Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Іноземні мови

Основні труднощі перекладу невербальних форм дієслів з англійської мови на українську (курсова робота)

Зміст

Вступ.................................................................................................................3

Розділ І. Граматичні труднощі перекладу текстів в галузі економіки........................................................................... ...........................5

Розділ ІІ. Переклад як комунікативний акт.................................................12

Розділ ІІІ. Особливості перекладу невербальних форм дієслів в економічній галузі.................................................................................................21

3.1. Інфінітив..................................................................................................21

3.2. Інфінітивні парентетичні речення .......................................................23

3.3. Інфінітив у функції обставини мети ....................................................24

3.4. Інфінітив у функції обставини наслідку ..............................................25

3.5. Інфінітив у функції обставини ступеня ...............................................26

3.6. Суб'єктно-предикативний інфінітивний зворот .................................27

3.7. Об'єктний предикативний дієприкметниковий зворот ......................30

3.8. Герундій ..................................................................................................30

3.9. Інвертований додаток ............................................................................31

3.10. Дієприкметник І та дієприкметниковий зворот ...............................31

3.11. Дієприкметник II і дієприкметниковий зворот.................................33

Висновки.........................................................................................................35

Список використаної літератури..................................................................36

Вступ

Переклад - один з тих процесів розумової діяльності людини, які при поверхневому розгляді представляються досить простими або, принаймні, що піддаються елементарному логічному аналізу й поясненню. Про останній свідчить досить розповсюджене розуміння перекладу як відповідності між різнорівневими об'єктами й структурами мов, що беруть участь у ньому. Визначення перекладу «як процесу міжмовного перетворення або трансформації усного або письмового тексту, пред'явленого даною мовою, у текст (усний або письмовий) на іншій мові. Однак модель перекладу на базі встановлення відповідностей між об'єктами й структурами різних мов є очевидно неповною. Як відомо, неповноту цієї моделі насамперед яскраво демонструють недоліки систем машинного перекладу, дія яких саме й засновано, головним чином, на встановленні різнорівневих міжмовних відповідностей.

Відповідно до наукового підходу, що склались в останні десятиліття, переклад являє собою паралельну мовну реалізацію думки засобами двох мов. Викладаючи своє розуміння перекладу, В. Н. Комісаров пише, що в процесі перекладу «функціонують дві мовні системи, але вони функціонують не незалежно одна від одної, а співвіднесення, з паралельним використанням комунікативно рівноцінних одиниць» і визначає переклад як «особливим процесом співвіднесеного функціонування мов».

У процесі реального перекладу перекладач не підшукує відповідності окремим структурам однієї мови в іншому, а виражає зміст висловлення на одній мові, користуючись засобами іншого. Перекладацькі трансформації являють собою зручну й зрозумілу модель перекладу. Крім того, у результаті фіксації перекладацького досвіду у вигляді прямих трансформацій для багатьох найбільше тісно взаємодіючих у перекладі пар мов, які настільки часто використаються в перекладі, що можна, очевидно, говорити про те, що у свідомості перекладачів уже встановився прямий зв'язок між формами двох мов і переклад найчастіше йде по механізму прямі відповідностей.

Але при цьому в жодному разі не можна забувати, що трансформації є штучною моделлю перекладу, а в реальному процесі перекладу відсутні прямі відповідності між формами різних мов.

Все вищеокреслене дає можливість вважати розкриття особливостей перекладу невербальних форм дієслова у економічних текстах актуальним, потрібним і необхідним при вивченні сучасної англійської мови.

Мета роботи: дослідити особливості перекладу невербальних форм дієслова з англійської мови на українську.

Об'єктом дослідження виступають невербальні дієслова та особливості їх перекладу.

Структури роботи.

Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку літератури. Перший розділ розкриває загальні теоретичні відомості про граматичні труднощі перекладу текстів в галузі економіки.

Другий розділ розкриває переклад як комунікативний акт, його значення та особливості.

Завершується робота висновками, в яких узагальнюється все вище зазначене, а також подається список використаної літератури.

Розділ І. Граматичні труднощі перекладу текстів в галузі економіки

1. Поділ складних випадків перекладу на граматичні та лексичні явища — досить умовний, адже в кожній мові граматичне тісно пов'язане з лексичним i спосіб передачі в перекладі граматичних форм і конструкцій нерідко залежить від їх лексичного наповнення. Одне и те ж граматичне явище залежно від конкретного лексичного вираження може

перекладатися різними способами. Однак існують певні загальні закономірності співвідношення та відповідності граматичних форм і конструкцій мов оригіналу і перекладу, тому докладний опис таких співвідношень, орієнтований на переклад, видається не тільки доцільним, а й необхідним, аби достатньо чітко уявляти, які можливості має перекладач у своєму розпорядженні для адекватної передачі у перекладі граматичних явищ оригіналу.

2. Мова економічної літератури відрізняється від розмовної мови або мови художньої літератури певними лексичними, граматичними та стилістичними особливостями. Якщо лексичні відмінності помітні навіть для нефахівця (а це передусім значна наявність спеціальної лексики, термінів), то у граматичному плані вони значно менш виразні, однак не менш різноманітні. Необхідно підкреслити, що тут йдеться не про інвентарні відмінності, тобто відмінності у складі синтаксичних конструкцій або морфологічних форм (що майже відсутні між текстами різних письмових стилів), а про відмінності у функціонуванні граматичних елементів. Однією з найпомітніших граматичних особливостей економічних текстів е велика кількість різного роду поширених складних (у першу чергу — складнопідрядних) речень, що вживаються для передачі типових для наукового викладу логічних відношень між об'єктами, діями, подіями та фактами.

3. Між економічними текстами, написаними різними мовами, також існують значні граматичні відмінності, зумовлені особливостями граматичної будови мови, нормами i традиціями письмового наукового мовлення. Так, в англійських фахових текстах значно частіше, ніж в українських, вживаються форми пасивного стану та неособові форми дієслів, дієприкметникові звороти и специфічні синтаксичні конструкції, особові займенники першої особи однини та одночленні інфінітивні и номінативні речення тощо. Та все ж найбільше між англійськими та українськими економічними текстами граматичних розбіжностей інвентарного характеру, зумовлене особливостями побудови цих мов.

