Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Гроші і кредит

Теоретико-методологічні основи управління грошовими потоками. Частина 1 (на прикладі підприємства ТОВ „Європрод”) (курсова робота)

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи управління грошовими потоками підприємства 2

1.1. Сутність грошових потоків та їх структура. 2

1.2 Механізм формування грошових потоків та основні показники аналізу руху грошових коштів. 14

1.3. Нормативно-правове поле формування моделі управління грошовими потоками підприємства. 23

Висновки до розділу 1. 30


Розділ 1. Теоретико-методологічні основи управління грошовими потоками підприємства 1.1. Сутність грошових потоків та їх структура

Кожен суб'єкт здійснює господарську діяльність (виключаючи ті суб'єкти господарської діяльності, які зареєстровані, але не діють фактично). Здійснення практично всіх видів господарських операцій підприємства генерує певний рух його активів не тільки у вигляді їх надходження і витрачання, але і виді трансформації однієї їх форми в іншу. Цей рух активів функціонуючого підприємства, здійснюваний при їх постійному обороті, є безперервний в часі процесом і визначається поняттям "потік активів" [17].

Такий підхід до діяльності підприємства можна назвати динамічним, так як діяльність підприємства розглядається не з точки зору певної структури активів та пасивів, яка є фіксованою в певний момент часу, а з точки зору їх зміни у часі. Можна сказати, що потік активів є сукупністю розподілених в часі актів їх надходження, видозміни форм функціонування і витрачання, що генерується здійсненням господарської діяльності підприємства.

Якщо потік активів приймає грошову форму то він називається грошовим потоком. На базі цього російський фахівець Літньов розглядає грошові потоки як рух грошових коштів, вказуючи, що ...рух грошових коштів, одержуваних і витрачаються підприємством в наявній і безготівковій формі, називають у фінансовому менеджменті грошовими потоками... [8, c. 34] Не заперечуючи проти того, що рух грошових коштів можна вважати грошовими потоками, вважаємо за необхідне уточнити, що при цьому грошові потоки можуть включати і рух окремих фінансових інструментів, які прирівнюються до грошових коштів, на що справедливо звертає увагу Бланк І.А..

Зокрема він вказує , що ... грошовий потік характеризує рух активів в грошовій формі, розглядаючи оборот грошових коштів як в готівковій, так і в безготівковій формі. В безготівковій формі грошових коштів цей потік включає в себе оборот і окремих фінансових інструментів (тобто капітал у фінансовій формі)... [11, c. 91]

Проте, розглядаючи сутність грошових потоків, необхідно зробити ще одне зауваження. Більшість фахівців дотримуються позиції, що грошові потоки являють собою рух грошових коштів [7, 10, 18], випускаючи з виду те, що не всякий рух грошових коштів є грошовим потоком. Сутність грошового потоку тісно пов'язана з існуванням межі підприємство-зовнішнє середовище. Найважливішою умовою виникнення грошового потоку є перетин ним умовної "межі” підприємства. Перевід грошей з каси на розрахунковий рахунок і подібні йому внутрішні переміщення грошей не розглядаються як грошові потоки.

Тому по своїй суті грошовий потік, на нашу думку необхідно розглядати як рух активів у грошовій формі, включаючи і окремі фінансові інструменти, який перетинає межу підприємства. Тобто грошовий потік передбачає зміни „власника” грошових коштів (суб'єкта, яка ними розпоряджається).

Причина виникнення грошових потоків очевидна. Підприємство не може бути самодостатнім. Для забезпечення своєї діяльності воно має взаємодіяти з численними іншими суб'єктами: іншими підприємствами, державою, найманими працівниками, фінансовими інститутами, приватними особами тощо. Взаємодія ця передбачає обмін одних благ на інші. Уже давно людство прийшло до розуміння, що найбільш ефективний цей обмін у грошовій формі. Через це взаємостосунки між підприємством і іншими суб'єктами уже давно прийняли грошовий характер. Причому спроби внести в грошові взаємостосунки елементи національної або ідеологічної специфіки приречені на провал: не вдалося відмовитися від грошей Кубі, що заборонила їх ходіння в 60-х роках [17]; безуспішні численні спроби створення тотальних планових систем, в яких грошам відводиться допоміжна роль засобу розрахунків; повністю скомпрометували себе (у тому числі і в Україні) різні бартерні схеми, що припускають повсюдний натуральний обмін між економічними суб'єктами.

Таким чином в першому наближенні причиною виникнення грошових потоків є діяльність підприємства, а якщо розглядати більш точно – неможливість діяльності підприємства без взаємостосунків з іншими підприємствами, які здійснюються в грошовій формі. Тому у фінансах будь-який актив або господарська операція оцінюються перш за все з погляду величини і спрямованості грошових потоків, породжуваних активом або операцією. Транзакція, що не робить впливу на грошові потоки підприємства, не представляє інтересу для фінансів. Проте дуже важко навести приклад операцій, що не спричиняють за собою змін в грошових потоках.

Діяльність підприємства з точки зору фінансового менеджменту традиційно розділяють на три сфери: операційну, інвестиційну, фінансову (рис.1.1).

Рис.1.1. Діяльність підприємства

Відповідно до поділу діяльності підприємства на операційну, інвестиційну і фінансову, всі грошові потоки підприємства об'єднуються в три основні групи: потоки від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності. Головним джерелом грошових надходжень підприємства є його основна діяльність – виробництво і реалізація продукції для заводу, роздрібна торгівля для магазина і т.п. Багато підприємств одночасно здійснюють декілька видів діяльності, суміщаючи виробництво з посередницькими операціями або наданням інших послуг. Проте діяльність такого роду часто позначається єдиним терміном – виробнича або операційна. Грошові потоки від цієї діяльності (виручка від реалізації, оплата рахунків постачальників, виплата заробітної платні) є найрегулярнішими, оскільки вони обслуговують поточні операції, що повторюються з місяця в місяць.

