Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Гроші і кредит

Альтернативна санація (реферат)

Альтернативна санація поєднує елементи чистої санації (змен­шення статутного фонду) та санації із залученням додаткових вне­сків власників. За такої форми санації перед акціонерами (власни­ками) стоїть проблема вибору: або вони здійснюють цільові внески для погашення балансових збитків підприємства[1] і збері­гають належну їм частку (в абсолютному і відносному розмірах) номінальної вартості статутного фонду, або погоджуються на зниження номінальної вартості, не здійснюючи жодних доплат. Фінансові наслідки обох видів санації для власників корпоратив­них прав підприємства однакові, проте для суб'єкта господарю­вання найліпшим буде здійснення додаткових внесків, оскільки в такому разі залучаються додаткові ліквідні засоби, а отже, поліп­шується платоспроможність підприємства.

Приклад 1.

Визначимо, яким має бути розмір альтернативних цільових внес­ків для покриття балансових збитків за заданої номінальної вартості акцій (НВ) в 50 у.о. (кількість акцій становить 40 шт.) та запланова­ному розмірі валового санаційного прибутку в 1500 у.о. Баланс під­приємства до проведення санації мас такий вигляд:

А

П

1. Основні засоби

2. Запаси і витрати

3. Дебіторська заборгованість

4. Грошові кошти

1200

1500

200

20

1. Статутний фонд

2. Непокриті збитки

3. Довгострокові пасиви

4. Короткострокові пасиви

2000

-1080

1200

800

Баланс

2920

Баланс

2920

Балансовий (розрахунковий) курс акцій (БК) становить:

або 23у.о. (50 x 46%)

У разі чистої санації для одержання запланованого санаційного прибутку статутний капітал слід зменшити на 1500 у.о. (до 500 у.о.).

Співвідношення, за яким зменшуватиметься статутний фонд, становитиме 4 : 1 ( ). Це означає, що кожен акціонер із кожних чотирьох належних йому акцій три віддає для анулювання. Урахо­вуючи існуючий балансовий курс акцій, збиток акціонера за повер­нення ним трьох акцій становитиме 69 у.о. (23 х 3). Акціонер, який робить додаткові внески, буде в такій самій ситуації: для одержання однієї повноцінної акції після санації він має зробити доплату в роз­мірі 69 у.о.

Розрахункова вартість однієї акції після санації дорівнює сумі номінальної вартості акції та чистого санаційного прибутку (ЧСП), який припадає на 1 акцію.

Валовий санаційний прибуток — це різниця між розміром стату­тного фонду до і після санації. Балансовий курс акції після санації (БКС) становитиме:

Баланс підприємства після проведення санації матиме такий вигляд:

А

П

1. Основні засоби

2. Запаси і витрати

3. Дебіторська заборгованість

4. Грошові кошти

1200

1500

200

20

1. Статутний фонд

2. Чистий санаційний прибуток

3. Довгострокові пасиви

4. Короткострокові пасиви

500

420

1200

800

Баланс

2920

Баланс

2920

Балансовий курс однієї акції після санацій становитиме 184 %

. Це означає, що держатель однієї акції після санації одержав приріст вартості в розмірі 69 у.о. Отже, збиток, який мав акціонер на кожні чотири старі акції, компенсується приростом вар­тості однієї акції. Фінансовий стан акціонера, який віддав свої акції для анулювання до і після санації, не змінився. Такий самий резуль­тат і для акціонера, який робить доплати.

Цільові внески акціонерів на покриття збитків можуть здійсню­ватися тільки на добровільній основі. Навіть рішення зборів акціо­нерів не може зобов'язати окремого співвласника подати безпово­ротну фінансову допомогу підприємству. Рішення акціонера на користь доплати чи анулювання акцій залежить від того, як він оці­нює перспективи розвитку даного підприємства, зокрема майбутню динаміку біржового курсу його акцій.

