Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Історія України

Херсонес. Грецька колонія в стародавні часи на українських землях (реферат)

Херсонес заснували в V ст. нашої ери колоністи з грецької ж колонії Гераклеї. В пошану своєї метрополії і херсоніти назвали свій півострів Гераклейським. Він з трьох боків був захищений морем, а з четвертого боку — ровом, валом і муром з баштами, збудованими для його захисту. Під захистом її Гераклейський півострів процвів садами, виноградниками й дачами. Херсонес процвів, з одного боку, завдяки торгівлі з містами Понту, Пропонтіди і Егейського моря, а з другого — завдяки своїй виноградарській промисловості. Руїни Херсонеса лежать в околицях Севастополя в Криму, і в цій руській Помпеї на протязі кількох десятків років проваджено розкопи. Ці розкопи перш за все, як це було і в Ольбії, реставрували це старе місто з його мурами і кріпостю в ті доби, які воно переживало, починаючи від архаїчної і кінчаючи останньою візантійською. Розкопано в Херсонеському городищі частину муру і руїни його фундаменту і дві башти. Збереглися уламки водопровідних труб. Розчищені від каміння старі вулиці і одна з них завширшки в 3 сажні йшла через усе місто до моря з її пересіками, і ще дві вулиці, що вели також до моря. Розкопано глибокі цистерни з плитняку; в одних зберігалася вода, другі є руїнами каналізації. Хлібне зерно й вино зберігалися в величезних амфорах, що їх вкопували в землю; зсипали хліб і в ями. Відомий знавець археології Херсонеса Бертьє-Делягард реконструює на підставі розкопин старі стіни Херсонеса. В руїнах їх з їх кладки він бачить 3 яруси: нижній старовинніший (суха без вапна, але старовинна кладка), другий — і якість каменю, і техніка кладки гірша; третій уже не всуху, а на вапні; другий ярус наріс на першому, 3 — на 2. Перший належить до IV віку до нашої ери, 2 — до III, 3 — до І віку до нашої ери — II віку нашої ери. В руїнах Херсонеса збереглося мало пам'ятників архаїчних і багато візантійських, і це пояснюється, на думку Бертье-Делягарда, тим, що старий Херсонес лежав у другому місці біля сучасної Козачої бухти, як про це свідчить Страбон, що згадує про руїни цього старого Херсонеса, описуючи йому сучасний. Але ця гіпотеза Бертьє-Делягарда викликає великі сумніви. Не можна тепер казати, що Херсонес бідний на архаїчні пам'ятники, бо кінця-краю розкопам ще не видно, а розкопи стосуються, що й зрозуміло, головним чином верхніх візантійських шарів.

Стіни Херсонеса. Фот. з натури

Далі треба сказати, що розкопів цього старого Херсонеса ще не робилося, а археологічні розвідки Печонкіна довели, що на всьому просторі від охоронних стін до маяка тягнуться руїни старогрецького поселення III, II ст. до нашої ери, яке ще до Страбона покинули мешканці і яке лежало в руїнах. Печонкін знайшов декілька приватних будинків і, що особливо цікаво, рештки, як він гадав, виноградників чи городів, що в них були колись перекопані різи завширшки біля 5 арш., а виритий з землі при перекопці камінь був складений на цих частинах землі і зараз немов нагадує стінки. Цікава гіпотеза Печонкіна про виноградники, які вкривали, на його думку, усю досліджену від нього велику територію. Цікаві думки з цього боку славнозвісного дослідувача греко-римської культури наших колоній проф. М. І. Ростовцева: "Херсонесити зайнялися головним чином культурою винограду і вкрили усі свої околиці виноградниками, захистивши їх міцними стінами від наїздів варварів. Розкопи Печонкіна в околицях Херсонеса виявили систему земельного ладу і аграрного побуту херсонеситів. Одні за другими тягнуться в його околицях верстов на 15 в глибину півострова огороджені садиби. Їх перетинають захищені двома стінками шляхи, в центрі кожної садиби простора селянська хата. Де тільки можливо, групками в декілька сотучастків, ці херсонеські аграрно-військові поселення відгороджуються від степу, від моря і до моря мурами. Великий мур також охоронного типу одгороджував всю оцю територію. Характеристичний є цей селянсько-виноградарський лад життя грецького поліса у порівнянні з іонійсько-перським ладом Боспору. Цікаво й те, що нічого подібного до описаних тут ділянок ні в околицях боспорських міст, ні в околицях Ольбії не було.