4. Обов'язковою умовою адекватного перекладу е вміння правильно аналізувати граматичну будову іншомовних речень, правильно визначати граматичні труднощі перекладу и конструювати речення у переклад відповідно до норм мови i жанру перекладу. Зрозуміло, що перекладач повинен бути добре обізнаним з граматичними особливостями вихідної та цільової мов, основами теорії перекладу взагалі та економічного перекладу зокрема, а також із перекладними відповідниками у галузі граматики та лексики, перекладацькими трансформаціями, способами перекладу різних мовних та мовленнєвих явищ. Все це становить частину загальної компетенції перекладача, яка, звісно значно ширша від означеної нами. Для перекладача економічної літератури особливо важливе значення предмета галузі, до якої належить призначений для перекладу текст. Під час перекладу потрібно правильно зрозуміти зміст речень, смислові відношення між реченнями та значення метатекстових елементів, що беруть участь в організації тексту. Природно. що найбільший комплекс граматичних проблем перекладу пов'язаний із розумінням синтаксичної структури та морфологічного складу речень як мовних елементів, що е безпосередніми носіями предметної інформації.

5. Як відомо, англійська i українська мови належать не тільки до різних гілок індоєвропейської родини мов (перша— до германської, друга — до слов'янської), а й до різних структурних типів мов: перша — переважно аналітична мова, де граматичні відношення у реченні передаються вільними граматичними морфемами, а друга — флективна мова, де граматичні значення и відношення передаються за допомогою зв'язаних граматичних морфем — флексій. Саме розбіжності в будові мов, у наборі їхніх граматичних категорій, форм та конструкції i становлять першу велику групу граматичних труднощів перекладу. Так, в українській мові немає артиклів, герундія, часових форм дієслова груп Continuous та Perfect, складних підметових та додаткових інфінітивних конструкції, а в англійській мові — дієприслівників, категорії роду іменників i прикметників тощо. Певні відмінності існують у побудові речення: на відміну від української мови, де група підмета нерідко може міститися після групи присудка, в англійській мові порядок головних членів речення значно фіксованіший, що може вимагати перебудови речення при перекладі.

Друга група граматичних труднощів перекладу пов'язана з різним обсягом змісту подібних у двох мовах форм i конструкції. Так, форма теперішнього часу дієслова-присудка в українській мові відповідає за своїм змістом англійським відповідним формам Present Indefinite, Present Continuous та частково Present Perfect, а форма родового відмінку українського іменника може відповідати за своїм граматичним значенням англійській прийменниково-іменниковій конструкції "of -I- N" або формі загального відмінку іменника в препозиції до іншого іменника.

Третю трупу граматичних труднощів перекладу складають ті граматичні явища мови тексту оригіналу, що мають відміну від відповідних граматичних явищ мови перекладу функціональні характеристики: наприклад, форми однини i множини іменника наявні i в українській, i в англійській мовах, однак форми конкретних іменників можуть не збігатися (англійське evidence вживається тільки в однині, але може перекладатися формою i однини, i множини).

Ще одна група граматичних труднощів перекладу складається з тих граматичних явищ, що мають різні частотні характеристики в англійській та українській економічній літературі. Так, у першій частотність форм пасивного стану дієслова-присудка значно більша, ніж у другій, тому в перекладі такі форми нерідко доводиться замінювати на форми активного стану. Такі труднощі викликані розбіжностями у мовностилістичних нормах текстів мовами оригіналу и перекладу.

Певні труднощі для перекладачів-початківців становлять граматичні омоніми — формально тотожні граматичні форми або конструкції, що мають різне граматичне явище (наприклад, дієслово to do може вживатися як допоміжне дієслово у заперечувальних та питальних реченнях, дієслово-репрезентант попереднього дієслова та як смислове дієслово),

6. Ще одна група граматичних труднощів перекладу пов'язана з особливостями вираження членів речення у двох мовах, насамперед підмета i присудка. Наприклад, в англійській мові є так звані "формальний підмет" i "формальний додаток", неможливі у структурі українського речення. Тільки незначна частка англійських та українських висловлювань має ідентичну синтаксичну структуру та порядок компонентів тільки у такому випадку англійські висловлювання можуть перекладатися відповідними українськими висловлюваннями без застосування граматичних трансформацій. Такий переклад називається "дослівним" або „послівним". Його слід відрізняти від граматично буквального перекладу, який є дослівним перекладом граматичної форми або синтаксичної конструкції, що порушує граматичні норми мови перекладу та/або жанрово-стилістичні норми економічної літератури. Граматичний буквалізм призводить не тільки до порушення норм мови перекладу, а и до різних викривлень у передачі смислу оригіналу. Наприклад, у граматично буквальному перекладі речення "A new element will be discovered sooner or later" "Новий елемент буде відкрито раніше чи пізніше" спостерігається порушення норм функціонування порівняльних форм прислівників: в українській мові у подібних випадках вживається форма позитивного, а не порівняльного ступеня ("рано чи пізно"). А наступний буквальний переклад викривляє смисл оригіналу i порушує деякі граматичні норми української мови, згідно з якими, зокрема, дієприкметниковий зворот не може вводитися сполучником, а анафоричний присвшт$і займенник повинен мати форму "свій", а не "його": While taking part in the discussion he advanced his famous theory. Коли беручи участь у дискусії, він висунув його відому теорію. (Треба: "Саме під час тієї дискусії він висунув свою знану тепер теорію".

Дослівний переклад відбувається послідовно з першого слова речень до останнього. Він не виключає вилучення артиклів та певних лексичних трансформацій, якщо внаслідок їх застосування структура и порядок членів речення, що перекладається, не змінюються:

1) This is the phenomenon of diffraction. Це — явище дифракції.

2) It is one of the basic questions of any science. Це є одним з головних питань будь-якої науки.

