Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Історія України

Бійка на Калці та причини перемоги татар в часи татарської зверхності (реферат)

Зміст

1. Бійка на Калці

2. Причини перемоги татар

Використана література

1. Бійка на Калці

Багато народів тюркського походження перебувало по південних степах України. Останній із них були половці, що утворили в безпосередньому сусідстві з Руссю-Україною Половецьку землю. В 20-х — 30-х роках XIII ст. на зміну половцям прийшли монголо-татари, що поклали край самостійному існуванню українських князівств і утворили в південно-східному пограниччі, одначе поза межами Русі, своє царство — Золоту Орду. Вони прийшли з рівнин Середньої Азії, де проживали численні монголо-татарські (тюркські) племена. З етнографічного боку монголи відрізняються від татар. Усі ці племена жили родовим побутом і кочували в тамтешніх степах. Кожне плем'я розпадалося на декілька орд чи улусів. На чолі їх стояли владики-хани, влада яких була в деякій мірі обмежена так званим курултаєм, цебто зібранням родових старійшин. Між ханами провадилася боротьба за владу, і серед них особливо висунувся Темучин, прозваний Чингис-ханом, цебто великим ханом, що поставив собі широкі войовничі заміри не тільки об'єднати монголо-татарські племена, а й захопити й зруйнувати нові землі, що вславилися своїми багатствами і могли дати його ордам велику здобич. Він підбив під себе Східний Туркестан і Ховарезм і зруйнував, знищив славні своєю торгівлею городи Самарканд, Бухару, Мерв, Герат. Переслідуючи хана Ховарезма, два монгольські отамани Джебе-Нойон і Субудай-Багадур одержали дозвіл від Темучина вийти з Прикаспійських країн і йти в землю Половецьку. Це, так би мовити, була розвідка нових земель-пасовиськ, що були потрібні для татар-кочівників. Відомо, що татари напали на половців, ті звернулися по допомогу до руських князів, які й були розгромлені на р. Калці Калміус. Проти татар виступили майже всі тодішні князі українських земель, що ним загрожувала безпосередня небезпека від татар. Перечитуючи оповідання про це Іпатського літопису, ми бачимо, що справді тут була одностайність, яку не завжди виявляли раніш князі відносно половців. Наявна і загрозлива небезпека об'єднала і старших і молодших князів.

Виступ їх був організований. Спочатку проти татар виступили половці на чолі з найстаршим ханом Юрком Кончаковичем, сином славнозвісного Кончака, що розгромив сіверського князя Ігоря, героя "Слова о полку Ігоревім", узятого тоді ж у полон. Військо Кончаковича з іншими ханами було побите й побігло до самого Дніпра. Татари ж повернулися в свої вежі — в шатри свого кочовища. Половці й звернулися до руських князів і сказали: "аще не поможете нам, мы ныне изсечены быхом, а вы наутрея изсечены будете". В Києві тоді з приводу цього утворився князівський снем, де вирішено було, не чекаючи приходу татар, виступити проти них "і луче ны бы есть прияти я на чюжей земле, нежели на своей". І таке вирішення відповідало старій практиці князів щодо половців, бо коли б татари напали на Русь, то принесли б собою руїну сіл, грабування і полон населення. На раді було троє старших українських князів — Мстислав Романович Київський, Мстислав Чернігівський і Козельський і Мстислав Мстиславич Галицький із старших князів, з молодших — Данило Романович Галицької землі, Всеволод Мстиславович з Київської; Михайло Всеволодович з Чернігівської і багацько інших князів.

Василька, — каже літописець, — не було, бо він залишився у Володимирі-Волинському через свою молодість. Підкреслює літописець відсутність на нараді великого князя Юрія Суздальського. Таким чином, захисту українських земель мусила взяти на себе лише Україна; такої сепаратистичної політики додержувалися князі північно-східної Русі й надалі, і це й була головна причина поразки Русі. Проти татар виступила вся земля Половецька, чернігівці, кияни, смоляни, галичани, волиняни, трубчани, путивльці, кожна земля зі своїми князями; це була кінна рать, а галицькі вигонці, на чолі зі своїми воєводами, плили в човнах, піднявшися вгору по Дніпру коло Хортиці; число човнів (1000), очевидно, прибільшене. Далі літопис описує перехід руської раті через Дніпро, зустріч з передовою татарською раттю, а потім після 8-денного переходу по степу рішучу січу на Калці, де руські полки були розгромлені 1224 року, бо й тут руські князі не виступили одностайно. Данило ж бився дуже хоробро. Загинули обидва Мстислави і багацько інших князів і раті. На цей раз татари повернули додому, бо почалася боротьба й заколоти в самій Орді. Але через 13 років син Темучина Огадай вирядив проти Русі свого небожа Батия, щоб він завоював і закріпив за собою руські землі. Це вже вирушила ціла орда з жінками, дітьми, стадами й усім майном. З Батиєм пішло декілька молодших ханів і старих, бувалих воєвод, у тому числі й Субудай-Багадур.

