Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Історія України

Історія відкриття додаткових класів при Харківській колегіумі у XVIII ст. (реферат)

У питанні про причину відкриття при Харківськім колегіумі додаткових класів є розбіжність серед українських істориків. Так, Н. Стеллецький пояснює відкриття додаткових класів тим, що до колегії вступало багато учнів світського стану, а Ф. Тітов гадав, що «відкриттям тих класів правительство бажало поширити сферу просвітнього впливу такої школи, як Харківський колегіум». На погляд С.Сірополка, російське правительство тому і бажало поширити сферу просвітнього впливу Харківського колегіуму, що того поширення домагалося шляхетство і взагалі світське громадянство, віддаючи своїх синів на науку до того колегіуму. І справді, саме в тих часах — 1766 р. — шляхетство слобідської України домагалося в своїх наказах депутатам до «Коммиссіи о сочиненіи Новаго Уложенія» уведення в колегіумі таких предметів, що підготовляли б молодіж до військової служби та заснування університету. Уже з того видно, що утворення додаткових класів відповідало життєвій потребі. Проте відкриття їх затягнулося аж до 1768 p., бо на тім ґрунті зав'язалася завзята боротьба між єпископом П. Крайським та губернатором Є. Щербініним.

Тому що ініціатива утворення додаткових класів виходила з світських кіл та ініціатори добилися царського наказу без порозуміння з П. Крайським, останній почував себе ображеним і через те робив всілякі перешкоди для відкриття додаткових класів, а до того, може, і не бажав надавати їм характеру світської школи. Кінець кінцем він погоджувався прийняти статут додаткових класів, що його виробив Є. Щербінін, але домагався, щоб гроші, призначені на додаткові класи, йшли нарівно колегіуму і додатковим класам. Сенат підтвердив, що призначені 3000 крб. мають йти виключно на утримання додаткових класів та зажадав від П. Крайського відомостей про прибутки колегіуму. Після того Є. Щербінін цілковито взяв у свої руки усю підготовчу працю з відкриттям додаткових класів. Так, він призначив директором тих класів п. Виродова, а на учителя рисування і малювання запросив професора Петербурзької академії мистецтва Івана Саблучка (Саблукова), родом з Харківщини. П. Крайський мусив скоритися, і хоч як не хотілося йому уділяти приміщення для додаткових класів в будові колегіуму, все ж довелося йому відвести для них один з будинків колегіуму. Згодом 1773 р. для додаткових класів придбано дім у бригадира Гриньова.

«Казенное училище» або другими словами - додаткові класи, відкрито 2 лютого 1768 р. Вони були по суті сукупністю кількох спеціальних шкіл, які можна сьогодні було б назвати школами музичною, мистецькою чи військовою. Керувало додатковими класами губерніальне правління.

Згідно зі статутом додаткових класів, учні колегіуму могли відвідувати ті класи безоплатно. Також дурно вчилися там сироти і сини незаможних батьків; вони діставали повне утримання на кошт державного скарбу. Казеннокоштні учні з досяганням 15-літнього віку діставали мундири і тесаки та могли перебувати в додаткових класах до 20-літнього віку. Сторонні учні додаткових класів (вступати туди могли діти різного стану, крім селянського) мали вносити за навчання від чверті карбованця до одного карбованця місячно. Щодо загального числа учнів додаткових класів — в добу розцвіту тих класів воно було понад 200 осіб. Так, наприклад, р. 1785 було всього 237 учнів, в тім числі 120 шляхтичів, 67 нешляхтичів та 50 учнів колегіуму.

Боротьба між П. Крайським та Є. Щербініним не припинилася. Так, єпископ не задовольнив прохання інспектора додаткових класів про звільнення тих учнів колегіуму, що слухали лекції в додаткових класах, від відвідування лекцій в колегіумі. У травні 1768 р. Є. Щербінін звернувся до П. Крайського про призначення учителя для викладу в додаткових класах курсу християнського добронравія, П. Крайський висловив згоду призначити учителя з початку наступного шкільного року, але Є. Щербінін сам запросив уже згаданого йому Г. Сковороду. Г. Сковорода 7 липня 1768 р. подав прохання про призначення його учителем християнського добронравія з платнею 50 крб. на рік. Сковорода одразу потрапив у прикре положення, бо дістав своє призначення не з волі єпархіального начальства. За лекціями Г. Сковороди, очевидно, пильно стежило духовне начальство.

Наступником П. Крайського став Самуїл Миславський. Він припинив боротьбу з Є. Щербініним із-за додаткових класів та старався використати учительський персонал тих класів для підвищення навчання нових мов у колегіумі. Він відряджав за кордон вихованців колегіуму для удосконалення в науці, а головне, підняв рівень навчання в колегіумі своєю інструкцією, де він дав докладне пояснення до програми і методів навчання для кожного предмета з курсу колегіуму.

Наприкінці XVIII ст. Харківський колегіум все більше втрачав учнів світського стану. Ця причина спонукала тодішнього архієпископа Ф. Мочульського наказом з 25 травня 1790 р. скасувати назву «колегіум», а називатися просто «семінарією», а контору при колегії називати семінарським правлінням. Можна думати, що до того рішення спонукала Ф. Мочульського і особиста амбіція, бо він перед тим відкрив у Білгороді духовну семінарію і не хотів, щоб Харківський колегіум чим-небудь відзначався від білгородської семінарії. Але князі Голіцини настоювали на збереженні старої назви та всестанового характеру школи.

Хоча Харківський колегіум і зберігав всестановий характер школи, але все ж головний контингент його складався з синів духовенства білгородської єпархії, бо протягом довгого часу залишалася для них в силі постанова єпархіальної влади — набувати освіту в Харківськім колегіумі.

Духовенство північної частини білгородської єпархії вживало різних незаконних засобів, щоб ухилитися від необхідності посилати своїх синів до далекого міста Харкова: занадто рано женили синів, або не подавали про них відомостей аж до того часу, коли тих синів як перерослих колегіум не міг прийняти уже з формальних причин. Правда, єпархіальне начальство всіма засобами старалося покласти край усім таким хитрощам, але не завжди успішно. Так, батьки придумували різні причини, щоб добитися звільнення синів від обов'язкового навчання в колегіумі; наприклад, «до науки нездібний з причини нестримности уркім і вдень, і вночі»; «вже оженився»; «служить паламарем» і т. п. Якщо такі заяви батьків не давали їм бажаних наслідків, то сини нерідко тікали в різні місця, між іншим, на Січ, або приписувалися до селян. Деколи втікали й ті, що вже вчилися в колегіумі. Начальство вживало різних заходів для зловлення втікачів. Зловленого втікача спроваджували до колегіуму, де втікач діставав за свою провину встановлену «академическими регулами» кару: його сікли різками перед всією школою. В кінці XVIII ст. втечі учнів припинилися почасти тому, що батьки і їхні сини зрозуміли, що без освіти утруднюється життєвий шлях; почасти тому, що й тікати не було куди. Цікаво, що серед втікачів, учнів Харківського колегіуму, було «найпаче великороссійских учеников».

Використана література:

Сірополко Степан. Історія освіти в Україні. — Київ: Наук, думка, 2001. - 912 с.





Реферат на тему: Історія відкриття додаткових класів при Харківській колегіумі у XVIII ст. (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.