Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Гроші і кредит

Інвестиційна діяльність банків та грошово-кредитна політика України (реферат)

Зміст

1. Грошово-кредитна політика України на сучасному етапі

2. Проблеми та перспективи розвитку ринку інвестиційних послуг

3. Інвестиційна діяльність банків як чинник інвестиційного кліматотворення

4. Моніторинг кредиту: контроль за виконанням умов кредитної операції

Використана література

1. Грошово-кредитна політика України на сучасному етапі

Відновлення реального економічного зростання головна проблема України сьогодення. Від виконання цього надзавдання залежать перспективи подальших перетворень у державі, її місце у світовому співтоваристві. Лише вирішивши питання щодо якісної реструктуризації продуктивних сил, реформування виробничих відносин на ринкових засадах, обґрунтованого залучення іноземних інвестицій у виробничу сферу, удосконалення соціальної сфери, і перш за все системи соціальної допомоги і соціального захисту, можна забезпечити належний рівень країни в цілому та окремих її сегментів.

На сучасному етапі розвитку, в епоху бурхливих змін на світовій арені, особливої важливості набули питання, пов'язані з регулюванням грошового обороту в цілому та окремих його вхідних і вихідних потоків. Мова йде про грошово-кредитну політику, яка є сукупністю заходів держави, спрямованих на забезпечення економіки стабільною валютою, регулювання грошового обігу відповідно до потреб економіки з метою стимулювання економічного зростання та рівноваги платіжного балансу країни.

Основними інструментами впливу на грошову масу вже котрий рік залишаються операції з цінними паперами на відкритому ринку, визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків та фінансово-кредитних установ, рефінансування комерційних банків, управління золотовалютними резервами, регулювання імпорту та експорту капіталу і відсоткова політика.

Структурна перебудова економіки України також супроводжується впливом зазначених вище інструментів монетарної політики з боку Національного банку України. Зокрема, шляхом купівлі та продажу на відкритому ринку державних цінних паперів, НБУ може здійснити вливання резервів в грошову систему держави або вилучити їх з обороту. Операції на відкритому ринку проводяться Центральним банком спільно з комерційним банками та іншими фінансово-кредитними установами.

Серед інструментів монетарної політики після операцій НБУ на відкритому ринку облікова політика, яка ґрунтується на переобліку і купівлі векселів та інших цінних паперів, дисконтованих раніше комерційними банками.

Політика рефінансування комерційних банків базується на наданні Національним банком України економічним суб'єктам позик під визначені види забезпечення за встановленою ставкою. Це справляє значний вплив на стан грошового ринку та ринку капіталів з точки зору динаміки кількості грошей в обігу.

Наступним інструментом монетарної політики є зміна норми обов'язкових резервів. Цей інструмент є найбільш потужним, оскільки торкається основ усієї банківської системи. Навіть незначна зміна норми обов'язкових резервів може викликати значні зміни в обсязі банківських депозитів та кредитів. В той же час цей інструмент є складним для зміни при миттєвому чи швидкому втручанні.

Управління золотовалютними резервами забезпечується шляхом здійснення Національним банком валютних інтервенцій, тобто операції з купівлі-продажу валютних цінностей на валютних ринках з метою впливу на курс національної валюти щодо інших валют і також на загальний попит та пропозицію грошей в економіці.

При цьому, треба звернути увагу на те, що лише в повній взаємодії при збереженні індивідуальних рис економічних засобів та методів грошово-кредитної політики можна досягти відповідних параметрів економічного і соціального розвитку тієї чи іншої країни на відповідний період, що і демонструється на практиці.

Сьогодні, ще раз здійснюючи перегляд загальноекономічної та грошово-кредитної політики, що проводилась в Україні в перехідний період, бачимо її поступову трансформацію до монетаристского синтезу. Так, на першому етапі (1991-1994 рр.) у ній переважали настрої недооцінки сталості грошей та монетарної політики, пріоритетності прямого державного регулювання економіки, перебільшення значності фіскальнобюджетної політики тощо. На другому етапі (1994-2000 рр.) був проголошений курс на прискорення формування ринкового механізму, проведення жорсткої антиінфляційної політики, стимулювання розвитку підприємництва, посилення стимулюючих якостей податкового механізму та на підвищення ролі монетарної політики в системі економічного регулювання. Подібна переорієнтація адекватна ідеям сучасного монетаризму. Більш-менш послідовно і повно вона була реалізована у сфері монетарної політики.