7. Саме для того, щоб уникнути неадекватного буквального перекладу ("граматичного буквалізму") i потрібно застосовувати перекладацькі граматичні трансформації, внаслідок яких буквальний переклад адаптується до норм мови перекладу та стає адекватним. Граматичні трансформації спричиняються різними чинниками. Зокрема, причинами таких трансформацій є:

1) Різниця у способах передачі інформації англійським i українським реченням: те, що в одній мові передається лексичними засобами, в іншій мові може виражатися граматичними засобами. Так, наприклад, попередність однієї дії іншій у минулому в англійській мові позначається формою Past Perfect дієслова-присудка, а в українській мові-словами або словосполученнями ("раніше", "перед цим", "до того" тощо).

2) Відсутність в одній з мов певних граматичних явищ/форм або конструкції. Наприклад, в українській мові артиклі, герундіальна форма дієслова, формальний додаток (''it"), а в англійській мові — родові форми іменників та прикметників, форми відмінків числівників.

3) Необов'язковість вираження граматичної інформації в одній з мов (наприклад, в українській мові граматично не виражена інформація про те, що дія в теперішньому часі відбувається у момент говоріння (англійська дієслівна форма Present Continuous).

4) Різниця у представленні змісту речення поверхневою структурою (наприклад, в англійській мові складна інформація у додатку може виражатися у вигляді складного додатку Objective Infinitive).

5) Особливості сполучуваності и функціонування слів у словосполученнях i реченнях (наприклад, через особливості сполучуваності прикметника administrative словосполучення administrative efficiency не може перекладатися як "адміністративна ефективність" i повинне перекладатися як "ефективне управління").

8. Під граматичною перекладацькою трансформацією розуміється зміна граматичних характеристик слова, словосполучення або речення у перекладі розрізняють п'ять основних видів граматичних трансформацій: пермутація (перестановка), субституція (замша), додавання, вилучення та комплексна трансформації. Перестановка — це граматична трансформація, внаслідок якої змінюється порядок слів у словосполученні або реченні. Наприклад, в українському реченні сполучне слово "однак" звичайно стоїть на початку речення, тоді як в англійській мові його відповідник however може вживатися и у середині та наприкінці речення; іменник-означення в англійській мові може перебувати в препозиції, перед означуваним іменником (theory construction), тоді як в українській мові іменник-означення звичайно стоїть після означуваного іменника („побудова теорії”).

Перестановки нерідко супроводжуються іншою граматичною трансформацією — заміною, внаслідок якої змінюються граматичні ознаки словоформ (наприклад, замість форми однини у перекладі вживається форма множини), частин мови (наприклад, інфінітив у перекладі трансформується в іменник), членів речення (наприклад, додаток перетворюється при перекладі в підмет) та речень (наприклад, просте речення перетворюється на складне або навпаки):

3) Much work has been done on the problem. 3 цієї проблеми написано багато праць.

4) Brakes must be applied to stop a car. Щоб зупинити автомобіль, необхідно застосувати гальма.

5) This year has seen many great discoveries. У цьому році відбулось багато великих відкриттів.

Крім цього, при перекладі можуть застосовуватися також заміни слова словосполученням, словосполучення — реченням, низки речень — одним складним реченням i навпаки:

6) I shall discuss those points in greater detail. Я розгляну ці положення докладніше.

7) This is true also for the language used in the scientific area of culture. Це вірно також i для мови, яка використовується в науковому дослідженні культури.

8) This is what makes them meaningful Саме це и робить їх значущими.

9) Einstein, too, confessed the same admiration for ancient geometry. Ейнштейн також зізнавався, що и він теж був захоплений геометрією.

10) The conference was a veritable summit meeting. Only Bohr was conspicuously absent. Ця конференція була справжньою зустріччю у верхах, i лише Бора там явно бракувало.

11) Kepler set out to unify the classical picture of the world, one which was split into celestial and terrestrial regions, though the concept of a universal physical force, but when this problem did not yield to physical analysis, he readily returned to the devices of a unifying image, namely, the central sun ruling the world, and of a unifying principle, that of аll-pervading mathematical harmonies. Кеплер намагався зробити єдиною класичну картину світу, який до цього був розділений на небесну i земну сфери. [2,15-17]

Розділ ІІ. Переклад як комунікативний акт

Лінгвістичні, інформаційні й соціальні аспекти перекладу яскравіше всього проявляються при розгляді перекладу як процесу комунікації.

Переклад як комунікативний акт, безумовно, у досить спрощеному виді, можна представити у вигляді інформаційного обміну між трьома учасниками: відправником повідомлення вихідною мовою, посередником (перекладачем), що перетворить повідомлення вихідною мовою в повідомлення мовою перекладу, і одержувачем повідомлення мовою перекладу.

Відправник повідомлення кодує концепти, з яких складається його повідомлення, користуючись для кодування знаками вихідної мови й опираючись на концептуальну основу носіїв мови, тобто на властивий їм набір концептів, що відбиває свідомості реальний мир. Для декодування інформації, закладений у повідомленні, недостатньо знати лише код (мова повідомлення), потрібно знать і концептуальну основу.

Таким чином, посередник (перекладач) у процесі комунікації з перекладом повідомлення має справу із двома видами інформації: лінгвістичної, пов'язаної з перекодуванням тексту з однієї мови на інший і соціо - етнографічної, на основі якої формується концептуальна база повідомлення.

Саме через відсутність другої інформаційної складової не сприймається дослівний переклад, заснований на чисто лінгвістичних знаннях. Прийнято вважати, що для успішного комунікативного акту за участю перекладача необхідна повнота наступних інформаційних тезаурусів:

· вихідної мови;

· мови перекладу;

· соціо-етнографічних знань носіїв вихідної мови

· соціо-етнографіичних знань носіїв мови перекладу.

У випадку перекладу на вузькопрофесійну тему додається інформаційний блок, зв'язаний зі спеціальними професійними знаннями, причому ця інформація (терміни) теж повинна складатися із двох частин - терміни вихідної мови й мови перекладу, які часто не збігаються по своїй концептуальній структурі. Розгляд перекладу як комунікативного акту ще раз підтверджує обмеженість трансформаційного підходу до перекладу, оскільки при такому підході відсутній етап адаптації тезаурусів соціо-етнографічних знань носіїв вихідної мови й мови перекладу.

