Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Історія економічних вчень

Типи та джерела економічного зростання в Україні (реферат)

Зміст

Вступ. 3

1. Основні проблеми економічного зростання в Україні 5

2. Стан сучасного економічного зростання. 8

3. Провідні складові економічного зростання. 11

4. Типи економічного зростання. Екстенсивний та інтенсивний типи економічного розвитку країни. 14

Висновки. 17

Список використаної літератури. 19


Вступ

Початок 90-х років XX століття ознаменувався історичним переломом в економіці України. На початку 90-х національна економіка являла собою уламок народногосподарського комплексу колишнього СРСР. Вона успадкувала застарілі, надзвичайно складні проблеми, пов'язані з військово-промисловим, паливно-енергетичним та металургійним комплексами, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, великою кількістю необґрунтованих та обтяжливих пільг, незбалансованістю та перекосами у соціальній сфері. За роки панування адміністративно-командної системи було пригнічено і фактично втрачено підприємницько-ринкову, приватновласницьку "жилку" закладену у ментальності українського народу. Натомість утвердилася потужна антиринкова ідеологія, що відіграло свою, негативну роль у переведенні української економіки на ринкові засади. Усвідомлення життєвої необхідності зламу старого господарського механізму і побудови нового давалося дуже важко. Із здобуттям незалежності та зміною політичного устрою виникли нагальні потреби у формуванні нових загальновизнаних і поширених у світовій практиці ринкових відносин.

Основи старої планово-розподільчої системи себе вичерпали, а нової – ще не набрали необхідної сили. За таких умов були неминучими принаймні три основні соціально-економічні проблеми переходу від планової економіки до ринкової:

– її трансформування за умов глибокої кризи;

– неготовність суспільства до усвідомлення ринкового курсу, а органів влади - до управління трансформаційним процесом;

– незадоволення проміжними результатами цього процесу.

Категоричний імператив економічних реформ в Україні - економічне зростання, спрямоване на подолання тенденцій деіндустріалізації та економічної колонізації країни, становлення ефективної економіки постіндустріального типу. Тепер уже зрозуміло, що тільки на шляху економічного зростання можливі досягнення динамічної макроекономічної рівноваги і системної фінансової стабілізації; запобігання небезпеці "боргової" економіки, подолання дезінтеграції економіки, насамперед її реального та грошово-фінансового секторів. Але тією самою мірою, в якій національній економіці не потрібні абиякі ринкові реформи, їй шкідливе і абияке зростання, особливо зростання заради зростання. Тому важливою є проблематика провідних видів економічного зростання та можливостей їх регулювання.

Сучасна теорія соціально-економічної динаміки і генетики дозволяє сформулювати кілька положень, які мають принципове значення для аналізу стану і перспектив економічного зростання в Україні.


1. Основні проблеми економічного зростання в Україні

Економічне зростання має свою структуру, чинники, джерела, наслідки. Немає зростання взагалі. Реально існують його конкретні види, виділення яких можливе за різними класифікаційними ознаками.

За темпами розрізняють високі і низькі. Відразу виникає питання: які темпи економічного зростання є кращими для суспільства? На перший погляд відповідь очевидна - високі темпи кращі, тому що в такому разі суспільство одержує більше продукції. Але це не зовсім так.

За умов високих темпів економічного зростання не слід залишати поза увагою якість продукції та структуру виробництва. Якщо у виробництві значно переважають засоби виробництва, а частка товарів споживання незначна, то високі темпи зростання не можна вважати задовільними.

Окрім цього, вимогами до економічного зростання є його пропорційність і безперервність.

Якщо економічне зростання уповільнюється і протягом не менше ніж півроку стає нижчим від середньорічних темпів періоду попередніх п'яти - семи років, то йдеться про рецесію економічного зростання.

За темпами збільшення головних економічних показників (ВВП, ВВП на душу населення, ефективність виробництва тощо) розрізняють повільне, бурхливе та стале економічне зростання; за характером взаємодії національної та світової економіки - експорторозширююче, імпортоване, імпортозаміщуюче, розоряюче зростання; по відношенню до чинного законодавства - легальне, тіньове та кримінальне зростання; за ступенем використання економічних ресурсів - екстенсивне та інтенсивне зростання тощо.