Розглядаючи особливості проведення монетарної політики на сучасному етапі, потрібно визначити, що теперішні теоретичні моделі монетарної політики становлять синтетичну модель, що базується і на кейнсіанських, і на монетаристських підходах.

В довгостроковій стратегії грошово-кредитної політики переважає монетаристський підхід. Разом із тим, держава не відмовляється в короткостроковому періоді від адміністративного впливу на грошову сферу в цілях швидкого економічного маневрування.

Так, основними завданнями грошово-кредитної політики на 2008 рік продовжує залишатися утримання стабільності національної грошової одиниці як важливої передумови фінансової і макроекономічної рівноваги та сталого соціально-економічного розвитку країни. З цією метою розроблено цілий ряд взаємозв'язаних між собою заходів та дій, серед яких першочерговими визнано:

- сприяння утриманню інфляції на рівні 6,8 відсотка та прогнозованої динаміки обмінного курсу;

- забезпечення зростання золотовалютних резервів та підтримка їх на рівні, достатньому для забезпечення рівноваги на валютному ринку та згладжування кон'юнктурних коливань;

- сприяння укріпленню довіри до національної валюти, зниження рівня доларизації економіки та її регулювання заходами грошово-кредитної політики, сприяння поступовому вирівнюванню умов кредитування у національній та іноземній валютах;

- підвищення ефективності процентної політики Національного банку України, створення нормативних та ринкових умов для дієвого регулювання відсоткових ставок;

- підтримка конкурентоспроможності національної банківської системи, подальшої концентрації національного банківського капіталу, розвитку системи гарантування вкладів фізичних осіб та бази кредитних історій.

2. Проблеми та перспективи розвитку ринку інвестиційних послуг

Український ринок сьогодні перебуває на етапі розвитку і на ньому спостерігається попит на нові фінансові продукти. Основними шляхами збереження заощаджень є вкладення коштів на банківські депозитні рахунки і в нерухомість. Однак ставки за депозитами знижуються, а на ринку нерухомості існують проблеми з ліквідністю. У таких умовах інститути спільного інвестування (далі ІСІ) пропонують інший альтернативний шлях ефективного інвестування.

В цілому, інститути спільного інвестування можна визначити як законодавчо встановлених фінансових посередників між інвесторами й емітентами. Відповідно до Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» № 2299-Ш від 15 березня 2001 року в Україні під ІСІ розуміють корпоративні або пайові інвестиційні фонди. Діяльність таких фондів пов'язана з об'єднанням (залученням) коштів інвесторів з метою одержання прибутку від вкладення в цінні папери інших емітентів, корпоративні права і нерухомість.

Пайові інвестиційні фонди (ПІФ) представлені активами, які належать інвесторам на правах спільної часткової власності, перебувають у розпорядженні компанії по управлінню активами (КУА) і обліковуються окремо від результатів її господарської діяльності. Пайові фонди не є юридичними особами, формуються шляхом випуску та реалізації інвестиційних сертифікатів.

Корпоративні інвестиційні фонди (КІФ) створюються у формі відкритого акціонерного товариства й здійснюють діяльність винятково по спільному інвестуванню. Корпоративні фонди реєструються як юридичні особи і є емітентами простих іменних акцій.

Залежно від структури активів, виділяють диверсифіковані фонди (склад активів чітко регламентований законодавством), недиверсифіковані (можуть здійснювати інвестиції в об'єкти нерухомості та частини товариств із обмеженою відповідальністю) і венчурні (більше 50% активів складаються з корпоративних прав і цінних паперів, які не котуються на фондовій біржі).

Фізичні особи не мають права брати участь у венчурних ПІФ та КІФ, а також у недиверсифікованих КІФ.

Управління активами ІСІ здійснює компанія по управлінню активами (КУА), що є юридичною особою, створює ПІФ або КІФ, після чого населення й підприємства вкладають гроші у відповідний фонд. Далі кошти інвестуються в покупку акцій, облігацій, нерухомості або просто розміщаються на депозитних рахунках в банках.

Отже, основними напрямком діяльності ІСІ є портфельне інвестування, засноване на диверсифікованості активів. Саме можливість диверсифікованості вигідно відрізняє інвестиції в ІСІ від індивідуального інвестування в цінні папери, при якому диверсифікованість неможлива без значного капіталу.