Разом із здійсненням рутинних господарських операцій підприємство періодично стикається з необхідністю придбання нового або реалізації застарілого устаткування, здійснення довгострокових інвестицій іншого характеру. Окрім цього важливе значення має діяльність, пов'язана із залученням додаткового власного або позикового капіталу. Кожна з цих операцій породжує відповідні грошові потоки, які, не дивлячись на свій менш регулярний характер, можуть робити значний вплив на величину сукупного грошового потоку підприємства.

В цілях цілеспрямованого управління грошовими потоками, яке б забезпечувало підвищення ефективності їх використовування на підприємстві, вони вимагають певної класифікації. Таку класифікацію грошових потоків пропонується здійснювати по наступних основних ознаках (табл. 1.1).


 

Таблиця 1.1

Ознаки класифікації грошових потоків підприємства

По формах розрахунків

 

У готівковій формі

У безготівковій формі

По масштабах обслуговування господарського процесу

 

Грошовий потік по підприємству в цілому

Грошовий потік по структурних підрозділах підприємства

Грошовий потік по окремим господарським (технологічним) операціях

По видах господарської діяльності

 

Грошовий потік по операційній діяльності

Грошовий потік по інвестиційній діяльності

Грошовий потік по фінансовій діяльності

По спрямованості руху

 

Позитивний потік

Негативний потік

По методу обчислення об'єму

 

Валовий потік

Чистий потік

По рівню достатності об'єму

 

Надмірний потік

Недостатній потік

По методу вартісної оцінки в часі

 

Грошовий потік в справжній вартості

Грошовий потік в майбутній вартості

По безперервності формування в розглядуваному періоді

 

Регулярний потік

Дискретний потік

 

По стабільності часових інтервалів формування

 

Регулярний потік з рівномірними часовими інтервалами

Регулярний потік з нерівномірними часовими інтервалами

Залежно від форми розрахунків грошові потоки поділяються на потоки в готівковій і безготівковій формі [17]. Зауважимо, що даний поділ є важливим з точки зору їх обліку, так як облік розрахунків у цих двох формах має суттєві відмінності. Основна маса грошових потоків на більшості підприємств, в тому числі і на ТОВ „Європрод” відбувається у безготівковій формі, так як у цій формі здійснюються розрахунки з покупцями, постачальниками, державою тощо. Проте і потоки в готівковій формі теж відіграють певну роль в діяльності даного підприємства, так як готівкою виплачується заробітна плата, ведеться розрахунки з підзвітними особами тощо. Хоча поступово роль готівкової форми грошових потоків зменшується, чому сприяло введення карткового зарплатного проекту на підприємстві, введення корпоративної пластикової електронної картки, з якої здійснюється оплата дрібних адміністративних витрат. На даний момент в готівковій формі здійснюються лише розрахунки з підзвітними особами.

По масштабах обслуговування господарського процесу виділяють наступні види грошових потоків [18, 304] :

• грошовий потік по підприємству в цілому. Це найбільш агрегований вид потоку грошей, який акумулює їх рух у всіх формах і видах в процесі

обслуговування господарського процесу підприємства в цілому;

грошовий потік по структурних підрозділах підприємства. Така диференціація грошового потоку визначає його як самостійний об'єкт управління в системі організаційно-господарської побудови підприємства, перш за все в рамках кожного сформованого центру відповідальності, забезпечуючого ефективне використування активів. Заувважимо, що такий поділ актуальний для великих підприємств, де є поділ на структурні одиниці, або центри відповідальності, на ТОВ „Європрод” такий аоділ відсутній;

грошовий потік по окремих господарських (технологічним) операціях. В загальній системі господарського і технологічного процесу підприємства такий вид грошового потоку слід розглядати як первинний об'єкт самостійного управління їх використовуванням.

Найважливішим є поділ грошових потоків по видам господарської діяльності грошові, згідно якого потоки розділяються таким чином [17,c. 498]:

грошовий потік по операційній діяльності. Це наймасовіший грошовий потік. Грошовий потік по операційній діяльності ТОВ „Європрод” характеризується грошовими виплатами постачальникам товарів; стороннім виконавцям окремих видів послуг, що забезпечують операційну діяльність (охорона приміщення, орендні платежі за оренду приміщень, оплата реклами); заробітної платні персоналу, зайнятому в операційному процесі, а також здійснюючому управління цим процесом; податкових платежів підприємства до бюджетів всіх рівнів і до позабюджетних фондів; іншими виплатами, грошових коштів, пов'язаними із здійсненням операційного процесу. Одночасно цей грошовий потік відображає всі надходження грошових коштів від покупців продукції ТОВ „Європород”.

грошовий потік по інвестиційній діяльності. Він носить, як правило, нерегулярний характер. Грошовий потік по інвестиційній діяльності характеризує платежі і надходження грошових коштів, пов'язані із здійсненням реального і фінансового інвестування (для ТОВ „Європрод” актуальне лише перше), продажем вибуваючих основних засобів, а для підприємств, що володіють нематеріальними активами - продаж і нематеріальних активів, ротацією довгострокових фінансових інструментів інвестиційного портфеля і інші види руху грошових коштів, обслуговуючі інвестиційну діяльність, підприємства. Для ТОВ „Європрод” грошовий потік по інвестиційній діяльності виникає лише внаслідок придбання основних фондів та їх реалізацією.