Крім названих форм фінансової участі власників у санації під­приємства, слід згадати також надання фінансових ресурсів на умовах позики. Ідеться як про безпосереднє кредитування власни­ками свого підприємства, так і про надання ними гарантій та пору­чительств (інших видів кредитного забезпечення). Надання позик власниками перед загрозою можливого банкрутства підприємства пов'язане з надзвичайним ризиком.

Участь кредиторів у фінансовому оздоровленні боржника

Фінансова участь кредиторів у санації боржників може здійсню­ватися:

а) пролонгацією та реструктуризацією наявної заборгованості;

б) повною або частковою відмовою від своїх вимог;

в) наданням додаткових кредитних ресурсів;

г) наданням кредитного забезпечення (поручительства, гарантії);

д) трансформацією боргу у власність.

Безперечно, активної участі кредиторів у фінансовому оздоров­ленні можна очікувати тільки тоді, коли внаслідок санації та збере­ження підприємства-боржника вони отримають повніше задоволен­ня своїх вимог, ніж за його ліквідації. Кредитори можуть зважитися на матеріальний ризик в обмін на майбутню участь у прибутках да­ного підприємства, в обмін на великий пакет акцій боржника або з надією отримати надійний ринок збуту своєї продукції (джерело постачання сировини для свого виробництва) тощо.

У даному контексті в науковій літературі з питань санації об­ґрунтовується така форма реструктуризації пасивів підприємства, як «конверсія боргу у власність». Суть її полягає в тім, що підприємст­ва-боржники стимулюють великих кредиторів, зокрема обслугову­ючий банк, придбати корпоративні права в обмін на боргові вимоги. У результаті даної операції боржник досягає подвійної мети:

1) підвищується ринковий курс корпоративних прав, оскільки відбувається їх додаткова закупівля;

2) поліпшується структура балансу, оскільки співвідношення власних та позикових коштів змінюється в позитивному для підпри­ємства напрямку.

Характерною для Східної Європи є ситуація, коли законодавці цих країн не дозволяють кредиторам списувати борги своїх борж­ників. Нестягнення цих сум призводить, як правило, до збільшення різного роду об'єктів оподаткування. Так, згідно зі статтею 12 Зако­ну України «Про податок на прибуток підприємств» платники подат­ків мають право зменшувати суму оподатковуваного доходу звітно­го періоду на вартість відвантажених товарів у разі, коли покупець таких товарів затримує без погодження з платником податку оплату їхньої вартості. Проте це зменшення здійснюється тільки тоді, коли кредитор звернувся із заявою до арбітражного суду про стягнення заборгованості з боржника або про визнання його банкрутом, а та­кож коли на подання кредитора нотаріус учинив виконавчий напис про стягнення боргу з дебітора чи стягнення заставленого майна, Податкові аспекти стягнення дебіторської заборгованості вітчизня­ними підприємствами зображено на рис. 1.

Якщо арбітражний суд не задовольняє позову кредитора, то ос­танній зобов'язаний збільшити валовий дохід відповідного податко­вого періоду на невизнану арбітражним судом суму та нарахувати пеню, виходячи з чинної на момент такого збільшення облікової ставки НБУ, підвищеної в 1,2 раза.

НІ

ТАК

ТАК

НІ

ТАК

НІ

ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ

Збільшення валового доходу кредитора

Зменшення валового доходу кредитора

Звернення кредитора до арбітражного суду з позовом про стягнення заборгованості

Задоволення позову кредитора

Погашення заборгованості боржником протягом 30 днів

Звернення кредитора до арбітражу із заявою про визнання боржника банкрутом

Оголошення боржника банкрутом, розподіл активів та погашення заборгованості

Рішення про фінансову санацію та погашення боргу за рахунок санатора

Безнадійна заборгованість

Збільшення валових витрат кредитора

НІ

НІ

ТАК

ТАК

ТАК

НІ

Задоволення позову кредитора



 

