Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Гроші і кредит

Історія та сучасність грошових реформ в Україні (курсова робота)

Розділ 1. Cутність, необхідність проведення та класифікація грошових реформ.

1.1 Сутність, класифікація грошових реформ.

Серед комплексу заходів щодо оздоровлення та впорядкування грошового обороту особливе місце займають грошові реформи. Грошова реформа - повна чи часткова структурна перебудова грошової системи країни, яку проводить держава, з метою оздоровлення грошей чи поліпшення механізму регулювання грошового обороту відповідно до економічного та політичного становища країни, ступеня знецінення грошей. Грошові реформи завжди були вимушеною дією. Їх головною функцією є стабілізація грошового обігу.

Кожна грошова реформа є індивідуальною за своїми характеристиками і специфічною за змістом. Реформи значно різняться за цілями, глибиною реформування грошових систем, методами стабілізації валют тощо.

Грошові реформи можна класифікувати по-різному:

Залежно від мети проведення та глибини перебудови державою наявної грошової системи реформи можна класифікувати так:

1. Створення нової грошової системи. Реформи такого типу були типовими за здійснення в окремих країнах переходу від біметалізму до золотого стандарту і далі до золотовалютного та паперово-грошового обігу чи кредитного обігу в умовах створення нових держав. У процесі таких переходів здійснювалася структурна перебудова як усієї системи грошових відносин, так і кожної її структурної ланки. У зв'язку з масштабністю й різноплановістю структурних змін та інституційних перетворень створення нової грошової системи є тривалим у часовому вимірі процесом та триває, як правило, декілька років.

Прикладом такої реформи є грошова реформа Вітте 1895-1897 рр. у Росії, за якою був введений золотий обіг і встановлений вільний обмін кредитного рубля на золото, і грошові реформи в країнах, що звільнилися від колоніальної залежності, тощо.

2. Часткове перетворення грошової системи, тобто це коли реформуються окремі елементи грошової системи: порядок емісії, масштаб цін, назва грошової одиниці, види грошових знаків, органи, що регулюють грошовий обіг. Такі перетворення усувають деякі негативні наслідки, що сформувалися у цій сфері та не супроводжуються усуненням причин, які призвели до тих чи інших недоліків.

Прикладом таких реформ є зміна порядку емісії і забезпечення банкнот в Англії згідно з Актом Роберта Піля 1844 р., за яким обмежувалася емісія незабезпечених золотом банкнот Банку Англії.

3. Проведення спеціальних стабілізаційних заходів з метою утримання інфляції чи подолання її наслідків.

Не рідко окремі грошові реформи мають ознаки всіх трьох типів, як приклад, грошова реформа 1922-1924 рр. у СРСР. Створення принципово нової держави спричинило виникнення і нової грошової системи. Глибока інфляція в країні вимагала проведення ефективніших стабілізаційних заходів. Усе це визначило кардинальне реформування всіх елементів попередньої грошової системи.

Також, за тією ж ознакою (грошові реформи в залежності від проведення та глибини перебудови державою наявної грошової системи) грошові реформи поділяються на:

· Грошові реформи у вузькому розумінні

· Грошові реформи у широкому розумінні.

Грошові реформи у вузькому розумінні: грошові реформи формального типу (зводяться до впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням функціональної), грошові реформи з деномінацією грошового обігу (Головною метою є заміна через обмін грошових купюр дійсного масштабу цін), грошові реформи конфіскаційного характеру (Під час її проведення використовують диференційовану шкалу обліку старих грошей на нові).

Грошові реформи у широкому розумінні. Вони передбачають не лише впровадження в обіг нової структурної одиниці, а й структурну перебудову діючої системи грошово-валютних та кредитних відносин. Були характерні при здійсненні в окремих країнах переходу від біметалізму до золотого монометалізму і далі до системи паперово-грошового обігу. Проведення структурної грошової реформи у широкому розумінні цього поняття передбачає також перехід від грошей адміністративно-командної економіки до грошей ринкової економіки.

Грошові реформи у широкому розумінні в зв'язку з масштабністю і різноплановістю стуктурних змін та інституційних перетворень є тривалими у часовому вимірі. Вони проводяться, як правило, кілька років.

Кожна реформа специфічна за змістом, так як вона проводиться в різні часи і вирішує конкретно визначне коло завдань структурної перебудови грошового обігу в окремо взятій країні. Однак світова практика показує, що грошові реформи можна класифікувати через виділення певної групи спільних ознак (рис.1).

Враховуючи мету проведення та глибину перебудови державною наявної грошової реформи (за глибиною реформаційних заходів) поділяються на два типи:

· Повні (структурні);

· Часткові.

Повні (структурні) грошові реформи передбачають насамперед структурну перебудову дійсної системи грошово-валютних і кредитних відносин, а також впровадження в обіг нової грошової одиниці.

В процесі такої грошової реформи передбачається структурна перебудова як сієї системи грошових відносин, так і кожної окремо взятої структурної ланки.

Такі структурні зміни диктуються особливостями нової національної валюти, що запроваджується в обміні і повинні забезпечувати передумови для їх успішного функціонування. Є тривалими в часовому вимірі.

Повні структурні реформи проводяться при створенні нових держав, які виникають у наслідок війна або розпаду колоніальних імперій, надвеликих держав.

Найбільш яскравим прикладом є реформи в країнах Західної Європи, яка пов'язана з випуском в оборот єдиної валюти євро замість національних валют.

Грошові реформи


 

За глибиною За характером обміну За порядком введення

реформаційних заходів старих грошей на нові в обіг нових грошей


 

Структурні Реформи Грошові реформи Грошові реформи Одномонетні Реформи

(повні)грошові часткового неконфіскаційного конфіскаційного реформи паралельного

реформи типу характеру характеру типу


 

За повнотою здійснення Нуліфікація За характером впливу на

змін у грошовій системі курс національної валюти

щодо іноземних валют


 

Грошові реформи Деномінаційні

формального типу реформи девальвація ревальвація

рис 1. Класифікація грошових реформ

Реформи часткового типу стосуються самої організації грошового обороту і зводяться до зміни окремих елементів грошової системи. При таких реформах змінюється масштаб цін, вид та номінал грошових знаків, механізм емісії.