грошовий потік по фінансовій діяльності. Він характеризується грошовим потоком, пов'язаним з надходженням і виплатою грошових коштів в процесі залучення додаткового акціонерного або пайового
капіталу, отримання і повернення довгострокових і короткотермінових кредитів і позик, сплати в грошовій формі дивідендів і відсотків по внесках власників і деяких інших операцій зовнішнього фінансування
господарської діяльності підприємства. Так як організаційно-правова форма підприємства ТОВ, то залучення додаткового акціонерного та пайового капіталу неможливе, взагалі дана форма є найменш гнучкою, щодо залучення додаткового власного капіталу. Підприємство не залучає ресурси на фінансовому ринку, що пов'язано з тим, що банківські ресурси є відносно дорогі для більшості підприємств, крім того, банки вимагають ліквідної застави при надані кредиту, тому єдиною операцією, яка генерує грошовий потік від фінансової діяльності на досліджуваному підприємстві є виплата власникам доходів з прибутку згідно їхніх часток у статутному капіталі.

По спрямованості руху виділяють два основних види грошових потоків [7, c.498]:

позитивний потік. Він характеризує сукупність надходження грошей по всіх видах господарських (технологічних) операцій підприємства (як аналог цього терміну використовується термін "притік коштів");

негативний потік. Він характеризує сукупність витрачання коштів у всіх них формах в процесі здійснення всіх видів господарських (технологічних) операцій підприємства (як аналог цей термін використовується термін "відтік коштів").

По методу обчислення об'єму виділяють наступні
види грошових потоків підприємства:

валовий потік. Він характеризує всю сукупність надходження
або витрачання активів в грошовій формі (тобто по різних формах їх потоків) в даному періоді часу в розрізі окремих його інтервалів;

чистий потік. Він характеризується різницею між позитивним і негативним грошовим потоком (тобто між надходженням і витрачанням активів в грошовій формі) в даному періоді часу в розрізі окремих його інтервалів. Чистий грошовий потік є найважливішим результатом фінансової діяльності підприємства, багато в чому визначаючим фінансову рівновагу і темпи зростання його ринкової вартості [17-18].

Залежно від співвідношення об'ємів валового позитивного і негативного потоків об'єм чистого потоку може характеризуватися як позитивною, так і негативною величинами, що визначають кінцевий результат господарської діяльності підприємства і впливають кінець кінцем на динаміку залишків активів в грошовій формі.

По рівню достатності об'єму виділяють наступні види потоків:

надмірний потік. Він характеризує такий потік, при
якому надходження активів відповідно в грошовій формі істотно перевищує реальну можливість ефективного їх використання. Свідоцтвом надмірного потоку є сформована у високому об'ємі величина чистого
грошового потоку, що не використовуються в процесі здійснення
господарської діяльності підприємства;

дефіцитний потік. Він характеризує такий потік, при
якому валовий об'єм надходження коштів значно
нижче за реальні потреби підприємства в цілеспрямованому їх витрачанні. Навіть при позитивному значенні об'єму чистого потоку, він може характеризуватися як дефіцитний, якщо цей об'єм не забезпечує
необхідну потребу у витрачанні коштів по всіх передбачених напрямах господарської діяльності підприємства. Негативне ж значення суми чистого потоку автоматично робить цей потік дефіцитним.

По методу вартісної оцінки в часі розрізняють
наступні види грошових потоків [18, c. 307]:

грошовий потік в справжній вартості. Він характеризує вартісної об'єм руху грошей (як їх надходження, так і витрачання) у вигляді єдиної спів ставної їх величини, приведеної по вартості до теперішнього моменту часу;

потік грошей в майбутній вартості. Він характеризує вартісний об'єм руху коштів (як їх надходження так і витрачання) у вигляді єдиної зіставної їх величини, приведеної по вартості до конкретного майбутнього періоду часу. Поняття грошового потоку в майбутній вартості може використовуватися і як номінально ідентифікована його вартісна величина в майбутньому моменті часу (або в розрізі інтервалів майбутнього періоду), яка служить базою дисконтування в цілях його приведення до справжньої вартості.

По безперервності формування в даному
періоді розрізняють наступні види грошових потоків підприємства:

регулярний потік. Він характеризує потік надходження
або витрачання коштів по окремих господарських
операціях, який в розглядуваному періоді часу здійснюється постійно
по всіх інтервалах цього періоду.

дискретний потік. Він характеризує надходження або
витрачання активів в грошовій формі, пов'язане із здійсненням одиничних господарських (технологічних) операцій підприємства в
даному періоді часу.

По стабільності тимчасових інтервалів формування регулярні грошові потоки характеризуються слідуючими видами:

регулярний потік з рівномірними часовими інтервалами в рамках даного періоду. Такий потік носить характер ануїтета;

регулярний потік з нерівномірними часовими інтервалами в рамках даного періоду. Такий потік формується, як правило, в умовах циклічного здійснення операційного процесу, пов'язаного з сезонними особливостями, попиту на продукцію і в інших аналогічних випадках.

Така досить складна класифікація грошових потоків підприємства пов'язана перш за все з тим, що вони виступають одним з головних об'єктів управління. Сучасні методи фінансового управління, що почали розвиватись у межах німецької та французької школи менеджменту, базуються на концепції управ­ління грошовими потоками, що формують єдину систему грошових ресурсів підприємства. Фінансове управління підприємством з позицій управління грошовими потоками відображає динамічний процес функціонування опера­ційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства та дозволяє до­сягти поєднання контролю за фінансовою рівновагою підприємства і забезпе­чення його економічного зростання. Грошові потоки є основними чинниками створення вартості підприємства, отже відображають управління результатом діяльності з позицій сучасного вартісного підходу [3-5; 10].

Концепція фінансової рівноваги підприємства дозволяє з єдиних позицій розглядати сукупність грошових потоків підприємства, що мають різні харак­теристики, та забезпечує їхнє динамічне управління, відображаючи необхідну умову ефективного розвитку - підприємства — його ліквідність. Однак слід за­значити, що поняття фінансової рівноваги підприємства, зміст концепції фі­нансової рівноваги недостатньо висвітлені у вітчизняній літературі, і по різному трактуються в зарубіжній.

