Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Геологія

Роль геологічної структури Українських Карпат у розвитку сельових потоків (реферат)

Геологічна структура Українських Карпат, особливо центральної їх частини, вивчена досить детально. Майже по всьому району проведені геологічні зйомки.

Утворення і розвиток селів у центральній частині Українських Карпат (басейни Бистриці Надвірнянської, Пруту і Тиси) знаходиться у тісному зв'язку як з кліматичними, геоморфологічними, антропогенними, так і структурно-геологічними факторами. Тут поширені локальні селі, які пошкоджують окремі ділянки схилів і прилеглі до них ділянки долин, і сельові паводки, які проходять по річках на великі відстані.

Структурно-геологічні умови басейнів Бистриці Надвірнянської, Пруту і Тиси сприяють формуванню селів обох типів. Перед війною (до 1941 р.) селепрояви в Карпатах були рідкістю, але у післявоєнні роки в зв'язку з інтенсивними рубками лісу, вітровалами і високими паводками вони часто завдають значних збитків народному господарству. У центральній частині сельові потоки відомі в багатьох районах. Найчастіше вони утворюються у басейнах Бистриці Надвірнянської, Пруту, Тиси.

У долині Пруту найбільш селенебезпечною є ділянка між містами Ворохтою і Делятином.

Басейн Тиси порівняно з басейном Пруту менш селеактивний. Сельові паводки тут спостерігаються рідше. На стрімких схилах селі водно-кам'яного типу відомі у верхів'ях Білої Тиси. Селеактивний матеріал вкриває схили досить потужним шаром, але він надійно закріплений рослинністю. Оголених ділянок у басейні Тиси небагато.

Формування селів у розглядуваних басейнах тісно пов'язане з їх геологічною будовою. З геологічних факторів найбільший вплив на утворення селів має ерозійна стійкість відслонених товщ та умови залягання. Характер звітрювання метаморфічних порід, флішу і молас різний. У межах цих комплексів здатність порід руйнуватися теж неоднакова. Структурно-геологічні умови басейнів Бистриці Надвірнянської і Пруту в межах Карпат визначаються наявністю таких геоструктурних зон (з північного сходу на південний захід): Внутрішньої зони Передкарпатського передового прогину, Скибової, Центральної синклінальної і Чорногорської.

Внутрішня зона Передкарпатського передового прогину являє собою регіональний зсув з потужними товщами деформованих піщано-глинистих і грубоуламкових порід нижньоміоценового віку. Ступінь руйнування цих порід невеликий. Більшість порід, за виключенням слобідських конгломератів, слабостійкі до ерозії і при звітрюванні утворюють глинистий або глинисто-щебенистий селеактивний матеріал.

Скибова зона завдяки найновішим тектонічним рухам значно підвищена і насунута на Передкарпатський передовий прогин. Рельєф тут сприяє розвиткові ерозійних процесів. В ерозійному відношенні флішові товщі, які беруть участь у будові Скибової зони, неоднорідні. На інтенсивність ерозії впливає також дислокованість відкладів. У Скибовій зоні на поверхню виходять стрийська, ямненська, манявська, вигодсько-пасічнянська, бистрицька і менілітова світи. Грубоуламковий кам'яний матеріал нагромаджується при руйнуванні ямненської і вигодсько-пасічнянської світ. Глинисто-щебенистий матеріал переважає у делювії на ділянках розвитку манявського, бистрицького і менілітового флішу. Звичайно (за винятком стрімких схилів) селеактивний матеріал закріплений рослинним покривом.

Центральна синклінальна зона характеризується пониженим, слабо розчленованим рельєфом, незважаючи на те, що в цілому вона піднята над рівнем моря на 1000 м. Будова зони складна. Рядом крупних піднять, що являють собою ядра антикліналей, зона розділена на кілька улоговин. У межах Центральної синклінальної зони найбільш розвинутий піщано-глинистий фліш кросненської світи. Стійкість його проти звітрювання, у зв'язку із слабою цементацією пісковиків і більшим вмістом у товщі алевролітів, низька. При звітрюванні в зоні розвитку кросненської світи нагромаджується селеактивний матеріал глинистого і глинисто-щебенистого складу. На оголених ділянках він піддається сильній ерозії, зноситься в русла річок і бере участь у формуванні сельових паводків. Піщаний фліш і пісковики ямненської, вигодської і довжинської світ, які брали участь у будові бортів улоговини, характеризуються підвищеною стійкістю проти ерозії. Звітрюючись, вони утворюють селеактивний матеріал грубоуламкового складу.