У сучасних умовах досить часто проводяться часткові реформи, це насамперед пов'язано з тим, що у всіх країнах світу запроваджені неповноцінні гроші, які мають здатність до швидкого знецінення.

Грошові реформи часткового типу мають кулька різновидів:

Ø Реформи формального типу;

Ø Деномінацій ні реформи.

Також ці реформи ще розрізняють за повнотою здійснення змін у грошовій системі.

Реформи формального типу – зводяться лише до впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням старої.

Необхідність проведення такого виду реформи може визвати зміни зовнішнього вигляду банкноти, або поліпшення фізичних, посилення ефективної боротьби з підробкою національної валюти. Усі ці причини здійснення грошової реформи мають в основному суто формальній, неконфіскаційних характер.

Прикладом формальної грошової реформи є реформа яка проводиться в США, в результаті якої поступово замінюються купюри 50 і 100 доларів. Приводом для цієї реформи стала необхідність поліпшення міцності і захисту від підробки.

Деномінаційні реформи проводиться шляхом обміну старих купюр на нові та перерахуванням всіх грошових показників за певним співвідношенням, внаслідок чого грошова маса в обігу зменшується, а грошова одиниця збільшується.

Необхідність деномінації пояснюється тим, що внаслідок інфляційних процесів збільшується масштаб номінальних грошових знаків, це призводить до проблеми в оперуванні надто великими числами як у готівкових, так і у безготівкових розрахунках, що дуже ускладнює їх, а також збільшуються витрати на забезпечення грошового обігу. Тому вводяться нові грошові знаки з новим антиінфляційним принципом емісії.

Яскравим прикладом деномінаційної реформи є реформи в Україні 1996 року, коли вводилися купонно-карбованці.

За характером обміну старих грошей на нові виділяють грошові реформи:

· Неконфіскаційного характеру;

· Конфіскаційного характеру.

Особливість неконфіскаційних реформ полягає в тому, що для всіх економічних суб'єктів, уцінка записів грошей здійснюється за єдиним співвідношенням обміну, тобто не залежно від того чи це готівкові запаси чи безготівкові.

Прикладом цієї реформи є реформа в Україні у вересні 1996 року.

Грошові реформи конфіскаційного характеру ("шокові” реформи) – передбачають здійснення комплексу явних або прихованих заходів конфіскаційного характеру:

Ø Встановлення ліміту на обмін банкнот;

Ø Обмін банкнот по дефляційно му курсу на нові з метою різкого зменшення маси грошей в обігу;

Ø Замороження ( повне або часткове ) депозитів населення та суб'єктів господарювання;

Ø Тимчасове припинення валютно-обмінних операцій;

Ø Встановлення обмеженого терміну обмінних грошей;

Ø Обмін грошей звичайно проводиться за регресивною шкалою ( до повної межі старі грошові знаки обмінюються на нові у відношенні 1:1, а далі – зі знижувальним коефіцієнтом).

Мета заходів конфіскаційного типу – отримання додаткового доходу державою, конфіскація незаконних доходів, відновлення соціальної справедливості тощо.

Коли реформи мають конфіскаційних характер, встановлюються досить обмежені терміни обміну та кількісні ліміти обміну, які доповнюються вимогою декларування доходів. У цьому разі обмін звичайно проводиться за регресивною шкалою.

З економічного погляду конфіскаційні заходи фактично еквівалентні одноразовому інфляційному податку (на багатство, яке зберігається у грошовій формі) з усіма його соціальними наслідками, оскільки призводять до зменшення купівельної спроможності наявної грошової маси. Тобто у даному разі коефіцієнт перерахунку цін не збігається з коефіцієнтом обміну старих грошових знаків на нові. І хоч реформа конфіскаційного типу сприймається економічно не так болісно, як інфляція, вона часто призводить до тих самих політичних та соціальних наслідків: підрив довіри до держави, можливий несправедливий перерозподіл трудових доходів населення тощо.

Грошові реформи конфіскаційного типу широко застосовуються в міжнародній практиці, а саме, коли нова влада знімає з себе відповідальність за дії попередньої або якщо держава визнає себе банкрутом. В сучасних умовах застосовується в країнах в яких відбувається перехід від адміністративної економіки до ринкової. В даному випадку ефективність методу "шоковоітерапії” залежить в основному від того, на скільки економіка той чи іншої країни далека від ринкових відносин.

Прикладом "шокової терапії” є економічна політика, яка проводилась в Польщі в кінці 1989 року, яка була заснована на широкому використанні вільного ціноутворення і тимчасового заморожування заробітної плати. За короткий період до початку 1990 року Польща позбавилась товарного дефіциту, після восьмикратного зростання цін спостерігалось уповільнення темпів інфляції. Стабілізація дісталась Польщі досить дорогою ціною – життєвий рівень населення знизився майже вдвічі, а безробіття в осені 1990 року досягло 10%. Але ефект реформи був досить високим, а головне – стабілізувався ринок, почався реальний процес відродження й розвитку.

До конфіскаційного типу реформ належить і так звана нуліфікація, коли старі грошові знаки оголошуються не дійсними і вилучаються з обороту, а замість них випускаються нові гроші. Так, по суті, були проведені грошові реформи в Німеччині в 1924 та 1948 pp.

За порядком введення в обіг нових грошей теорія і практика виділяють:

· Одномоментні грошові реформи;

· Реформи паралельного типу.

У процесі одномоментних реформ строк обміну старих грошей на нові не перевищує 7-10 днів. Протягом даного терміну технічно можливо обміняти старі гроші на нові, але в невеликих обсягах. Короткий термін обміну грошей встановлюється, щоб власники великих запасів грошей не встигли їх обміняти.

Даний тип реформи застосовується у більшості випадків, коли йдеться про використання конфіскаційної процедури.

