Ансамбль гідно доповнюють витримані в стилі барокко господарські будови.

До XV ст. відноситься резиденція володаря домінії в с. Чинадієві Мукачівського району. Це двоповерховий палац з масивними стінами, також розташований посередині парку. Пізніше не перебудовувався, зберіг свій строгий готичний вигляд, стіни зовсім гладкі, перекриття також склеписті, але простої конструкції. У роки фашистської окупації тут знаходилася тюрма.

У центрі Мукачева красується старовинна будова середини XVII ст., відома під назвою «Білий дім». Спочатку це була одноповерхова будова в стилі ренесансу, яка належала князю Семиграддя — Ракоці. Коли будова перейшла у володіння графа Шенборна, в 40-х роках XVIII ст. до неї прибудували двоповерховий палац, у старому корпусі ліквідували галереї і надбудували другий поверх. Без змін залишилась красива хрестова стеля. Вікна прикрашені барокковим декором багатих форм, у центрі уловного фасаду архітектор Балтазар Нейман розташував портал, у стилі раннього барокко. Це одна з кращих архітектурних пам'яток Закарпаття.

До цього ж періоду відноситься ряд пам'яток архітектури Берегова та Ужгорода — берегівський «Графський двір» (1629 p.), який належав семиградському князю Г. Бетлену, і будинок лісництва на головній вулиці Ужгорода (початок XVII ст.). Будови порівняно нескладні: одноповерхові споруди з простими фасадами і високими барочними дахами.

У с. Довге Іршавського району збереглася будова XVIII ст. — палац графа Телекі, де тепер розташована лікарня. Архітектурний ансамбль оточений захисною стіною з бійницями. На кожному розі і над входом зведено двоповерхові восьмигранні вежі. Весь комплекс займав територію понад шість гектарів і вважався спорудою оборонного характеру. Основний корпус — одноповерховий, прямокутний в плані, накритий барокковим дахом із заломом. Головний фасад прикрашений виступаючою частиною — ризалітом.

З пам'яток архітектури, що були адміністративними будовами, можна назвати двоповерховий будинок «Левовий двір» у Берегові, де розташовувався готель і часто знаходилися різні адміністративні служби, та комітатську адміністративну управу в Ужгороді, на Великій вулиці. У будовах переплітаються елементи готики і барокко. Серед таких будов можна виділити будинок по вулиці Кольцова, в Ужгороді, побудований в стилі барокко на початку XVII ст. На головному фасаді — меморіальна дошка з написом про те, що в цьому будинку народився в 1620 році угорський поет С. Дєндєші. Загалом міста Закарпаття в період середньовіччя були невеликими, економічно слабкими і великих адміністративних будов не мали.

Значно більшого поширення в Закарпатті набула церковна храмова кам'яна архітектура. До найдавніших пам'яток і найцікавіших у художньому плані слід віднести храм святої Анни в передмісті Ужгорода (с. Горяни). Це шестикопкова центрична будова, ротонда, перекрита куполом на шестикутному барабані, що декорований у верхній частині поребриком. Така форма культових будов бере свій початок у мавзолеях пізньоримської доби, в ранньосередньовічний період найчастіше зустрічається на Балканах, у Великій Моравії, Угорщині. У XV ст. до ротонди добудовано нефзального типу частину в пізньоготичному стилі. Отже тут поєднуються елементи романського, пізньоготичного і візантійського будівництва. Стіни ротонди вкриті фресками XIII—XIV ст., що створені північноіталійськими майстрами в проторенесанному стилі, започаткованому Джотто. Подібні до них фрески відомі в багатьох церквах північно-східної Словаччини. У прибудові XV ст. збереглися розписи в техніці «альсекко» — «Покров» і «Розп'яття», написані майстрами з Південної Чехії або австрійських земель. Виняткова ліричність властива усім фрескам. Сумніву немає, що художники знаходилися під великим впливом ідей раннього гуманізму. Архітектура і живопис Горянської ротонди свідчать про широкі культурні зв'язки Закарпаття в середні віки, сприйняття ним найновіших культурних надбань свого часу.

