Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Історія України

Братські школи та вплив польської культури на українську від половини XVI до половини XVII ст. (реферат)

Характерною рисою братських шкіл у порівнянні з попередніми церковними школами, що в згаданий період відігравали роль нижчих шкіл, є навчання чужих мов, а саме класичних, що й надавало братським школам характер середньої школи; по-друге, перебрання на себе уділення учням наукових знань, що їх раніше можна було набути лише шляхом «книжнаго наученія» або практикою.

Не треба думати, що поширення програми братських шкіл вимагалося лише релігійною боротьбою православних братств з католицтвом та унією. До того, безперечно, прилучався також ширший світогляд тогочасного українського громадянства, що вважало потрібним пристосовуватися до нових вимог життя. Тому, є помилковим твердження російського історика П. Пекарського, що «заснування в Києві колегії не було потребою народу, ще пригніченого і безправного. Тільки шляхта і вище духовенство в порівнянні з народом досягли більшого добробуту і, розуміється, дбали в інтересах власних вигод про розширення колегії. Приклад Польщі, де єзуїти в короткий час і блискуче встигли, за допомогою шкіл, поширити свій вплив, не міг залишитися без наслідування в Україні. І Київська колегія явилася відбитком молодих у Польщі академій, і з тих самих причин, як і там, не мала нічого спільного з народом. Учні колегії підготовлялися єдино і виключно в інтересі одного стану, вигоди якого не були вигодами цілого краю». Очевидно, П. Пекарський не взяв до уваги тих фактів, що фундатором Київської колегії поруч з П. Могилою було київське міщанство та козацтво; що колегія була школою, що обслуговувала всі верстви українського громадянства, бо в ній вчилися діти панства і духовенства разом з дітьми козаків, міщан і навіть селян. Отож стає помилковим також твердження П. Куліша, що Київська братська школа наповнялася лише «нищунами», себто тими дітьми, яких нікому було утримувати та які жили при київських парафіяльних школах.

Заслуга братських шкіл визначеного тут періоду полягала в тому, що вони паралізували успіхи унії та католицтва на українських землях; мали велике значення для розвитку релігійної та національної свідомості українського народу, багато прислужилися своєю загальною приступністю поширенню освіти серед українського люду та сприяли розвиткові української культури не тільки фактом поширення шкільної програми, але й виданням шкільних підручників і наукових праць, особливо в галузі слов'янської філології.

Але не можна замовчати й основної хиби братських шкіл, що повстала з вини її творців. Замість того, щоб виробити оригінальний тип української школи, взято, як каже М. Грушевський, готовий тип школи з польсько-латинських взірців. Однак М. Грушевський, ставлячи це зауваження, справедливо пояснює, що «трудно робити з того закид супроти культурної слабости української суспільности: трудно було не підпасти їй впливам взірців, які опанували тоді всю культурну Європу». Справедливість вимагає також додати й те, що братські школи, переносячи до себе як взірець педагогію єзуїтської школи, обмежувалися подекуди лише її формами, надаючи їй інший дух і характер.

Тут підходимо до питання про те, як слід оцінювати вплив польської культури на українську. М. Грушевський дотримується тої думки, що «український народ міг би власними силами без допомоги Польщі, що взяла на себе роль провідниці в постачанні Україні-Русі овочів західної культури, вибирати з цієї культури все корисніше, не оплачуючи цих культурних запозичень так, як Україна заплатила». Характерна також його оцінка могилянської доби зі становища українського національного життя. М. Грушевський гадає, що поза конфесійними, чисто церковними інтересами вона має сумнівну вартість: «Вона легковажила народні традиції і спроваджувала українське культурне життя на чужі йому дороги, тому з становища української національної культури ніяк не була розцвітом, а скорше дальшим періодом занепаду». Не так ритористично, як М. Грушевський, оцінює вплив польської культури на українську К. Харлампович у своїй публічній лекції, присвяченій спеціально тій темі. Підкреслюючи, що вплив польської школи на українську школу відбився тим, що остання перейнялася схоластичним духом, що в зв'язку з віршоробством розвинувся у українців нахил до панегиризму, К. Харлампович все ж указує, що «Польща послужила за посередницю між Європою й далеко позаду неї відсталою Руссю. Може бути, що й польська школа сама не поспівала за поступом наукової думки й педагогіки, в кожнім разі, чим готувала вона польське громадянство, в тому звичайно не відмовляла й Русі. Історична заслуга Польщі полягала в тім, що в шкільній галузі виявила руському народові сусідню прислугу, допомагаючи йому вийти з тісного кола візантійських засад на широке поле наукових і практичних ідей, себто відкрити західного генія».

Може бути, що М. Грушевський має рацію, коли твердить, що період Б. Хмельницького не відбився чимсь яскравим у ділянці освітньої справи, при чому сам навів і оправдуючий мотив: inter arma tacent musae, але ми також знаємо, що інтереси освіти були близькі Б. Хмельницькому: він завжди йшов назустріч потребам Київської братської школи, авт. зв. Збаразький договір, що його склав 1649 р. з королем Яном Казимиром, він вніс умову, щоб «єзуїтським школам не залишатися ні в Києві, ні в інших місцях козаччини».

Використана література:

Сірополко Степан. Історія освіти в Україні. — Київ: Наук, думка, 2001. - 912 с.





Реферат на тему: Братські школи та вплив польської культури на українську від половини XVI до половини XVII ст. (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.