Комунікативна теорія перекладу пропонує зручний механізм аналізу помилок при перекладі. У світлі цього підходу варто розглядати два типи помилок, кожний з яких приведе до нерозуміння або перекрученого розумінь повідомлення:

Переклад як особливий комунікативний акт розглядає «комунікативна теорія перекладу», запропонована О. Каде.

Відповідно до цієї теорії відправник повідомлення мовою оригіналу означує це повідомлення, користуючись своїми системами знань про предмет і про ту мову, на якому він формулює своє повідомлення. Ці системи знань прийняті називати «тезаурус», тобто відправник повідомлення користується своїм «предметним» й «язиковим» тезаурусом.

Повідомлення одержує перекладач, «розшифровує» його й формулює мовою перекладу, користуючись уже своїм предметним й язиковим тезаурусом (причому в перекладача мовний тезаурус складається із двох частин: вихідної мови й мови перекладу).

Потім від перекладача повідомлення надходить до одержувача, тобто до того, кому воно призначено, і той його інтерпретує знову за допомогою власного предметного і язикового тезауруса.

При цьому важливо мати на увазі, що тезауруси відправника повідомлення, перекладача й одержувача повідомлення ніколи повністю не збігаються.

Самі більші інформаційні втрати відбуваються в тім ланці ланцюжка комунікації, де виробляється переклад (перекодування) повідомлення.

Невідповідністю тезаурусів порозуміваються багато помилок перекладу, а також той сумний факт, що одержати переклад, що повністю передає всі відтінки змісту оригіналу, практично неможливо.

Описуючи процес комунікації в термінах теорії інформації, Ю. Найда обґрунтовує важливість поняття «інформаційне навантаження» для теорії перекладу. Як відомо, надійність прийому (розуміння) будь-якого повідомлення рецептором (слухаючим або читаючої) забезпечується завдяки надмірності мовлення. Труднощі розуміння тексту залежать від кількості інформації, вимірюваного ступенем невизначеності, несподіванки появи в тексті нових елементів. Збільшення кількості інформації шляхом використання в повідомленні рідких слів, незвичайного синтаксису й інших елементів, незвичних для рецептора (тобто обладающих великою невизначеністю), утрудняє прийом, «декодування» отриманого повідомлення. Оскільки перед перекладачем коштує завдання забезпечити для рецептора надійний прийом повідомлення, що втримується у вихідному тексті, виникає проблема збереження в перекладі достатнього ступеня надмірності й легкості декодування. Варто також ураховувати, що надмірність, створювана для рецепторів оригіналу завдяки їх экстралингвистическим знанням, може отсутствовать для рецепторів перекладу. Тому при перекладі доводиться створювати додаткову надмірність у самому тексті перекладу, щоб зрівноважити відсутність її в рецептора перекладу й у такий спосіб уникнути надмірного інформаційного навантаження.

Поняття інформаційного навантаження дозволяє більш чітко сформулювати таке традиційне положення теорії перекладу, як неприпустимість буквального перекладу. Буквальний переклад перевантажує повідомлення інформацією (високий ступінь невизначеності, незвичайності форм), утрудняючи декодування. Навіть якщо форми, використані в перекладі, відзначені в ПЯ («так можна сказати»), переклад може виявитися нерівноцінним оригіналу по інформаційному навантаженню, тобто ступеня надмірності.

Велике значення для подальшого розвитку лінгвістичної теорії перекладу мала концепція перекладацької еквівалентності, викладена Ю. Найдою. Пропонується розрізняти два види еквівалентності: формальну й динамічну. Формальна еквівалентність, як неї визначає Ю. Найда, «орієнтована на оригінал» і має на меті забезпечити можливість безпосереднього зіставлення різномовних текстів.

К.Райс думає, що існують три основних типи тексту. В одному типі тексту на першому місці коштує функція опису (повідомлення інформації), в іншому типі тексту головна роль належить функції вираження (емоційних або естетичних переживань), а в третьому типі тексту домінує функція звертання (заклик до дії або реакції). Перший тип орієнтований на зміст, другий - на форму, третій - на звертання.

Розходження між цими чотирма типами тексту обумовлює й характер методу, застосовуваного при перекладі текстів кожного типу. При перекладі текстів, орієнтованих на зміст (комерційна кореспонденція, повідомлення й коментарі преси, спеціальні тексти гуманітарних, природних і технічних наук і т.п.), потрібно забезпечити інваріантість на рівні плану змісту. При цьому язикове оформлення перекладу повинне повністю відповідати законам мови перекладу, щоб читач міг одержати інформаційний зміст у звичній язиковій формі.

Тексти, орієнтовані на звертання, не тільки передають зміст у певній язиковій формі, але й переслідують певну мету, певний екстралінгвістичний ефект. Тому при перекладі необхідно насамперед зберігати чітке звертання до слухача або читача. Цієї мети повинне бути підпорядковане і язикове оформлення перекладу, що повинен забезпечити певну реакцію, іноді спонукати до конкретної дії. Для її досягнення перекладачеві дозволено більше, ніж при перекладі інших текстів, відхилятися від змісту й форми оригіналу, і при оцінці перекладу такі необхідні відхилення не слід розглядати як порушення вимоги «вірності оригіналу». Тут вірність оригіналу й полягає насамперед у досягненні наміченого автором ефекту, у збереженні закладеного н тексті звертання.