До старовинних пам'яток католицького храмового будівництва слід віднести Вознесенську церкву у Виноградові (XIII—XIV ст.), споруджену в готичному стилі, Воздвиженський костьол у Берегові (поч. XV ст.), теж споруджений у готичному стилі, на місці, де раніше була церква у романському стилі; каплицю святого Марти; на в Мукачеві (поч. XVI ст.), біля католицької церкви; Шаланківську, Чорнотисівську церкви (XIII ст.); Новосільську церкву (XV ст.) Виноградівського району; Струмківську (XV ст.) Ужгородського району; Вишківську (XIV ст.) Хустського району та Варіївську церкви (XVI ст.) Берегівського району тощо. Церкви в основному споруджені в готичному стилі. Декор будов, усі peмісничі роботи вражають високим рівнем майстерності, особливо різьба по каменю, оформлення порталів, галерей, вікон. Найвишуканішим є декор храмів у Берегові, Виноградові, каплиці в Мукачеві, зруйнованої церкви у Мукачеві. В усіх архітектурних пам'ятках проступають досвід і школа майстрів, яка працювала у той період у м. Кошіце, в Східній Словаччині.

Кам'яних споруд первісної храмової архітектури східного обряду не збереглося. Церкви і монастирі православні християни будували переважно дерев'яні. У містах і великих селах у XVI—XVIII ст. замінювали їх кам'яними спорудами. Серед них, наприклад, Мукачівський монастир.

Більшість православних храмів будувалися з дерева. Причому значна кількість храмів й окремі монастирі — це не просто дерев'яні будови, а складні в архітектурному плані, красиві щодо техніки виконання і художнього оформлення. Якщо при зведенні чи перебудові замків, великих палаців феодали запрошували іноземних спеціалістів (архітекторів і навіть майстрів-будівельників), то дерев'яні споруди зводили майстри з Карпатської Русі — русини, угорці, волохи, словаки. В них втілена праця і розум прекрасних теслів, різьбярів по дереву, майстрів-декораторів, живописців. Дерев'яні церкви і монастирі Закарпаття, як і Українських Карпат в цілому, були втіленням народного генію.

Як у житловому, так і в монументальному народному карпатському будівництві віддзеркалюються не тільки загальнонародні українські традиції (поділ храму на три частини), а й специфіка міжетнічних впливів Карпато-Балканського регіону та контактної зони трьох українських етнографічних регіонів — Бойківщини, Лемківщини та Гуцульщини. Це сприяло найширшій різноманітності дерев'яного культового будівництва в Закарпатті та багатству його форм. Умовно воно ділиться на бойківське, лемківське та гуцульське будівництво. Бойківські храми (с. Вишка, Сухий, Ужок, Кострина Великоберезнянського району, с. Верхній Студений Міжгірського району) зберегли найбільше рис давнього українського, давньоруського, а також і давньослов'янського будівництва з їх пірамідально-шатровим покриттям трьох веж із залами живописних форм.

Завжди відчутним був у Карпатах і вплив південних слов'ян. Хоч культура Закарпаття періоду феодалізму розвивалася як частина східнослов'янського культурного процесу, проте внаслідок свого специфічного географічного становища, етнічного складу населення, близькості до європейських культурних центрів вона у порівнянні з іншими землями України-Русі зберігала ряд особливостей, що, одначе, аж ніяк не дає підстав для її протиставлення культурним процесам на Сході Європи. Частина вихідців із Закарпаття навчалася в провідних духовних і світських вузах, гімназіях і ліцеях ряду країн Європи, де мала змогу знайомитись із досягненнями надбань європейської культури. Набуті знання вони поширювали не лише в Закарпатті, але частина з них, емігрувавши в Росію та в Україну і включившись в громадсько-політичне життя, сприяла утвердженню тут культурних надбань. Це дає підстави для висновку, що Закарпаття не лише користувалося досвідом культурного життя братів на Сході, але й було одним із шляхів трансформації досягнень європейської культури на схід від Карпат. На багатій культурі феодальної доби Закарпаття, яка розвивалася у винятково складних умовах, грунтувалася згодом культура національного відродження (кінець XVIII — перша половина XIX ст.).

Використана література:

I. М. Гранчак, Д. Д. Данилюк, Е. А. Балагурі, В. І. Ілько, Г. В. Павленко, В. В. Пальок, Нариси історії Закарпаття. Том І (з найдавніших часів до 1918 року). — Ужгород, 1993. — 436 с.: 76 с. іл.





Реферат на тему: Мистецтво та архітектура на Закарпатті в X — кінці XVIII ст.


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.