Інвестиційні фонди протягом 2007 року забезпечили значно більшу дохідність, аніж банківські депозити та золото. Якщо ж врахувати рівень інфляції, то банківські депозити взагалі виявились збитковим напрямком інвестування.

Проте, незважаючи на високу дохідність ІСІ, даний сектор залишається поза увагою широких верств населення. Результати дослідження Інституту соціальної та політичної психології АПН України на тему «Портрет потенційного інвестора інститутів спільного інвестування та недержавних пенсійних фондів», проведеного наприкінці січня на початку лютого поточного року на замовлення Української асоціації інвестиційного бізнесу серед жителів усіх обласних центрів, Києва та Севастополя, свідчать, що частка мешканців обласних центрів із середнім рівнем доходу становить 55,2%, а з високим рівнем доходу 4,1 %. Серед опитаних власниками цінних паперів є 6,4%, інвесторами ІСІ 3,1%, вкладниками НПФ 3,4%. При цьому близько третини опитаних вважають, що найкраще вкладати заощадження у фінансові установи терміном на один рік, а близько половини респондентів найбільш ефективним напрямком вкладення коштів визнають строковий банківський депозит. Результати дослідження свідчать, що рівень обізнаності населення з ІСІ та НПФ залишається досить низьким. Зокрема, 69,3% респондентів нічого не знають про інститути спільного інвестування, 20,4% дещо знають про них, але гроші в ІСІ не вкладали, 5,6% багато знають про ці установи, але також не вкладали у них гроші, 3,1% вкладають кошти в ІСІ, а 1,6% вагалися з відповіддю.

Серед інших проблем, з якими стикається інвестиційний бізнес в Україні, є:

- відсутність представництв більшості КУА в обласних центрах;

- неузгодженість податкового законодавства, що призвело до використання ІСІ в схемних операціях (в загальній структурі кількості ІСІ 93% закриті інвестиційні фонди, 78% венчурні фонди);

- необхідність пошуку депозитарію для відкриття поточного рахунку в банківській установі;

- необхідність оплати різноманітних комісійних послуг при виході з фонду;

- відсутність реального законодавчо забезпеченого захисту вкладів населення;

- відсутність достатньої кількості привабливих фінансових інструментів (при капіталізації вітчизняного фондового ринку в 200 млрд. грн., у вільному обігу перебуває близько 10%).

- Основними заходами для розв'язання даних проблем мають стати:

- інституційна реформа ринків капіталу України, розвиток фінансових інструментів;

- консолідація депозитарної системи та вдосконалення інфраструктури ринків капіталу;

- розвиток законодавства про цінні папери та корпоративне управління (захист прав інвесторів, підвищення вимог до статутного капіталу КУА, які мають бути аналогічними вимогам до статутного капіталу банківських установ);

- удосконалення системи розкриття інформації на ринках капіталу;

- податкове стимулювання інвесторів ІСІ;

- кадрове забезпечення ринків капіталу та корпоративного сектору економіки.

3. Інвестиційна діяльність банків як чинник інвестиційного кліматотворення

Глобалізація світової економіки спричинила помітну активізацію міжнародних інвестиційних процесів. Вони стали важливим стимулом розвитку економіки. Тому політика багатьох країн-реципієнтів спрямована на забезпечення економічного зростання саме на основі активного залучення іноземних інвестицій.

У цих умовах великого значення для країн, що стали на шлях ринкової економіки, є забезпечення сприятливого інвестиційного клімату. Однією із визначальних його складових є стан фінансово-кредитної системи, діяльність фінансових посередників, насамперед банків.

Найбільш важливими інвестиційними послугами банків є інвестиційне кредитування та інвестиційні операції з цінними паперами. Роль інвестиційного кредиту у залученні іноземних інвестицій є опосередкованою. Він впливає насамперед на розширене відтворення економіки та макроекономічні показники, зокрема ВВП. А обсяги іноземних інвестицій змінюються майже відповідно до обсягів ВВП, отже можна говорити про залежність обсягів іноземного кредитування від обсягів виробництва в країні.

Щодо стану інвестиційного кредитування в Україні, слід сказати, що банківська система не готова до повномасштабного кредитування реального сектору економіки. Також вона не забезпечує випереджаючого економічного розвитку на засадах дії законів ринку.

