Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Гроші і кредит

Види банківських ризиків і методи управління ними (реферат)

Вступ.

За своєю природою господарська справа передбачає необхідність проведення операцій, пов'язаних з різного роду ризиків. Тобто, важливим елементом будь-якої наглядової системи є оцінка політики, практики і процедур суб`єкта господарювання пов'язаних з виробництвом товари та послуг; кредитами і інвестиціями; валютними операціям; випуском цінних паперів; тд.

Пошук ефективних підходів до управління ризиками став одним із найважливіших напрямків розвитку сучасної економічної науки.

Також, проблема управління ризиками, як і проблема підвищення ефективності роботи підприємства, є однією з пріоритетних у сучасному менеджменті. Вони вирішуються здійсненням контролю за економічними ризиками. Управління ризиками впливають на прибутковість суб`єкта.

Для України проблема оцінки ризиків є на сьогоднішній день надто актуальною, але ще недостатньо розробленою. Використання якісних та кількісних підходів при вірному визначенні ризиків дозволяє уникнути можливих негативних наслідків в змінних умовах ринку. Тому вивчення ризиків повинна стати невід'ємною частиною господарського процесу.

Завданням даної роботи є:

· визначити, що таке "ризик”;

· з'ясувати всі можливі види ризику;

· проаналізувати деякі види ризику;

·визначити, що таке якісний аналіз ризику;

·визначити, що таке кількісний аналіз ризику;

· зробити узагальнення, висновки...


Різновиди економічного ризику.

Ризик - це складне, багатогранне і неосяжне явище. В найбільш широкому розумінні ризиком називають невизначеність у відношенні здійснення тієї чи іншої події в майбутньому.

Ризик - це вартісний вираз ймовірності події, що веде до збитків. Тобто, ризик означає, що може бути отриманий прибуток менший за очікуваний, або що операція приведе до збитків.

Економічний ризик – об`єктивно-суб`єктивна категорія, що пов`язена з подоланням невизначеності та конфліктності у ситуації неминучого вибору і відображає міру (ступінь) досягнення сподіваного результату, невдачі та відхилення від цілей з урахуванням впліву контрольованих та неконтрольованих чинників за наявнисті прямих та зворотніх зв`язків.

Для подальшого аналізу слід з`ясувати основні елементи ризику:

Об`єктом ризику будемо називати керовану систему, стосовно якої приймаються рішення, ефентивність та умови функціонування якої наперед точно невідомі.

Суб`єкт – особа, яка зацікавлена в результатах керування об`єктом ризику й має компетенцію приймання рішення щодо об`єкта ризику.

Джерело ризику – це фактори, які спричинняють невизначеність результатів рішень.

В науковій літературі існує різні підходи до класифікації економічного ризику.

Найбільш узагальненою є класифікація економічного ризику на два типи:

1. динамічний – це, зокрема, ризик непередбачуваних змін вартості основного капіталу внаслідок прийняття управлінських рішень чи непередбачуваних обставин;

2. статичний – це ризик втрат реальних активів внаслідок нанесення збитків власності, а також втрат доходу через недієздатність організації.

Виділяють також такі види ризиків:

1.виробничий - пов`язаний з можливістю невиконання суб`єктом економічної діяльності своїх зобов`язань відносно контракту чи договору з іншим суб'єктом економічної діяльності;

2.фінансовий – пов`язаний з можливістю невиконання суб`єктом економічної діяльності своїх фінансових зобов`язань перед інвестором внаслідок використання для фінансування діяльності кредиту;

3.инвестиційний – пов`язаний з можливістю знецінювання інвестиційно-фінансового портфеля, який складається як з власних цінних паперів так із позичених;

4.ринковий – пов`язаний з можливим коливанням ринкових відсоткових ставок, як національної грошової одиниці, так і закордонних курсів валют;

5.портфельний – полягає у імовірності за окремими типами цінних паперів, а також за всіма категоріями кредитів.

Залежно від сфери впливу або винекнення, ризики поділяють на зовнішні та внутрішні.

