Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Гроші і кредит

Пропозиція грошей. Тінізація економіки та її регулювання (реферат)

Зміст

Вступ...............................................................................................................................3

Поняття і структура пропозиції грошей......................................................................4

Формування пропозиції грошей і чинники її зміни...................................................7

Графічне зображення пропозиції грошей..................................................................11

Тінізація економіки і її регулювання.........................................................................14

Висновок.......................................................................................................................17

Список літератури.......................................................................................................18

 

Вступ

Грошовий ринок, як і будь-який інший функціонально складається із пропозиції грошей і попиту на гроші. В даній роботі ми розглянемо пропозицію грошей, як елемент грошового ринку, а саме суть поняття грошової пропозиції, чинники, які впливають на її формування і зміни. Пропозиція грошей – друга сила, що у взаємодії з попитом визначає кон'юнктуру грошового ринку.

Аналіз цієї тематики є досить актуальним, адже грошова пропозиція тісно пов'язана з проблемою тінізації економіки. Це є важливим перш за все для нас, українців, тому що тіньова економіка в Україні набула таких розмірів, що майже зрівнялась з офіційною і продовжує зростати. Це негативно відображається на економіці країни, як всередині, так і на міжнародному рівні.

Поняття і структура пропозиції грошей

Монетаристська теорія розглядає пропозицію грошей як альтернативний чинник протидії попиту, як два невіддільних і водночас протилежних боки єдиного економічного механізму, що постійно взаємодіють на монетарному ринку. Якщо не враховувати цей фактор, то розходження між пропозицією і попитом здатне спричинити порушення платіжного балансу, падіння виробництва і реалізації ВВП та високі темпи інфляції. І навпаки, кореляційний взаємозв'язок між зростанням грошової пропозиції і попитом на гроші підвищує ліквідність в економіці, знижує рівень процентної ставки і стимулює зростання інвестицій.

Пропозиція грошей – це та кількість грошей, що знаходиться у розпорядженні економічних суб'єктів, яку вони можуть спрямувати в оборот за сприятливих умов. Основу пропозиції грошей складають готівка (паперові та металеві гроші) та поточні вклади юридичних та фізичних осіб. В більш широкому розумінні до пропозиції грошей відносять також інші більш високоліквідні активи, крім готівки та поточних вкладів, такі, як строкові або депозитні вклади фізичних та юридичних осіб. Є ряд інших високоліквідних активів – векселі, облігації внутрішніх державних позик (ОВДП), ощадні сертифікати тощо, ліквідність яких не набагато менша від ліквідності строкових вкладів, тобто які можна досить легко обміняти на готівку. Але через те, що прямо і безпосередньо як засіб обігу використовується лише готівка та поточні вклади, вважається, що саме вони і формують пропозицію грошей. Суть пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб'єкти в будь-який момент мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть за сприятливих обставин спрямувати в оборот.

На рівні окремого економічного суб'єкта пропозиція грошей взаємодіє з попитом на гроші як його альтернатива. Якщо фактичний запас грошей окремого індивіда перевищує його попит на гроші, а це можливо при зростанні альтернативної вартості зберігання грошей, то цей індивід пропонуватиме частину свого запасу грошей на ринок до продажу. І навпаки, при перевищенні попиту над наявним запасом індивід буде купувати їх на ринку чи іншими способами задовольняти попит. Тому на цьому рівні пропозиція і попит постійно чергуються - при зростанні рівня процента економічний суб'єкт виступатиме на ринку з пропозицією грошей, а при зниженні - з попитом на гроші.

На макроекономічному рівні пропозиція грошей формується дещо по-іншому. Вважається, що всі економічні суб'єкти одночасно не можуть запропонувати на ринку грошей більше від наявного у них запасу грошей. Тобто фактична маса грошей в обороті є природною межею пропозиції грошей. Ніякі стимулюючі фактори, наприклад зростання процента, не можуть збільшити пропозицію грошей понад цю межу. Якщо ж виникає потреба збільшити пропозицію понад цю межу, що можливо при зростанні сукупного попиту на гроші, то це можна зробити тільки додатковою емісією грошей в оборот. Тому будь-яка емісія грошей розглядається як зростання пропозиції грошей на грошовому ринку, а вилучення грошей з обороту – як скорочення пропозиції грошей. Емісія грошей, яка керується банківською діяльністю, вважається одним з основних чинників зміни пропозиції грошей. Це відбувається за допомогою трьох важелів:

1. грошової бази, що є консолідованим показником резервних грошей банківської системи;

2. банківських резервів;

3. грошово-кредитного мультиплікатора як коефіцієнта збільшення кількості грошей в обігу внаслідок операцій на монетарному ринку.