Зміст концепції фінансової рівноваги підприємства в межах французької та німецької школи управління визначається як збалансованість грошових по­токів підприємства в кожний момент періоду діяльності. Якщо за період часу [0,Т] підприємство в результаті своєї діяльності генерує п грошових потоків CFі, і= 1, п, то умова фінансової рівноваги може бути виражена рівнянням:

(1.1)

З урахуванням грошових потоків від усіх видів діяльності підприємства — операційної, інвестиційної та фінансової, умова фінансової рівноваги підпри­ємства може бути виражена наступним чином:

(1.2)

де CFoi(t) — грошові потоки від операційної діяльності;

CFii(t) ––грошові потоки від інвестиційної діяльності;

CFFi(t) — грошові потоки від фінансової діяльності.

Якщо ж розглядати концепцію фінансової рівноваги як умову відповід­ності величини вхідних грошових потоків підприємства величині його вихід­них потоків за період, та в сукупності всіх грошових потоків підприємства ви­ділити додатні потоки CF+ тобто надходження грошових коштів за пе­ріод [0,Т], та від'ємні грошові потоки CF-, тобто виплати грошових коштів за даний період, то рівняння фінансової рівноваги матиме вигляд:

(1.3)

Поняття фінансової рівноваги є відсутнім в межах американської школи управління, однак зміст даної концепції використовується в контексті управ­ління грошовими коштами та визначається як синхронізація грошових потоків.

Синхронізація грошових потоків базується на коваріації додатних та від'ємних грошових потоків [2]. У процесі синхронізації грошових потоків має бути досягнуто підвищення рівня кореляції між даними двома видами грошо­вих потоків. Результати синхронізації грошових потоків у часі оцінюються за допомогою коефіцієнта кореляції г, значення якого в процесі оптимізації гро­шових потоків повинне наближатись до рівня 1,0. Коефіцієнт кореляції додат­ного та від'ємного грошових потоків розраховується за формулою:

(1.4)

де , — середні значення додатних та від'ємних грошових потоків за пе­ріод; — середньоквадратичні відхилення додатних та від'ємних гро­шових потоків; р, — прогнозні значення ймовірностей відхилень величин гро­шових потоків від їхнього середнього значення в плановому періоді.

У роботі Т. Унковської [8] стан фінансової рівноваги підприємства визна­чається як стан, за якого ефективний попит підприємства на грошові кошти дорівнює їхній акцептованій пропозиції в кожний момент часу t аналізованого періоду. При цьому зазначається, що чим більша різниця між цими величи­нами, тим менш ефективною є фінансова політика підприємства.

Принцип фінансової рівноваги застосовується також у матрицях, запро­понованих французькими вченими Ж. Франшоном та І. Романе. В матрицях фінансової стратегії застосовуються показники результату господарської діяльності та результату фінансової діяльності підприємства, сума яких є за­гальним показником результату фінансово-господарської діяльності, який за своїм змістом відповідає значенню чистого грошового потоку підприємства [2; 9]. Застосування матриць фінансової стратегії дозволяє вчасно виявити від­хилення від стану фінансової рівноваги.

Порушення принципів фінансової рівноваги підприємства негативно впливає на результати його діяльності. При цьому негативний вплив на ефек­тивність функціонування підприємства здійснюють як дефіцитна, так і над­лишкова ситуація порушення фінансової рівноваги. Негативні наслідки дефі­цитного грошового потоку підприємства проявляються в зниженні ліквідності та рівня платоспроможності підприємства, зростанні кредиторської заборго­ваності, зростанні тривалості фінансового циклу підприємства та зниженні показників ефективності використання капіталу підприємства. Негативні на­слідки надлишкового грошового потоку підприємства, перш за все, проявля­ються в тому, що грошові кошти, які не задіяні в обороті підприємства, пород­жують значні альтернативні втрати.

Таким чином грошові потоки підприємства є важливим об'єктом управління.

1.2 Механізм формування грошових потоків та основні показники аналізу руху грошових коштів

Функціонування будь-якого підприємства передбачає здійснення ним тих чи інших операцій, які генерують відповідні грошові потоки. Розглянемо формування грошових потоків, найважливішим з яких є так званий Cash Flow (чистий грошовий потік) (рис.1.2). Показник Cash-flow почав використовуватися в 50- роках XX століття американськими аналітиками при аналізі цінних па­перів та звітності підприємств. Чистий рух грошових коштів у результаті операційної діяльності прийнято позначати як опе­раційний Cash-flow, чистий рух коштів від інвестиційної діяль­ності як інвестиційний Cashflow. Різниця між вхідними та вихідними потоками в рамках фінансової діяльності (у вузькому розумінні) Cash-flow від фінансової діяльності.

Рис.1.2. Формування чистого грошового потоку

Чистий Cash-flow (рух грошових коштів) по підприємству за
звітний період розраховується як арифметична сума Cash-flow від
усіх видів діяльності. Він дорівнюватиме приросту грошових коштів та їх еквівалентів за означений період.

Основою розрахунку загального Cash-flow є операційний Cash-flow, який характеризує величину чистих грошових пото­ків, що утворюються в результаті операційної діяльності, тоб­то частину виручки від реалізації, яка залишається в розпоря­дженні підприємства в певному періоді після здійснення всіх грошових видатків операційного характеру. При цьому для досліджуваного підприємства характерною є відсутність фінансового Cash Flow.