Сутність екстенсивного типу економічного зростання полягає в тому, що збільшення обсягів виробництва досягається за рахунок використання більшої кількості виробничих ресурсів, тобто середня продуктивність праці в суспільстві не змінюється. Інтенсивний тип економічного зростання характеризується тим, що приріст виробництва забезпечується за рахунок застосування більш досконалих факторів виробництва, тобто за рахунок підвищення їхньої продуктивності.

Зрозуміло, що характеристики змісту зазначених та інших видів зростання не можуть бути однаковими в різних соціально-економічних умовах, а тому не можуть не відрізнятися і відповідні механізми їх регулювання. Але загальною метою використання цих механізмів має бути формування і вивільнення створюваного потенціалу провідних факторів сучасного економічного зростання:

– розвинутого професійно-кваліфікаційного та інтелектуально-освітнього потенціалу людини;

– суспільної стабільності та цивілізованого правового середовища; оптимального співвідношення партнерських та конкурентних засад, соціальної справедливості та економічної ефективності.

Сучасному економічному зростанню притаманний глобальний характер, суттєва залежність від конкурентоспроможності конкретних національних економік. Вона визначається вже не стільки класичними порівнянними перевагами, скільки складною системою взаємозв'язаних детермінант. Головні з них:

– наявність інтегративно-інноваційних ядер саморозвитку національної економіки і відповідних цілісних відтворювальних контурів;

– якісний склад і продуктивність факторів виробництва, насамперед, людського капіталу;

– умови внутрішнього сукупного попиту (обсяг, характер, структура, механізми інтернаціоналізації тощо);

– стан споріднених підтримуючих галузей;

– рівень внутрішньої конкуренції;

– параметри поведінки економічних суб'єктів (ментальні особливості, рівень менеджменту тощо);

– ефективність регулюючих дій держави і громадянських інституцій.

Країни - технологічні лідери реалізують свої конкурентні переваги, дістаючи через механізми і канали міжнародних економічних відносин (торгівлю, рух капіталу, "відплив інтелекту”, валютно-фінансові операції) значні додаткові доходи, в тому числі монопольну ренту, економічний прибуток тощо. Зрозуміло, що роль "донорів” виконують менш розвинуті країни.

Отже, досягнення якісного економічного зростання передбачає створення нових і реалізацію наявних національних детермінант конкурентоспроможності в контексті глобального економічного розвитку.


2. Стан сучасного економічного зростання

Сучасне економічне зростання - системоутворюючий і нерівномірний процес. Але його стратегічне першоджерело, витоки слід шукати не стільки в лабіринтах світового ринку, скільки в ядрі саморозвитку національної економіки. Це ядро являє собою особливе інтегративно-інноваційне утворення, єдиний і суперечливий сплав найактивніших складових технологічних, економічних і соціальних укладів суспільства. Серед цих складових:

а) технологічні уклади, основу яких становлять електронна промисловість, комплексна автоматизація виробництва, інформаційні технології та комунікації, виготовлення конструкційних матеріалів із заданими властивостями, використання природного газу як головного енергоносія, перевезення повітряним і трубопровідним транспортом, біотехнологія, генна інженерія, тонка хімія, штучний інтелект, космічна техніка;

б) гармонійне поєднання приватних та асоційованих форм привласнення, підприємництва і господарювання;

в) високоінтелектуальний і кваліфікований людський капітал з домінуючими ментальними рисами патріотизму, динамізму, самодіяльності та суспільної відповідальності.

На основі ядра саморозвитку формується відповідний цілісний національно-економічний відтворювальний контур, каркасом якого мають стати могутні інтегровані корпоративні структури (угруповання).

У послідовно-паралельному режимі зазначений контур поступово опановує національний і світовий економічний простір, розширюючи українську складову світових відтворювальних процесів.

Національній економіці можуть бути притаманними кілька ядер саморозвитку з різним рівнем ефективності та конкурентоспроможності. У формуванні на їх основі короткострокових відтворювальних контурів тактичного значення провідну роль, як правило, відіграють механізми ринкового саморегулювання. А створення і розвиток стратегічних контурів постіндустріального типу неможливе без активної цілеспрямованої діяльності держави і базових інститутів громадянського суспільства.