Ця концепція, що автори назвали «скопос-теорія» (скопос - ціль), виходить із того, що переклад - це насамперед вид практичної діяльності, а успіх усякої діяльності визначається тим, у якому ступені вона досягає поставленої мети. Переклад завжди здійснюється для чогось, перекладач прагне виконати певне завдання, що він вибрав сам або одержав від замовника, у чиїх інтересах і по чийому дорученню здійснюється процес перекладу. Мети перекладу можуть бути всілякими, і відповідні їм тексти перекладу будуть принципово відрізнятися друг від друга. При цьому несуттєво, у якому ступені переклад виявляється близький до оригіналу, як тільки він відповідає своїй меті. У якихось випадках ціль перекладу може полягати в досягненні максимальної близькості до оригіналу, а в інших випадках ціль може бути інший: повідомити одержувачеві якусь інформацію, переконати його в чому-небудь, домогтися висновку угоди, увести його в оману й т.д. Виходячи з поставленого завдання, перекладач вибирає спосіб перекладу, що відтворює оригінал, що відхиляється від оригіналу або зневажає ім. Перекладач виступає не як простого посередника, а як мовний консультант, фахівець, добре знаючу мову, культуру, економіку відповідної країни й здатний створити такий текст, що потрібний для успішної діяльності із представниками цієї країни. Можна представити й такий випадок, коли тексту оригіналу взагалі не існує й перекладач самостійно створює свій текст, керуючись знанням мети або вказівками замовника. Таким чином, перекладач перетворюється в центральну фігуру міжмовної комунікації.

У зв'язку з таким підходом пропонується розрізняти поняття «адекватність» й «еквівалентність» перекладу. Адекватний переклад - це переклад, що відповідає поставленої мети. Прагнення забезпечити адекватність визначає вибір способу перекладу, і тому поняття «адекватність» ставиться до процесу перекладу, що може здійснюватися адекватним способом. «Еквівалентність» ставиться до результату перекладу й означає функціональну відповідність тексту перекладу тексту оригіналу. Тому переклад не може здійснюватися «еквівалентним способом», але може виявитися еквівалентним як приватний результат досягнення адекватності перекладу певної мети.

За Гойхманом, комунікація - це специфічна форма взаємодії людей у процесі їх пізнавально-трудової діяльності. Специфічність взаємодії людей у процесі їх життєдіяльності полягає у використанням мови. Мова є найважливішим засобом людського спілкування, а також виступає як знаряддя пізнання, як інструмент мислення. Завдяки цьому комунікація між людьми є основним механізмом становлення людини як соціальної особистості, засобом впливу суспільства на особистість.

Головна позначка мовної комунікації - це обмін інформацією різного роду. Алі очевидно, що й обмін інформації між людьми здійснюється не тільки за допомогою мови. З давніх-давен люди використовували додаткові засоби спілкування та передачі інформації, які існують і зараз (мова квітів, дорожні знаки, прапори).

У відповідності з цим засоби передачі інформації від людини до людини поділяються на вербальні (словесні) та невербальні (4; 7). Вербальна комунікація - це спілкування за допомогою слів, невербальні - це передача інформації за допомогою різних несловесних символів та знаків (наприклад, малюнки або фотографії). Однак невербальні засоби спілкування також неоднорідні. Серед їх існують рефлекторні способи передачі інформації, які погано контролюють емоційний, фізіологічний стан людини: погляд, міміка, жерсті, рухи, пози. Частіше саме їх й називають засобами невербальної комунікації.

Алі мова - це система знаків, одиниці якої та відносини між ними створюють ієрархічно упорядковану структуру. Універсальними мовними одиницями є звуки, морфеми, слова, словосполучення, речення. Кожна одиниця належить окремому рівневі мови. Ці рівні взаємозв'язані та точно упорядковані: звуковий рівень - морфологічний - синтаксичний - семантичний (або смисловий) рівень.

Основними функціями мови є:

1) інформаційна - передача інформації, повідомлення, думок;

2) агітаційна - спонукання, позов, прохання;

3) емотивна - безпосереднє вираження почуттів, емоцій.

Мовленнєва діяльність як один із видів діяльності людини характеризується ціленаправленністю та складається з кількох послідовних фаз: орієнтування, планування (у формі внутрішнього програмування), реалізації та контролю. У відповідності з цими фазами здійснюється кожна мовна дія.

Вихідним моментом будь - якої мовної дії є мовленнєва ситуація (4; 11), тобто такий збіг обставин, який спонукає людину до мовної дії. Мовна дія породжує мотив висловлювання, який в окремих випадках переростає в потребу до здійснення цієї дії.

У реалізації мовної дії відрізняються наступні етапи:

1) структурування висловлювання;

2) перехід до зовнішньої мови;

3) сприйняття мови;

4) розуміння;

5) зворотній зв'язок.

Посилаючись на Гойхмана, якість розуміння повідомлення залежить від комплексу факторів – різноманітних розумів, при яких здійснюється комунікація. Сукупність таких розумів прийнято називати контекстом. Загальний контекст мовного повідомлення складається з явного та прихованого. Явний (або експліцитний) контекст включає ті, що підлягає безпосередньому спостереженню. Такий вид контексту буває вербальним або невербальним. Прихований (або імпліцитний) - це ті, що не підлягає безпосередньому спостереженню. До прихованого контексту входять: мотиви, позначка, наміри та настанови комунікантів, їх особисті характеристики. У залежності від контексту, висловлювання може призвести до різних результатів.

Таким чином, мовленнєва комунікація - це спілкування людей, що розуміється в широкому значенні слова не тільки як бесіда, а як будь - яка взаємодія з метою обміну інформацією (читання, лист). Спілкування здійснюється в процесі мовленнєвої діяльності за допомогою вербальних (словесних) та невербальних засобів. Вербальна мовленнєва діяльність включає чотири аспекту: говоріння, слухання, читання, лист.

Якщо розглядати переклад як мовну дію, те необхідно звернути увагу на слідуючи суттєві сторони перекладу як комунікативного акту: 1) акт перекладу розпадається на комунікацію між Відправником та перекладачем та комунікацію між перекладачем та Отримувачем; 2) перекладач, який є одним з учасників процесу комунікації, поперемінно виступає то в ролі Отримувача, то в ролі Відправника та ця зміна ролей значно впливає на процес перекладу. Переклад часто визначається як передача змісту оригіналу засобами іноземної мови.

Лінгвісти виділяють у змісті мовних висловів денотативне значення, пов'язане з визначенням тихнув або інших предметних ситуацій, конототивне - тобто значення, яку визначається функціонально - стилістичним та експресивним забарвленням мовного вираження та прагматичне - тобто відносини між мовним вираженням та учасниками комунікативного акту (урахування соціально - культурних традицій різних мовних колективів).

