Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Історія України

Література і фольклор на Закарпатті в X — кінці XVIII ст.

Яскравий вияв духовного зростання народу — література і: фольклор. Саме вони найкраще відтворюють основні традиції слов'янського й інших народів Закарпаття, відображають боротьбу народних мас проти соціального і релігійно-політичного гніту, проти іноземних загарбників тощо. Пісні, народні перекази, ліро-епічні твори, вірші і проза поширювалися в Закарпатті у такій же формі і схожості сюжетів, як і в західноукраїнських землях та в Україні взагалі, з відтворенням специфіки становища краю у складі Угорщини.

Основи багатьох видів фольклору сягають у сиву давнину Київської Русі. Відомий дослідник народної творчості України Ф. Колесса писав: «Обговорені взірці старинних українських мелодій в Закарпатті показують, що варіанти одного типу, розкинутих на величезних просторах від Попраду, Буга, Прип'яті аж до Дніпро, сходяться і покриваються з собою подекуди аж до подробиць, це проречисте свідоцтво культурної єдності всіх частин українського народу». У багатьох творах, поширених в Закарпатті, як і в Галичині, є згадки про Київ, Львів, про князів, спільну боротьбу проти печенігів, половців, монголо-татар, угорських та австрійських поневолювачів, єзуїтів-католиків і т. п.

У період середньовіччя в Закарпатті, як і в інших українських землях, поширювалася велика кількість народних переказів, легенд, балад, казок, народних пісень, у яких віддзеркалювалися настрої народних мас, їх становище і боротьба, історія краю. Це своєрідна творчість народу. Кращі взірці її поширювалися спочатку в рукописних книгах, а пізніше і друкувалися. На жаль, збір і публікація творів не набули бажаного розмаху.

Серед поширених зразків народної творчості слід назвати перш за все легенди про князя Лаборця. Історично діяльність Лаборця як князя не підтверджена, але народ зберіг про нього добру пам'ять. Лаборець любив народ, захищав його, загинув у боротьбі за волю. Народ відповідав князю тим же. Звістка про його смерть викликала смуток в народі. Навіть птахи сумували «за добрим князем». Вірні люди плакали, коли ховали його. Твір мав таке поширення не лише в Закарпатті, але й у Словаччині, Чехії, Галичині, що дає підставу твердити про достовірність особи Лаборця. Написані на основі народного переказу, художні твори користувалися великою популярністю.

У народній творчості знайшли своє відображення трагічні сторінки, пов'язані з нападом на Закарпаття монголо-татар. Твори передають картини страшних руйнувань, героїзму народних мас. У переказі про Хустський замок розповідається, що руський князь Богдан захищає фортецю до останнього. Татари захоплюють замок, у полон потрапляють княгиня і син князя. Але ніщо не зупиняє захисників фортеці. Поховавши молодого князя, вони продовжують боротьбу. Твір емоційний, сповнений ненависті до ворога.

Народні перекази про боротьбу проти монголо-татар дослідив І. Франко, поклавши їх в основу написання повісті «Захар Беркут». Сам автор зазначав, що народна творчість дала основу даного твору.

В історії Закарпаття кінця XIV — початку XV ст. важливе місце посідає діяльність князя Ф. Корятовича, переселенця з Поділля. У переказі «Про князя Корятовича», вперше опублікованому лише у 1925 році, в одній з газет Мукачева йдеться про те, що в Мукачеві «панувала потвора», котра замість податку щомісяця вимагала від населення двадцять немовлят. У ці тяжкі часи через Карпати проїжджав на вороному коні князь, якому люди й розповіли про своє лихо. Князь захистив їх, убивши страшну потвору, і робив людям добро. Судячи з переказів, Ф. Корятович — заступник народних мас, покровитель «руської віри». Хоч він дещо ідеалізований, а ворог дуже загадковий і виступає у вигляді семиглавої істоти, але багато дечого з історії тих часів відображено справедливо. Тут яскраво проглядається історизм народних переказів. Ворог — феодал, іноземний загарбник, змальований як люта, зла особа, користолюбна, а князь, що прийшов із-за Карпат, виступив на захист народу. Народ вважав Ф. Корятовича князем Мукачівським, хоч сам він про себе говорив: «Божіею милостію князь Подолії».

Популярні в Закарпатті народні пісні й перекази про замки. Так, у народних переказах про будівництво Хустського, Королівського, Маковицького, Кам'янецького замків розповідається, що народ «бесагами каміння, пісок і глину носив на гори», що на будівництві кріпостей — «панських гнізд» працювало «премного людей» — чоловіків, жінок і дітей. В одній з пісень говориться, що «мати на одній рученьці сина тримала, а другов рученьков каміння давала».

Про спорудження Невицького замку з народної пісні дізнаємося:

Коли будували Невицький замок,

Гнали на роботу і в неділю рано.

Гнали на роботу, били батогами,

Не одного хлопа забив тоді камінь.