Загалом, сучасна національна теорія економічного зростання не є монополією неокласики або кейнсіанства, марксизму або інституціоналізму. Його цілісний теоретичний образ і відповідні рекомендації для економічної політики можуть бути отримані тільки в процесі ґрунтовного вивчення національної економіки у контексті глобальних процесів із залученням потенціалу світової економічної думки.

На фоні переважно звуженого суспільного відтворення у національній економіці спостерігається кілька провідних видів локального і спорадичного зростання.

Найбільш стійке це нелегальне або "тіньове” економічне зростання. У його межах економічні процеси набувають спотворених форм, поза правовим полем розвиваються менеджмент, бізнес, зайнятість людських ресурсів. З цим видом розвитку тісно пов'язане спекулятивно-посередницьке зростання, обсяги якого вже давно вийшли за межі потреб реального сектора.

Одне з головних джерел нелегального зростання - ініційовані державою процеси бюрократизації та делібералізації економіки. Звужене розуміння лібералізації тільки як вивільнення цін та відкриття внутрішнього ринку і відповідні практичні дії завдали економіці подвійного удару, що й каталізувало її занепад. А за теорією та цивілізованою практикою лібералізація економіки - це складний, комплексний феномен, що аж ніяк не обмежується лібералізацією цін та зовнішньоекономічних зв'язків і означає створення сприятливих умов для вільних підприємництва та праці. Тільки вона здатна забезпечити масове точкове зростання національних підприємств, поліпшення добробуту громадян.

Сучасне економічне зростання — системоутворюючий і нерівномірний процес. Але його стратегічне першоджерело, витоки слід шукати не стільки в лабіринтах світового ринку, скільки в ядрі саморозвитку національної економіки. Це ядро являє собою особливе інтегративно-інноваційне утворення, єдиний і суперечливий сплав найактивніших складових технологічних, економічних і соціальних укладів суспільства. Серед цих складових: а) п'ятий і шостий технологічні уклади, основу яких становлять електронна промисловість, комплексна автоматизація виробництва, інформаційні технології та комунікації, виготовлення конструкційних матеріалів із заданими властивостями, використання природного газу як головного енергоносія, перевезення повітряним і трубопровідним транспортом, біотехнологія, генна інженерія, тонка хімія, штучний інтелект, космічна техніка; б) гармонійне поєднання приватних та асоційованих форм привласнення, підприємництва і господарювання; в) високоінтелектуальний і кваліфікований людський капітал з домінуючими ментальними рисами патріотизму, динамізму, самодіяльності та суспільної відповідальності.

Отже, головний урок нелегального зростання - імператив комплексної лібералізації економіки, зняття бюрократичного тиску на економічних суб'єктів, перехід від фіскально-рестриктивної до створювально-стимулюючої фінансової та грошової політики. Легалізація зростання дозволить надати йому цивілізованих форм, включити до правового економічного середовища, зробити об'єктом свідомого суспільного регулювання і підтримки.


3. Провідні складові економічного зростання

Про­ві­д­ною скла­до­вою еко­но­мі­ч­но­го під­не­сен­ня мо­же бу­ти стій­ке експор­то­ро­з­ши­рю­ю­че зро­с­тан­ня. Але, як по­ка­зує до­свід но­вих ін­ду­с­т­рі­аль­них кра­їн, це мо­ж­ли­во за на­яв­но­с­ті пе­в­них не­об­хід­них і до­ста­т­ніх умов.