Реформи паралельного типу передбачають, що випуск в оборот нових грошових знаків здійснюється поступово, паралельно з обміном старих грошових знаків, і вони тривалий час функціонують одночасно і паралельно. В результаті протягом певного часу, коли в обігу знаходяться дві грошові одиниці – старі і нові, відбувається відповідна сегментація сфери грошового обігу.

Даний вид реформи має свої недоліки і переваги. Реформи паралельного типу встановлюються надзвичайно складною за технікою реалізації процедурою. А також існує реальна загроза передчасного знецінення старої грошової одиниці, сплеску спекулятивних і "тіньових” операцій. Водночас система паралельного обміну має і помітні переваги. Вона є найменш ризикованою формою грошових реформ, дає змогу уникнути заходів конфіскаційного характеру, забезпечити стабільність нової грошової одиниці навіть за браком достатнього товарного наповнення ринку та необхідного стабілізаційного фонду, розширює діапазон маневру грошово-кредитної політики.

Світова практика грошових відносин вирізняє 2 основних види проведення реформи паралельного типу:

1. якщо нові і старі гроші емітуються банківською системою на однакових засадах, то обидва види грошей сприймаються однаково і обмінюються між собою за співвідношенням 1:1. У цьому разі старі гроші вилучаються з обігу поступово в міру надходження їх у банки.

2. якщо нові і старі гроші емітуються на різних засадах. Наприклад, старі гроші спрямовані для покриття бюджетних витрат, а нові – для кредитування економіки. За таких умов, в обороті між ними виникне конкуренція, в наслідок якої менш надійні старі гроші почнуть швидко знецінюватись таким чином держава змушена буде остаточно вилучити старі гроші з обороту, обмінявши їх на нові за пропорцією близькою до ринкового їх курсу напередодні реформи.

В світі існує досить багато прикладів використання реформи паралельного типу. Прикладом реформи такого виду є реформа, яка була проведена у Мексиці в 1993 році. З 1 січня 1993 року була проведена реформи песо у співвідношенні 1000:1. протягом всього 1993 року стара грошова одиниця залишалася законним платіжним засобом. Характерним для даної реформи було те, що населення країни було попереджено про проведення реформи майже за рік. Але не виняток, такий підхід паралельного типу є типовим. Це пояснюється тим. Що даний вид реформи не несе конфіскаційного характеру.

За характером впливу на курс національної валюти порівняно з іноземною чи міжнародними валютно-рахунковими одиницями:

· девальвація;

· ревальвація.

Проявляється девальвація у підвищенні валютних курсів іноземної валюти, тобто у зниженні курсу національної валюти.

При функціонування повноцінних або розмінних на золото грошей під девальвацією розумілося зниження вартості величини грошової одиниці, що полягало у зменшенні її золотого вмісту.

Зі скасуванням золотого вмісту грошей під девальвацією розуміють таку зміну курсу національної валюти, яка супроводжується зниженням купівельної спроможності грошової одиниці.

Наприклад, девальвація франка у 1928 році полягала в тому, що його золотий вміст зменшувався у 5 разів порівняно з довоєнним.

Ревальвація – офіційне підвищення золотого вмісту національної валюти або підвищення вартості грошової одиниці щодо курсів інших валют. Ревальвація означає зростання цін експортних товарів у іноземній валюті і зниження їх конкурентоспроможності на світовому ринку.

Грошові реформи на основі ревальвації проводилися рідко, оскільки вони можливі при незначному знецінення грошей та швидкому розвитку економіки і відновлення стабільності ринку. За таких умов у країні швидко розширюється товарообіг і зменшується бюджетний дефіцит, що сприяє підвищенню вартості грошових знаків і може поступово довести її до доінфляційного рівня.

Вплив ревальвації на економіку протилежний впливові девальвації.

В останні роки успішні ревальвації своїх національних валют проводили Японія, Нідерланди.

Світовий досвід знає два основних методи проведення грошових реформ:

· метод блокування банківських рахунків на заздалегідь визначений строк або навіть на невизначений термін (заблоковані кошти можна конвертувати у цінні папери, що не будуть знецінюватися і одночасно приноситимуть їх власникам дохід);

· метод списання готівки та коштів населення на банківських рахунках з одночасною заміною їх на нову грошову одиницю за єдиним чи диференційованим співвідношенням.

1.2 Методи проведення стабілізаційних заходів.

Крім підготовки економічних і організаційних передумов грошової реформи, важливе значення для її успіху має правильний вибір методу стабілізації валюти в процесі реформи.

Сучасними методами проведення стабілізаційних заходів стали методи деномінації, нуліфікації, дефляції, девальвації, ревальвації.(рис.2)

Методи проведення стабілізаційних заходів

Деномінація

Нуліфікація

Дефляція

Девальвація

Ревальвація

прихована

відкрита

рис. 2. Методи проведення стабілізаційних заходів

Деномінація - зміна (збільшення) номінальної вартості грошових знаків з метою стабілізації валюти чи спрощення розрахунків. Проводиться з метою забезпечення грошового обороту і надання більшої повноцінності грошам. Деномінація відбувається шляхом обміну шляхом обміну старих купюр на нові та перерахування всіх грошових показників, за певним співвідношенням, внаслідок чого маса грошей в обігу відповідно зменшується, а грошова одиниця збільшується.

Деномінацію ще визначають як "закреслювання нулів”, тобто зміцнення масштабу цін.

Необхідність деномінації пояснюється тим, що внаслідок інфляції занадто збільшується масштаб номіналів грошових знаків. А тому вводяться нові грошові знаки з новим антиінфляційним принципом емісії. Доцільність деномінації, тобто "викреслювання зайвих нулів”, очевидна, оскільки відпадає потреба в оперуванні надто великими числами як у готівкових, так і безготівкових розрахунках, що потребує меншої кількості розрядів для проведення операцій і дає можливість економніше вводити інформацію. Крім того, обмінні курси національної валюти щодо більшості світових валют матимуть такі самі порядки величин.

Прикладом була реформа у 1958 –1960 рр. у Франції. Було проведено деномінацію франка у співвідношенні 100:1. З 1960 р. старий франк було взагалі вилучено з обігу. Відповідно до цього було перераховано ціни, заробітну плату та змінено співвідношення франка до долара (з 493,7 франка до 4,937 франка за долар).

