Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Історія України

Матеріальне і правне становище Архієрейської школи в Новгород-Сіверську та перенесення її до Чернігова (реферат)

Новогород-Сіверська архієрейська школа (потім перенесена до Чернігова), була в царській Росії першою з числа тих, що повстали з ініціативи місцевих архієреїв задовго до видання Св. Синодом Регуляміну (1721), що встановив обов'язкове відкриття архієрейських шкіл у всіх єпархіях тодішньої Росії.

Чернігівський архієпископ Лазар Баранович (1657—1694) довгий час мав свій осідок в Новгород-Сіверську, де він відкрив друкарню (1671) та перетворив тамошню єзуїтську школу на православну. В 1672р. Л. Баранович переїхав до Чернігова, куди 1679 р. переніс свою друкарню, а через 10 років і свою школу. Л. Баранович дуже піклувався своєю школою і мріяв поставити її в рівень з Києво- Могилянською колегією, але не встиг за свого життя здійснити тої мрії «за браком коштів», як це пояснює «Передмова къ читателямъ» в книзі «Зерцало отъ писанія Божественнаго», що її надруковано в чернігівській друкарні 1705 р. з посвятою гетьманові І. Мазепі від чернігівського колегіуму.

Смерть Л. Барановича літописець С. Величко приділяє до вересня 1693 р. (інші історики датують її 1694 p.), подаючи при тому такий запис: «Муж премудрій и богоугодній, по многих трудах иноческих, а особливе в ученій школном латинском и во изложеніи розних благопотребных и душеполезних книг Руских и Полских працовите уложених, во старости маститі, на вечное от жизни сея переселися упокоеніе».

Чернігівське єпархіальне начальство суворо ставилося до порушників приписів шкільної повинності. Так, наприклад, чернігівський єпископ Іродіон Жураківський (1722— 1733) в своїх обіжниках докоряв духовенству за те, що воно нехтувало шкільним навчанням свої синів, тримаючи їх при собі на дяківстві або женячи в ранніх літах, «что сынамъ священническимъ не безвредительно, — так писав він, — поневажъ лєта свои до науки способніи надаремні теряють...». По слухам тим розпорядженням І. Жураківський загрожував духовенству позбавленням парафії і священства, а їхнім синам — втратою всякої надії на майбутнє священство.

Чернігівський колегіум був приступний для усіх станів, бо не мав суто церковного характеру. Школа містилася спочатку в тій дзвіниці Борисоглібського монастиря, що її своїм коштом збудував І. Мазепа, а 1705 р. для колегіуму збудовано кам'яницю, і та подія спричинила до відкриття в колегіумі нового класу — риторики. Згодом (в 70-х pp. XVIII ст.) колегіум перенесено за річку Стрижень до кам'яниці, що раніш належала чернігівському полковникові Павлу Полуботкові.

Матеріальне забезпечення архієрейських шкіл Духовний Регулямін покладав на архієрейські доми. Тому, що архієрейським домам тяжко було цілковито утримувати архієрейські школи, Регулямін визначив ще одне джерело, а саме хлібний збір зі всіх монастирських і церковних земель єпархії: монастирі мали доставляти на архієрейську школу двадцяту, а парафії — тридцяту частину зі свого збіжжя. В обов'язок місцевих архієреїв входило задовольняти учителів харчами і грошовою ругою з архієрейської скарбниці. А щоб архієреї не нарікали, що, мовляв, та руга принесе їм, архієреям, шкоду, Регулямін встановив, щоб архієреї не тримали у себе зайвих служників, не розпочинали непотрібних будов, а також не робили для себе одежу понад відповідну їхній честі потребу. З державної скарбниці архієрейські школи жодних коштів на своє утримання не діставали. Тільки з поширенням на Україну закону про секуляризацію монастирських і церковних маєтків духовні школи на Україні почали діставати допомогу з державної скарбниці. Чернігівський колегіум спочатку діставав 2000 крб. річно, а від 1797 р. — 3000 крб.

Зверхнє керування Чернігівським колегіумом належало місцевому архієреєві, але, на основі наказу Св. Синоду з 21 липня 1721 p., Чернігівський колегіум і Київська Академія мали право «обаче егда имъ ти ймуть нужду какую до Св. Синода», звертатися до спеціальної контори для управління школами і друкарнями. Безпосереднє керування Чернігівським колегіумом належало спочатку префектові, а від 1767 р. — ректорові.

