Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Історія України

Літературні джерела про вірування та міфологію східних слов'ян України-Русі (реферат)

Джерела, що на їхній підставі ми можемо вивчати нашу давню духовну народну культуру, трьох родів: писані пам'ятки, новітній фольклор та археологічні дані. Наука джерелознавства в нашій галузі надзвичайно складна справа. Безсумнівно, що писані джерела, де дрібними шматками вкраплено здебільшого темні згадки про старовинні вірування, повинні були б все ж бути за найпевніший грунт для висновків, бо це є значною мірою замітки сучасників. Але докладна й дрібнотна критика кожного твору, списку, окремого місця вказує на багато труднощів. Виявляється, що цікаві для нас місця є майже виключно пізніші вставки, причому автори цих вставок могли брати матеріал для них не з життя, а з інших творів, раз у раз не місцевих, перекладених. Вписувачі ці виключно були ченці, що, пишучи про "поганство", силкувались дужче налякати ним своїх християнських читачів і без жодної критики валили до купи своє й чуже. Так стоїть справа особливо з різними повчаннями, спеціально направленими проти рештків язицтва, але під сумнів притягають критики й такі твори, як літопис. Згадки імен староукраїнських божеств в "Слові о полку Ігоревім" є остільки ж несподівані у християнському творові, як і темні по змістові. До того ж увесь цей матеріал дає переважно самі ймення, інколи понівечені й досить мало з самих народних звичаїв. Не дивно, що після того як старі дослідувачі без жодної критики й з великою легковірністю будували на підставі джерел цілий пантеон, останні 20—30 років поширився інколи надмірний скептицизм, що заперечує мало не жодну можливість здобути з цих джерел будь-які висновки. Проте напрям цей, надто в спеціальних джерелознавчих працях (Анічков, "Язычество и древняя Русь" та Mansikka, "Religion der Ostslaven"), зробив величезний вклад в науку, давши докладний аналіз писаних джерел, часто в найтонших деталях, шляхом порівняння слов'янських перекладів з грецькими оригіналами, історію вставок через порівняння різних списків того ж самого твору та аналізу будови фрази, врешті аналіз позичень одних пам'яток у других. Такий же дослід дав ще раніше О. Шахматов для літопису.

Матеріал новішого народного побуту, як джерело для вивчення давніх часів, підлягав так само суперечливим оцінкам. Як я вже казав, раніші дослідувачі змішували магію, культ та міфологію, утворюючи цілий світ давніх божеств, що ніколи не існували. Крім того, фольклор уявлявся їм колективним витвором народу і, як такий, в усій своїй масі обрядів, забобонів, пісень тощо переносився за тисячу років назад, коли, мовляв, існувала суцільна багатюща побутово-релігійна язицька культура, що потім лише вироджувалась та занепадала. Коли хибність цих уявлень зробилась наочною, коли побачили, що релігійної системи на взір античної або ведійської з фольклору ніяк не здобудеш, а сам він переповнений пізнішими позиченими елементами, він швидко втрачає свій інтерес для дослідувачів старовини, й вони починають скептично оцінювати його, як безнадійне "пустослов'я народного епосу" (Леже). Одначе після того як усвідомлено було наукою велике значення в давньому житті магізму, справа змінюється. Тепер ми знаємо, що в нашому фольклорі майже нема пережитків давнього культу, але натомість він зберігає багатий матеріал дуже давніх форм магії, і в цьому його цінність. Все, що належало культові, майже зовсім розчинилось в значно багатшому культі християнському. Далі ми знаємо, що фольклор є сховище, музей різних епох, так що кожна з них давала своє нашарування. Отже, перетворення цієї мішанини в історичний ряд є завдання дослідувачів. Крім місцевих традицій, спостерігаються чужоземні, напр., південно-грецькі нашарування (в колядах, русаліях, у весіллі, поминальних обрядах), західні впливи (напр., уявлення про відьму) і т. ін. Біднішими, може, й найменш скористованими поки є, на жаль, археологічні джерела. Неувага до них пояснюється почасти спеціально слов'янською установкою дослідів. А якраз належність слов'янам найцікавіших висічених з каменю статуй (збруцький "Свантовіт" тощо), буського барельєфу, культових місць, знайдених у дворі Десятинної церкви в Києві та на Дніпрових островах тощо, стоїть під сумнівом. Кам'яні баби на могилах у степах вже, певно, неслов'янські. Слов'янські дерев'яні культові речі безслідно загинули. Лишаються могили, що можуть дати свідчення для культу мертвих (огляд знахідок з погляду слов, вірувань див. у Мансікки).

Видання джерел

Ще не зовсім втратили значення старі видання текстів: Н. Тихонравов. "Летописи русской литер, и древности", М., 1859—62 (саме т. IV) та А Пономарев. "Памятники древнерусской церковно-учительской литературы", Спб., 1894—97 (особл. вип. 3). Новіше видання повних текстів, що стосуються язицтва: Н. Гальковський. "Борьба христианства с остатками язычества в древней Руси", т. II, М., 1913 (відб. з Зап. Московского Арх. И-та. т. XVIII (скороч. — Гальк..), також Е. Аничков. "Языч. и древняя Русь" та в Мансікки. Тексти літописів з ґрунтовним аналізом див. в працях О. Шахматова. Вибрані літописні уривки, що стосуються язицтва, у Мансікки. Відповідні місця в "Слові о полку Ігоревім" дивись: О. Перетц. "Слово о полку Ігоревім", вид. УАН, 1926, текст, коментарі, підсумки попередньої літератури (Перетц).