Нуліфікація - метод стабілізації валюти, за якого держава скасовує знецінені грошові знаки й замінює їх новими.

Суть даної реформи в тому, що старі грошові знаки оголошуються недійсними і вилучаються з обороту, а замість них випускають нові гроші. Проводиться вона за умови надзвичайно великого падіння купівельної спроможності грошей, коли стає недоцільним будь-який обмін їх на гроші. Таким заходом користуються за радикальної зміни влади або зміни влади або створення власної національної грошової системи.

Зокрема, в кінці XVIII ст. у Франції були оголошені недійсними й вилучені з обігу без викупу повністю знецінені асигнації колишнього королівського уряду. Частіше знецінені гроші вилучаються з обігу обміном на нові знаки в надзвичайно низькій суто символічній пропорції. Наприклад, у Німеччині у 1924 р. 1 нова рейхсмарка – на 1 трлн. старих марок; у Греції – 50 млрд. старих драхм на 1 нову. У всіх цих випадках фактично відбувалася нуліфікація знецінених грошей, хоч за формою ця операція мала вигляд деномінації.

Дефляція – це штучне вилучення з обігу чистини надлишкової грошової маси порівняно з потребами грошового обігу паперових грошей.

Дефляційна політика проводиться державою за допомогою таких фінансових та грошово-кредитних заходів як: підвищення оподаткування з метою збільшення доходу держави і скорочення купівельної спроможності населення, заморожування заробітної плати, зменшення витрат на заходи, продаж державних цінних паперів на відкритому ринку, підвищення банківських дисконтних ставок, введення регулювання у сфері торгівлі.

За своїм змістом і наслідками дефляція – протилежність інфляції. Інфляція – це процес зростання рівня цін. Дефляція, навпаки, є процесом зниження рівня цін. Дефляція може спричинити негативні наслідки – скорочення ділової активності (виробництва), зниження темпів економічного зростання, збільшення безробіття та інше. У результаті вся економіка може опинитися в стані глибокої депресії.

Девальвація – офіційне зниження державного металевого вмісту та курсу (або тільки курсу) національних грошей щодо іноземних валют або міжнародних розрахункових одиниць.

Світова практика використовує два методи девальвації:

Ø Приховану девальвацію (якщо обмін паперових грошей здійснюється за номіналом, але одночасно пониженням вагової кількості металу в грошовій одиниці);

Ø Відкриту девальвацію (коли обмін паперових грошей здійснюється на металеві монети за курсом, що є нижчим від номіналу).

Поки держави фіксували золотий вміст своїх валют, його зниження та зниження курсу валюти відбувалося приблизно однаковою мірою. Після скасування золотих паритетів девальвація зводилась тільки до зниження офіційного валютного курсу. Рівень її в обох випадках визначався рівнем знецінення валют, тобто новий золотий вміст і курс встановлювались на рівні фактичної вартості валюти, яка формувалася внаслідок інфляційного знецінення.

Девальвація стимулює експорт, робить його дешевшим. Проте імпорт дорожчає, що призводить до зниження внутрішнього попиту. Для населення девальвація має однозначно негативні наслідки: значне подорожчання імпортних товарів та зростання реального рівня ін на всі товари.

Причиною девальвації є інфляційні процеси й хронічний дефіцит платіжного балансу. Наприклад, у зв'язку з інфляційним знеціненням радянського карбованця останній був кілька разів девальвований протягом 1990 – 1991 рр., унаслідок чого ринковий курс його до американського долара на кінець 1991 року досяг майже 100 крб. за долар.

Після скасування розміну банкнот на золото девальвації почали проводитися у межах грошових реформ як метод валютної політики для регулювання зовнішньоекономічних відносин: підвищення конкурентоспроможності, врегулювання платіжного балансу тощо. Більше того, за режиму плаваючих курсів валют девальвація може відбуватись стихійно і у вигляді тривалого зниження ринкового курсу валют.

Ревальвація – підвищення курсу вартості національної валюти щодо іноземних чи міжнародних валют.

Головною причиною ревальвації є наявність дефіцитів у партнерів даної держави. Ревальвацію може спричинити якась велика валютна спекуляція, коли на національну валюту обмінюється така сума іноземної валюти, що перевищую інтервентні можливості центрального банку. Поштовхом до ревальвації може бути також значне фінансування у рамках допомоги з боку міжнародних валютно-кредитних організацій, оскільки збільшується пропорція іноземної валюти на міжбанківській валютній біржі.

Вплив ревальвації на економіку протилежний впливові девальвації. Ревальвація вигідна для імпортерів і кредиторів. Після ревальвації дорожчає експорт, оскільки іноземні імпортери змушені давати більше власної валюти за ревальвовану, проте це погіршує конкурентоспроможність експортера. Одночасно стає дешевшим імпорт, бо для оплати імпортних товарів національної валюти потрібно менше. Кредитори, що надали позики нерезидентам у національній валюті, після її ревальвації отримують значний зиск, і ринкова ціна її в іноземній валюті зростатиме в міру ревальвації. Для населення, з одного боку, ревальвація приваблива тим, що вона спонукає зниження цін на імпортні товари і гальмує інфляцію, проте з іншого – вона призводить до зменшення експорту, що створює реальну загрозу безробіття. Тому оцінювати ревальвацію необхідно, виходячи з макроекономічної ситуації.

За золотого стандарту ревальвації піддавались відносно сталі валюти збільшенням офіційного золотого вмісту грошової одиниці. Відповідно підвищувався їхній курс щодо знецінених валют. Так, 1973 р. німецьку марку було двічі ревальвовано – у березні її золотий вміст і офіційний курс було підвищено на 3%, а в червні – ще на 5,5%. Проте обмін марки на золото не відновлювався. У такий спосіб проводили ревальвацію швейцарського франка, японської єни. Необхідність ревальвації відносно сталих валют визначалась тим, що їх офіційний валютний курс і золотий вміст виявився заниженим порівняно з паритетом купівельної спроможності.