Операційний Cash Flow можна розглядати як критерій оцінки внутрішнього потенціалу фінансу­вання підприємства. Достатній розмір операційного Cash-flow створює сприятливі передумови для залучення фінансових ре­сурсів із зовнішніх джерел. Наявність операційного Cash-flow ха­рактеризує здатність підприємства:

а) фінансувати інвестиції за рахунок внутрішніх фінансових джерел;

б) погашати фінансову заборгованість;

в) виплачувати дивіденди.
Структурно-логічна схема виникнення та використання опе­раційного Cash-flow наведена на рис. 1.3.

Рис.1.3. Виникнення та використання операційного Cash-flow

Операційний Cash-flow та загальну суму грошових надхо­джень у рамках інвестиційної діяльності можна розглядати як внутрішнє джерело фінансування.

Базу для визначення Cash-flow від операційної діяльності утворюють дані звіту про фінансові результати (про прибутки і збитки) та баланс підприємства. Серед економістів до цього часу немає єдності щодо методології визначення Cash-flow. Класичний спосіб розрахунку операційного Cash-flow полягає в тому, що до чистого прибутку підприємства (після оподат­кування) за визначений період додаються амортизаційні від­рахування, нараховані у цьому самому періоді, та приріст за­безпечень.

Якщо від «класичного» (брутто) Cash-flow відняти суму нара­хованих дивідендів, то одержимо — нетто Cash-flow. Однак при використанні цього підходу до визначення чистого грошового потоку не враховуються зміни у складі поточних активів та паси­вів, які також суттєво впливають на величину грошових коштів підприємства.

Дискусійним є питання віднесення до складу операційного Cash-flow процентів за користування позичками. Хоча за логі­кою, сплата процентів мала б належати до грошових видатків у рамках фінансової діяльності, згідно з П(С)БО і міжнародними стандартами складання фінансової звітності ця позиція відно­ситься до операційного Cash-flow.

На практиці поширення набули два основні методи розрахун­ку Cash-flow від операційної діяльності, які враховують згадані зміни у складі оборотних активів і поточних зобов'язань і перед­бачають віднесення процентів за користування позичками до складу операційних витрат:

1.Прямий метод, при використанні якого чистий грошовий
потік (Cash-flow) від операційної діяльності розраховується як рі­зниця між вхідними та вихідними грошовими потоками, що ма­ють безпосереднє відношення до операційної діяльності підпри­ємства. До вхідних грошових потоків належать: грошові надхо­дження від продажу товарів у звітному періоді; погашення дебі­торської заборгованості; інші грошові надходження від опера­ційної діяльності (від реалізації оборотних активів, операційної
оренди активів тощо). До вихідних грошових потоків належать
грошові видатки на покриття витрат, які включаються у собівар­тість продукції, адміністративних витрат, витрат на збут, інших витрат у рамках операційної діяльності, а також податки на при­буток та проценти за користування позичками.

2.Непрямий метод. Вихідною величиною при викорис­танні цього методу є фінансові результати від операційної дія­льності. Здійснюється зворотний до прямого методу розрахунок: операційні прибутки (збитки) коригуються на статті до­ходів (зменшуються) і витрат (збільшуються), які не вплива­ють на обсяг грошових засобів (амортизація, забезпечення на­
ступних витрат і платежів), а також на суму змін в оборотних
активах та поточних зобов'язань, що пов'язані з рухом коштів
у рамках операційної діяльності та сплатою процентів за ко­ристування позичками.

Схема розрахунку операційного Cash-flow з умовними сумами прямим і непрямим методами наведена в табл. 1.2.

Таблиця 1.2.

Розрахунок ОПЕРАЦІЙНОГО CASH-FLOW

ПРЯМИЙ МЕТОД

(+) Грошові надходження від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

(––) Податок на додану вартість

(—) Грошові виплати постачальникам

(-) Грошові видатки на утримання персоналу

(+) Інші грошові надходження, які не належать до інвестиційної та фінансової діяльності

(-) Інші грошові видатки для покриття операційних витрат, які не стосуються інвестиційної та фінансової діяльності

(-) Сплата процентів за користування позичками

(-) Сплата податків на прибуток

= Cash-flow (операційний)

НЕПРЯМИЙ МЕТОД

(+) Чистий прибуток від операційної діяльності

(+) Витрати, не пов'язані з грошовими виплатами

(—) Доходи, не пов'язані з грошовими надходженнями

(-) Приріст; (+) Зменшення оборотних активів (крім грошових коштів, їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій, інших статей неопераційних оборотних активів)

(-) Зменшення; (+) Збільшення поточних зобов'язань, у т. ч. відсо­тки (крім короткострокових кредитів банків та інших статей, не пов'язаних з операційною діяльністю)

= Cash-flow (операційний)

(-) Інвестиції в необоротні активи

(+) Дезінвестиції

(±) Доходи (збитки) від інвестиційної діяльності

= Free Cash-flow (перед фінансуванням)

Якщо операційний Cash-flow скоригувати на позитивний (не­гативний) Cash-flow від інвестиційної діяльності, то ми отримає­мо так званий Free (незалежний) Cash-flow, який характеризує здатність підприємства забезпечити операційну діяльність та планові інвестиції за рахунок внутрішніх фінансових джерел (не­залежно від зовнішнього фінансування). Від'ємне значення Free Cash-flow по­казує, що для здійснення запланованих видатків підприємство має потребу у зовнішньому фінансуванні,
яка утворилася в результаті дефіциту внутрішніх джерел фінан­сування. Позитивне значення Free Cash-Flow свідчить про наяв­ність надлишку коштів, які можуть бути використані для таких цілей:

Ø виплата дивідендів;

Ø погашення банківських позичок;

Ø викуп власних корпоративних прав.