З будівництвом даного замку пов'язаний і переказ про «Поган-дівча» — люту його наставницю, яка карала людей, наказувала забивати їх до смерті. На роботу виганяли не лише чоловіків, але й вагітних жінок, дітей. До ваківки, щоб була сильною, давали не лише воду, яйця, коров'яче молоко, але й материнське молоко. Король Матвій прийшов на допомогу, вигнав Поган-дівча, і з того часу «спочили люди».

Через усі перекази червоною ниткою проходить, що замки споруджували трудящі, а феодали, які мали необмежену владу над селянами, змушували їх виконувати тяжку роботу, жорстоко карали. Цікавою ідеєю пройняті твори — це вірою в доброго короля. Те ж саме і вірою в угорського короля Матяша Корвіна, який захистив жителів Невицького.

У народних переказах і піснях знайшли відбиток такі важливі події соціально-економічного і політичного життя, як ріст феодального землеволодіння, закріпачення селян, їх боротьба (перекази «Панщина в Худльові», «Панщина у Ворочеві», «Ой, на тайні вівці пасуть», пісня «Про добрих і злих панів», пісні про опришків, коломийки і т. п.). У піснях «Про добрих і злих панів» говориться, що «добре було нашим батькам, бо не знали панщину робити. Цілий тиждень на себе працювали, а панщину виконували лише в суботу». «Як настали злії пани, лихі на роботу, цілий тиждень на панщині, а собі — в суботу». Така була доля селян-кріпаків.

Народні маси вели боротьбу проти феодального гніту, однією з форм якої був опришківський рух. Народна боротьба найширше відображена в піснях і переказах про Ф. Фокаса, про прибуття козаків у Закарпаття в XVII ст. — «Ой, Чесаре, славний хлопче», «Ей, верх Бескида», «Донський козак у Квасові», у яких яскраво виступає ідея непримиренності народних мас до гнобителів спільності дій русинів, угорців, словаків, румунів, українського козацтва, населення Галичини.

Ціла низка народних творів присвячена боротьбі проти турецького та австрійського гніту. Серед них найбільш популярними були перекази «Про князя Ракоці», про народних ватажків антигабсбурзького повстання 1703—1711 років — І. Бецу, І. Пинтю («Прийшов Беца до Унгвару», «Опришок Пинтя», «На Лемацькій»), народні пісні — «В Ужгородській Червениці», «Ой, там у лісі, у Токаї» тощо. У піснях і переказах відбиті масовість боротьби, віра народу вождеві Ференцу Ракоці II, відважність у боях, умілі дії опришків — І. Беци, І. Пинті, які з'являлися саме там, де йшли жорстокі бої, і здобували перемогу.

Продовженням ідеї боротьби проти гніту виступають перекази і народні пісні про О. Довбуша, завдяки яким краще можна висвітлити спільні дії опришків Прикарпаття і Закарпаття у першій половині XVIII ст. Кращими серед таких творів є перекази «Довбуші в Сиготі», «Про Довбуша і Пинтю», народні пісні «Ой, під гай зелененький», «Пісня про Нікора Гору». Усі твори пройняті ідеєю боротьби опришків за те, «оби бідний народ зажив собі фай- но». Народні маси гостро ставили питання і про соціальну нерівність, про свавілля великих феодалів, особливо угорських та німецьких, оспівували героїчні подвиги опришків.

Важливо відзначити, що в Закарпатті, у XVI ст., був зроблений один з перших відомих записів української народної пісні із збереженням особливостей народної мови і віршованої форми викладу, — пісні-балади «Штефан-воєвода». І. Франко вважав, що ця балада повинна озаглавлювати історичні пісні України. Оповідає вона про тяжку долю і боротьбу населення Закарпаття.

Хоч деякі події, і особливо героїв, народ дещо ідеалізував, але реальність все ж переважала. Народна творчість Закарпаття, хоч і не мала на той час всеукраїнської популярності, однак, була тісно пов'язана з творами фольклору Галичини, Буковини, Наддніпрянської України. Саме в народних творах, починаючи з середини XVII ст., широко вживається слово «Україна».

На багатому грунті народної творчості зароджувалася і розвивалася література. Перші літературні твори, що дійшли до наших днів, відносяться до XV—XVII ст. і пов'язані з діяльністю в Закарпатті Ф. Корятовича, суперечками між православними і католиками навколо релігійних питань. Мова творів — здебільшого церковнослов'янська, з застосуванням елементів живої народної мови. Про це свідчить віршований запис історичного змісту на стелі кам'яної церкви Мукачівського монастиря, у якому йдеться про заснування нової церкви 1661 року:

«Федор Корятович князем был,

За отпущеніє гріхов монастирь зробил.

Деревляна церква от віку зостала,

А теперішнього року 1661 каменная стала».

Хоч художнього значення запис не має, але свідчить про початки віршування в Закарпатті у середині XVII ст.

Особливо поширеними в середні віки були такі літературні твори, як повчальні або тлумачні евангелії, різні збірки оповідань, легенд, історична та сатирична поезія, полемічна проза тощо. Важливе місце серед літературних творів Закарпаття посідають «Геряхівський тлумачний апостол» і «Торунський збірник» (XVI ст.). Тлумачний апостол цінний тим, що в ньому містяться не тільки апостольські читання, але й цікаві повчальні тлумачення тексту, написані народною мовою. Саме вони є дуже оригінальною частиною апостолу і дають підстави судити про самостійну творчу роботу автора.