В сучасних умовах курси валют вирівнюються за паритетом купівельної спроможності, а тому майже зникла потреба у ревальвації та девальвації як елементах грошової реформи. За умов плаваючих (ринкових) валютних курсів ревальвація проявляється у тривалому (поступовому) підвищенні курсу національної валюти щодо інших валют чи міжнародних розрахункових одиниць.

Отже, і ревальвація, і девальвація – явища однаково небажані. Політика регулювання валютного курсу має бути такою, щоб і інтересам експортерів не заважати, і стабільність національної валюти утримувати. Тобто валютний курс має бути певним компромісом між інтересами експортерів і стабільністю грошей.

1.3 Необхідність та мета проведення грошових реформ.

Негативні соціально-економічні наслідки інфляції примушують окремі держави вдаватися до таких радикальних заходів, як грошові реформи.

Грошова реформа – проведення деномінації грошей, вилучення з обігу знецінених паперових грошей, випуск нових грошових одиниць, зміна їх золотого вмісту з метою зміцнення грошової системи..

Найважливішою метою грошової реформи є надання національній валюті характеру справді єдиного законного платіжного засобу та суттєвого підвищення її купівельної спроможності й конвертованості. Оскільки "твердість” національної валюти має два тісно пов'язані між собою, але не тотожні аспекти: зовнішній – стабільність обміну національної валюти, і внутрішній – стабільність цін, тобто відсутність інфляції, то, вибираючи модель проведення грошової реформи, украй важливо чітко визначитись щодо напрямку "вектора твердості” національної валюти у просторі цих двох вимірів.

Грошові реформи необхідні у випадках:

- зміни державних устроїв;

- глибоких економічних криз фінансової системи;

- економічних потрясінь, коли гроші перестають виконувати свої функції;

- поглиблення дифіциту бюджету та інфляційних процесів;

- падіння ролі грошей, розрахунків, кредиту.

Чим би не була викликана необхідність проведення грошової реформи найголовнішою її метою завжди є стабілізація грошового обігу. Для досягнення цієї мети недостатньо прийняти ті чи інші законодавчі акти, а необхідно підготувати відповідні економічні передумови. Без цього гроші і після реформи можуть знецінюватися. Тому успішне проведення грошової реформи вимагає відповідної підготовки: нагромадження золото-валютних і матеріальних резервів, припинення чи значне зменшення темпів зростання грошової маси в обігу, оздоровлення державних фінансів, поліпшення структури суспільного виробництва, збалансування ринку тощо.

Розділ 2. Історичні аспекти здійснення грошових реформ

Грошові реформи до яких вдаються окремі держави при виникненні екстремальних ситуацій, завжди пов'язані з ризиком. Світова практика засвідчує, що у багатьох країнах світу завдяки проведенню глибоких грошових реформ вдавалося у стислі строки досягти істотної стабілізації грошового обігу, відтак і загальної оздоровлення економічного розвитку.

Грошова реформа 1922-1924 рр. у СРСР

Грошова реформа 1922-1924 рр. викликана двома причинами: по-перше, величезними втратами у першій світовій і громадянській війнах; по-друге, потребою подолати руйнівні наслідки безгрошового обігу часів "воєнного комунізму" та експериментів впровадження прямого продуктообміну.

Напередодні реформи 1922-1924 рр. у колишньому СРСР видатки бюджету більш як на 90% покривалися паперовою емісією, а інфляційне зростання цін перевищувало 500% на місяць. Це означало, що консервативні методи та заходи оздоровлення економіки вже цілковито вичерпані й не діють. Єдино можливою і перспективною була політика радикального "хірургічного втручання". Для відновлення контролю над економікою і збереження влади більшовиків потрібно було відмовитися від диктатури військового комунізму й перейти до нової економічної політики, впровадити сувору економію у витратах коштів, скасувати безплатні постачання ресурсів державним підприємствам і закладам, відновити діяльність Держбанку, а безплатне фінансування замінити комерційним кредитом. Нова економічна політика супроводжувалася також введенням жорсткої податкової системи, що дало змогу Наркомфіну звести до мінімуму бюджетний дефіцит і розпочати проведення грошової реформи.

Одним з перших позитивних моментів запровадження в обіг червінця став випуск облігацій хлібної позики. Перебуваючи у вільному обігу, вони виконували функцію досить стійкої й авторитетної грошової одиниці, яка була забезпечена державними фондами хліба. На такій же основі оберталися золоті й срібні сертифікати, які були різновидом паперових грошей, забезпечених відповідним запасом благородних металів, їх ще називали товарними грошима.

Серед найважливіших передумов цієї реформи були: швидкий розвиток вільної торгівлі (приватної, державної, кооперативної); досягнення активного зовнішньоекономічного балансу (позитивне сальдо досягло 300 млн. золотих карбованців); здійснення реформи цін, що допомогло нагромадити певні запаси товарів, а на ринку встановити рівновагу попиту й пропонування.

При цьому червінець вводився в обіг не декретом, а в процесі витіснення знецінених "радзнаків". На відміну від них червінець на 25% забезпечувався золотом, короткостроковими зобов'язаннями й одержав міжнародну підтримку. Тому емісія червінців не могла проводитися довільно; йому доводилося боротися із золотими монетами царської чеканки. Водночас на характер паралельного обігу впливала економічна розруха, надто низький життєвий рівень народу й високий рівень інфляції, який катастрофічно знецінював "радзнаки".

Отже, реформа ставила за мету зробити гроші точним вимірювачем затрат і результатів суспільного виробництва, з тим щоб вони забезпечували постійне стимулювання економічних інтересів товаровиробників, користувалися довірою, виконували всі свої функції і були захищені від знецінення. Слід наголосити і той факт, що економічна реформа 1922-1924 рр. була класичною грошовою реформою, головним завданням якої була санація економіки. Тому надії нинішніх реформаторів обмежитися лише обміном діючих грошей на нові і досягти стабілізації фінансової системи дуже швидко збанкрутують.

