Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Історія України

Грецька колонізація українських земель в стародавні часи (реферат)

Звертаємося тепер до грецької колонізації північного берега Чорного і Азовського морів, і перш за все до народного господарства. До утворення греко-східної господарської системи панувала східна господарська система (в Єгипті, Вавилоні, Асирії, Персії, Аравії та ін.). Щодо Греції, то до середини VIII ст. до нашої ери там у системі господарства мала велике значення торгівля дорогоцінностями тодішніх культурних центрів — Мікен-Криту. від середини VIII ст. і до кінця VII ст. до нашої ери починається доба грецької колонізації у зв'язку з розвитком міст, торгівлі і реместв, із збільшенням населення. Еміграція почалася з малоазійських областей, бо вони раніше досягли вищого культурного рівня. Колонізація провадилася за раціональним планом і захопила побережжя Середземного й Чорного морів (частини тепер. Іспанії, Франції, Італії, Балкан, Криму), де греки знаходили зручні для них географічні умови життя — головним чином підсоння; ознакою було масличне дерево. Найжвавішу участь брав у цій колонізації Мілет — найбагатіший і наймогутніший з тодішніх торгово-промислових центрів. Колонізація мілетців та інших греків не зустрічала перешкод навіть серед тубільців, а ще легше було їм займати незаселені місцевості. Тодішнє побережжя Чорного і Азовського морів було багате на рибу й хліб, що були дуже потрібні для греків, і тому вони поширили свою торгівлю цими товарами, звернувши на них особливу увагу. За рибу й хліб вони платили продукцією своєї промисловості, на яку в тубільців був великий попит, а забезпечення грецького населення хлібом і рибою в свою чергу зумовлювало широкий розвиток обробної промисловості. Поширенню цієї промисловості сприяв також довіз з чорноморських колоній живого товару — невільників. Було тут, як і по інших місцях, два типи грецьких поселень — факторії і колонії. Поширення колоній і торгівлі зумовило в свою чергу великі зміни і в господарстві метрополії. На початку греки ввозили в колонії частину тих виробів, що заготовляли їх для себе, а згодом почали готувати ремесничі вироби власне для вивозу. Почалася тут на цьому грунті спеціалізація і розподіл праці між містами, і легше було поліпшити техніку виробництва в реместві й деяких сільськогосподарських промислах, як заготовка вина або оливи, і тому на них звернули більшу увагу, ніж на хліборобство, яке немало терпіло від військових заколотів і грабіжництва. А довіз хліба з колоній атеняни забезпечували собі своїм флотом. Це взагалі давало перевагу буржуазії над аграріями. Дешеву робочу силу для міської промисловості давали раби, що їх здобували на війні або купували за гроші.

Становище рабів у промисловості, наприклад, в руднях, у водяному транспорті було дуже тяжке: тут їх перевантажували працею, щоб підвищити продукцію, на яку був великий попит. Щодо сільського господарства, то тут не було змін, бо воно не набувало помітного грошового характеру й число рабів тут значно не збільшувалося. В торгівлі набула великого значення монета, яку ми бачимо у грецьких чорноморсько-Азовських колоніях. Торгівля, особливо зовнішня, утворила й форми грошового кредиту, який був куди тяжчий селянинові, аніж купцеві. Торгівля поширилася навіть на багатих поміщиків аграріїв і не викликала вже до себе презирства. Поширене інтернаціональне товарове господарство висунуло значення не місцевого, а всесвітнього ринку, і не даремно Арістотель казав, що найголовніша турбота кожного є турбота про ринок, де провадиться купівля-продаж рабів. Так сформувалася система VI—IV ст. до нашої ери.

Атени й Спарта займали перше місце серед грецьких колоній, але відогравав не малу роль в торгівлі з чорноморсько-Азовськими колоніями і Родос, Атени були економічним осередком трохи не всього тодішнього світу і брали велику участь у світовій торгівлі, широко поставивши банківську справу; давали грошові позики і храми. З розвитком грошового господарства розвинулася і спекуляція.

На зміну цій грецькій системі приходить нова греко-східна господарська система, яка панувала від кінця IV до середини II ст. до нашої ери. В цю елліністичну добу своєю торгівлею визначилась спочатку Олександрія, де було кілька сот тисяч населення, а потім Рим з його мільйонним населенням, який поклав початок римському світовому господарству і римській добі і в житті чорноморсько-Азовських колоній. Ним і закінчилося античне світове господарство. Така була в найкоротших рисах загальна еволюція господарських форм у метрополіях тих колоній, що були утворені ними на північному побережжі Чорного і Азовського морів. Без зрозуміння її для нас не було б зрозуміле господарство і цих самих колоній, бо зміна господарських форм у метрополії впливала і на зміну їх у колоніях.

Чорне море після Боспору, Егейського моря і Геллеспонту робило сумне враження на греків. Часті сильні бурі, густі тумани, вітри з півночі, відсутність безпечних пристаней і островів дали привід назвати його понтос аксинос (непривітним). Але з часом, коли греки почали по ньому плавати і навіть селитися на його непривітному побережжі, вони змінили свій погляд на нього і дали йому протилежне назвисько — понтос евксинос (привітне). Першими колоністами його побережжя були малоазійські греки, що стояли до перських воєн на чолі всього грецького світу з культурного й політичного боку, їх уже не задовольняли вузькі межі Егейського моря; бадьорий дух і нахил до нових підприємств їх притягав на північ та на захід, а вже за ними виступали і їхні європейські родичі — греки Еллади. Коли вже одкинути міф про аргонавтів, що шукали тут золота, то все-таки в Гомеровських поемах і в Гезіода ми знаходимо вказівки на ознайомлення греків з північною частиною Чорноморського побережжя і тих степів, що лежать на північ від них. У млекоїдах, що доїли корів, про яких згадує Іліада, можливо, бачили скитів-пастухів.