За можливостями управління ризики бувають відкриті та закриті.

Докладніше проаналізуємо наступні види ризику, як банківський, ризик цінних паперів, валютний, інвестиційний.

Банківські ризики бувають: [1]

1. кредитний ризик;

2. ризик неплатоспроможності суверенної держави і трансфертний ризик;

3. ринковий ризик;

4. процентний ризик;

5. ризик ліквідності;

6. операційний ризик;

7. правовий ризик;

8. ризик репутації.

Виділяють також такі види банківських ризиків, на мою думку, ця класифікація є найбільш повною. Виділяють три категорії:[2]

1. фінансові;

2. функціональні;

3. інші по відношенню до банку внутрішнього ризику.

Де фінансові в свою чергу поділяються на:

1.1 кредитний;

1.2 ціновий;

1.3 ризик ліквідності;

Ціновий ризик має такі різновидності:

1.2.1 валютний;

1.2.1.1. ризик відкритої позиції;

1.2.1.2. ризик конвертації.

1.2.2. інвестиційний;

1.2.2.1. ринковий ризик;

1.2.2.2. ринок інвестиції.

1.2.3. ризик змінної процентних ставок;

1.2.3.1. базисний ризик;

1.2.3.2. ризик розриву.

Де функціональні в свою чергу поділяються на:

2.1 стратегічний;

2.2. технологічний;

2.3 ризик накладних витрат.

До інших витрат можна віднести:

3.1. ризик несумісництва;

3.2. ризик втрати іміджу.

Виділяють такі види ризику цінних паперів:

1. ризик падіння загальноринкових цін;

2. ризик інфляції;

3. галузевий ризик;

4. фінансовий;

5. ризик ліквідності;

6. систематичний;

7. несистематічний.

Валютний ризик класифікують на:

1. операційний;

2. трасляційний;

3. економічний.

В економічній литературі існує кілька ознак за якими класифікують даний ризик. Перша, за сферами прояву:

1. економічні;

2. політичні;

3. соціальні;

4. екологічні.

За другою ознакою, за формами інвестування, виділяють:

1. ризик фінансового інвенстування;

2. ризик реального інвестування.

Треття ознака це класифікація цього ризику за джерелами винекнення:

1. специфічний;

2. ринковий.

Отже, існують різноманітні підходи до класифікації економічного ризику, дає можливість краще зрозуміти природу економічного ризику.


2.Аналіз ризику:

Минулий практичний досвід управління економікою в нашій країні свідчить про те, що в цілому ряді випадків особи, що очолювали ту чи іншу ланку економічної діяльності, визначали її стратегію і тактику, матеріально не вигравали й не програвали залежно від того, до яких наслідків - позитивних чи негативних - призводили їх рішення. Тобто суб'єкти при прийнятті економічних рішень, у переважній більшості випадків, перекладали ризик на суспільство в цілому. Мова йде про те, що коли немає зацікавленості в результатах економічних рішень, то немає і ризику. Зараз ситація зовсім інша.

Висока ступінь ризику призводить до необхідності пошуку шляхів зниження. Коли говорять про необхідність урахування ризику в певному виді економічної діяльності (певному проекті), мають на увазі інтереси суб'єктів, котрі беруть у ньому участь: замовника, інвестора, виконавця (підрядника) чи продавця, покупця, а також страхову компанію.

Аналіз ризику проводять у такій послідовності:

1) визначення внутрішніх та зовнішніх чинників, що збілільшують чи зменшують ступінь певного виду ризику;

2) аналіз виявлених чинників;

3) оцінювання певного виду ризику;

4) встановлення допустимого ступеня ризику;

5) аналіз окремих операцій щодо обраного ступеня ризику;

6) розробка заходів щодо зниження ступеня ризику.

Аналіз ризиків можна поділити на два види, які доповнюють один одного: якісний і кількісний.