Цікаво, що добою вищого розвитку херсонеської культури є IV ст. до нашої ери — І ст. нашої ери". Про розвиток тут виноградарства оповідає і один напис Агасікла; про це свідчать натуральні кліматичні умовини цієї місцевості, що була придатна для виноградарства, а не для хліборобства, коли в Боспорському царстві було навпаки.

В Херсонесі процвітала торгівля майже з усім тодішнім світом (грецьким) і риболовля. Херсонес, як і Ольбія, асимілював сусідів-варварів, цебто скитів і сарматів. В одному написі про розпродаж міських садиб згадується про двох скитів. Херсонес римських часів являв собою звичайну грецьку колонію з пританеєм, в якому постійно горів огонь, привезений з метрополії, з храмами Діоніса і Афродіти, із статуями славетних херсонеситів, з державними декретами (псефізмами) на перехрестях, з торговельними площами і базарами, з театром, з гімнастичними іграми, з військовою й торговельною пристанню. Широко розвинену торгівлю захищав військовий флот. З IV ст. Херсонес почав бити свою монету — мідну, срібну і золоту, що також свідчить про розвиток у ньому торговельного капіталізму. Щодо мистецтва, то воно було у значній залежності спочатку от Атен, а потім малоазійських міст і Родосу. Але були в ньому й місцеві вироби: при розкопах майстерні знайдена була там пічка для опалу посуду і склад модельних виробів теракотових статуеток. Щодо привозних художніх виробів, то тут, як унікум, треба поставити приз з золотого намиста, сережечок і дрібних ювелірних речей; його одержав херсонеський громадянин на загальногрецькому герці в Атенах на святі Анакій.

Соціальний склад населення Херсонеса був схожий до інших колоній з примішкою варварського елементу. І тут, очевидно, було багацько рабів, що їхньою працею користувалися в виноградарстві і хліборобстві; про це є цікава згадка в знаменитій присязі херсонеситів, що збереглася до нашого часу на камені, є вказівка на монополію хлібного торгу херсонеситів: вивізного з рівнини хліба я, каже той, хто присягається, не продаватиму і не вивозитиму нікуди, а лише в Херсонес. Будування кріпосних мурів і невеличких мурів на участках, розчистка участків під виноградники і ріллю потребувала великої праці, яку віллани перекладали хоч частинно на рабів. Але нам нічого не відомо про рабські рухи й вибухи, хоч це й не значить, що їх не було. Державний лад Херсонеса нагадує гераклійський і почасти ольбійський. Херсонес являв собою, на думку акад. В. В. Латишова, грецьку політію з демократичною формою влади: в ньому були народне зібрання і рада, магістрати, архонти, стратеги, народний суд, а на чолі стояв цар-жрець. Влада Херсонеса поширювалася на всю округу Іраклейського півострова; до неї належали Керкинітіда і Калос-Лимен і кріпості на побережжі. Про них згадується у присязі херсонеситів. Політична доля Херсонеса нагадує долю інших колоній. Їх сусідами і постійними ворогами були тавроскити. Своїми власними силами херсонесити не змогли захиститися і тому примушені були звернутися по допомогу до царя понтійського Мітридата, той прислав їм свого воєначальника Діяфонта, що їм допоміг проти скитів, але одночасно примусив херсонеситів визнати протекторат Мітридата і давати йому данину.

Стіни Херсонеса. Фот. з натури

Вівтарна частина та мозаїка підлоги храму у вигляді хреста (Д. В. Айналов. "Памятники христ. Херсонеса ", вип. І)

Потім Херсонес давав данину Римові, який теж захищав його від варварів. З V ст. нашої ери Херсонес зробився осередком візантійських колоній і християнської візантійської культури. Від цієї доби збереглося в його руїнах найбільше пам'ятників; він у наших літописах називався Корсунем і в ньому скупчилося багацько виробів так званого "Корсунского дела", цебто художньої промисловості; техніка її стояла далеко нижче від царгородської, але була вища від київської і мала на неї великий вплив; це пояснюється щільним торговельним і культурним зв'язком Корсуня з Київською Руссю. В XII віці торговельне значення його підупадає, а в XIV віці він був зовсім зруйнований і лише в початку XIX віку його городище почали розкопувати. Від візантійських часів збереглося в Херсонесі багацько християнських базилік.