Найважливіші з них:

а) фор­му­ван­ня та іс­ну­ван­ня, хай не ба­га­тьох, але в ос­но­в­но­му за­вер­ше­них ві­т­чи­з­ня­них кон­ку­рен­то­с­п­ро­мо­ж­них від­т­во­рю­валь­них кон­ту­рів що­до ви­пу­с­ку кі­н­це­вої про­ду­к­ції ви­со­ко­го сту­пе­ня об­роб­ки;

б) на­яв­ність аде­к­ва­т­но­го роз­ви­ну­то­го вну­т­рі­ш­ньо­го пла­то­спро­мо­ж­но­го по­пи­ту та йо­го пер­ві­с­не за­до­во­лен­ня;

в) за­во­ю­ван­ня від­по­ві­д­них ніш сві­то­во­го рин­ку, яке має су­про­во­джу­ва­ти­ся екс­пор­том на­ці­о­наль­но­го під­при­є­м­ни­ць­ко­го ка­пі­та­лу та аси­мі­ля­ці­єю не­об­хід­них іно­зе­м­них ви­ро­б­ництв у скла­ді ві­т­чи­з­ня­них від­т­во­рю­валь­них кон­ту­рів.

Від­су­т­ність або не­роз­ви­ну­тість за­зна­че­них умов на тлі аб­со­лю­ти­за­ції екс­пор­т­ної орі­є­н­та­ції окре­мих га­лу­зей (на­при­к­лад, чо­р­ної ме­та­лу­р­гії), на­віть з ме­тою ви­жи­ван­ня, при­зво­дить до не­ба­жа­них на­слід­ків. Ось чо­му в на­ці­о­наль­ній еко­но­мі­ці екс­пор­то­ро­з­ши­рю­ю­че зро­с­тан­ня на­бу­ває де­да­лі чі­т­кі­ших рис ро­зо­ря­ю­чо­го. Йо­го озна­ки до­б­ре ві­до­мі й від­чу­т­ні ма­те­рі­аль­но, це:

– зна­ч­ні за­тра­ти вна­с­лі­док не­ек­ві­ва­лен­т­ної зо­в­ні­ш­ньої тор­гі­в­лі (на­при­к­лад, ре­а­лі­за­ція окре­мих її бар­те­р­них схем при­зво­дить до втрат май­же по­ло­ви­ни вар­то­с­ті про­ду­к­ції);

– не­роз­ро­б­ле­ність ме­ха­ні­з­мів ви­лу­чен­ня дер­жа­вою при­ро­д­ної рен­ти, що по­ро­джує фе­но­мен рен­то­о­рі­є­н­то­ва­ної по­ве­дін­ки еко­но­мі­ч­них суб'є­к­тів, ви­ко­ри­с­тан­ня остан­ні­ми екс­пор­ту си­ро­ви­ни та на­пів­фа­б­ри­ка­тів з ме­тою при­вла­с­нен­ня ці­єї "ні­чий­но­ї” вла­с­но­с­ті;

– зна­ч­ні об­ся­ги ва­лю­т­ної ви­ру­ч­ки, яка не по­вер­та­є­ть­ся в кра­ї­ну; ви­ко­ри­с­тан­ня іс­ну­ю­чих екс­пор­т­них ка­на­лів для пра­к­ти­ч­но без­пла­т­но­го ви­ве­зен­ня на­ці­о­наль­них ре­сур­сів за кор­дон;

– ін­тен­си­в­ний пе­ре­плив ре­сур­сів з де­пре­си­в­них га­лу­зей в екс­пор­т­ні з на­сту­п­ним від­пли­вом за за­зна­че­ни­ми та ін­ши­ми схе­ма­ми.

За­галь­ний зна­мен­ник скла­до­вих ро­зо­ря­ю­чо­го зро­с­тан­ня - зне­кро­в­лен­ня на­ці­о­наль­ної еко­но­мі­ки, йо­го го­ло­в­ні при­чи­ни - не­за­вер­ше­ність, фра­г­мен­та­р­ність на­ці­о­наль­них екс­пор­т­них від­т­во­рю­валь­них кон­ту­рів, посту­п­ли­вість вну­т­рі­ш­ніх по­те­н­ці­а­лів са­мо­ро­з­ви­т­ку мі­н­ли­вим зо­в­ні­ш­нім ім­пу­ль­сам, не­до­лі­ки іс­ну­ю­чої рен­т­ної та ва­лю­т­ної по­лі­ти­ки Та­ким чи­ном, го­ло­в­ни­ми уро­ка­ми цьо­го ви­ду еко­но­мі­ч­но­го зро­с­тан­ня є:

а) не­об­хід­ність до­бу­до­ви іс­ну­ю­чих на­ці­о­наль­них екс­пор­т­них від­т­во­рю­валь­них кон­ту­рів за сві­то­ви­ми стан­дар­та­ми (з вклю­чен­ням спо­рі­д­не­них та під­три­му­ю­чих га­лу­зей);

б) на­галь­на по­тре­ба в роз­ро­б­ці ефе­к­ти­в­но ді­ю­чих ме­ха­ні­з­мів ви­лу­чен­ня дер­жа­вою рен­ти з при­ро­д­них;

в) до­ці­ль­ність ді­йо­вих об­ме­жень на ви­ве­зен­ня не­під­п­ри­є­м­ни­ць­ко­го ка­пі­та­лу за кор­дон, вве­зен­ня спе­ку­ля­ти­в­но­го ка­пі­та­лу з-за кор­до­ну, на спе­ку­ля­ти­в­ні опе­ра­ції з ка­пі­та­лом, а та­кож від­по­ві­д­них обґрунтованих за­хо­дів що­до по­слі­до­в­ної "де­до­ла­ри­за­ці­ї” еко­но­мі­ки.

Йде­ть­ся про:

• вве­ден­ня об­ме­жень на ви­ко­ри­с­тан­ня іно­зе­м­ної ва­лю­ти для роз­ра­хун­ків між ре­зи­ден­та­ми;

• лі­мі­ту­ван­ня об­ся­гів ку­пі­в­лі ва­лю­ти тіль­ки ці­ля­ми здій­с­нен­ня по­то­ч­них опе­ра­цій з не­ре­зи­ден­та­ми;

• вста­но­в­лен­ня жор­с­т­кі­ших нор­ма­ти­вів вве­зен­ня та ви­ве­зен­ня ва­лю­ти фі­зи­ч­ни­ми осо­ба­ми;

• вве­ден­ня або під­ви­щен­ня рі­в­ня опо­да­т­ку­ван­ня вве­зен­ня ва­лю­т­ної го­тів­ки ко­ме­р­цій­ни­ми бан­ка­ми;

• за­бо­ро­ну від­крит­тя та ве­ден­ня ра­хун­ків офф­шо­р­них бан­ків у укра­їн­сь­ких ко­ме­р­цій­них бан­ках і ра­хун­ків укра­їн­сь­ких бан­ків у офф­шо­р­них бан­ках то­що.

Ре­а­лі­за­ція та­ких за­хо­дів за умов ком­п­ле­к­с­ної лі­бе­ра­лі­за­ції вну­т­рі­ш­ньо­го ін­ве­с­ти­цій­но­го ре­жи­му дасть змо­гу сут­тє­во по­по­в­ни­ти по­тік ві­т­чи­з­ня­но­го ка­пі­та­лу у ви­ро­б­ни­ц­т­во, зо­кре­ма - в екс­пор­т­не.

З ме­тою по­до­лан­ня кри­зи ва­ж­ли­во по­в­ною мі­рою за­ді­я­ти по­те­н­ці­ал ім­пор­то­ва­но­го еко­но­мі­ч­но­го зро­с­тан­ня шля­хом ак­ти­в­но­го за­лу­чен­ня пря­мих іно­зе­м­них ін­ве­с­ти­цій, на­сам­пе­ред, ка­пі­та­лів про­ві­д­них транс­на­ці­о­наль­них ком­па­ній (ТНК) з вклю­чен­ням від­по­ві­д­них на­ці­о­наль­них ви­ро­б­ництв, до гло­баль­ної си­с­те­ми бі­з­не­су, роз­по­ді­лу і поста­чан­ня.

По­зи­ти­в­ні мо­мен­ти ім­пор­то­ва­но­го зро­с­тан­ня до­б­ре ві­до­мі:

– за­лу­чен­ня ка­пі­та­лу, про­гре­си­в­них тех­но­ло­гій;

– опа­ну­ван­ня до­сві­ду бі­з­не­су та ме­не­дж­мен­ту;

– ство­рен­ня но­вих ро­бо­чих місць то­що.