У конкретних умовах мовленнєвого акту багато залежить від загальної настанови того чи іншого висловлювання. Перекладач виявляє на основі функціональних домінант вихідного тексту комунікативну інтенцію (мету комунікації), яка лежить у його основі та, створюючи кінцевий текст, намагається отримати відповідний комунікативний ефект. Звідси витікає є важливість врахування функціональних параметрів тексту для забезпечення основної умови еквівалентності - відповідності між комунікативною інтенцією Відправника та комунікативним ефектом кінцевого тексту.

Американський лінгвіст Дж. Касагранде вважав, що характер перекладу визначається його метою, тому він пропонує відрізняти чотири виду перекладу: 1) прагматичний переклад, позначка якого полягає як можна точніше передати повідомлення; 2) естетично - поетичний переклад, позначка якого - відтворити літературну або естетичну форму; 3) етнографічний переклад, який має за позначку пояснити культурний контекст оригіналу; 4) лінгвістичний переклад, який переслідує мету вказати значення морфем оригіналу.

Отже, перекладач реалізує мовленнєвий акт за допомогою мовних засобів, притаманних мові перекладу. При цьому враховується позначка комунікації, яка значно впливає на текст перекладу та на вибір стилістичних засобів мови.[3,136-142]

Розділ ІІІ. Особливості перекладу невербальних форм дієслів в економічній галузі

3.1. Інфінітив

А. Простий інфінітив

1.1. Прості форми інфінітиву у функції підмета можуть перекладатися:

1) неозначеною формою дієслова у функції підмета, особливо коли

присудок містить інфінітив:

1) То affirm the superiority of one approach over another, in God's truth fashion, is to take an extreme position. Безапелятивно стверджувати зверхність одного підходу над іншим — означає займати крайню позицію.

2) іменником у функції підмета, особливо тоді, коли в англійському реченні вжито простий або складний дієслівний присудок:

2) То violate this integrity in analyzing such elements would gravely weaken the theory. Порушення такої цілісності аналізу подібних елементів серйозно послабило б теорію.

3) But to do so quite undermines the program of giving patterns in other terms. Але такий крок повністю руйнує програму опрацювання моделей на інших засадах.

3) інфінітивною конструкцією у функції обставини мети, особливо коли присудок англійського речення виражений дієсловом із значенням потреби, вимагання і т.ін.:

4) То make these arguments valid requires an extra premise in each case. Для того, аби зробити цей аргумент дійсним, у кожному з випадків потрібні додаткові засновки.

1.2. У реченнях із формальним підметом it та смисловим підметом-інфінітивом останній звичайно перекладається неозначеною формою дієслова:

5) It is easy to see why such a method is attractive. Неважко зрозуміти, чому такий метод приваблює.

6) It seems reasonable to assume that this tendency will continue. Слушно припустити, що така тенденція збережеться.[2,83-85]

Б. Прийменникова інфінітивна конструкція (for + І\Р + Inf.)

2.1 Речення з цією конструкцією зазнають під час перекладу наступних лексико-граматичних трансформацій: перше місце (підмета) займає іменник, вжитий після прийменника for, безособовий зворот (it is + Adj.) перетворюється у прислівник, а інфінітив трансформується в особову форму дієслова-присудка:

7) Thus, it is erroneous for Cooperman 1992 to refer to the construction as complex. Куперман (1992) помилково називає цю конструкцію складною. (Можливий також інший варіант перекладу: Куперман помиляється, коли називає цю конструкцію складною).

2.2. У випадку інтродуктивного безособового звороту it is (impossible з наступним прийменниковим інфінітивним зворотом переклад передбачає такі трансформації англійського речення: іменник після прийменника for стає підметом, а безособовий зворот і інфінітив становлять модальний дієслівний присудок:

8) Suppose, however, it is possible for matter to become very dense. Припустимо, однак, що матерія може стати дуже щільною.

Ще один спосіб перекладу полягає у перетворенні англійського речення з такою конструкцією у складнопідрядне речення зі з'ясувальним підрядним, що вводиться сполучником "щоб", де безособовий ін-тродуктивний зворот стає головним реченням, а інфінітивна конструкція — підрядним реченням, тоді як інфінітив трансформується у форму умовного способу дієслова-присудка (особливо у випадку таких інтродуктив-них зворотів, як it is important, it is necessary тощо):

9) It is important for a theory to be well-grounded. Важливо, щоб теорія була достатньо обгрунтованою.[3,86]

3.2. Інфінітивні парентетичні речення

1. В англійській мові інфінітивні речення часто вживаються як ме-

татекстовий парентетичний коментар до наступного речення. Вони, як

правило, мають ініціальну позицію і відокремлюються від головного ре

чення комою. Залежно від семантики інфінітива та парентетичного ре

чення, загалом може бути кілька способів перекладу таких інфінітивних

речень-парентез (зауважимо, що в українській мові неозначеній формі

дієслова така функція невластива, хоч у деяких випадках англійські інфі

нітивні парентетичні речення можуть перекладатися відповідними укра

їнськими реченнями, що вводяться сполучниками "якщо" або "коли"):

35) То take up the second major issue, however, there is disagreement about some results. Однак якщо звернутися до другого головного jiu-тання, то тут є розбіжності думок щодо деяких результатів.

36) То schematize, the proposal is like that in Figure 15. Якщо викласти схематично, то вирішення матиме такий вигляд, як зображено на мал. 15V

2. Такі інфінітивні речення можна перекладати парентетичннм сло

вом або висловом ("як приклад", "іншими словами" тощо), особливо коли інфінітивне речення— непоширене:

37) То illustrate, let us take another case. Як приклад, візьмемо інший випадок.

38) То conclude, I can strongly recommend this carefully written book for its rich data base. Як висновок: дуже раджу прочитати цю ретельно написану книгу з її багатою емпіричною базою.

3. Парентетичні інфінітивні речення перекладаються також діє

прикметником або дієприкметниковим зворотом, що може супроводжу

ватися фразою "можна/слід сказати" та, под., насамперед коли паренте-

тичне речення — поширене:

39) So, to sum up so far: the inference is not valid. Отже, підсумовуючи, молена сказати, що цей висновок неправильний.