Праці з джерелознавства

Як покажчик матеріалу (потребує щоразу найдокладнішої перевірки) ще зберіг деяке значення О. Афанасьев. "Поэтические воззрения славян на природу", т. I — 1865, т. II — 1868, т. III — 1869 (всього 2400 стор.). Спеціальний огляд джерел для всіх слов'ян у L. Leger "Mytologie slave", Paris, 1902 (рос. перекл. — Л. Леже "Славянская мифология", Воронеж, 1908, відб. з Филолог. Зап. за 1907). Статті до текстів у Гальк., т. II. Найновіша ґрунтовна праця з великим критичним апаратом: V. Mansikka "Die Religion der Ostslaven, I, Quellen." Suomaiainen Tiedakademia. Helsinki, 1922 (Mans.). Цінну критику повчань за методом О. Шахматова маємо в книзі: Е. Аничков. "Язычество и древняя Русь". СПБ, 1914 (Аничков Яз.).

Головні досягнення в дослідах

По магізму. Праці О. Веселовського щодо антично-візантійських впливів на наші обряди: А. Веселовский. "Разыскания в области русского духовного стиха", СПБ, саме випуски; VI - VII - 1883 p.; XIII, XIV, XV - 1889, XXIII - 1891 (скор. — Вес. Раз.); А.Ветухов. "Заговоры, заклинания и обериги", вип. I — II, Варш., 1907 (Bern.). E. Аничков. "Весенняя обрядовая песнь на западе и у славян", СПБ, 1903; Я. Никольский. "Первобытные религиозные верования и появление христианства" в праці: М. Покровский. "Русская История", т. I, 1920 р., с. 111— 143. (Стаття виходить з економічно-соціальної методи й робить спробу спиратись при досліді на загальні теорії про первісну магію й релігію. Є необережне користування фольклорним матеріалом. Писані джерела не використано). За новішими методами користування фольклором в працях Культурно-історичної Комісії УАН: К. Грушевська. "З примітивної культури (розвідки й доповіді)", ДВУ, 1924 p., саме: "Примітивне мишлення та його відгомони в нашому фольклорі"; К. Копержинський. "Обряди збору врожаю у слов'янських народів у найдавнішу добу розвитку" в періодичному виданні "Первісне громадянство та його пережитки на Україні", 1926 p., № I—II, с. 36-75, та інші статті в тому ж журналі. Давню магічну обрядовість, переважно оскільки вона відбилась в народній поезії, розроблено в зразковій праці М. Грушевського "Історія української літератури", т. І, Київ-Львів, 1923 р. (Груш. "Укр. літ."). Огляди: Ф. Волков. "Этнограф, особенности укр. народа. Верования в "Украинский народ в его прошлом и настоящем", т. II, 1916, с. 595—643 та D. Zelenin. "Russische (Ostslaviche) Volkskunde", Berl. u. Leipz., 1927 (особл. стор. 290—400), мають основним завданням опис сучасного, але, оскільки давній магізм дожив до наших часів, вони цінні й для історії, тим більше що звертаються і до історичного розгляду. Остання праця дає огляд у масштабі "всероссийском", і українську частину нелегко відокремлювати.

По культу. За основний поворот тут до нового у методології та в загальному підході слід вважати працю: Е. Аничков. "Язычество и древняя Русь", СПБ, 1914 (нова метода критики джерел, зречення "міфології" та "олімгіу", соціальний підхід, ряд важливих висновків). Універсальний огляд поглядів та літератури для всіх слов'ян: L. Niederle. "Zivot starych slovanii", т. 2, вип. I: "Vira a nabozenstii" (Nied.). Наслідок довгої попередньої праці є A. Bruckner. "Mitologja slowiauska", Krakow, 1918 (Br. Mit. si.) та його ж "Mitologja polska", Warszawa, 1924 (Br. Mit. p.). Остання в значній мірі стосується української старовини. Рецензія Е. Анічкова на Нідерле, Брюкнера та на деякі дрібніші нові статті: "Последние работы по славянским религиозным древностям" (Slavia, 1923, с. 527—547, 765—778).

Використана література:

1. Багалій Д. І. Нарис історії України: Доба натурал. госп-ва. — К.: Час, 1994. — 288 с.: іл. — (Сер. «Україна. Голоси історії»).

2. М.С. Грушевський, Киевская Русь, І.

3. М. Грушевський "Постриження й інші обряди, відправлювані над дітьми й підлітками". Перв. Громад., 1926, вип. 1-2.

4. І. Єрофіїв "Різдвяна інтермедія "Коза", Наук.Збірник. Харк. Н.-Д. Кат. Іст. Укр. Культ., ч.VII, ДВУ, 1927р.





Реферат на тему: Літературні джерела про вірування та міфологію східних слов'ян України-Русі (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.