Ра­зом з тим, тре­ба ма­ти на ува­зі, що ім­пор­то­ва­не зро­с­тан­ня не­рід­ко су­про­во­джу­є­ть­ся від­мо­вою дер­жа­ви від ак­ти­в­ної про­ми­с­ло­вої по­лі­ти­ки, за­галь­ним стру­к­ту­р­ним спро­щен­ням на­ці­о­наль­ної еко­но­мі­ки, за­не­па­дом ви­со­ко­те­х­но­ло­гі­ч­них га­лу­зей, по­си­лен­ням си­ро­вин­ної спря­мо­ва­но­с­ті про­ми­с­ло­во­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва. Ці тен­де­н­ції не­ви­пад­ко­ві, оскіль­ки на­ці­о­наль­на еко­но­мі­ка роз­ри­ва­є­ть­ся іно­зе­м­ни­ми від­т­во­рю­валь­ни­ми кон­ту­ра­ми, стає об'єк­том впли­ву ім­пу­ль­сів са­мо­ро­з­ви­т­ку ін­ших еко­но­мік, посту­по­во втя­гу­є­ть­ся у фа­р­ва­тер їх ру­ху. Ка­на­ла­ми ім­пор­то­ва­но­го зро­с­тан­ня у кра­ї­ну мо­жуть по­тра­п­ля­ти не­про­ві­д­ні тех­но­ло­гії, еко­ло­гі­ч­но шкі­д­ли­ві ви­ро­б­ни­ц­т­ва і про­ду­к­ція, не­які­с­ні ви­ро­би.

От­же, за будь-­яких об­ста­вин аб­со­лю­ти­за­ція ім­пор­то­ва­но­го зро­с­тан­ня не­до­ре­ч­на, йо­го роз­ви­ток у кі­н­це­во­му під­су­м­ку має ви­зна­ча­ти­ся ти­ми ви­да­ми еко­но­мі­ч­но­го зро­с­тан­ня, які за­без­пе­чу­ють не­за­ле­ж­ність і кон­ку­рен­то­с­п­ро­мо­ж­ність на­ці­о­наль­ної еко­но­мі­ки. Се­ред них не тіль­ки екс­пор­то­ро­з­ши­рю­ючий, але й ім­пор­то­за­мі­щу­ю­чий та пості­н­ду­с­т­рі­аль­ний ви­ди зро­с­тан­ня.


4. Типи економічного зростання. Екстенсивний та інтенсивний типи економічного розвитку країни

Залежно від того, під впливом яких факторів відбувається економічне зростання, виділяють два його типи: екстенсивний та інтенсивний.

При екстенсивному типі зростання досягається шляхом кількісного приросту факторів виробництва (виробничих ресурсів) при їх незмінному технічному рівні, тобто при незмінних продуктивності праці і ефективності виробництва. Наприклад, для зростання ВВП у певній пропорції у такій же пропорції необхідно збільшити виробничі ресурси (кількість зайнятих у виробництві, засобів виробництва тощо).

Інтенсивний тип економічного зростання означає зростання обсягу суспільного продукту на основі якісного удосконалення факторів виробництва. Він базується на застосуванні більш ефективних засобів виробництва та більш досконалій технології і організації праці.

Проте поділ економічного зростання на екстенсивне та інтенсивне значною мірою умовний, оскільки у чистому вигляді не існує ні того, ні іншого, а реальне економічне зростання залежить від відповідної комбінації екстенсивних та інтенсивних виробничих факторів. Зростання національного доходу у будь-якій економіці визначається витратами та продуктивністю праці. Витрати праці вимірюються кількістю людино-годин, яка визначається добутком кількості зайнятих у виробництві на загальну кількість відпрацьованих ними годин. Продуктивність праці визначається кількістю продукту, виробленого за одиницю часу, або кількістю продукту, що припадає на одного зайнятого.

Продуктивність праці залежить від технічного прогресу, обсягу інвестицій, загальноосвітньої та професійної підготовки працівників, ефективного розміщення ресурсів тощо.