Місцевість розкопин Ольбії

Висловлювалося думки, що ще до греків з Чорноморським побережжям були ознайомлені карійці і фінікіяни — ці всесвітні купці, що вели торгівлю й привозили сюди й бронзу, але про це ми не маємо певних і повних звісток. Що ж приваблювало сюди греків? Та реальна сила, що мала найбільше значення в історії — економічні вигоди, які давала їм торгівля, та сила, що була причиною багатьох відкриттів. Старі грецькі письменники надавали великого значення Понтові і сусіднім з ним землям. Звідси, особливо з північного побережжя Понту, вивозили худобу, хутра, рибу, хліб, мед і віск. Мешканці припонтійських міст ловили рибу в великому числі, сушили й солили її. Щодо розвитку хлібної торгівлі, то досить сказати, що в IV ст. Боспор приставляв 50 % всього хлібного імпорту в Аттіку. З Греції вивозили сюди вино, головним чином з островів Хіосу, Тазосу і Родосу, оливу, мальований глиняний посуд з Атен, Корінту і Егіни, тканини і, нарешті, численні мистецькі вироби і дорогоцінні речі.

Колонізаційну діяльність на північному побережжі Евксинського Понту провадив Мілет (малоазійське місто) і за переказами він заснував до 80 колоній, але це число прибільшене. Колонізація Мілету почалася ще з VIII ст. до нашої ери, але найбільшого напруження вона досягла в VII—VI ст. завдяки зовнішнім і внутрішнім заколотам, що їх переживав Мілет.

Колонії засновувалося або в таких пунктах, які були заселені тубільцями, що мирно ставились до них, або утворювалося з факторій, цебто з тимчасових пристановищ, що з часом завдяки новим переселенцям поширювалися і перетворювалися в міста.

Здебільше заснування нових колоній на чужій землі провадилося мирно, без насильства, завдяки тому, що греки вміли робитися потрібними для тубільців, міняючи їм ті вироби, якими цікавилося місцеве населення, на свої вироби високої культури й техніки. Висилаючи від себе партію колоністів, Мілет давав лише осередок нової колонії, а решта поселенців добиралися з інших міст, переважно з тих, що були дома незадоволені своїм соціальним становищем. Але не лише метрополія, а й вся Еллада робила постійний культурний вплив на ці колонії. За археологічними знахідками пам'ятників найстарший був вплив іонійський — від Мілету VII віку, хоч проф. Штерн помітив той характеристичний факт, що мілетського посуду було ввезено небагато. У VI ст. з цим впливом (аттичні вази з чорними фігурами на червоному полі) конкурував атенський, що продовжувався і в V і поновився в IV ст., коли атенськнй червонофігурний посуд поширився навіть на північ від колоній; в III ст. атенський вплив зникає і починається мода на керамічні малоазійські вироби. Тоді ж розвивається й місцеве виробництво в Пантикапеї на зразок атенського посуду для релігійного культу. З II ст. до нашої ери починаються зносини з Римом і вплив римський, хоч все-таки керамічні вироби привозиться в Ольбію і Пантикапею з острова Родосу. Є також зв'язок і з Олександрією. З І віку збільшуються безпосередні зносини грецьких колоній з Римом. Римський вплив триває до розпаду Римської імперії, а після цього починається доба візантійської влади й її культурні впливи, що тривають до часів Київської держави XI—XII ст.

Могила з дерев'яним гробом із Ольбії. Фот. з пам.

Греки уміли вибирати місцевості для своїх осад. Найважливіші з них — Ольбія, Пантикапея і Херсонес. Географічне становище Ольбії було вигідне, зручне, і вона являла собою пристань на р. Гіпаніс (Бозі) і центр хлібного імпорту з земель алазонів, калліпідів і скитів-хліборобів. Дуже близько було Дніпрове гирло, а Дніпро зв'язував її з скитськими народами півночі. Ще вигідніша була топографія Пантикапеї: вона лежала коло протоки Боспора Кімерійського, що злучав Понт (Чорне море) з Меотідою (Азовське море), і скупчила у себе торгівлю хлібом і рибою із східною Скитіею. Велике значення для неї мав також Дін, що вливався в Азовське море, для зносин з північчю і сходом.

Херсонес лежав у Криму на березі Чорного моря поблизу від сучасного Севастополя і також розвинув свою торгівлю; інші колонії теж мали добре географічне положення: Тіра — на Дністровському лимані (де тепер Акерман), Танаїс — коло гирла Дону, Горгіпія — сучасна Анапа, і невідоме назвою поселення на острові Березані. Виходить, що греки справді були гарними колоністами - купцями і в основу свого життя на нових місцях поклали свою торгово-економічну базу — розвиток міст, хоч, як ми побачимо далі, були у них і села.

Використана література:

1. Багалій Д. І. Нарис історії України: Доба натурал. госп-ва. — К.: Час, 1994. — 288 с.: іл. — (Сер. «Україна. Голоси історії»).

2. Первобытная археология. Курс лекций. М., 1908.

3. М.Грушевський. Історія України-Руси. Т.ІІ-ІІІ.

4. М.С. Грушевський. Киевская Русь, І, моя "Руская история", І.





Реферат на тему: Грецька колонізація українських земель в стародавні часи (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.