40) То summarize, then, I have made the following proposals. Отже, підсумовуючи, перелічимо висунуті нами пропозиції.

4. Англійським інфінітивним парентетичним реченням в українській мові можуть відповідати парентетичні речення з присудком у формі майбутнього часу 1-ої особи множини :

41) То select just one of many quotes which makes this clear, Hawkins 1987:5 comments as follows on the earlier 1985 paper. Наведемо лише одну з багатьох цитат, що прояснює це: Гокінз (1987:5) так коментує ранішу працю.

5. Інфінітивні парентетичні фрази можуть також перекладатися під

рядним умовним реченням, що вводиться сполучником "якщо", та номі

нативним реченням, яке відділяється двокрапкою:

42) То briefly review the results of this section, the analysis posits a symmetrical system. Якщо стисло викласти результати цього розділу, то наш аналіз базується на симетричності системи.

6. Парентетичні метатекстові інфінітивні фрази у кінці речення на

кшталт "to say nothing of..." перекладаються дієприкметниковими зворотами:

43) Most of these problems are scarcely understood, to say nothing about their solution. Поки що бракує достатнього розуміння більшості з цих проблем, не кажучи вже про їх вирішення.[3,116-118]

3.3. Інфінітив у функції обставини мети

1. У цій функції інфінітив широко вживається в англійській науково-технічній літературі. Існує два основних способи перекладу інфінітива у цій функції:

1) "(для того,) щоб/аби" + неозначена форума дієслова:

44) То illustrate4he scope of this problem, consider the set of possible salient scales. Щоб'-з'ясувати масштаб цієї проблеми, розглянемо набір можливих характерних співвідношень.

2) "для/з метою" + іменник (звичайно, однокореневий з неозначе

ною формою дієслова):

45) То achieve this goal, a new approach is adopted. Для досягнення цієї мети обирається новий підхід.

46) То account for this fact, one might adopt another approach. З метою пояснення цього факту доцільно застосувати інший підхід.

У функції обставини мети інфінітив може вводитися сполучниками in order та (so) as і перекладається українською мовою як "щоб/аби" + особова форма дієслова:

47) Few works offer such a wealth of detail as to demand -re -reading; fewer still have such poor indexing as to require it. Небагато праць подає таку велику кількість докладної інформації, щоб вони заслуговували на перечитування. Ще менша кількість праць має такі погані покажчики, що краще б їх не було взагалі.

2. Інфінітивна конструкція for + NP + Infinitive у функції обставини мети звичайно перекладається підрядним обставинним реченням мети, яка вводиться сполучниковою фразою "для того, щоб" і де безпосереднім перекладним відповідником інфінітива виступає форма умовного способу дієслова-присудка:

48) For this argument to work, we need to know the exact statement of the relevant rules. Для того, щоб цей аргумент спрацював, потрібно знати точне формулювання відповідних правил.

Слід зауважити, що іноді вказана інфінітивна конструкція може вводиться сполучниковою фразою in order:

49) In order for any process to take place, it is necessary for the system to pass through what is known as an activated state. Для того, щоб відбувся будь-який процес, необхідно, аби ця система пройшла через стадію, відому як "активований стан".[3,124-125]

3.4.Інфінітив у функції обставини наслідку

1. Вживання інфінітива у цій функції слід відрізняти від інфінітива у функції обставини мети. Інфінітив у функції обставини наслідку звичайно перекладається одним із двох наступних способів:

1) неозначеною формою дієслова, що вводиться сполучником

"щоб" або "аби":

50) Such examples are too numerous to be treated as exceptions. Таких прикладів занадто багато, аби трактувати їх як виняток.

Yet Johnson's perspective on theory construction is too new to be without problems. Та підхід Джонсона до побудови теорії занадто новий, щоб бути безпроблемним.

2) особовою формою дієслова-присудка (як правило, із запереченням) у складі сурядного речення, яке вводиться сполучником "і", або приєднального підрядного речення, яке вводиться сполучником "що":

51) Such descriptions are far too superficial to account for the complex process. Такі описи занадто поверхові і не можуть пояснити цей складний процес.

2. Інфінітивна конструкція з прийменником for у функції обставини наслідку перекладається підрядним реченням ступеня, що вводиться сполучником "щоб", де безпосереднім відповідником інфінітива виступає форма умовного способу діеслова-присудка:

52) The suggestion is both attractive and interesting but the work is not sufficiently advanced for any definite opinion of its validity to be formed. Ця ідея приваблива й цікава, проте праця ще не такою мірою завершена, щоб можна було сформувати хоч якусь певну думку про її правильність.[3,125-126]

3.5. Інфінітив у функції обставини ступеня

Інфінітив у цій функції слід відрізняти від інфінітиву у функції обставини наслідку, адже способи їх перекладу можуть бути різними. Є два основних способи перекладу інфінітива у функції обставини ступеня:

1) неозначеною формою дієслова, що вводиться сполучником

"щоб" чи "аби":

53) Part I of the book, though, contains enough observations, ideas and claims to satisfy any number of reviewers, та все ж частина І цієї книги містить достатньо спостережень, аби задовольнити будь-якого рецензента.

2) особовою формою дієслова-присудка у складі сурядного речен

ня, яке вводиться сполучником "і", або у складі приєднувального підряд

ного речення, яке вводиться сполучником "що":

54) We believe, however, that the data are by now sufficiently clear to allow definitive answers to the questions raised above. Однак ми вважаємо, що ці дані тепер уже достатньо чіткі дозволяють формулювання точних конкретних відповідей на поставлені вище запитання.[3,126]

3.6. Суб'єктно-предикативний інфінітивний зворот

І. З точки зору перекладу розрізняють два види суб'єктних предикативних інфінітивних зворотів: з формою активного та формою пасивного стану діеслова-присудка.