У розвинутих країнах грошова пропозиція складає 4 – 6% від обсягу ВНП. Пояснюється це тим, що приблизно 9/10 товарного обігу обслуговується безготівковими грішми і лише 1/10 – готівковими. За своєю структурою загальна величина грошової пропозиції складається, з одного боку, з готівкових і безготівкових грошей, а з іншого, з так званих грошей М1, М2, М3 і т.д. Гроші М1 – це та частина грошової маси, яка складається із готівкових і чекових вкладів. Гроші М1 є найякіснішими або високоліквідними. Гроші типу М2 – це така сума, маса грошей, яка складається з грошей типу М1 + без чекові вклади і дрібні строкові вклади. Гроші типу М2 є більші за масою від М1, але вони мають гіршу якість. Гроші типу М3 – це гроші типу М2 + крупні строкові вклади. Крім того виділяють гроші М4 і М5 і т.д.

Формування пропозиції грошей і чинники її зміни

Головним інструментом формування пропозиції грошей є грошово-кредитна політика, яку проводить центральний банк країни. Грошова пропозиція формується двома каналами: власне державою в особі національного банку і його філій (держава пропонує на грошовий ринок готівкові гроші) і всіма її банківськими і небанківськими установами, які мають право відкривати рахунки і вільно ними оперувати (формування безготівкових або депозитних грошей).

Величина грошової пропозиції залежить від трьох основних факторів:

1. від кількості виготовлених протягом певного часу товарів і послуг;

2. від товарних цін;

3. від швидкості обігу однієї грошової одиниці.

Чим більша швидкість її обігу, тим менше грошей потрібно для обслуговування товарного обігу:

ВНП,

де - пропозиція грошей,

V – швидкість обігу;

- сума цін товарів і послуг.

Крім рішень центрального банку на пропозицію грошей впливає значна кількість інших чинників, що можуть деформувати пропозицію грошей порівняно з визначеними цілями, відхиляючи її від попиту на гроші. Тому кожний із цих чинників можна розглядати як самостійний фактор впливу на обсяг пропозиції грошей.

Запишемо грошову пропозицію у вигляді такої формули:

М=mМб,


де М1 - пропозиція грошей у вигляді готівки поза банками та депозитів на поточних рахунках;
m - коефіцієнт грошово-кредитного мультиплікатора;
Мб - грошова база.

Зміна пропозиції грошей (М1) може бути викликана дією чинників, які впливають на обсяг грошової бази та на коефіцієнт мультиплікатора. Оскіль - ки грошова база (Мб) перебуває під повним контролем центрального банку, то обсяг її може змінюватися внаслідок певних операцій цього банку – операцій на відкритому ринку, рефінансування комерційних банків, валютної інтервенції. Усі вони здійснюються за його рішеннями, тому й зміна про - позиції грошей у розмірах, адекватних зміні грошової бази, є функцією центрального банку.

Зміна коефіцієнта мультиплікатора визначається не тільки рішеннями центрального банку, а й багатьма іншими чинниками, що діють незалежно від його волі, і можуть самостійно впливати на обсяг пропозиції грошей. Такими чинниками можуть бути:

- норми обов'язкових резервів;

- облікової ставки;

- типової ринкової процентної ставки;

- процентної ставки за депозитами до запитання;

- обсягу багатства економічних суб'єктів;

- тінізація підприємницької діяльності;

- стану довіри до банків, банківської паніки.

Розглянемо механізм впливу кожного з цих факторів на грошову пропозицію.

Зміна норми обов'язкового резервування викликає протилежну за напрямом зміну коефіцієнта (m) мультиплікації грошової маси, Тому чим нижчою буде норма обов'язкового резервування (r), тим вищим буде коефіцієнт мультипликації, а отже більшим загальний обсяг грошової пропозиції, і навпаки.

Зміна облікової ставки впливає на грошову базу. При підвищенні облікової ставки зменшується попит комерційних банків на позички рефінансування, внаслідок чого зменшуються залишки коштів на їх коррахунках у центральному банку, тобто грошова база, скоротяться також надлишкові резерви банків та їхні можливості надавати позички, а отже і рівень мультиплікатора.