Досить тривалий час частка кредитів, спрямованих в інвестиційну діяльність реального сектора економіки, не перевищувала 10% від загального обсягу наданих кредитів. Та вже починаючи з 2001 року, ця частка виявляє стійку тенденцію до підвищення. Прискорене накопичення кредитних ресурсів банківською системою України створює можливості для довгострокового кредитування підприємств, зокрема інноваційних проектів.

У зв'язку з тим, що клієнти використовують відкриті для них банками кредитні лінії як на поточну, так і на інвестиційну діяльність, реальні обсяги інвестиційних кредитів в економіку країни реально є більшими за задекларовані. У Промінвестбанку частка кредитів інвестиційного характеру сягає 40% від усього обсягу. У цілому у роки незалежності України Промінвестбанк вклав в економіку країни 46 млрд. доларів США.

Для покращення стану інвестиційного кредитування слід здійснити ряд заходів як загальноекономічного, так і специфічного характеру. До перших відноситься боротьба з тіньовою економікою, корумпованістю, заходи щодо підвищення виконавчої дисципліни, забезпечення повноцінної конкуренції як в економіці взагалі, так і в її банківському секторі зокрема.

До специфічно банківських заходів можна віднести розробку довгострокових програм розвитку банківської системи, виходячи з потреб усієї економіки та з урахуванням необхідності інтеграції до міжнародних ринків, запровадження ефективного управління ліквідністю банківської системи шляхом постійних прозорих операцій НБУ, забезпечення страхування інвестиційних проектів. Також необхідно привести у відповідність до народногосподарських потреб систему резервування коштів комерційних банків у НБУ. Якщо вийти на рівень розвинених країн за цим показником, то додатково буде отримано близько 3 млрд. грн. дешевих інвестиційних ресурсів для кредитування економіки. Також слід звернути увагу на підвищення рівня капіталізації вітчизняної банківської системи, так як на даний момент вона є декапіталізованою, що значно знижує ефективність її діяльності. Важливим є питання відсоткових ставок за кредитами. Вони значно коливаються залежно від сфери економіки. Тому слід сприяти збільшенню диверсифікації банків. Банки, як і держава, мають бути універсальними, відокремленими від приватного бізнесу, обслуговувати усі сектори економіки. На нашу думку, при подальшій розбудові системи довгострокового кредитування слід звернутися до досвіду Японії. Сьогодні там існує три спеціалізовані банківські установи банки довгострокового кредитування: Індустріальний банк Японії, Банк Японії з довгострокового кредитування, Японський кредитний банк. Іх відмінними характеристиками є значно вища ефективність та загальний професійний рівень.

Велику роль у залученні іноземних інвестицій відіграють інвестиційні операції банків з цінними паперами. Іх диверсифікація сприяє залученню портфельних іноземних капіталовкладень. Основними перевагами інвестування через банківську систему є зменшення ризику втрати капіталу при вкладенні грошових ресурсів, кваліфіковане управління інвестиційним портфелем, надійність тривалого збереження капіталу.

Особливе значення для покращення інвестиційного клімату є розширення діяльності інвестиційних банків. Важливість та необхідність їх існування зумовлюється тим, що цей напрям фінансових послуг сприяє взаємопроникненню фінансового та реального секторів економіки і припливу до підприємств необхідних фінансових ресурсів.

На превеликий жаль, у практиці вітчизняного фінансового сектору послуги інвестиційних банків не отримали належного розвитку. Але подана нижче американська система інвестиційного банкінгу може стати гідним прикладом для України в ході побудови власної системи. В узагальненому вигляді система надання інвестиційних послуг у американських банках включає такі напрями: послуги інвестиційного банкінгу (послуги андеррайтингу; обслуговування угод зі злиття та поглинання компаній; інвестиційний консалтинг); брокерські послуги (ринок акцій; ринок цінних паперів з фіксованим відсотком; іпотечний ринок та ринок нерухомості; товарний ринок); послуги інвестиційного менеджменту (створення та управління фондами різних типів; довірче управління для населення; довірче управління для професійних інвесторів); сервісні послуги (кредитна підтримка інвесторів; кредитна підтримка емітентів; проведення валютно-обмінних операцій; розрахунково-клірингове обслуговування; страхування; аналітична підтримка).