Чорногірська зона входить до складу найбільш високогірної частини Українських Карпат. Чорногірські хребти складені високостійкими до ерозії пісковиками і піщаним флішем. У бік р. Пруту вони обриваються високими уступами. Розвитку стрімких і обривистих схилів на цій ділянці сприяє стрімке падіння флішових відкладів. При звітрюванні тут утворюються численні кам'яні глиби. Багато уламкового матеріалу нагромадилось ще за часів зледеніння.

Підніжжя схилів Чорногірських хребтів положисті, що узгоджується з виходами відкладів яловецької і шипотської світ. Селепідготовлений матеріал тут складається з кам'яних глиб та глинистих порід. На північ, у зоні поширення гнилецького і скупіївського флішу, кількість кам'яного матеріалу знову збільшується. Таким чином, структура впливає на формування сельового паводка у басейні Пруту і сприяє нагромадженню селеактивного матеріалу з різних тектонічних зон.

Верхів'я ж р. Тиси знаходиться головним чином в області розвитку флішу Чорногірської зони, нижче м. Рахова вона перетинає Мармарошський масив. На формування сельового паводка значно впливає Ясинська улоговина, яка живить селеактивним матеріалом Чорну Тису.

У будові Ясинської улоговини бере участь головним чином фліш кросненської і менілітової світ. Це слабостійкий щодо ерозії аргіліто-піщаний і аргілітовий фліш. Звітрюючись, він утворює грубоуламковий селеактивний матеріал глинистого і глинисто-щебенистого складу. На бортах улоговини розвинуті піщаний фліш і пісковики вигодської, довжинської, топильчанської і бистрицької світ. Структурно-геологічні умови цього району наближаються до умов у верхів'ях р. Бистриці Надвірнянської. Нижче с. Ясині Чорна Тиса перетинає Чорногірську зону. Басейн Білої Тиси також знаходиться у межах Чорногірської зони, яка у структурному відношенні поділяється на дві підзони, селеактивність яких близька. У шипотській підзоні відслонюється переважно стійкий до ерозії піщаний і піщано-аргілітовий фліш чорногірської, скупівської і тростянецької світ. При звітрюванні вони дають селеактивний кам'яний і кам'янисто-щебенистий матеріал. Відклади шипотської і яловецької світ, у зоні розвитку яких делювій має глинистий або глинисто-щебенистий склад, поширені на обмежених площах. У рахівській підзоні збільшується роль піщано-глинистого флішу, що, природно, відбивається і на складі сельового матеріалу.

Підвищеною стійкістю до ерозії відзначається піщаний фліш верхньої частини буркутської світи. Стійкість до ерозії нижньої частини буркутського флішу знижується за рахунок збільшення кількості аргілітових прошарків. Звітрюючись, буркутський фліш дає багато кам'янистого селеактивного матеріалу. Підвищеною ерозійною стійкістю характеризується основа світи. У руслах струмків багато кам'яного матеріалу, що може бути основою для сельових потоків.

Нагромадження селеактивного матеріалу на Мармарошському масиві відбувається у складних структурно-геологічних умовах. Метаморфічні комплекси, руйнуючись, дають велику кількість кам'янисто-щебенистого матеріалу, який легко пересувається по схилах навіть при незначному русі. У високогірних районах з сильно розчленованим рельєфом часто зустрічаються кам'яні осипи (райони гір Піп Іван, Берлебашка, Магура, Менчула та ін.). Кам'яні осипи часті й на стрімких схилах р. Тиси (нижче с. Костилівки, у районі с. Ділового та ін.).

Метаморфічні комплекси також неоднаково піддаються ерозії. Найбільшу ерозійну стійкість мають товщі білопотоцької і косівської світ та ортопороди, високу — карбонатні товщі мезозою і ефузиви. Виходи карбонатних порід на схилах утворюють скелі й обриви, а в руслах річок — пороги. Найменш стійкими щодо ерозії на масиві є піщано-конгломератові товщі крейди і палеогену. У межах масиву ці відклади включають деякі вершини, але, незважаючи на їх обмежене поширення, продукти руйнування цих порід вкривають великі площі. Осипи кам'яно-галькового складу поширені на схилах гір Кобила, Соймул, Рахівський Діл, Лисина, у верхів'ях р. Малого Разису та ін.





Реферат на тему: Роль геологічної структури Українських Карпат у розвитку сельових потоків (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.