Зміни типової ринкової процентної ставки впливають на пропозицію грошей у кількох напрямах. Зокрема, при зростанні процентної ставки за позичками і облігаціями у комерційних банків розширюються можливості одержувати позички рефінансування навіть при зростанні облікової ставки, унаслідок чого зростають грошова база, банківські резерви і коефіцієнт мультиплікації, що сприяє розширенню пропозиції грошей. Водночас у цій ситуації можуть зменшуватися попит на банківські позички, зростати надлишкові резерви і скорочуватися мультиплікація депозитних грошей.

Зростання процентних ставок за депозитами до запитання сприяє залученню банками готівки на поточні вклади і розширенню процесу мультиплікації депозитів, унаслідок чого зростає пропозиція грошей. У принципі за депозитами до запитання банки можуть не виплачувати процентного доходу, оскільки це "короткі" гроші, використання яких приносить банкам незначні доходи. Проте сучасна банківська практика довела доцільність виплат доходу і за такими депозитами, для чого відкриваються особливі депозитні рахунки типу нау-рахунки, супер-нау-рахунки, рахунки з автоматичним "очищенням" тощо.

Зміна багатства призводить до зміни співвідношення між депозитною і готівковою складовими грошової маси: чим бідніші економічні суб'єкти, тим більшу частину своїх грошей вони тримають у формі готівки, і навпаки. Але оскільки депозитна складова зумовлює мультиплікативний процес, а готівкова - ні, то зміна їх співвідношення приводить до зміни загального обсягу пропозиції грошей. Так, при зростанні багатства депозитна складова грошової маси зросте швидше ніж готівкова, що посилить мультиплікаційний ефект і збільшить пропозицію грошей. Зменшення багатства матиме протилежний вплив на пропозицію грошей.

Тінізація підприємницької діяльності зумовлює зміну структури грошових запасів на користь готівки. Це послаблює мультиплікативне збільшення депозитів, оскільки готівка виходить з банківського обороту і не використовується для цілей кредитування. Падіння рівня мультиплікації зменшує пропозицію грошей. Тому загальна грошова пропозиція скорочується в міру зростання тінізації економіки.

Низький стан довіри до банків, банківська паніка теж негативно впливають на процес мультиплікативного збільшення депозитів, бо спричиняють вилучення грошей з депозитів чи стримують їх зростання. Збільшення готівкової складової грошової маси не компенсує втрат депозитної складової, оскільки через мультиплікативний ефект вони значно перевищують суми готівкових вилучень. В умовах посилення недовіри до банків рівень мультиплікації може знижуватися і тому, що банки змушені збільшувати свої надлишкові резерви і скорочувати кредитування, з тим щоб посилити свою ліквідність на випадок відпливу вкладів. Отже, загальний обсяг пропозиції грошей скорочується пропорційно падінню довіри до банків, а в період банківських панік таке скорочення стає лавиноподібним, здатним паралізувати всю платіжну систему країни.

Зміну пропозиції грошей через коливання коефіцієнта мультиплікації можуть викликати й інші чинники, зокрема сезонні зростання потреби населення в готівці, що призводить до зменшення поточних депозитів і зниження процесу мультиплікації, а отже - зменшення пропозиції грошей. У цьому ж напрямі діє збільшення банками надлишкових резервів напередодні сезонного чи будь-якого іншого очікуваного зростання відпливу вкладів для забезпечення своєї ліквідності.

Аналіз факторів впливу на пропозицію грошей свідчить, що остаточний обсяг пропозиції грошей формується зусиллями чотирьох груп суб'єктів: центрального банку, комерційних банків, а також банківських вкладників та позичальників. Це робить управління пропозицією грошей досить складним завданням. Щоб вивести пропозицію грошей на запланований рівень, не досить відповідно відрегулювати грошову базу. Для цього треба ще й
забезпечити відповідне мультиплікативне зростання депозитів під впливом усіх перелічених вище чинників.



Графічне зображення пропозиції грошей

Оскільки пропозиція грошей формується насамперед банківською системою, графічне зображення кривої пропозиції в системі координат буде залежати від грошово-кредитної політики. Якщо тактичною ціллю цієї політики є підтримання на незмінному рівні маси грошей в обороті при вільному русі процентної ставки, то крива пропозиції грошей матиме такий вигляд:

Рис.1 Крива пропозиції грошей при орієнтації монетарної політики на підтримання маси грошей в обороті на незмінному рівні

Пряма S1 свідчить про те, що фактична пропозиція грошей склалася на рівні 4,0 млрд. грн. і банківська система планує підтримувати її на цьому рівні незалежно від зміни процентної ставки. Якщо буде прийнято рішення за тих же умов збільшити пропозицію грошей до 5,0 млрд. грн., то крива пропозиції зміститься вправо в точку, адекватну 5,0 млрд. грн., але залишиться у вертикальному положенні, що свідчить про її незалежність від зміни процентної ставки.