Американський економіст Е.Денісон, досліджуючи фактори, які впливали на зростання реального доходу в США протягом 1929— 1982 pp., одержав такий результат: 32% приросту було одержано за рахунок зростання витрат праці, а 68% — за рахунок зростання продуктивності праці. При цьому із цих 68% на технічний прогрес прийшлося 28%, 19% — на витрати капіталу і 14% — на освіту і професійну підготовку.

Як видно з наведених ознак, найбільш важливим фактором, що забезпечує зростання економіки, є продуктивність праці, на яку припадає 2/3 приросту реального доходу. Найбільший вплив на продуктивність праці має технічний прогрес, який означає застосування у виробництві нової техніки, технології, організації виробництва і управління. НТП характеризується інтеграцією виробництва з наукою, оновленням виробничого апарату і асортименту продукції. Нова техніка і технологія вимагають більш освічених і кваліфікованих спеціалістів, що, у свою чергу, вимагає підтримувати витрати на підготовку кадрів та освіту на відносно високому рівні. Інвестиції в освіту і підготовку кадрів дають прямий економічний і соціальний ефект. Тому будь-які заходи, що спрямовані на економічне зростання, будуть недостатніми, якщо професійна підготовка робочої сили, якість освіти і здоров'я населення не будуть відповідати потребам розвитку економіки.

З технічним прогресом тісно пов'язані інвестиції у виробництво. Зростання інвестицій підвищує фондоозброєність, яка, у свою чергу, веде до підвищення продуктивності праці[7, c. 323-326].

Важливе значення має спрямування інвестицій в галузі, які забезпечують науково-технічний прогрес. Ефект від капіталовкладень значною мірою залежить від рівня розвитку інфраструктури в національній економіці.

Інтенсивний тип зростання характеризується різними комбінаціями витрат ресурсів, між якими існує взаємозалежність двоякого роду: пряма — збільшення витрат одних ресурсів викликає збільшення витрат інших ресурсів; обернена — збільшення витрат одних ресурсів призводить до зменшення витрат інших. Так, зростання продуктивності Праці вимагає додаткових інвестицій в засоби виробництва (зростання фондоозброєності).

Існує три форми інтенсивного типу зростання, які характеризуються різним поєднанням ресурсів, можливостями їх взаємозаміни та ефективності цієї зміни: фондомістка, фондозберігаюча та нейтральна.

При фондомісткій формі підвищення продуктивності праці досягається за рахунок додаткових витрат основного капіталу (виробничих фондів) на одиницю продукції. При фондомісткій формі темпи приросту фондоозброєності вищі від темпів зростання продуктивності праці та національного доходу.

При фондозберггаючій формі підвищення продуктивності праці супроводжується економією основного капіталу (виробничих фондів) на одиницю продукції. При даній формі приріст фондів (основного капіталу або засобів виробництва) на один процент викликає більший приріст національного доходу (обсягу виробництва), ніж таке ж збільшення зайнятих (кількості людино-годин).

Нейтральна форма характеризується тим, що хоча підвищення продуктивності праці досягається за рахунок додаткових капіталовкладень, проте економія засобів виробництва компенсує ці витрати, і виробничі фонди (основний капітал) зростають тими ж темпами, що й ВСП та національний дохід.

Фондомістка форма зростання має місце в галузях виробництва, де праця людей недостатньо озброєна виробничими фондами, фондозберігаюча форма — в галузях з високою фондоозброєністю, де економічне зростання досягається за рахунок більш раціонального використання наявного виробничого потенціалу[6, c. 369-371].


Висновки

Критики економічного зростання також висувають цілий ряд аргументів на користь того, що, хоч, економічне зростання забезпечує нам "прожиток '', воно не може забезпечити нам "гарне життя". Отож, економічне зростання означає індустріалізацію, масове виробництво, яке не носить творчого характеру і не приносить задоволення працівнику, а також відчуження трудящих від прийняття життєво важливих рішень.

З іншого табору економісти виступають на захист тенденції економічного зростання як важливої суспільної мети, наводячи наступні аргументи.

Як вже відмічалося раніше, економічне зростання є основною умовою матеріального достатку і підвищення рівня життя. У умовах економічного зростання вибір соціальних цілей стає менш болісним і веде до менших протиріч між різними групами населення. Є можливість одночасно модернізувати збройні сили, підтримувати інфраструктуру на даному рівні, здійснювати програми допомоги вразливим верствам населення, вдосконалювати систему освіти та інші галузі соціальної сфери і при цьому підвищувати особистий добробут.