Охарактеризуємо пропозицію інвестиційних послуг на прикладі окремих банків.

Одним із банків, що надає послуги інвестиційного характеру в Україні, є ІНГ-банк Україна, серед напрямів діяльності якого: обслуговування злиття і придбання компаній; сприяння у купівлі/продажу, діяльність на ринках пайового та боргового капіталу; загальні консалтингові послуги підприємствам.

Зокрема, ІНГ-банк виступав лід-менеджером (послуги андеррайтингу): випуску єврооблігацій Міністерством фінансів України на суму 506 млн. дол..; випуску єврооблігацій ВАТ Концерн «Стірол» на суму 100 млн. дол.; первинного розміщення акцій Астарта Холдинг Н.В. (українського виробника цукру) у розмірі 30 млн. дол. на Варшавській валютній біржі; первинного розміщення акцій української групи у галузі нерухомості «XXI Century Investments» у розмірі 139 млн. дол. на Лондонській біржі; випуску єврооблігацій компанії-лідера на ринку сталі ЗАТ «Azovstal» на суму 175 млн. дол. та ін. Також ІНГ-банк надає послуги щодо злиття-поглинання. Зокрема, банк виступив радником компанії МТС при придбанні українського оператора мобільного зв'язку UMC (сума трансакції становила 194 млн. дол.), а також радником компанії «Союз-Віктан Груп» при придбанні компанії «Княжий Град».

Таким чином, між банківськими та інвестиційними ресурсами існує тісний взаємозв'язок, який опосередковується в обертанні цих ресурсів у процесі економічного розвитку. Низький рівень розвитку банківських інвестиційних послуг стримує використання їх іноземними інвесторами як механізму капіталовкладення. Тому завданням стратегічного значення виступає нарощування та диверсифікація подібних послуг, що покращить інвестиційний клімат країни, збільшить надходження іноземних інвестицій, а отже дасть могутній поштовх розвитку економіки.

4. Моніторинг кредиту: контроль за виконанням умов кредитної операції

Забезпечення ефективності та надійності здійснення кредитних операцій вимагає від комерційного банку організації постійного моніторингу всіх стадій реалізації кредитного процесу. Проведення моніторингу кредиту починається відразу після надання позики клієнту (отримання ним позики). Основна мета, яку ставить банк при здійсненні контролю за ходом кредитних операцій, полягає у налагодженні ефективної організації кредитного процесу і пошуку досконаліших механізмів кредитування. Банківський контроль та управління кредитним процесом — необхідна передумова оптимізації системи організації кредитування в комерційних банках.

У процесі контролю за кредитними операціями особливу увагу банк повинен приділяти таким проблемам: дотримання принципів кредитування (цільової спрямованості, забезпеченості, терміновості); виявлення проблемних кредитів і розробка заходів з ліквідації заборгованості; аналіз якості та структури кредитного портфеля банку в цілому; контроль кредитного ризику; моніторинг кредитного ринку і розробка заходів щодо розширення участі в ньому банку тощо. Вимога щодо своєчасності і повноти погашення кредиту невіддільна від питання постійного контролю за розміром і якістю отриманого забезпечення. Банк здійснює контроль за цільовим використанням позики, адже кредит надається тільки для цільового фінансування конкретного господарського проекту чи комерційної операції. За невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе згідно з кредитним договором зобов'язань винна сторона відшкодовує іншій стороні всі заподіяні останній у зв'язку з цим збитки, а також сплачує штрафи, пеню, неустойки, передбачені умовами кредитного договору.

Контроль за кредитними операціями — надзвичайно важливий, адже кредитна діяльність комерційних банків не є централізовано регламентованою. Банки самостійно визначають порядок залучення та використання коштів, проведення кредитних операцій, встановлення рівня відсоткових ставок і комісійних винагород. Банки відповідають за своїми зобов'язаннями перед клієнтами всім належним їм майном і коштами.

З метою регулювання кредитної сфери, як у західних країнах, так і в Україні Центральний банк обмежує суму кредиту, яка може бути надана одному позичальникові. Це дозволяє уникнути надмірної концентрації кредитів і зменшити кредитний ризик.