Рис. 1. Податкові аспекти стягнення дебіторської заборгованості

Інакше кажучи, кредитори, у разі виникнення простроченої за­боргованості мусять негайно звертатися з позовом до арбітражного суду, і тільки тоді вони можуть зменшити об'єкт оподаткування на суму заборгованості. В іншому разі кредитор покриває збитки (якщо виникає безнадійна заборгованість) за рахунок прибутку, який за­лишається в його розпорядженні після оподаткування. А проте, створюючи привабливі умови для кредиторів (наприклад, дозволя­ючи відносити на зменшення оподатковуваного прибутку суми про­строченої дебіторської заборгованості підприємств, які підлягають санації"), законодавчі органи могли б активізувати їхню участь у фі­нансовому оздоровленні боржника. Отже, податкову політику дер­жави треба скоординувати з політикою у сфері банкрутства та сана­ції підприємств.

Згідно з вітчизняним законодавством, якщо арбітражний суд приймає рішення щодо стягнення заборгованості на користь кредитора, його валові доходи збільшуються на суму фактично відшкодо­ваної заборгованості (див. рис. 1.). У разі коли протягом тридцяти календарних днів після прийняття такого рішення заборгованість не погашається, протягом наступних тридцяти днів кредитор повинен звернутися до арбітражного суду повторно, із заявою про визнання такого боржника банкрутом. При цьому валові доходи кредитора не збільшуються на суму визнаної заборгованості протягом строку су­дового розгляду справи. Коли заяву до арбітражного суду своєчасно не подано, валові доходи збільшуються на суму заборгованості, ви­знаної раніше. Заборгованість, яка залишилася непогашеною після розподілу активів банкрута, вважається анульованою, і на цю суму збільшуються валові витрати кредитора.

У законодавствах деяких країн (Німеччина, Польща, Росія, Казах­стан) передбачено можливість укладення мирової угоди. Мирова уго­да — це процедура досягнення домовленості між боржником та кре­диторами щодо пролонгації строків сплати належних кредиторам платежів або щодо зменшення суми боргів. Ця угода може укладатися на будь-якому етапі провадження справи про банкрутство і набирає чинності тільки після її затвердження арбітражним судом. Подаючи за­яву про затвердження мирової угоди, неспроможний боржник подає проект угоди, баланс підприємства, список усіх кредиторів із визначен­ням сум заборгованості. Якщо неспроможного боржника буде оголо­шено банкрутом до виконання мирової угоди, то відстрочені претензії кредиторів поновлюються в повному обсязі. Мирова угода щодо відст­рочки сплати платежів у бюджет та цільові позабюджетні фонди укла­дається відповідно до вимог податкового законодавства.

Одним із методів санації з допомогою кредиторів є погашення бор­гу та мобілізація необхідних для фінансового оздоровлення ресурсів за рахунок цільового банківського кредиту. Така форма санації здійснює­ться, як правило, комерційним банком, який обслуговує підприємство. Оскільки надання такого кредиту пов'язане з високим рівнем ризику, ставка відсотка на нього досягає максимального рівня. При цьому якщо банк надає кредит підприємству, проти якого порушено справу про банкрутство до моменту укладення кредитної угоди, а інформацію про порушення такої справи було оприлюднено (за винятком випадків на­дання фінансових кредитів у межах процедури санації дебітора під за­ставу його корпоративних прав), безнадійна заборгованість за кредит погашається за рахунок власних коштів кредитора.

Надаючи фінансову підтримку способом відмови від своїх ви­мог, кредитори повинні враховувати ту обставину, що відмова від претензій за економічними наслідками прирівнюється до відмови від кредитного договору. Це означає, що за банкрутства боржника кредитор, який відмовився від претензій, не буде членом сформова­ного згідно із Законом «Про банкрутство» комітету кредиторів. По­гашення боргів цьому кредиторові буде здійснюватися за рахунок активів, які залишаться після задоволення вимог усіх інших креди­торів та членів трудового колективу. Крім того, сума заборгованос­ті, яка залишилася непогашеною після закінчення строку позовної давності, розглядатиметься як безповоротна фінансова допомога, яка здійснюється за рахунок прибутку, що залишається в розпоря­дженні підприємства.