Якісний аналіз може бути порівняно простий, його головна задача - визначити фактори ризику, етапи роботи при виконанні яких ризик виникає, тобто встановити потенційні сфери ризику. Якісний аналіз є найбільш складним і вимагає ґрунтовних знань, досвіду та інтуїції у даній сфері економічної діяльності. Його головна мета - визначити чинники ризику, області ризику, після чого ідентифікувати усі можливі ризики.

При кількісному аналізі, ризику необхідно визначити розмір, як окремих ризиків, та і ризику проекту в цілому. Це більш складна проблема.Кількісний аналіз ризику, тобто кількісне (числове) визначення ступеня окремих ризиків і ризику даного виду діяльності (проекту) в цілому, що є теж досить складною проблемою.

З'ясуємо особливості якісного аналізу. Якісний аналіз ризику включає декілька аспектів. Перший аспект пов'язаний з необхідністю порівняння сподіваних позитивних результатів з можливими економічними, соціальними та іншими, як сьогоднішніми так і майбутніми наслідками. Взагалі мало мати схильність до ризику. Ризикувати доцільно, якщо це призводить до кращих наслідків, при обгрунтуванні правильності своїх дій.Проблеми ризику повинні розглядатися та враховуватися як під час розробки стратегії, так і у процесі реалізації оперативних задач. Характер стратегічних підходів слід визначати в межах загальної стратегії. У протилежному випадку не уникнути неприємних «сюрпризів», таких, як кожен рік «зовсім раптово» приходить осінь, а за нею зима.та так, що не встигаємо своєчасно підготуватися до роботи за нових погодних умов і тоді бездумно нарощуємо рівень господарського ризику.

Другий аспект якісного аналізу ризику пов'язаний з виявленням впливу рішень, що приймаються за умов невизначеності, на інтереси суб'єктів економічного життя. Без урахування інтересів (зацікавленості), без керування ними неможливі реальні якісні перетворення в соціально-економічному житті. Необхідно виявити: кому ризик корисний? Чиїм інтересам відповідає?

Отже, ризикованій ситуації притаманні такі основні умови:

1. наявність невизначеності;

2. наявність альтернатив та необхідність вибору однієї з них (відмова від вибору також є різновидністю вибору);

3. зацікавленість у результатах; можливість оцінити наявні альтернативи - прийняти рішення.

Усі чинники, що так чи інакше впливають на ступінь ризику, можна умовно поділити на дві групи: об'єктивні та суб'єктивні.

До об'єктивних чинників відносять такі, що не залежать без­посередньо від суб'єктів прийняття рі­шень: інфляція, конкуренція, політичні та економічні кризи, екологія, мита, наявність режиму найбільшого сприяння, мож­лива робота в зоні вільного економічного підприємництва тощо.

До суб'єктивних чинників відносять ті, котрі характеризують суб'єкт прийняття відповідних рішень: виробничий потенціал, технологічне забезпечен­ня, рівень предметної та технологічної спеціалізації, організація праці, ступінь кооперативних зв'язків, рівень техніки безпеки, рівень компетентності та інтелектуальний потенціал суб'єкта прийняття рішень, вибір типу контрактів з інвестором чи замовником тощо.

Розглянемо другий вид аналізу ризику – кількісний.

Під час цього аналізу можна використовувати різні методи. Найбільш розповсюдженими є:

• статистичні;

• використання аналогів;

• експертні методи;

• апппп доречності затрат.

Статичний метод широко застосовується при шя"т;сті даних (статистичних) щодо кожного елемента до-

г'і!іі'»'ур"ного об'єкта (програми).

Якщо ступінь ризику виразити, наприклад, через величину

с('р*'цньоквадратичного відхилення від сподіваних величин, мож­на кіп^існо виразити і оцінити ризик як для кожного елемента,

так і для об'єкта (програми) в цілому.