Лише суворий контроль за кредитним процесом в цілому дозволяє забезпечити безпеку, надійність і прибутковість кредитних операцій комерційних банків. Звідси випливають два правила, які є важливими для успішної кредитної діяльності будьякого банка: 1) кожний банк повинен мати свою систему моніторингу кредитних операцій; 2) кредитний контроль мають здійснювати найбільш кваліфіковані й досвідчені працівники банку. Як в економічному, так і в юридичному аспектах на перше місце в комерційних банках виходить завдання забезпечення внутрішнього контролю за дотриманням банківських інструкцій і положень щодо проведення кредитних операцій.

Для ефективного контролю за виконанням умов кредитного договору економісти кредитного відділу банку формують і ведуть "кредитну справу" кожного позичальника в розрізі конкретної позичкової операції. У кредитну справу підшиваються всі документи, які стосуються цієї кредитної операції. Кредитні працівники банку повинні перевіряти правдивість і достовірність звітної або іншої бухгалтерської та облікової документації позичальників. Для моніторингу вчасності погашення позичальником заборгованості за кредитом кредитні працівники банку складають на основі термінових зобов'язань перелік сум платежів за строками. Використовуючи цей перелік, вони контролюють повноту погашення даних платежів.

У разі несвоєчасного погашення боргу за позикою та сплати відсотків (комісій), за відсутності домовленості про відстрочення погашення кредиту, банк має право на застосування штрафних санкцій у розмірах, передбачених договором. Багаторазова пролонгація позики негативно відбивається на ліквідності позичкового портфеля банку і збільшує кредитний ризик. Як виняткове вирішення проблеми безнадійних кредитів комерційний банк може розглядати процедуру банкрутства позичальників.

Банк повинен обов'язково вживати заходів щодо запобігання безнадійним боргам. Методи, використовувані в цьому випадку, можуть бути найрізноманітнішими. Але завжди необхідно здійснювати ретельний контроль і вивчення кожної кредитної операції і кожного кредитного рахунка на предмет можливих збитків.

Професійним обов'язком кредитних працівників є виявлення на ранніх етапах кредитного процесу ознак зародження фінансових труднощів у позичальників і вжиття відповідних заходів щодо захисту економічних інтересів банку. Результатом посилення контролю за кредитними операціями комерційного банку є позитивні зміни в цільовій спрямованості позик, оптимізація сфер вкладення кредитних ресурсів, отримання додаткових гарантій щодо забезпечення погашення кредитів, поліпшення окремих компонентів і в цілому системи організації кредитного процесу та ін.

Важливе економічне та юридичне значення моніторингу кредитних операцій в сучасній банківській практиці України пов'язане зі зловживаннями, що часто мають місце при видачі позик. Кредитні відносини стали в умовах кризової економіки одним з найбільш уразливих місць для кримінальних посягань. Найпоширенішим способом отримання незаконних кредитів є створення фіктивних комерційних фірм (організацій) без наміру займатися господарською діяльністю. Такі організації "самоліквідуються" після одержання банківського кредиту. Мають місце також випадки отримання кредитів незаконним шляхом за допомогою злочинного зговору недобросовісних позичальників з представниками банку. Зрозуміло, що ці кредити з самого початку зорієнтовані на неповернення.

Отож, з вищезазначеного ми бачимо, що моніторинг кредиту має не тільки теоретичне, а й практичне значення, оскільки дозволяє виявити фінансові труднощі у позичальників і вжити відповідні заходи щодо захисту економічних інтересів банку. Саме тому порядок здійснення моніторингу кредитних операцій повинен бути закріплений у банківських інструкціях і положеннях про кредитування.

Використана література:

1. Шибалкіна В. М., викладач кафедри фінансів, Буднік О.С, студентка, ХІФ УДУФМТ. Грошово-кредитна політика України на сучасному етапі

2. Опанасенко М.Ю. Криворізький економічний інститут, Державний вищий навчальний заклад „Київський національний економічний університет

ім. Вадима Гетьмана". Проблеми та перспективи розвитку ринку

3. Калініченко О.О., Андрущенко І.В. ХІФ УДУФМТ. Інвестиційна діяльність банків як чинник інвестиційного кліматотворення

4. Голей В. п. магістрант Національної академії Служби безпеки України. Моніторинг кредиту: контроль за виконанням умов кредитної операції





Реферат на тему: Інвестиційна діяльність банків та грошово-кредитна політика України (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.