Щоб зупинити знецінення грошової одиниці, уряд наприкінці 1922 р. розпочав паралельне впровадження в грошовий обіг банкнот, які за золотим паритетом відповідали курсу: 1 крб. = 1 фунту стерлінгів. Червінець справді був конвертованою валютою, безпосередньо обмінювався на золото та інші валюти. Однак як стабільна грошова одиниця він проіснував лише до 1925 р. Волюнтаристські дії керівництва країною щодо проведення індустріалізації, орієнтованої на важку та оборонну промисловість, підірвали ринкову рівновагу і вже на кінець 1927 р. фінансово-кредитну систему довели до розвалу.

Зарубіжний досвід грошових реформ

Вирішуючи питання про оздоровчу для нашої економіки грошову реформу, корисно ознайомитися із зарубіжним досвідом. Наприклад, відомо, що Ізраїль ще не так давно, як і Україна, не мав ні держави, ні грошової системи. Тепер же ізраїльська грошова одиниця - шекель - є стабільною валютою.

Звичайно, в різних країнах по-різному здійснювалася стабілізація валют. Наприклад, ні в США, ні в Великобританії грошова реформа у післявоєнний час не проводилася. І не тому, що там не було галопуючої інфляції. Скоріше це пояснюється тим, що там давно панує цивілізований дух і толерантне ставлення до національних вартостей. Дорожили там також і довір'ям народів інших країн, які використовували долар і фунт стерлінгів як міжнародні валютні резерви. Це не лише престижно, а й приносить значні доходи. Наприклад, Великобританія щорічно лише від Друкування фунтів стерлінгів для країн стерлінгової зони отримує більший доход, ніж від зовнішньої торгівлі.

Прихильники грошової реформи в Україні посилаються на високу ефективність реформи 1947 р. в ФРН. Як в Україні, так і тоді в Німеччині магазини були порожні, дефіцитні товари видавалися за картками, панували спекуляція, чорний ринок і примітивний натуральний бартер. Це був період, коли після 12-річного тоталітаризму розпочався перехід від централізованих методів управління до ринкових важелів. І вже через короткий період було здійснено перехід від пошуків товарів до їхнього виробництва, ліквідовано окупаційні грошові знаки, які безсистемно випускалися в обіг командуючими трьох окупаційних зон. Унаслідок цього тогочасна незабезпечена маса грошей, що сягала 400% від необхідної кількості, була вилучена з обігу й обміняна за курсом 100 рейхсмарок = 6,5 нових марок. Отже, це була грошова реформа конфіскаційного типу. Вона була виправдана станом грошового обігу та значними руйнаціями післявоєнного часу в Німеччині. Водночас вона започаткувала нову валюту, яка допомогла здійснити економічні реформи й вивести країну в найрозвинутіші держави світу з стабільною й авторитетною валютою. Дбаючи про збільшення довіри до нинішньої марки, уряд завжди проводив і проводить сувору фінансову політику.

Навіть у період впровадження в обіг марки ніякого зниження життєвого рівня населення не сталося. Навпаки, лише за 1948-1955 рр. виробництво товарів широкого вжитку зросло вдвічі. Було створено такі суспільні умови, що спонукали людей вкладати гроші не в предмети споживання, а в інвестиції. Було відмінено заборону для підприємців брати кредити з поточних банківських рахунків, завдяки чому всі бажаючі почали брати кредити і вкладати їх у бізнес. Заохочувалися надурочні роботи, тому що доход із них не оподатковувався. Вже з 1950 р. стали понижувати податки. Як наслідок цього почалося зниження цін.

Отже, провідні гасла Л. Ерхарда - свобода і стабільність - швидко створили західнонімецьке "економічне чудо", в основі якого був ефективний і рішучий перехід до ринкових відносин без допущення зниження рівня життя народу.

Роль економічного оздоровлення виконала не лише економічна реформа Л. Ерхарда. У Західній Європі в повоєнний час економічне відродження почали з радикальних грошових реформ і інші країни. Лише за період 1945-1950 рр. тут було проведено 24 реформи. Їх досвід переконує, що назрілі реформи потрібно проводити ефективно і своєчасно.

Дуже відповідально до здійснення грошової реформи поставилися в 1958 р. у Франції, замінивши старий франк на "важчий" новий. Однак ця акція мала скоріше психологічний, ніж економічний характер. Італія та Японія, дбаючи про довір'я й авторитет своїх національних валют, після військової поразки реформи не проводили. Навіть після бурхливої галопуючої інфляції тут знайшли дійові фінансово-економічні важелі, перебороли негативні тенденції й забезпечили вільну конвертованість своїх валют.

Розділ 3. Грошова реформа в Україні.

3.1 Впровадження в структуру купоно-карбованця

Україна як молода суверенна держава утворилась 24 серпня 1991 року. Вона першою серед країн, що входили до колишнього СРСР, почала формувати власну грошову систему, набувати досвіду емісійної справи, опановувати складний механізм грошово-кредитних політики.

Розпад СРСР і утворення на його території суверенних держав, а також перехід від адміністративно-командної до ринкової економіки зумовили необхідність виходу з рублевої зони всіх країн – колишніх республік, запровадження власної грошової одиниці та проведення на цій основі глибокої структурної перебудови грошової системи.

Від так у 90-ті роки в Україні була проведена широкомасштабна грошова реформа, яка за своїм характером може бути віднесена до категорії повних або структурних реформ. До найхарактерніших її особливостей належать: багаточинникова зумовленість та багатоцільове спрямування; тривалий період проведення; застосування тимчасових грошей як перехідних та їх гіпервисоке знецінення; створення в ході реформи нового механізму монетарного регулювання; особлива соціальна спрямованість реформи та ін.

Багатоцільове спрямування грошової реформи полягало в тому, що проведення її мало щонаймеше три мети:

- створити національні гроші та грошову систему як атрибут самостійності і механізм забезпечення незалежності української держави;

- забезпечити стабільність національних грошей на рівні, достатньому для стимулювання економічного і соціального розвитку країни;

- сформувати і ввести в дію нові методи та інструменти регулювання грошового обороту і грошового ринку, адекватні потребам ринкової економіки.