«Тереблянський пролог» нагадує аналогічну літературу на Русі. Крім офіційних матеріалів про життя апостолів, тут є ряд оповідань оригінального сюжету, зустрічаються апокрифічні матеріали, офіційно заборонені церквою, — це апокрифічне видання апостола Павла, святого Даніїла і т. п. Переписувач прологу був людиною грамотною і переписував оригінал, створений на Русі, не механічно, а домислював, додавав до нього відомості загального характеру: про землетрус, погоду, про життя народу. Це підносить значення прологу як літературного твору.

У Закарпатті, в другій половині XVII—XVIII ст., популярними були віршовані та прозові твори східноукраїнських й окремих галицьких авторів. Серед них книга віршів К. Ставровецького «Перло многоценное» (1646 p.), балада «Піснь козака Плахти», яку місцеві автори переробили на духовний лад, «Піснь грішних людей». З'явилися і збірки оригінальних творів — «Піснь о образі Клокочевском», «Піснь о Будині», в яких говориться про боротьбу народних мас проти габсбурзького абсолютизму.

Вершиною літературної творчості того часу є спадщина полум'яного борця проти католицизму, самобутнього полеміста М. Андрелли (1637—1710 pp.). Уродженець с. Росвиґово (біля м. Мукачева), за що його ще називали «Оросвиговський», одержав добру на той час освіту. Навчався у Трнаві, Братіславі та Відні, був ще в ряді великих міст і культурних центрів, де мав змогу добре вивчити становище різних народів, а особливо познайомитися з політикою католицької церкви. Повернувшись у Закарпаття, М. Андрелла починає вивчати слов'янську літературу, видану в Острозі, Києві, Чернігові, Львові, Пересопницях та в інших православних центрах, життя русинів краю, яких пригноблювали феодали-чужинці та верховоди католицької церкви. У 1669 році пориває з католицизмом, відходить від унії й стає на бік народних мас, які боролися за свої права.

Перу талановитого полеміста належать багато творів, найвизначнішими серед яких є «Оборона вірному чоловіку» і «Логос». Він ходив по селах Закарпаття і застерігав народ від прийняття унії. Найчастіше бував у Севлюші, Повчі, Бедевлі, Вонігові, Клокочеві, Урлозово. Звертаючись до народу, він з гордістю говорив: «Не по римску глаголю сие, ани по латині, ані по лютерську, ниже кальвинистким, но языком власним нашим...». Змістом його праць та усних проповідей було обгрунтування приналежності закарпатців до православної віри, яку сповідають брати на Сході. «Ми восточницы есме спочатку», — стверджував він і слушно запитував: «Чему от востока назад блудиш?». Тих, хто вже поспішив прийняти унію, називав «погибшие сынове» і так визначав їх становище: «Мы же и чада наша духовне проданы есме в рабы и рабыня».

М. Андрелла гостро засуджував плазування місцевих панів і попів-уніатів перед чужинцями. Такі, на його думку, тільки «одежду носят человічую, а сами бывше внутрі волцы, и плотские бисы и тайно убийцы». Про лакеїв Риму пише, що в них «овеча есть кожа, а душа в них же вовча, звіров дух».

Він високо цінив моральні якості людини, зневажав «брехню і зраду», «грошолюбство і злотолюбство», адже одним срібло не дозволяло людиною бути, інших загубило золото. І, навпаки, «блажен є оный человік, иже в слід золота не йде, но живет без порока...».

За свої погляди М. Андрелла був кинутий до в'язниці в Мукачеві, і коли місцеве населення дізналося про це, одноголосно заявило: «Пойдем скоро принести за тоє честь и славу, єще же и стравы розмаитыя и на пою винного, же не даст душу прелестникам римским».

Творчість М. Андрелли далі розвиває ідеї українського письменника-полеміста Івана Вишенського. Він є його «неначе слабою копією». Життя М. Андрелли — це життя чесної, правдивої і сміливої людини, яка не шукала багатства, не гнула спину перед владиками, ніколи не продавала своєї совісті за тридцять срібняків і впевнено дивилася вперед, відстоюючи інтереси найбідніших мас.

Отже, незважаючи на іноземний гніт, фольклор і література розвивалися в Закарпатті у тісному зв'язку з відповідними процесами на всіх українських землях. Мотиви фольклору і літератури, єдині за формою і близькі за розвитком, відображали специфіку становища Закарпаття.

Використана література:

I. М. Гранчак, Д. Д. Данилюк, Е. А. Балагурі, В. І. Ілько, Г. В. Павленко, В. В. Пальок, Нариси історії Закарпаття. Том І (з найдавніших часів до 1918 року). — Ужгород, 1993. — 436 с.: 76 с. іл.





Реферат на тему: Література і фольклор на Закарпатті в X — кінці XVIII ст.


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.