Прямий метод розрахунку використовується, як правило, під час внутрішнього аналізу в рамках фінансового контролін­гу для оцінки впливу руху грошових коштів на нинішню та потенційну ліквідність підприємства. За зовнішнього аналізу визначити чистий рух грошових коштів прямим методом не­можливо за браком необхідної інформації, зокрема щодо гро­шових видатків підприємства на придбання сировини, матері­алів, на утримання персоналу тощо. Саме тому при оцінці кредитоспроможності чи інвестиційної привабливості підпри­ємства використовується непрямий метод розрахунку Cash­flow, за якого використовується інформація, що міститься в офіційній звітності.

Показники, базою розрахунку яких є операційний Cash-flow, широко використовуються при оцінці фінансового стану під­приємства та визначенні його кредитоспроможності. В той час як раніше в континентальній Європі при прийнятті рішення про видачу кредитів банки орієнтувалися в основному на вартість кредитного забезпечення, сьогодні головним критерієм при­йняття відповідних рішень є Cash-flow, який прогнозується отри­мати позичальником, оскільки насамперед саме за рахунок цьо­го джерела підприємства можуть погасити позички та проценти за ними [13, c. 40].

Показник Cash-flow характеризується більшою об'єктивністю порівняно з чистим прибутком чи показниками рентабельності, розрахованими з використанням прибутку, адже при розрахунках Cash-flow є менше можливостей для маніпуляцій, зокрема пов'я­заних з обліковою політикою підприємства та формуванням при­хованих резервів. Так, чистий прибуток зі збільшенням рівня амор­тизаційних відрахувань та забезпечень наступних витрат змен­шується, в той же час Cash-flow залишається незмінним. Показ­ник Cash-flow можна розглядати з трьох позицій:

1)як індикатор ліквідності та платоспроможності підприємства;

2)як показник результативності фінансово-господарської діяльності (індикатор теперішньої та майбутньої дохідності підприємства);

3)як індикатор спроможності до фінансування за рахунок
внутрішніх джерел.

До основних показників Cash-flow, які розраховують на прак­тиці, належать такі:

1. Показник тривалості погашення заборгованості. Визна­чається шляхом ділення позичкового капіталу нетто (зменшеного на суму грошових коштів, їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та чистої реалізаційної вартості поточної дебіторської заборгованості) [13] на Cash-flow (операційний). Під позичковим капіталом розуміють усі зобов'язання підприємства: коротко­строкові, довгострокові, забезпечення наступних витрат і плате­жів тощо. Слугує індикатором спроможності підприємства за ра­хунок власних ресурсів виконувати свої зобов'язання. Показує, скільки років (чи періодів) підприємству потрібно (за даного рів­ня операційного Cash-flow), щоб розрахуватися зі своїми боргами за рахунок результатів операційної діяльності. Якщо тривалість погашення заборгованості становить 1—3 роки, то це нормальна ситуація з погляду перспектив виконання підприємством своїх зобов'язань; 4—5 років — задовільна; понад 5 років — незадові­льна [15, c. 59]. Для підприємств торгівлі розрахунок цього показника має свої особливості: ефективна заборгованість у такому разі може зменшуватися на величину запасів товарів на складі (якщо вони є ліквідними).

2.Показник обернено пропорційний до тривалості погашен­ня заборгованості. Відношення Cash-flow до заборгованості (нетто). Показує здатність підприємства розрахуватись зі своїми боргами
за рахунок грошових надходжень від операційної діяльності.

3.Показник самофінансування інвестицій, %. Визначається
шляхом ділення операційного Cash-flow на величину чистих інвес­тицій (сума приросту нематеріальних активів, основних засобів і до­вгострокових фінансових інвестицій). Показує частку інвестицій,
профінансовану за рахунок внутрішніх джерел. Чим вищий цей показник, тим менше підприємство вдавалося до залучення зовнішніх
фінансових ресурсів при фінансуванні інвестицій.

4.Чиста Cash-flow-маржа, %: показник відношення Cash­ flow (операційного) до обороту від реалізації продукції. Характе­ризує величину Cash-flow, яка припадає на одиницю обороту від
реалізації. Показує, скільки процентів виручки від реалізації за­
лишається на підприємстві після здійснення всіх платежів у рамках операційної діяльності.

5.Показник відношення Cash-flow до власного капіталу.
Показує чистий грошовий потік на одиницю власного капіталу.

Недоліком показників, розрахованих на базі Cash-flow, є те, що їх можна лише частково використовувати при порівнянні ефективності діяльності різних підприємств. Це зумовлено дією чинника амортизації. У тих підприємств, які інтенсивно нарахо­вують знос і запускають в дію нове, дороге обладнання, за інших рівних обставин, рівень Cash-flow буде вищим, ніж у тих підпри­ємств, які використовують менше обладнання чи беруть його в оренду (лізинг), однак працюють з однаковою ефективністю.

Крім вищезгаданих, використовують в цілях управлінського аналізу використовують й інші показники, пов'язані з грошовими потоками. З точки зору відповідності системи показників цілям ефективного уп­равління підприємством визначимо наступні вимоги до системи показників: 1) адекватність цілям управління та можливість інтеграції на різних етапах уп­равлінського процесу; 2) врахування основних факторів, що впливають на реалізацію цілей підприємства та врахування взаємозв'язків між ними; 3) вра­хування особливостей організаційної структури підприємства, деталізація по­казників для всіх рівнів управління підприємства; 4) висока гнучкість та адап­тованість до умов вирішення проблеми; 5) економічність, що полягає в пере­вищенні результатів від функціонування системи показників над витратами на реалізацію даної системи.

Важливе значення в системі показників діяльності підприємства мають показники аналізу грошових потоків, що забезпечують підтримку фінансової

рівноваги підприємства та надають інформацію для оцінки ефективності фі­нансових рішень підприємства, які для досліджуваного підприємства наведено на рис. 1.4.

