Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Історія економічних вчень

Суть розподільчих відносин та індексація заробітної плати (реферат)

Зміст

1.Суть і функції розподільчих відносин. 3

2. Індексація заробітної плати. 6

Список використаної літератури. 10


1.Суть і функції розподільчих відносин

Розподільчі відносини — це феномен економіки, але в основі цих відносин лежить певний регулюючий соціальний механізм: поведінка і взаємозв'язок соціальних груп (на різних рівнях економіки), від яких залежить характер розподілу. Аналогічно в основі управління виробництвом, динамікою якості продукції, продуктивністю праці та багатьма іншими економічними процесами лежать відповідні соціальні регулятори: соціальні групи, поведінка яких визначає характер цих процесів, а відповідно, і результати, до яких вони приводять.

Оскільки фінанси є розподільчі відносини, то фінансові методи регулювання (нормативний та сальдовий), по суті, базуються на розподілі доходу. Таке регулювання здійснюється інструментами бюджетної, податкової, грошово-кредитної, амортизаційної політики, регулювання фондового ринку, участі інвесторів у приватизації тощо.

Фінанси держави виконують дві функції:

- розподільчу;

- контрольну.

Розподільча функція пов'язана з розподілом вартості сукупного суспільного продукту національного доходу. В процесі розподілу вартості формуються фонд грошових коштів, який пов'язаний з заміщенням вартості основних коштів, формуванням фонду оплати праці і чистого доходу. Доход поділяється на прибуток та податки, котрі сплачуються до державного бюджету.

Контрольна функція внутрішньопритаманна фінансам і слугує засобом контролю в процесі вартісного розподілу сукупного суспільного продукту національного доходу. Відносини контролю проявляються в процесі розподілу і перерозподілу сукупного суспільного продукту національного доходу та в процесі формування і використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів.

Фінанси суб'єктів, що господарюють виконують три функції:

- забезпечувальну;

- розподільчу;

- контрольну.

Забезпечувальна функція фінансів підприємств припускає, що підприємство повинно бути цілком забезпечене в оптимальному розмірі необхідними коштами при дотриманні дуже важливого принципу: усі витрати повинні бути покриті власними доходами. Тимчасова додаткова потреба в засобах покривається за рахунок кредиту й інших позикових джерела. При цьому оптимізація джерел коштів - одна з головних задач керування фінансами підприємств, оскільки при надлишку засобів знижується ефективність, а при нестачі виникають фінансові труднощі, що можуть призвести до серйозних наслідків. Крім того, оптимізація джерел коштів - один із шляхів одержання максимального фінансового результату.

Розподільча функція фінансів підприємств тісно пов'язана з забезпечувальною функцією. Розподільчі відносини також серйозно впливають на кінцеві результати. Виручка від реалізації продукції, що розподіляється, частково направляється на відшкодування витрат підприємства (спожиті засоби виробництва і заробітної плати), а інша частина її складає прибуток підприємства. Створений продукт розподіляється в таких пропорціях, які задовольняють розширене відтворення та потреби трудового колективу в оптимальних розмірах.

Прибуток розподіляється між підприємством і бюджетом. Фінансовий механізм цих відносин включає:

- залежність заробітної плати від корисності виробленої продукції і надходження платежів за її;

- обґрунтований розподіл прибутку між підприємством, торгівлею і банками, при якому велика частина повинна діставатися виробнику;

- об'єктивну реальність нормативів розподілу прибутку між підприємствами і бюджетами різних, а також позабюджетними фондами, що припускає тривалість і стабільність;

- обґрунтованість відрахувань на розвиток виробництва і споживання;

- достатність коштів на соціальні потреби, на науково-дослідні роботи, на підготовку кадрів і інші цілі.

Водночас розподіл не є пасивним – він відіграє велику економічну і соціальну роль, оскільки форми організації розподілу, системи розподільчих відносин та принципів, на яких вони базуються, залежать, з одного боку, стимулювання трудових і вир. потенцій даного суспільства, а з іншого – забезпечення соц. справедливості та рівності. В суспільному відтворенні розподіл виконує ряд функцій, серед яких: забезпечення загальногосподарської пропорційності та функціонування зв'язків між виробництвом і споживанням; створення економічних умов для суспільного відтворення і зростання народного добробуту. Під доходами розуміють результати економічної діяльності людей. Як правило вони виражаються в певній сумі грошових засобів, що їх одержують окремі особи, сім'ї, колективи чи держава в цілому. Фонд споживання – частка суспільного продукту, яка іде на задоволення матеріальних та духовних потреб людей. За своїм натуральним складом за умов простого відтворення він виступає лише як предмети споживання. При розширеному відтворенні одна частина нац. доходу іде на особисте споживання, а друга – на нагромадження, тобто на збільшення особистих і речових факторів виробництва, на розвиток технологічного способу виробництва. У цьому випадку за своїм натуральним складом він втілюється як у предметах споживання так і в засобах виробництва.