Речення з пасивною формою дієслів think, expect, show, see, find, argue, know. mean, consider, regard, report, believe, hold, suppose, note, presume, claim, admit, interpret та ін. перекладаються складнопідрядним реченням з додаткових підрядним, де головне речення складається з неозначено-особової форми дієслова-відповідника (у відповідному часі) особової форми англійського дієслова-присудка, а підрядне речення — із підмета, що відповідає підмету англійського речення, та особової форми дієслова-присудка, яка відповідає інфінітиву англійського речення:

10) The data have been admitted to be incorrect. Визнано, що ці дані неправильні.

11) Such diffusion is presumed to have occurred in many cases. Вважають, що така дифузія відбувалась у багатьох випадках.

Як можна бачити з прикладів, при перекладі слід звертати особливу увагу на форму англійського інфінітива — простий (неперфектний) інфінітив звичайно перекладається формою теперішнього часу, а перфек-тний інфінітив — формою минулого часу дієслова-присудка підрядного речення:

12) Still they can hardly be said to have formulated a true scientific theory. І все ж навряд чи молена стверджувати, що вони сформулювали дійсно наукову теорію.

Необхідно також враховувати часову форму англійського дієслова-присудка і відповідно перекладати інфінітив:

13) This was noted to be confined almost entirely to peripheral portions. Було помічено, що це майже цілком (було) обмежено периферійними ділянками.

14) The two processes are seen to be triggered off by each other. Видно, що ці два процеси започатковуються один одним.

2. Коли суб'єктний предикативний інфінітивний зворот вжито у підрядному реченні, його переклад дещо відмінний від вказаного вище способу. У таких випадках особова форма англійського дієслова-присудка звичайно трансформується в парентетичне речення або фразу, а інфінітив — в особову форму українського дієслова-присудка:

15) A rough idea of what is thought to be taking place in this case is given by the formula below. Приблизне уявлення про те, що, відбувається, на думку дослідників, у даному випадку, дає наступна формула.

16) A ideological explanation is one in which some development is logically argued to require the prior emergence of some other development. Телеологічне пояснення — це таке пояснення, де певна подія передбачає, як логічно стверджується, існування якоїсь іншої попередньої події.

Подібним чином перекладається й друга з двох однорідних суб'єктних предикативних інфінітивних конструкцій, тоді як перша конструкція перекладається звичайним способом:

17) The result is believed to be novel, and is found to be in agreement with the experiment. Вважають, що цей результат новий і, як з'ясувалося, відповідає дослідним даним.

3. Речення, де вжито суб'єктний предикативний інфінітивний зворот з активною формою дієслова-присудка (happen, appear, see, prove, turn out, be likely, be certain, be sure тощо), перекладаються способом, відмінним від наведених вище:

18) Neither proposal is likely to work. Малоймовірно, щоб якась із цих пропозицій виявилася слушною.

19) So, there appear to be two Choices. Отже, існує, виявляється, два вибори.

20) Underwater television has proved to be an important aspect of the research. Підводні відеозйомки виявилися важливою частиною дослідження.

Як можна помітити, існує два основних способи перекладу таких конструкцій:

1) особова форма англійського дієслова-присудка трансформуєть

ся в парентетичне слово (вираз), а інфінітив — в особову форму укра

їнського дієслова-присудка;

2) особова форма англійського дієслова-присудка перетворюється

у головне речення ("малоймовірно", "мені здається" тощо), а інфінітив

трансформується в особову форму дієслова-присудка у підрядному до

датковому реченні.

Особливої уваги потребує вибір адекватної часової форми дієслів-присудків у перекладі: якщо в англійському реченні вжито присудки be (un)likely, be (un)certain, be sure та подібні, в перекладі вживається, залежно від способу перекладу, або форма майбутнього часу, або форма умовного способу; якщо в англійському реченні вжито інший присудок (seem, appear, turn out, prove та подібні) у формі теперішнього часу, у перекладі також вживається форма теперішнього часу.

Слід також мати на увазі, що у цьому звороті перфектний інфінітив перекладається формою минулого часу дієслова-присудка:

21) This area really seems to have come to the fore in recent years. Ця галузь досліджень, здається, дійсно вийшла останніми роками на перший план.

22) The course for further research appeared to have been firmly set. Напрямок подальших досліджень, здавалося, вже був чітко визначений.

Якщо дієслово-присудок англійського речення має додаток, що вводиться прийменником by, то такі сполучення присудка і додатка перекладаються за допомогою парентетичних фраз "на думку', "за даними", "як показав (виявив, встановив, описав)" тощо:

23) The material was found by A. Ginzburg (1990) to show high activity. Як встановив О.Гінзбург, цей матеріал виявляє велику активність.

24) The results were interpreted by Brown (1989) to be insufficient to draw any substantial conclusions. На думку Брауна (1989), цих результатів недостатньо для того, аби зробити якісь вагомі висновки.

25) The evidence was considered by G. Framm to imply the existence of some barriers. На думку Дж. Фромма, ці дані вказують на існування певних бар'єрів.

4. Необхідно відзначити особливості вживання та перекладу інфінітива дієслова be, коли він сполучається із прикметником, дієприкметниками І або ІГ, виконуючи допоміжну функцію. В англійських реченнях він може бути відсутнім у складі звороту, тому й у перекладі в певних випадках він не обов'язковий:

26) This field of research appears (to be) more promising. Ця галузь досліджень видається більш перспективною.

27) The signal output is shown (to be) directly coupled to the transformer input. Показано, що вихід сигналу безпосередньо з'єднано з входом трансформатора.[3, 92-94]

3.7. Об'єктний предикативний дієприкметниковий зворот

Речення з конструкцією "have + іменник + дієприкметник" звичайно перекладають реченням, де підмет англійського речення трансформовано в обставину, іменник, який входить до складу звороту — у підмет, дієприкметник II - у присудок, а дієслово have взагалі окремо не перекладається:

28) The theory of atomic structure developed by Bohr has the electrons distributed around the nucleus in orbits. За теорією атомної структури, що її розробив Бор, електрони розташовуються на орбітах навколо ядра.[3,109]





Реферат на тему: Основні труднощі перекладу невербальних форм дієслів з англійської мови на українську (курсова робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2017. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.