Такий багатоцільовий характер та особливі умови проведення реформи визначили значну її тривалість і багатоетапність.

Грошову реформу в Україні поділяють на 3 етапи:

v 1 етап – січень - листопад 1992 р.

v 2 етап – листопад 1992 р. – серпень 1996 р.

v 3 етап - 2 – 16 вересня 1996 р.

Україна з 1991 року після виходу із складу СРСР, опинилася без власного емісійного центру і без власної валюти, а рублі виявилися грошима неіснуючої держави, емісія яких перейшла Росії.

Так, з 10.01.1992 року в обіг було запроваджено купони багаторазового користування як доповнення до рублевої готівкової маси. В той час це було єдино можливим кроком забезпечення хоча б відносного збалансування грошового обігу та відповідного обслуговування товарного ринку. Адже, передбачалося, що купоно-карбованень буде запроваджуватися поступово заміняючи в обороті рубль, що забезпечить його достатню стабільність, а загальний термін його використання, як тимчасових грошей, не перевищить 4- 6 місяців. Проте фактично події розвивалися зовсім за іншим сценарієм. Уже в квітні 1992 р. купоно-карбованець "заповнив" весь готівковий оборот, а рубль був повністю вилучений. Зате рубль продовжував обслуговувати весь безготівковий оборот аж до листопада 1992 p., що негативно впливало на стабільність готівкового купоно-карбованця та сприяло його швидкому знеціненню.

На цьому етапі реформи уряд України розпочав формувати власний емісійний механізм і отримав можливість самостійно забезпечувати потреби обороту в грошовій масі.

7 листопада 1992 року указом Президента України "Про реформу грошової системи України" купоно-карбованець не був замінений постійною валютою, а ще ширше був запроваджений в оборот завдяки поширенню і на безготівкову сферу. З цього часу він став єдиним на території України офіційним засобом платежу під назвою "український карбованець". Тим самим було в основному вирішено перше завдання грошової реформи з трьох, зазначених вище.

Одержавши у своє повне розпорядження механізм емісії тимчасових грошей, уряд та НБУ використали його на повну потужність для реалізації своєї інфляційної монетарної політики. За два роки (1992-1993) маса грошей в обороті зросла більше ніж у 240 разів. Відтак був створений досить зручний механізм мобілізації значних фінансових ресурсів для покриття надмірних бюджетних витрат, спричинених невиваженою економічною політикою. Зумовлена цією політикою гіперінфляція стала характерною ознакою грошової реформи в Україні і може розглядатися як її складовий елемент, оскільки через неї були знищені всі грошові заощадження на другому етапі реформи.

На другому - підготовчому - етапі реформи була проведена, починаючи з 1994 p., велика робота щодо відпрацювання методів та інструментів антиінфляційного спрямування: лібералізовано механізми ціно- та курсоутворення, почали формуватися ринки цінних паперів, валютний, кредитний ринки, запроваджуватися в банківську практику такі монетарні інструменти, як політика облікового процента, обов'язкове резервування, політика рефінансування, операції на відкритому ринку та ін. Протягом 1994-1995 pp. ці методи та інструменти були широко випробовані в діяльності НБУ для подолання інфляції, що сприяло створенню передумов для завершення реформи в 1996 р. Якраз на цій основі НБУ вдається підтримувати відносну стабільність гривні в післяреформений період.

3.2 Введення гривні.

З 2 по 16 вересня 1996 року було здійснено поступове вилучення з готівкового обігу купоно-карбованця з одночасним введенням справжньої національної валюти – гривні, що стало основою для створення грошової системи держави.

Від так, починаючи з 24 години 16 вересня 1996 року функціонування в готівковому обороті карбованців припинилося і єдиним засобом платежу на території України стала гривня та її розмінна монета – копійка.

Під час проведення реформи Національний банк України випустив у готівковий оборот 3132,5 млн. гривень. У перший же день реформи за встановленим курсом – 100 000 карбованців за 1 гривню – було перераховано у гривню ціни, тарифи, оклади заробітної плати, стипендії, пенсії, кошти за рахунками підприємств, установ на організацій, а також вклади громадян.

Банківською системою України вживались заходи щодо виявлення та вилучення з обігу фальшивих грошей. У процесі проведення реформи комерційні банки вилучили фальшивих карбованців на суму 6,5 млрд.крб.

Метою грошової реформи було не тільки введення нової грошової одиниці, але й закріплення фінансової стабільності, прискорення розрахунків і впорядкування грошового обігу, перетворення грошей у важливий стимулюючий фактор економічного та соціального розвитку.

3.3 Підсумки грошової реформи.

Проведення грошової реформи було спрямовано на закріплення фінансової стабільності, прискорення розрахунків, залучення в банківську систему надлишкової готівки, забезпечення стабільності курсу національної валюти щодо іноземних валют.

Головним досягненням було утримання стабільності грошового, споживчого й валютного ринків. Прогнози щодо наслідків реформи, були розроблені Урядом і Національним банком України, цілком справдилися.

По-перше, вдалося утримати інфляцію у прогнозованих параметрах: 5,7% - за серпень, 2,0% - за вересень, 1,5% - за жовтень.

Певний ажіотаж на споживчому й валютному ринках, що спостерігався напередодні проведення реформи, швидко був погашений активним роз'ясненням у засобах масової інформації механізмів і характеру проведення реформи, а також здійсненням термінових заходів адміністративного і фінансового характеру та встановленням жорсткого контролю за роботою обмінних пунктів з іноземною валютою.

По-друге, з перших днів реформи Національний банк України підтримував стабільний курс гривні до іноземних валют – 176 гривень за 100 дол. США, що відповідало курсу, який склався у карбованцях напередодні грошової реформи. Фактично в період реформи і в перші 20 днів після її завершення для забезпечення фінансової стабільності було зафіксовано курс української грошової одиниці. Деякі зниження курсу, яке почалося 7 жовтня, було підтвердженням відновлення режиму плаваючого курсу і виведення його на реальне значення з метою підтримки вітчизняного виробника і стимулювання експорту.