Згідно із Законом України «Про банки та банківську діяльність» підприємство, яке не виконало своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення кредитів, оголошується неплатоспроможним. У такому разі банк зобов'язаний повідомити про це клієнта, його засновників та основних кредиторів, а також орган, який зареєстрував статут підприємства. Крім того, банк публікує оголошення про неплато­спроможність даного суб'єкта господарювання в пресі.

До клієнта, оголошеного неплатоспроможним, банк може вжити таких заходів:

• вимагати дострокового погашення виданих кредитів та призу­пинити надання нових позик;

• змінити черговість платежів;

• спрямувати безпосередньо на погашення простроченої забор­гованості виручку клієнта від реалізації продукції;

• передати оперативне управління діяльністю підприємства ад­міністрації, призначеній за участю банку;

• реорганізувати підприємство-боржник;

• ліквідувати підприємство-боржник та реалізувати заставлене майно.

У разі неповернення кредитів у строки, визначені кредитною угодою, банк, перед зверненням із заявою до арбітражного суду, може вимагати від боржника опрацювання конкретних заходів для фінансового оздо­ровлення зі встановленням строків поліпшення його фінансового стану.

Розглянувши запропонований план заходів, банк приймає рішення або продовжити ще на три місяці кредитні відносини із боржником, або, за браком перспектив погашення заборгованості, звернутися з письмовою заявою до арбітражного суду щодо порушення справи про банкрутство боржника. Заява банку щодо порушення справи про бан­крутство оподатковується державним митом у розмірі п'яти міні­мальних заробітних плат. Коли банк виступає в ролі санатора, його заява державним митом не обкладається,

Фінансова участь персоналу в санації підприємства

Загроза банкрутства й зумовлені цим негативні економічні та со­ціальні наслідки змушують персонал, що працює на підприємстві, ро­бити свій внесок у фінансування санації. Основною причиною фінан­сової участі персоналу в санації підприємства є надія зберегти робочі місця. Особливо часто така ситуація виявляється в період загального економічного спаду, коли дефіцит альтернативних робочих місць зу­мовлює значну залежність працівників від даного підприємства.

Фінансування санації персоналом може здійснюватися в таких формах:

а) відстрочка або відмова від винагороди за виробничі результати;

б) надання працівниками позик;

в) купівля працівниками акцій даного підприємства.

Законодавство України детально регламентує правила узго­дження умов реорганізації унітарних державних підприємств. Стат­тя 12 Закону «Про банкрутство» та стаття 37 Закону «Про власність» передбачають специфічну форму санації у разі, коли трудовий колек­тив державного підприємства, щодо якого порушено справу про банкрутство, бере підприємство в оренду або викуповує у власність за умови взяття на себе боргів та згоди на це кредиторів. Трудовий колектив у такому випадку може реалізувати своє право на участь у санації згідно з вимогами Закону України «Про оренду державного майна». Законом передбачено, що трудовий колектив має заснувати певний вид господарського товариства і вже в цій якості пропонува­ти послуги санатора державного підприємства, яке зазнало фінансо­вого краху. За наявності кількох претендентів на участь у санації державного підприємства господарське товариство, засноване чле­нами трудового колективу, не має жодних переваг перед іншими претендентами і мусить пройти процес конкурсного відбору.

Реорганізація державного підприємства-боржника в іншу юридичну особу, засновану на колективній власності, здійснюється на підставі уго­ди між вибраною трудовим колективом організаційно-правовою формою організації підприємства (акціонерне товариство, товариство з обмеже­ною відповідальністю тощо) та вповноваженим державним органом.



[1] За спрямування цільових внесків засновників підприємства на погашення збит­ків минулих років, збитки списуються в дебет рахунків 75 «Розрахунки з учасника­ми» або 70 «Розрахунки з оплати праці».






Реферат на тему: Альтернативна санація (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2017. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.