Зосередипіпись на елементах з більшою невизначеністю ме­неджер (плановик, системний аналітик) може деталізувати ці елементи і переформувати Їх для включення в план (про­граму). Попередня оцінка потім уточнюється. Якщо невизна­ченість зменшилась, необхідно вести подальшу деталізацію і переформувати елементи, що мають велику невизначеність. Коли чергова оцінка призводить до того, що невизначеність не вдається зменшити, і послідовні уточнення не є значними, сяід, зокрема, підрахувати грошові суми для компенсації мож­ливих результатів невизначеності (ризику).

Досить розповсюдженим є метод Монте-Карло, перевагою якого є можливість проведення аналізу і оцінки різних «сцена­ріїв» реалізації Проекту (програми, стратегії) і врахування різних чинників ризику в межах єдиного підходу.

Як приклад можна розглянути одну з таких моделей (рис. 1.6), що дозволяє аналізувати наслідки накопичення ризикових си­туацій (541.

У цій моделі ризики поділені на три категорії, що впливають

на обсяги робіт, терміни їх виконання. Ці категорії ризиків подані у трьох матрицях (таблицях). Модель дозволяє дослідити та оцінити комбінований (інтегрований) вплив цих ризиків на фінансовий стан учасників проекту у формі затримок щодо •',ч"ржання доходу, збільшення позик тощо.

Матриця обсягіп робіт містить варіантний ряд робіт за проек­том, що можуть змінюватися залежно від змінення умов щодо реалізації проекту.

Матриця часу на виконання робіт містить варіантний ряд даних щодо необхідного часу на виконання робіт за проектом залежно від змінення умов.

Матриця вартості містить імовірні позови підрядника, котрі можуть виникнути в зв'язку зі зміненням обсягів робіт та за­тримкою їх виконання з урахуванням умов контракту, інфля­ційних процесів тощо.

Блок розрахунку критичного шляху визначає можливості (імовірні) затримки завершення окремих робіт і проекту в ці­лому.

Цей метод реалізує лише формалізовану (концептуальну) схему, що дає можливість розкласти (деталізувати) досить склад­ний комплекс ризиків на окремі складові і мати судження щодо ймовірності прояву і обтяжливість (розмір) їх наслідків.

Що стосується конкретного об'єкта (проекту), то наведена схема (модель) вимагає деталізації, що в свою чергу потребує певної компетентності у відповідній сфері діяльності. Різні об'єкти(типи проектів) відрізняються один від одного, власне, різними видами ризиків, якими вони обтяжені. ІДі особливості виявляються також завдяки їх формалізації та економіко-математичному моде­люванню.

2. Метод аналогій. Для аналізу ризику, яким може бути обтяжений, наприклад, новий проект, корисними можуть стати дані про наслідки впливу несприятливих чинників ризику подіб­них за суттю проектів, що виконані раніше.

В цій сфері найбільшу ініціативу виявляють страхові ком-ппнії. Так, на Заході вони регулярно публікують коментарі до тенденцій у найважливіших зонах ризику, наприклад, щодо природних збурень (катастроф) і значних збитків. За цими даними можна зробити певні висновки загального характеру.

При використанні аналогів застосовують бази даних та знань стосовно чинників ризику. Ці бази створюються на матеріалах з літературних джерел, пошукових робіт, а також шляхом опиту­вання фахівців (менеджерів проектів) тощо.

Отримані дані обробляють, використовуючи відповідний ма-іемагігіннй апарат, для вияву залежності, причин з метою вра-хуппння потенційного ризику під час реалізації нових проектів.

Слід зазначити, як вважає ряд експертів, що навіть в най­простіших і широковідомих випадках невдалого завершення проектів досить важко створити передумови для майбутнього аналізу, тобто підготувати досить вичерпний та реалістичний перелік сценаріїв можливих невдач завершення проектів. Для більшості можливих збитків та зумовленого ними ризику ха­рактерні такі особливості [54]:

• їх причини з часом нашаровуються одна на одну, має місце 7ривалий інкубаційний період їх визрівання;

• попи якісно відрізняються між собою;

• їх ефект проявляється як результат складної суперпозиції ряду непрогнозованих причин.