До нашого часу зібрано велику силу цих пам'ятників, їх переховують тепер в Ермітажі в Санкт-Петербурзі (це світова збірка) і в інших музеях (Одеському, Херсонському, Київському та ін.). Найцінніші пам'ятники дала кульобська царська могила (біля Керчі), Юз-Оба, Велика Близниця, Артюхівська Семи братів. Своєрідну групу серед могил являють собою катакомби, цебто похорони в катакомбах, другу групу — склепи. Найбільше їх біля Керчі, і вони дають дуже цікаві фарбовані фрески. Могили дали і похоронний грецький звичай, і похоронний інвентар, що пояснюють нам ідеологію греків, дають речі мистецтва і матеріального побуту. В могили з покійником ставилося вази з їжею й питвом. Склепи іноді мають по декілька камер — для владики, його родини і рабів. У деяких могилах траплялися дерев'яні саркофаги. В цих могилах ховали багатіїв, кладучи з ними силу золотих виробів з дорогоцінними каменями, золоті вінці, золоті корони (мабуть, цариці), золоті сережки, браслети, циліндри (різні камені), трапляються шматочки дорогих тканин з орнаментом і вишивками. Особливо ж багаті могили керамічними виробами мальованими і фарбованими амфорами, що привезені були з Атен або вироблені на місці. За стилем цієї кераміки можливо установити і її хронологію. В римську добу керамічний посуд почасти замінюється скляним. Багато знайдено і в Керчі, і в Херсонесі, і в Ольбії теракотових статуеток іноді художньої форми. Серед них особливу групку складають потвори і гротески, комедіантські типи. Деякі з цих теракот малюють нам побут тих часів: на одній ми бачимо раба, що няньчить хазяйську дитину, яка репетує, на другій — жінки, що грають в опуку або на музичних інструментах, чи роблять свій туалет, чи йдуть у місто на базар; діти грають в опуку, в кості, з собаками, зайцями, козами, пташками, борюкаються один з одним, їдуть верхи на гусці, на козі.

Своєрідними пам'ятниками еллінської культури є катакомби, що траплялися більш за все біля Керчі на Мітридатовій горі, біля Херсонеса, і більша частина їх належить до II — III ст. нашої ери. Дають вони речі досить грубої ремісничої техніки, але з них цікаве фрескове малювання по стінах, і тут вони мають подвійне значення: і з боку художньої форми, і з боку сюжетів. Одна частина цих фресок дає сюжети військового і родинного побуту, друга — міфологічні. Катакомба, що її відкрив 1841 року Ашік (тепер вона загублена), мала багате фрескове малювання: тут була намальована сцена родинного бенкету пантикапейського воєводи перед від'їздом його на війну проти варварів, січа його війська з ними, де він був забитий, його похорон — балдахін з його тілом, що завернуто в саван, несуть, у голові його — жінка, коло ніг — раб; проводжають його громадяни; попереду йде музика — флейтисти, після похоронів на його честь утворений був цирковий герць акробатів і гладіаторів з варварів. Сцени військові ми бачимо і в другій катакомбі. Є, одначе, і такі фрески, що малюють нам сцени побуту, родинні: хазяїн сім'ї лежить на ложі, біля нього столик з посудом, хазяйка сидить на високому кріслі, біля неї челядниця — це поміщицька ідилія. В другій катакомбі віллансько-поміщицька степова ідилія: в степу шатро, біля нього хазяйка з дітьми, збоку пасуться коні, хазяїн з луком повертається з степу додому. Це вже степовий поміщицький скотарський хутір. Таким чином інвентар могил виявляє нам, з одного боку, покійників — представників тодішнього панства — командних станів, що брали з собою усе майно, що було їм потрібне для розкішного життя, з другого боку — пролетарів, що зовсім не мали капіталів і майна і брали з собою й на той світ свої злидні, а саме мідну копійку (обол), щоб заплатити її перевізникові через річку Стікс, бо той нікого дурно не перевозив, навіть пролетарів. І взагалі кажучи, соціальний склад населення грецьких колоній являв собою немов два полюси — повноправних і маєтних, безправних і злидарів. І це найшло собі вираз і в мистецтві, хоч треба додати, що пам'ятники побуту й мистецтва малюють перед нами головним чином, щоб не сказати майже виключно, побут командних і середніх станів, а не трудового населення. І про це треба пам'ятати, роблячи оцінку блискучої грецької цивілізації. А тому в колоніях жилося ліпше, скажімо, ніж у метрополії — спочатку в Греції, а потім у Римі. Але про колоніальних спартаків ми нічого не відаємо, хоч можливо припустити, що вони були.

Використана література:

1. Багалій Д. І. Нарис історії України: Доба натурал. госп-ва. — К.: Час, 1994. — 288 с.: іл. — (Сер. «Україна. Голоси історії»).

2. Первобытная археология. Курс лекций. М., 1908.

3. М.Грушевський. Історія України-Руси. Т.ІІ-ІІІ.

4. М.С. Грушевський. Киевская Русь, І, моя "Руская история", І.





Реферат на тему: Херсонес. Грецька колонія в стародавні часи на українських землях (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.