Грошові потоки за видами діяльності

грош.потік від операційної діяльності;

грош.потік від інвестиційної діяльності;

грош.потік від фінансової діяльності;

Грошові потоки за масштабом

грош.потік по підприємству;

грош.потік за окремими операціями;

грош.потік по окремим товарним групам;

Залишки грошових коштів

На початок періоду

На кінець періоду

Показники аналізу грошових потоків підприємства

Показники ліквідності та платоспроможності

Показники динаміки та структури грошових потоків підприємства

Чистий оборотний капітал

Коефіцієнт швидкої ліквідності

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

Маневреність функціонуючого капіталу

Коефіцієнт операційної ліквідності

Рис.1.4. Показники аналізу грошових потоків підприємства

1.3. Нормативно-правове поле формування моделі управління грошовими потоками підприємства

Взаємовідносини підприємства з іншими суб'єктами (а саме в результаті цих взаємовідносин утворюються грошові потоки) регламентується численними нормативно-правовими актами. Частина з цих актів є однаковими для всіх суб'єктів і прийнята на державному рівні, частина – діє лише на конкретному підприємстві.

Найбільш значимими для ТОВ „Євро торг” є грошові потоки в безготівковій формі. Форми безготівкових розрахунків і правила їх здійснення запроваджує Національний банк України.

Організація безготівкових розрахунків базується на таких принципах:

• платежі здійснюються після відвантаження продукції, виконання робіт, послуг або одночасно з ними;

• платежі здійснюються за згодою платника;

• покупець може відмовитись від оплати розрахункових документів;

• платежі здійснюються за рахунок коштів платника або в установленому порядку за рахунок кредиту банку;

• зарахування коштів на рахунок одержувача повинно виконуватися лише після списання цих сум з рахунку платника.

Слід зазначити, що порядок організації системи безготівкових розрахунків в господарському обороті України, загальні принципи його організації визначені в Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті (далі - Інструкція), що була затверджена Постановою Правління НБУ від 29 березня 2001 р. №135 відповідно до Закону України "Про Національний банк України" та з метою приведення нормативно-правових актів НБУ щодо порядку здійснення безготівкових розрахунків в установах банків у відповідність до законів України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та "Про банки і банківську діяльність" . Дана Інструкція запроваджена в дію після відповідно втрати чинності Інструкцією №7 "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України", затвердженої Постановою Правління НБУ від 2 серпня 1996 р. №204.

Діюча Інструкція встановлює загальні правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб у грошовій одиниці України на території нашої держави, що здійснюються за участю банків.

Вимоги Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання (стягнення) коштів з рахунків цих учасників, та обов'язкові для виконання ними.

Чинна Інструкція встановлює правила використання при здійсненні розрахункових операцій платіжних інструментів у формі:

Ø меморіального ордера;

Ø платіжного доручення;

Ø платіжної вимоги-доручення;

Ø платіжної вимоги;

Ø розрахункового чека;

Ø акредитива.

Використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів регулюється чинним законодавством, у тому числі окремими нормативно-правовими актами НБУ.

Крім того, при реалізації товарів (а досліджуване підприємство займається оптовою торгівлею) виникають грошові потоки, пов'язані зі сплатою ПДВ та податковим кредитом. В цій частині грошові потоки регулюються податковим законодавством.

Для аналізу грошових потоків важливим є їх облік, адже дані обліку є інформаційною базою для аналізу і управління грошовими потоками. Загальні засади обліку на підприємстві визначаються законом „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, ПСБО, іншими нормативними актами.

При організації і веденні бухгалтерського обліку реалізації товарів та розрахунків з ПДВ необхідно виходити в першу чергу з правила „першої події”.

Суть правила „першої події” полягає в тому датою визнання доходів і витрат, а також виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, коли відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг).

При цьому у першому випадку відображається реальний рух грошових потоків, тоді як у другому – реального грошового потоку нема, фактично він „трансформується” у дебіторську, кредиторську заборгованість.

При цьому для зовнішнього аналізу, реальні грошові потоки за даними звітності прослідкувати неможливо, так як нема можливості виявити, яка з подій відбулася раніше у кожному конкретному випадку.

Крім нормативних актів, які мають загальнодержавне значення, на підприємстві діють (можуть діяти) локальні акти, які регулюють процес формування та визнання грошових потоків.

До таких актів слід віднести, насамперед, наказ про облікову політику, який регулює питання обліку на підприємстві, в тому числі й в частині, пов'язаній з обліком грошових потоків, а також посадові інструкції, які визначають розподіл повноважень щодо прийняття рішень, пов'язаних з формуванням грошових потоків.

Проаналізуємо деякі аспекти наказу про облікову політику ТОВ „Євро торг” в тій частині, де вони стосуються грошових потоків.

1. Забезпечення незмінності правил ведення бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік та фінансова звітність підприємства ТОВ „Євро торг” грунтуються на таких основних принципах:

обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність - підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не відображаються у фінансовій звітності підприємства;

послідовність - постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;

нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;

періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Як бачимо уже в принципах ведення обліку, які висвітлено в наказі закріплено правило „першої події”, тобто доходи і витрати можуть бути не пов'язаними з реальними вхідними чи вихідними грошовими потоками. Така ситуація робить аналіз грошових потоків підприємства за даними звітності наближеним, так як дані звітності не відображають реальних грошових потоків.

2. Форма організації та ведення бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе директор підприємства.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство вводить до штату посаду бухгалтера та головного бухгалтера.

Таким чином, за організацію обліку грошових потоків відповідає директор ТОВ „Євро торг” і головний бухгалтер.

Методи оцінювання, обліку та амортизації засобів праці та НМА

Відповідно до п.26 П(С)БО 7 амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів:

- прямолінійного;

- зменшення залишкової вартості;

- прискореного зменшення залишкової вартості;

- кумулятивного;

- виробничого.