Якщо грошово-кредитна політика визнає за тактичну ціль утримання на незмінному рівні процентної ставки при вільному русі грошової маси, то крива пропозиції набуде такого вигляду:

Рис.2 Крива пропозиції грошей при орієнтації монетарної політики на підтримання процентної ставки на незмінному рівні

Пряма S1 свідчить про те, що пропозиція грошей (точка М) повинна змінювати своє положення вліво чи вправо на прямій S1 (залежно від зміни попиту на гроші) так, щоб утримувати процентну ставку на рівні 8%. Якщо ж як ціль монетарної політики буде встановлено підтримання процентної ставки на рівні 10%, то лінія пропозиції грошей переміститься вверх у точку 10, але збереже горизонтальне положення. Зміщення пропозиції грошей (точка М) на обох рівнях у напрямку, потрібному для утримання ставки процента на незмінному рівні (8% чи 10%), центробанк може забезпечити продажем цінних паперів на відкритому ринку (пропозиція грошей зменшиться) чи купівлею їх (пропозиція грошей збільшиться).

Крива пропозиції грошей може набути вигляду похилої лінії, якщо грошово-кредитна політика передбачає збільшення маси грошей, проте меншою мірою, ніж це потрібно для збереження стабільного рівня процента. У такому разі одночасно змінюється і маса грошей, і норма процента, а крива пропозиції грошей займе положення, показане на рис.3

Рис.3 Крива пропозиції грошей при орієнтації монетарної політики на одночасну зміну грошей і процентної ставки

Вибір тактичної цілі грошово-кредитної політики і відповідної їй кривої пропозиції грошей залежить від конкретної економічної ситуації в країні та тих чинників, які обумовили зміну попиту на гроші відповідно до якої банківська система повинна відкоригувати пропозицію грошей. Коли, наприклад, зростання попиту на гроші викликано зростанням цін, то, щоб не спровокувати розвиток інфляційного процесу, доцільно зафіксувати масу грошей на рівні, що склався, і відпустити у "вільне плавання" процентну ставку. У цьому випадку кривій пропозиції грошей доцільно надати однозначно вертикальне положення (рис.2). Якщо попит на гроші знижується під впливом, наприклад, прискорення обігу грошей унаслідок удосконалення технологій міжбанківського переміщення грошей, то, щоб захистити реальну економіку від небажаного впливу зміни процентних ставок, їх рівень доцільно зафіксувати, а масу грошей відпустити "у вільне плавання". Цій ситуації відповідатиме горизонтальна крива пропозиції грошей (див. рис.2).

Тінізація економіки і її регулювання

Тінізація підприємницької діяльності зумовлює зміну структури грошових запасів на користь готівки. Серед найвагоміших причин намагання багатьох суб'єктів господарювання здійснити розрахунки готівкою, а населення – накопичувати заощадження в готівковій формі – невизначеність перспектив розвитку економіки, уникнення податків. Поява потреби у значних обсягах готівкових коштів, які обертаються поза банківською системою, призвела до створення різних схем і структур для їх отримання (використання фіктивних фірм у конвертації через них не готівкових грошей у готівку). Також юридичні особи утримують оборотні кошти у готівковому вигляді для розрахунків із фізичними особами (виплата зарплат готівкою в „конвертах”, тобто, поза розрахунковими відомостями по зарплаті). Це послаблює мультиплікативне збільшення грошей, оскільки готівка виходить з банківського обороту і не використовується для цілей кредитування. Слабкий кредитний потенціал комерційних банків у свою чергу призводить до зниження інвестицій та зменшення зростання ВВП у довгостроковому періоді. Розширення готівки поглинає ВВП офіційної економіки, транспортує його в тіньову економіку (отже є потужним чинником демонетизації економіки).

Для розрахунку об'єму тіньового сектора використовують окремі методи, одні з яких припускають, що обсяги тіньової економіки залежать від суми готівки, що перебуває в обігу поза банками (метод „готівка на руках та податкові платежі” та монетарний метод).