По-третє, проведення реформи прискорило обіг грошей і сприяло поліпшенню стану грошово-кредитного ринку України. Це насамперед зменшення обсягів готівки в обігу на тлі певного зростання цін та відчутне збільшення ліквідності комерційних банків. Так, протягом серпня-жовтня 1996 р. темпи зростання цін на споживчому ринку становили 9,4%, а обсяги готівки в обігу за цей період не тільки не зросли, а зменшились на суму близько 150 млн. грн.

За рахунок збільшення строкових депозитів суб'єктів господарювання та населення ліквідність комерційних банків зросла приблизно на таку ж суму і на кінець жовтня досягла 500 – 600 млн.грн. Поліпшилась структура грошової маси. Якщо на 1 серпня питома вага готівки в загальному обсязі грошової маси перевищувала 45%, то на 1 листопада цей показник зменшився і становив 43%.

Грошова реформа, на той час, поліпшила стан фінансово-грошової системи й створила умови для позитивних соціально-економічних змін.


 

Виходячи з наведеного вище матеріалу, можна зробити такі висновки

Грошова реформа є складовим елементом антиінфляційної політики і спрямовується на усунення наслідків інфляції в грошовій сфері. Також грошова реформа сприяє оздоровленню та стабілізації грошового обігу в країні.

Кожна реформа відрізняється від іншої за своїм змістом, характеристикою та специфічністю. Тому при виборі виду реформи та методу її здійсння необхідно враховувати нові соціально-економічні умови.

Самі ж грошові реформи можна класифікувати по-різному:

· Залежно від мети проведення та глибини перебудови державою наявної грошової системи реформи;

· Враховуючи мету проведення та глибину перебудови державною наявної грошової реформи (за глибиною реформаційних заходів);

· За характером обміну старих грошей на нові;

· За повнотою здійснення змін у грошовій системі;

· За порядком введення в обіг нових грошей;

· За характером впливу на курс національної валюти порівняно з іноземною чи міжнародними валютно-рахунковими одиницями.

Також світовий досвід виділяє 2 основних методи проведення грошових реформ:

· метод блокування банківських рахунків на заздалегідь визначений строк або навіть на невизначений термін (заблоковані кошти можна конвертувати у цінні папери, що не будуть знецінюватися і одночасно приноситимуть їх власникам дохід);

· метод списання готівки та коштів населення на банківських рахунках з одночасною заміною їх на нову грошову одиницю за єдиним чи диференційованим співвідношенням.

Саме через все це грошові реформи, що проводились в різні часи в багатьох країнах, значно відрізнялися за своїми цілями, глибиною реформування діючих грошових систем, методами стабілізації валют, підготовчими заходами тощо.

Також для успішного здійснення грошової реформи важливе значення має вибір метода стабілізації грошового обігу. Що й є головною функцією грошових реформ. Всього методів стабілізації виділяють п'ять : деномінація, нуліфікація, дефляція, девальвація, ревальвація. Деномінація - зміна (збільшення) номінальної вартості грошових знаків з метою стабілізації валюти чи спрощення розрахунків, нуліфікація - метод стабілізації валюти, за якого держава скасовує знецінені грошові знаки й замінює їх новими, дефляція – це штучне вилучення з обігу чистини надлишкової грошової маси порівняно з потребами грошового обігу паперових грошей, девальвація – офіційне зниження державного металевого вмісту та курсу (або тільки курсу) національних грошей щодо іноземних валют або міжнародних розрахункових одиниць, ревальвація – підвищення курсу вартості національної валюти щодо іноземних чи міжнародних валют.

Для самого проведення грошової реформи не достатньо просто прийняти певний закон, для цього необхідно підготувати відповідні економічні передумови, такі як: оздоровлення державних фінансів, припинення чи значне зменшення темпів зростання грошової маси в обігу та інше. Саме це й сприятиме успішному проведенню грошової реформи.

Грошові реформи здійснюють у випадках: глибоких економічних криз фінансової системи, економічних потрясінь, падіння ролі грошей, розрахунків кредиту, зміни державних устроїв.

Світова практика, на прикладі численних країн в яких проводилися реформи, показує, що завдяки проведенню глибоких грошових реформ в обмежені строки вдавалося досягти значної стабілізації грошового обігу, отже і загального оздоровлення економічного розвитку.

Та все ж в деяких країнах реформи були затяжними та важкими для сприйняття, тому грошова реформа в кожній країні має свої соціально-економічні передумови та насліди.

Але все ж не варто на прикладі інших країн шукати готові відповіді, адже, в кожній країні своя економічна ситуація та свої певні особливості. Від так, допоки країна сама не пережила грошову реформу вона не може бути остаточно впевнена у виборі методів її проведення та наслідків, до яких вона може призвести.

Так само і грошова реформа в Україні ( 01.01.1992 р – 16.09.1996 р.)Її особливість була в тому, що вона була багатоцільового спрямування, мала тривалий період проведення, а також багаточинникова її зумовленість полягала не лише в економічних, а й в досить могутніх політичних причинах її проведення.

Грошова реформа в Україні ¾ це надзвичайна подія для нашої держави, в результаті якої створено один з невід'ємних атрибутів державності, а саме грошову одиницю – гривню. Ця реформа була першою в історії теперішньої України.

Грошова реформа в Україні за своїм характером належить до повних, або структурних, реформ. Вона тривала близько п'яти років (січень 1992 - вересень 1996р.) і забезпечила створення національної грошової системи, формування нового механізму підтримання сталості грошей та регулювання грошового обороту, адекватного умовам ринкової економіки.

В результаті проведення грошової реформи вдалося забезпечити певне покращення стану фінансово-грошової системи, але не на довгий час. Адже в умовах сучасної фінансової кризи цінність гривні знизилася, а грошовий обіг збільшився. Але завдяки іноземним інвестиціям (та інвестиціям в країні взагалі) та політиці яку проводить наша держава гривня потрохи повертає собі цінність та стабільність.





Реферат на тему: Історія та сучасність грошових реформ в Україні (курсова робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.