ТОВ „Євроторг” використовує прямолінійний метод нарахування амортизації. За цим методом річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період використання об'єкта основних засобів:

 

Річна сума амортизації =

 

Первинна вартість – Ліквідаційна вартість

Строк корисного використання

Слід відзначити, що на підприємстві відсутні локальні документи, які фіксують політику підприємства щодо дебіторів та кредиторів. Це бачиться недоліком, так як робить процес формування грошових потоків непрозорим. Зокрема практичними дослідженнями встановлено, що хоч документально і не затверджено, проте фактично ТОВ „Євро торг” використовує всі три способи розрахунків при реалізації товару: попередню оплату (включаючи часткову оплату), оплату по факту відвантаження продукції, післяоплату (можлива відстрочка платежу до 1 місяця). При цьому основна частина продукції оплачується по факту відвантаження і передплатою, але в ряді випадків продукція реалізується з відстрочкою платежу. При цьому рішення про таку форму оплати можуть бути прийняті: начальником торгового відділу, заступником директора, самим директором. Критерії прийняття таких рішень невідомі і документально не зафіксовані.

Аналогічна ситуація з вихідними потоками. В частині ПДВ і решти вихідних грошових потоків рішення про перерахування грошей приймає головний бухгалтер разом з директором, при цьому пріоритет черговості виплат також ніде не зафіксований. Відсутній також такий важливий локальний нормативний акт, як норматив залишку грошових коштів на рахунку підприємства, який безпосередньо пов'язаний з грошовими потоками.

Зауважимо, що рішення пов'язані з грошовими потоками в інвестиційній та фінансовій сфері діяльності підприємства приймаються директором та власниками підприємства. При цьому також документально не зафіксовано, як розподіляється чистий прибуток, яка його частина капіталізується, а яка виплачується у вигляді доходу власникам.

Таким чином, можна підсумувати наступне: на ТОВ „Євроторг” нормативно правова база формування грошових потоків є більш-менш сформованою лише в частині загальнодержавного регулювання розрахунків підприємства з іншими суб'єктами. Що стосується локального регулювання процесу формування грошових потоків, то значна частина необхідних внутрішніх нормативних документів, пов'язаних з формуванням грошових потоків та їх регулюванням є відсутньою, що робить сам процес формування та управління грошовими потоками в значній мірі непрозорим та непередбачуваним.


Висновки до розділу 1.

Отже, як показали дослідження, проведені в даному розділі, грошові потоки відіграють виняткову роль в процесі діяльності кожного підприємства.

Грошові потоки є формою кругообігу грошей в господарстві. Вони виступають формою економічних взаємозв'язків на різних рівнях. Крім того, грошові потоки забезпечують обіг оборотних коштів підприємства. Адже, як відомо в процесі діяльності оборотний капітал з грошової форми переходять в товарну і потім знову в грошову. Отже, грошові потоки є інструментом, який забезпечує кругообіг оборотного капіталу підприємства. Чітка організація розрахунків між постачальниками і покупцями безпосередньо впливає на прискорення оборотності оборотних коштів і своєчасне надходження коштів. У підприємства виникають взаємини з персоналом, що виконує виробниче завдання, що також спричиняє розрахунки з працівниками підприємства, з органами соціального забезпечення й інших організацій і особами. Усі ці розрахунки здійснюються в грошовій формі.

Висока роль ефективного управління грошовими потоками підприємства в процесі їх обороту визначається наступними основними положеннями:

1. Потоки активів у грошовій формі нерозривно пов'язані із здійсненням господарської діяльності підприємства практично у всіх її аспектах. Ці грошові потоки в процесі їх обороту образно можна представити як систему "кровообігу" господарського організму підприємства. Ефективно організовані потоки активів підприємства є найважливішим симптомом його "господарського здоров'я", передумовою досягнення високих кінцевих результатів його господарської діяльності в цілому.

2. Темпи цього розвитку, фінансова стійкість підприємства, збалансованість об'ємів постачання і збуту продукції значною мірою визначається тим, наскільки різні види потоків активів у грошовій формі синхронізовані між собою по об'ємам і в часі. Високий рівень такої синхронізації забезпечує істотне прискорення реалізації стратегічних цілей розвитку підприємства.

3. Будь-який збій в грошовому потоці (здійсненні платежів) негативно позначається на формуванні виробничих запасів сировини і матеріалів, запасів
готової продукції і т.п. Ефективне грошовими управління грошовими потоками дозволяє скоротити потребу підприємства у фінансуванні із
зовнішніх джерел. Активно управляючи грошовими потоками
можна забезпечити зниження запасів як грошових, так і
матеріальних їх видів, що використовуються в операційному
процесі.

4. Синхронізація всіх форм і видів грошових потоків з іншими потоками активів, що можлива лише на базі їх обліку, дозволяє усунути
цей чинник ризику банкрутства.

Така важливість управління грошовими потоками зумовлює досить складну їх класифікацію по різним ознакам, а також наявність цілої системи показників, які використовуються під час аналізу та управління грошовими потоками.

Процес формування грошових потоків регулюється достатньо великою кількістю загальнодержавних та локальних нормативно-правових актів. При цьому слід відзначити те, що на досліджуваному підприємстві більшість внутрішніх нормативних актів, які пов'язані з процесом формування грошових потоків є відсутніми. Така ситуація вказує на те, що механізм формування грошових потоків є прозорим лише в тій частині, яка регулюється загальнодержавними нормативно-правовими актами, в той час як в частині, де підприємство самостійно приймає рішення щодо тих чи інших елементів процесу формування грошових потоків, критерії прийняття рішень є невідомими, що утруднює аналіз та управління грошовими потоками.





Реферат на тему: Теоретико-методологічні основи управління грошовими потоками. Частина 1 (на прикладі підприємства ТОВ „Європрод”) (курсова робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.