Готівка на руках та податкові платежі. У центрі його уваги вплив готівки поза банками та розмірів оподаткування на обсяг тіньової економіки. Розміри оподаткування відображають базу оподаткування, ставки податків та відсоток податкових надходжень відносно планових показників бюджету.

Монетарний метод. Обсяг тіньової економіки за цим методом оцінюється на підставі вивчення змін ключових грошових агрегатів, включаючи: а). готівку поза банками у порівнянні з сумою депозитів; б). готівку поза банками у порівнянні з грошовою масою.

Розміри тіньового сектора української економіки є жахливо великими, дорівнюють близько 60% (при критичному значенні 40%).

При розробці заходів, спрямованих на зниження рівня тінізації української економіки, необхідно займатися не тільки радикальним зменшенням поза банківського готівкового обігу (який є лише одним з її секторів), а підходити до розв'язання цієї проблеми з різних сторін. Перспективними можна вважати наступні напрямки скорочення позабанківського грошового обігу:

· Продовжувати політику лібералізації готівкових розрахунків між суб'єктами господарювання;

· Запропонувати ринку державних цінних паперів нові фінансові інструменти, орієнтовані виключно на населення. Розробити і реалізувати механізм використання ОВДП та казначейських зобов'язань для акумуляції вільних коштів населення та їх наступного державного інвестування в розвиток економіки. Надати державним цінним паперам можливість необмеженого обігу серед населення і довести йому гарантованість та вигідність вкладень у боргові зобов'язання уряду;

· Вдосконалити вітчизняну торгівлю у напрямі набуття нею сучасних цивілізованих рис. Стимулювати розвиток оптової та дрібнооптової торгівлі, встановити обмеження прийому готівкових коштів від населення у сфері роздрібної торгівлі та надання послуг при відсутності касових апаратів. Посилити систему контролю за дотриманням касової дисципліни.

· Скоротити готівкові платежі фізичних осіб у сфері торгівлі та послуг на основні впровадження безготівкових форм розрахункових чеків та створення національної системи масових електронних платежів за допомогою пластикових карток.

· Сприяти автоматизації та механізації касових операцій, здійснюваних суб'єктами господарювання в торгівлі та інших сферах обслуговування.

· Активізувати методи прямого правового адміністративного впливу держави на поширення шляхів залучення коштів з тіньового обороту та боротьби з відмиванням коштів, отриманих в результаті злочинної діяльності.

Висновок

В даній роботі висвітлені теоретичні підходи щодо визначення поняття пропозиції грошей у широкому та вузькому розумінні цього економічного явища, викладені основні принципи формування грошової пропозиції. Також представлено графічне зображення пропозиції грошей на основі грошово-кредитної політики. Увага приділяється такому негативному явищу як тінізація економіки з точки зору підприємницької діяльності.

Дослідивши тему пропозиції грошей можна зробити певні висновки. Пропозиція грошей є важливим і невід'ємним елементом грошового ринку. Головним інструментом формуванні пропозиції грошей є грошово-кредитна політика, яку проводить центральний банк країни. Від цієї політики залежить не тільки рівновага на грошовому ринку але й розвиток країни в цілому. Наприклад, надмірна пропозиція грошей призводить до загострення інфляційних процесів. Тому важливим для економіки є проведення центральним банком обґрунтованої та зваженої грошово-кредитної політики, яка б забезпечувала оптимальну пропозицію грошей.

Список літератури:

1. Бондар Н., Остапчук Я. Боротьба з тіньовим капіталом шляхом скорочення позабанківського обігу грошей.// Фінанси, право, - №9, 2001, с.3 – 8.

2. Гроші та кредит/ за ред. М.І. Савлука. К.:КНЕО. 2001.

3. Демківський А.В. Гроші та кредит. – К.:Дакор., К.:Вира-Р., 2003. – 528.

4. Єрмоленко М. Позабанківський обіг готівки і чинники його скорочення.// Економіст, №4, 2000, с.15.

5. Козлюк А. Грошова пропозиція та її структура.// Перехідні економічні системи ./Зб. наук. праць. Вип.2. – К.: ІЗМН, 1999. – с.177 – 178.

6. Хайков С. Ринок грошей: пропозиція грошей та попит на гроші.// Перехідні економічні системи/ Зб. наук. праць. Вип. 2. – К.:ІЗМН, 1999. – с.178 – 181.

7. http://www.enbv.narod.ru/

8. http://www.zn.kiev.ua/





Реферат на тему: Пропозиція грошей. Тінізація економіки та її регулювання (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.