З, Експертні методи оцінювання ризиків здійснюються, як правило, при відсутності статистичних даних, необхідних для розрахунків відповідних кількісних показників, або ж, зокрема, коли це пов'язано з оцінкою інвестиційного (інноваційного) проекту, що не має аналогів. Цей метод базується на опи­туванні кваліфікованих фахівців (інвестиційних, страхових, фі­нансових менеджерів) і відповідній подальшій математичній обробці результатів цього опитування. Для одержання дета-,пі <"р.яцих характеристик ризику, зокрема, інвестиційного (ініи-п;ічійного) проекту, опитування орієнтують стосовно окремих нш'.іп ризиків, характерних для певного (даного) об'єкта ри­зику 19, 13|.

Результати оцінювання ризиків певного об'єкта дозволяють кількісно оцінити їх рівні (ступені). Дл" " • -...—.., -г.^,.„у,,такі критерії оцінки: безризикові об'єкти (інвестиції). До таких інвестицій належать, як правило, короткотермінові державні облігації; допустимий ризик; критичний ризик; катастрофічний ризик.

Граничними величинами ймовірності ризику збитків при інвестуванні за оцінками експертів є:

• для інвестицій, що обтяжені припустимим ризиком —0,1;

• для інвестицій, що обтяжені критичним ризиком—0,01;

• для інвестицій, що обтяжені катастрофічним ризиком —0,001.

Це означає, що даний інвестиційний проект слід відхилити, якщо в одному випадку з десяти може бути повністю втрачено прибуток від нього; в одному випадку з ста — валовий доход;

в одному випадку з тисячі — всі активи (і як наслідок — бан­крутство).

З аналізом ризиків щільно пов'язаний ще один аспект проблем менеджменту, зокрема, інвестиційного менеджменту. Оскільки інвестор не в змозі постійно відбирати лише обтяжені незначним ризиком інвестиційні проекти (в нашій дійсності такі проекти практично відсутні), виникає питання: як повинен бути ком­пенсований той чи інший рівень (ступінь) ризику? Відповідь на це запитання дає розрахунок так званої «премії за ризик», котра являє собою додатковий доход (прибуток), що його прагне отримати інвестор понад той рівень, котрий можуть принести безризикові інвестиції. Цей додатковий доход (прибуток) пови­нен зростати пропорційно ступеню ризику, яким обтяжений даний проект.

Премія за ризик повинна зростати пропорційно до зрос­тання не загального ступеня ризику за проектом, а лише сис­тематичного (ринкового) ризику, що визначається за допо­могою коефіцієнта бета (Р), оскільки несистематичний ризик пов'язаний в основному з впливом суб'єктивних чинників. Основу такої залежності тлумачить так звана «модель надій­ності ринку».

Кількісні методи оцінювання ризику та методи його моде­лювання і оптимізації розглядаються у подальших викладках.


Список використаної літератури.

1. Банкивсткоє дело: стратегическое руководство. - М.: Издательство АВ "Консалт - банкир. - 1998. - С.386.

2. Верхоглядов Н. Оценка и подходы к управлению банкивскими рисками // Економіка. Фінанси. Право. 1999. - №10. - С.8.

3.Вітлінський В.В., Наконечний С. І. Ризик у менеджменті – К., ТОВ "Борисфен-М”. 1996. – С. 24-34, 45-62.

4. Вступ до банківської справи / Під. ред. Савлуки М. - К.: Лібра, 1998. - С. 308.

5. Примостка Л. Управління фінансовими ризиками //Економіка. Фінанси. Право. 1999. - №2. - С.10.

6.Попович В. М. , Степаненко А. И. Управление кредитными рисками: заемщика, кредитора, страховщыка ./ Учебно методическое пособие. - К.: Правови джерела, 1996. - С. 234.

7. Сусідко В. Стратегія управління кредитною діяльністю комерційних банків - К.: 1998. - С. 95.

8. Шпиг Ф., Деркач О. Стратегія управління діяльністю комерційного банку. - К.: 2000. С. 67.




Реферат на тему: Види банківських ризиків і методи управління ними (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2017. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.