2. Причини перемоги татар

Причини військової перемоги татар над Руссю дуже добре виявлено в спеціальній монографії спеціаліста воєнного історика Іваніна, складеній на підставі східних першоджерел, — правда, відомих авторові не в оригіналах, а в добрих перекладах, — і відповідної спеціальної літератури.

Тут ми знаходимо загальний погляд на завоювання монголо-татар, вказівки на воєнну техніку їх за Чингис-хана і нарешті — що для нас найцікавіше — про похід Батия на Русь. Про надзвичайні воєнні успіхи Чингис-хана свідчить така цифра, що спочатку його владу визнавало 13 000 кибіток (сімей), наприкінці — 720 народів в Китаї, Індії, Кореї, Середній Азії, Русі й Південній Азії; і це було зроблено на протязі 60—70 років. Дослідувач пояснює, що монголо-татарські війська мали перевагу над сучасними їм арміями зброєю, умінням нею володіти, дисципліною, тактичним і стратегічним умінням їх воєвод. Монголо-татари робили свої завоювання не піхотою, а кіннотою, проводячи через степи сотні тисяч такого війська; і це пояснюється тим, що це йшли, як ми казали, орди у повному їх складі, що знаходили по дорозі пасовиська для своїх стад. Кожному племені одводилася земля для кочов'я. В кожному племені юрти або кибітки об'єднувалися в десятки, сотні, тисячі, що на чолі їх стояли десятники, сотники, тисячники. Коли треба було утворити армію для походу, робився набор по 1—2 чоловіка з десятка, і все потрібне їм давали десятки. Військо також поділялося на десятки, сотні, тисячі з десятниками, сотниками, тисячниками і десятитисячниками. Зброя зберігалася в арсеналах, їхня зброя — то були луки, шаблі, стріли, сокири, списи з гаками, щоб стягати ворога з коня; кожний вояка мав по декілька коней. Один перський історик дає татарам таку влучну характеристику: "Вони, — каже він, — мали мужність левову, терпіння собаче, прозірливість журавля, хитрощі лиса, далекоглядність ворона, хижацтво вовче, бойовий запал півня, піклування про близьких курки, чуткість кішки і буйність при нападах дикого кабана". Вони брали з собою вежі-шатра і казанки, що в них варили собі м'ясо. Армія нічого не вимагала від ханів, навпаки — вона сама давала йому коней і худобу. За відсутністю чоловіків це робили жінки, і взагалі на них лежала найтяжча господарська праця. Воїни мали право на участь у розділі здобичі. Організація суспільства була суто військова. Татари вміли облягати кріпості, але робили це не дуже охоче, щоб не затримуватися біля них. Адміністрація монголо-татар була дуже складна: були князі — великі, середні й малі, удільні, воєводи, вельможі, доруги, управителі волостей і міст. Взагалі управління мало аристократичний характер. Хан радився з курултаєм.

Татари вдиралися в ворожу землю з різних боків нагло і несподівано, починали нищити населення, захоплювати стада, стежити за кріпостями; полоненики примушені були йти на штурм, а вже під їх прикриттям ішли татари. Монголо-татари користувалися послугами китайських і перських інженерів і вживали нафти, грецький вогонь, уміли робити підкопи, засади і всякі хитрощі.

Використана література:

1. Багалій Д. І. Нарис історії України: Доба натурал. госп-ва. — К.: Час, 1994. — 288 с.: іл. — (Сер. «Україна. Голоси історії»).

2. М.С. Грушевський, Киевская Русь, І.

3. Тизенгаузен "Сборник материалов, относящихся к истории Золотой Орды", т. І (тут відомості арабських письменників, у тому числі Ібн Батути); "Выписки из Ибн Эль Атира о первом нашествии татар" (Уч. Зап. А. Н. по 1-му й 3-му отд., т. II, вип. 1); Уривок перського літописця Рашид Едина, що його переклав Березин ("Ж. М. Н. Пр." ч. LXXIX, LXXXI).

4. Языков "Собрание путешествий к татарам". ПБ, 1825 р. (оригінали та переклади Пляно Карпіні йАсцеліна); "Путешествие Марко Поло", перекл. Шемякина. М., 1863 р.; вид. Пляно Карпіні й Рубруквіса в перекл. Малеїна— "Иоанн де-Плано Карпини". "История монголов". Вильгельм де-Рубрик. Путешествие в восточные страны, з додатком 8 малюнків й покажчиків. ПБ, 1910.





Реферат на тему: Бійка на Калці та причини перемоги татар в часи татарської зверхності (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.