2. Індексація заробітної плати

Зміни, внесені до Постанови КМУ від 17.07.03 р. № 1078 «Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі — Порядок № 1078) постановою КМУ від 17.05.06 р. № 690 (далі — Постанова № 690):

- позначили коло юридичних і фізичних осіб, на які поширюється обов'язок проведення індексації грошових доходів найманих робітників. До Порядку № 1078 внесено п. 1, що говорить:

Цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Тобто з 17 травня 2006 р. проведення індексації доходів своїх працівників стосується всіх роботодавців без винятку;

- установили порядок нарахування сум індексації у випадку підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції;

- визначили, що якщо сума збільшення доходу в якому-небудь місяці менше суми проведеної індексації, то цей місяць не вважається базовим, а дохід індексується на загальних підставах;

- зменшили розмір індексації допомоги з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку й індексації допомоги самотнім матерям.

У цій роботі розглянемо індексацію грошових доходів населення, викладену в п. 5 Порядку № 1078, який Постанова № 690 майже повністю переписала. Але для початку зазначимо, які доходи підлягають індексації. Відповідно до Закону України від 03.07.91 р. № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Отже, за своєю сутністю індексація є збільшенням доходів громадян на таку величину, яка б відшкодувала їм підвищення рівня цін. Відповідно до Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення, що отримані в гривнях на території України і не мають разового характеру. Наведемо в таблиці, які доходи підлягають, а які не підлягають індексації тільки в частині змін, внесених до Порядку № 1078 Постановою № 690. Повний перелік доходів, які підлягають індексації, можна знайти в п. 2 Порядку № 1078, а доходи, які не підлягають індексації, — у п. 3 Порядку № 1078.

Розглянемо порядок індексації доходів громадян і зупинимося тільки на індексації заробітної плати найманих робітників за основним місцем роботи. Відповідно до п. 11 Порядку № 1078 індексація зарплати проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін, що перевищує поріг інфляції, законодавчо встановлений у розмірі 101%. Індекс споживчих цін обчислюється Держкомстатом і не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, публікується в офіційних виданнях.

Індексації підлягають грошові доходи населення в межах прожиткового мінімуму, установленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (п. 4 Порядку № 1078). Доходи, що перевищують прожитковий мінімум, не індексуються. Індексація зарплати працівників здійснюється шляхом множення нарахованої зарплати на величину приросту індексу споживчих цін, що розраховується наростаючим підсумком, починаючи з базового місяця.

Базовим місяцем вважається місяць:

- в якому працівникові була проведена індексація зарплати;

- в якому працівник був прийнятий на роботу, якщо він не надав довідку про доходи з попереднього місця роботи;

- в якому працівникові була підвищена зарплата (з урахуванням абз. 2 п. 5 Порядку № 1078).

Розглянемо випадок, коли підприємство підвищує зарплату всім своїм працівникам. (Випадок, коли підприємство підвищує зарплату не всім працівникам, розглянемо в прикладі в наступному номері). Відповідно до п. 5 Порядку № 1078 у випадку підвищення зарплати місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Індексація заробітної плати працівникам провадиться відповідно до ст. 33 Закону України «Про оплату праці» у період між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється згідно із Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та відповідними положеннями Порядку проведення індексації грошових доходів громадян підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, котрий перевищив 105 % (величину порога індексації). Компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі ст. 34 Закону «Про оплату праці» і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам за будь-яких причин затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на 1 %


Список використаної літератури

1. Гальчинський А. С, Єщенко П. С, Палкін Ю. І. Основи економічної теорії. К., 1995

2. Дзюбик С. Основи економічної теорії: Навчальний посібник/ Степан Дзюбик, Ольга Ривак,. -К.: Знання , 2006. -481 с.

3. Кривєнко К.Т., Савчук В.С, Бєляєв О.О. та ін. Політична економія. К., 2001

4. Основи економічної теорії : Підручник/ В. Г. Федоренко, Ю. М. Ніколенко, О. М. Діденко и др.; За наук. ред. В. Г. Федоренка; М-во освіти і науки України. -К.: Алерта, 2005. -510 с.

5. Основи економічної теорії. За ред. проф. Ю. В. Ніколенка. К., 1998, с 6.

6. Уразов А. Основи економічної теорії: Навчальний посібник/ Анатолій Уразов, Петро Маслак, Ірина Саух,; Міжрегіон. академія управління персоналом, Житомирський ін-т МАУП . -К.: МАУП, 2005. -323 с.





Реферат на тему: Суть розподільчих відносин та індексація заробітної плати (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.