Про те яскраво свідчить, наприклад, такий документ — відповідь Чернігівського колегіуму Св. Синодові на його запит з 1727 р. про кількість учнів у колегіумі: «… съ начала 1723 г., съ монастырей и земель церковныхъ дается препитаніе и на прочія нужныя требованія повсякгодно, сколько имъ контентными быти возможно. Число же тхъ учениковъ въ школахъ черниговскихъ сего 1728 г. обретается 257, а во окончаніи года будеті ли столько, или ни, знати немощно».

Мандрування учнів Чернігівського колегіуму задокументовано і в пізніших роках. З одним з таких мандрівних учнів Чернігівського колегіуму трапився неприємний епізод, який свідчить про те, що і в давнину учні допускалися деяких шахрайств, щоб швидше закінчити школу. Учитель риторики Чернігівського колегіуму Гаврило Іскра 10 вересня 1749 р. дав учневі синтаксими Петру Мінцеві посвідку, що Мінець прослухав у нього риторику, а також дав йому листа до префекта Київської Академії Юрія Кониського з проханням прийняти Мінца до класу філософії. Кониський прийняв Мінца, але в короткім часі префект Чернігівського колегіуму ієромонах Сильвестр Новопільський повідомив Ю. Кониського, що Мінець облудним способом вступив до класу філософії, бо зовсім не проходив ні піїтики, ні риторики. Ю. Кониський покликав Мінца до себе в келію, поставив йому декілька запитань з риторики і з'ясував, що той «нимала не смыслить». Тут же, в келії, Ю. Кониський дав Мінцеві «50 или по крайней мъръ 60, а не больше» ударів різками. Мінець вибув з Академії, а Іскра подав скаргу на Ю. Кониського київському митрополитові Т. Щербацькому. Митрополит, діставши пояснення від Ю. Кониського, передав справу чернігівському архієреєві, прохаючи його «учинить Искрі надлежащее наказаніе». Чернігівська консисторія ухвалила — звільнити Іскру з учительської посади, та, знявши з нього клобук, заточити на місяць у монастир. Пізніше той самий Іскра попався у фальсифікації листів, добиваючись архімандритства в Чернігівськім Троїцькім монастирі. 24 серпня 1752 р. Київська духовна консисторія взяла від Іскри підписку в тому, що він «піра и чорнила въ колій своей не держатимете и никакихъ писемъ и ничего никому писати не будетъ». Того самого року «Искра безвістно біжал изъ Кіева».

З часом учні наших стародавніх шкіл ставали більш осілими, бо шкільне начальство чим далі, тим менш сприятливо ставилося до школярського мандрування. Шкільне начальство уже могло подавати Синодові точні статистичні відомості про склад учнів. Так, 1742—1743 шкільного року в Чернігівськім колегіумі було 267 учнів, з них духовного звання 105. В 1790р. вчилося в ньому 426 учнів.

Бідні учні Чернігівського колегіуму жили в бурсі. На утримання бурсаків призначалися дуже мізерні кошти. Так, у першій половині ХVIII ст. на 50 учнів, що перебували в бурсі, асигновувалось 585 крб. річно. Не дивно, що хлібні пайки були настільки малі, що вічно голодні бурсаки змушені були жебрати. Після закінчення лекцій в колегіумі бурсаки звичайно гуртками виходили з бурси на свій жебрацький промисел з горщиками та мішечками і розходилися по всьому Чернігову, випрошуючи під вікнами і на дворищах милостиню. Згодом, з часу призначення державної допомоги на утримання колегіуму, начальство заборонило бурсакам жебрацький промисел, але бурсаки займались цим потайки, переважно щосуботи увечері. У бурсаків був ще один засіб для поліпшення свого матеріального становища, — за висловом О. Шафонського, «покрытый несколько ученстію»: під час літніх вакацій бідні студенти мандрували по всій Україні, виступаючи в різних домах з промовами латинською, польською та рідною мовами. О. Шафонський додає, що раніше на тих «аппетиціях» студенти «представляли разныя комедій». Між іншим, в щоденнику Петра Апостола, сина Данила Апостола, під датою 10 червня 1725 р. записано: «Бачив виставу комедії чернігівськими учнями». (Щоденник той писано французькою мовою). О. Шафонський не згадує про те, чи відбувалися в 80-х pp. XVIII ст. у Чернігівськім колегіумі шкільні вистави і вертепи, але треба думати, що вони і в той час не переводилися, бо чернігівські архієпастирі, переходячи на митрополичі катедри в далекий Сибір, насаджували там в духовних школах комедійні вистави і вертепи, і ті вистави держалися там до кінця XVIII ст.

Використана література:

Сірополко Степан. Історія освіти в Україні. — Київ: Наук, думка, 2001. - 912 с.





Реферат на тему: Матеріальне і правне становище Архієрейської школи в Новгород-Сіверську та перенесення її до Чернігова (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.