Тепер уже зрозуміло, що тільки на шляху економічного зростання можливі досягнення динамічної макроекономічної рівноваги і системної фінансової стабілізації; запобігання небезпеці «боргової» економіки, подолання дезінтеграції економіки, насамперед її реального та грошово-фінансового секторів. Але тією самою мірою, в якій національній економіці не потрібні абиякі ринкові реформи, їй шкідливе і абияке зростання, особливо зростання заради зростання. Тому головною темою статті є проблематика провідних видів економічного зростання та можливостей їх регулювання.

Отже, у роботі досліджено вплив низки факторів на економічне зростання в умовах перехідної економіки. Класифіковано типи (різновиди) економічного зростання шляхом узагальнення й систематизації наявних типів із доповненням додатковими класифікаційними ознаками та різновидами зростання економічної системи країни.


Список використаної літератури

1. Білецька Л. В. Економічна теорія: Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка : Навчальний посібник/ Л. В. Білецька, Л. В. Білецький, В. І. Савич; М-во освіти і науки України. -К.: Центр навчальної літератури, 2005. -651 с.

2. Дзюбик С. Основи економічної теорії : Навчальний посібник/ Степан Дзюбик, Ольга Ривак,. -К.: Знання , 2006. -481 с.

3. Економічна теорія : Підручник/ В. М. Тарасевич, В. В. Білоцерківець, С. П. Горобець, О. В. Давидов та ін.; За ред. В. М. Тарасевича; М-во освіти і науки України, Нац. металургійна акад. України . -К.: Центр навчальної літератури, 2006. -779 с.

4. Економічна теорія. Політекономія : Підручник / Віктор Базилевич, Віктор Попов, Катерина Базилевич та ін.; За ред. В.Д.Базилевича. -3-тє вид., доп. і перероб.. -К.: Знання-Прес, 2004. -615 с.

5. Крупка М. Основи економічної теорії : Підручник/ Михайло Крупка, Петро Островерх, Сергій Реверчук,; Львівський нац. ун-т ім. І.Франка. -К.: Атіка, 2001. -343 с.

6. Лановик Б. Економічна теорія : Курс лекцій/ Богдан Лановик, Микола Лазарович,. -6-те вид., стереотип.. -К.: Вікар, 2006. -405 с.

7. Мочерний С. Економічна теорія для менеджерів : Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Степан Мочерний, В. М. Фомішина, О. І. Тищенко. -Херсон: ОЛДІ-плюс, 2006. -624 с.

8. Основи економічної теорії : Політекономічний аспект: Підручник / Відповідальний ред. Г.Н. Климко, . -5-те вид. виправлене. -К.: Знання-Прес, 2004. -614 с.

9. Основи економічної теорії : Посібник/ В. О. Рибалкін, М. О. Хмелевський, Т. І. Біленко та ін.. -К.: Академія, 2002,2003. -351 с.

10. Основи економічної теорії : Підручник/ В. Г. Федоренко, Ю. М. Ніколенко, О. М. Діденко и др.; За наук. ред. В. Г. Федоренка; М-во освіти і науки України. -К.: Алерта, 2005. -510 с.

11. Основи економічної теорії : Підручник/ О. О. Мамалуй, О. А. Гриценко, Л. В. Гриценко та ін., За заг. ред. О. О. Мамалуя; М-во освіти і науки України. -К.: Юрінком Інтер, 2003. -478 с.

12. Предборський В. А. Економічна теорія : Підручник для студентів вищих навчальних закладів/ В. А. Предборський, Б. Б. Гарін, В. Д. Кухаренко; Під ред. В. А. Предборського. -К.: Кондор, 2003. -491 с.

13. Уразов А. Основи економічної теорії : Навчальний посібник/ Міжрегіон. академія управління персоналом, Житомирський ін-т МАУП . -К.: МАУП, 2005. -323 с.





Реферат на тему: Типи та джерела економічного зростання в Україні (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.